Рішення № 88790194, 02.04.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1933/20

Провадження № 2-а/727/39/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2020 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді Семенко О.В.

секретар судових засідань Гомонович Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора батальйону патрульної поліції в с.Чайки УПП в Київській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича (вул.Академіка Туполєва, 19, м.Київ) про визнання незаконною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з адміністративним позовом до відповідача інспектора батальйону патрульної поліції в с.Чайки УПП в Київській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що 22.02.2020 року, о 10 год. 55 хв. лейтенантом поліції Мельником А.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення, серія ЕАК №2144101, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., за те, що він 22.02.2020 року, о 10 год. 55 хв. рухався зі швидкістю 133 км/год. при дозволеній швидкості руху транспортних засобів 110 км/год. в с. Березівка, при цьому перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. Швидкість руху зафіксована приладом Трукам ТС 000681, чим порушив п. 12.6.Г. ПДР - Порушення швидкісного режиму на автодорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год.

Зазначає, що в цей день дійсно рухався в с. Березівка по вказаній ділянці дороги, де встановлений швидкісний режим, що дозволяє рухатись 110 км/год., включив в машині функцію «круїз-контроль», що дозволяє виставити необхідну швидкість руху транспортного засобу, та виставив швидкість 125 км/год.. З постановою не погоджується. Впевнений, що своїми діями не вчиняв адміністративного правопорушення. Заміри швидкості руху його транспортного засобу проводились приладом «Трукам» ТС 00681, не відповідають показам його спідометру та що у нього виникають сумніви чи прилад Трукам ТС 000681 працює справно, та чи проходив він сертифікацію, як прилад, який повинен проходити сертифікацію згідно Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Без належного сертифікату, прилад Трукам ТС 000681 не можна використовувати для вимірювання швидкості руху транспортних засобів, а тому вважає даний доказ недопустимим до розгляду суду.

Посилаючись на ч.1 ст. 122, ст. ст. 247, 251, 288 КУпАП, ст. ст. 25, 74, 77, 171, 286 КАСУ, ст. 3 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» просить визнати дії інспектора батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича протиправними та скасувати постанову серії ЕАК №2144101 від 22.02.2020 року.

Згідно ст.286 ч.1 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

02 березня 2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Чернівці по даній справі відкрито провадження в порядку ст.286 КАС України, призначено справу до розгляду та надано відповідачу строк для подачі відзиву на адміністративний позов.

17 березня 2020 року на адресу суду від представника відповідача Поліщука М.В. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню. Вказує, що 22.02.2020 о 10 год. 52 хв. водій, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем FORD FUSION, н.з. НОМЕР_1 , на 39 км автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, с. Березівка, рухався зі швидкістю 133 км/год при дозволеній швидкості 110 км/год, позначеному дорожнім знаком 5.47, при цьому перевищив встановлену швидкість рух на 23 км/год, швидкість вимірювалась приладом TruCAM ТС 000681, чим порушив вимоги пункту 12.6. ґ) Правил дорожнього руху України.

Внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС 000681 та підтверджується роздруківкою файлу.

Вказує, що на виконання вимог статей 268, 278, 279 КУпАП відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім`я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач, а саме керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 133 км/год при дозволеній швидкості 110 км/год в с. Березівка, позначеному дорожнім знаком 5.47, при цьому перевищив встановлену швидкість рух на 23 км/год, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, пояснив позивачеві його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення. Жодних клопотань позивач не заявляв. Після чого інспектор здійснив дослідження та оцінку наявних доказів та повідомив позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 255 грн. 00 коп.) та виніс постанову. Постанова складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до Інструкції. Зазначив, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмового пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку частини 5 статті 278 КУпАП - не надходило.

Вказує, що винесення постанови відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення позивачем було здійснено відповідно до та в межах чинного законодавства. На підтвердження порушення позивачем пункту 12.6. ґ) ПДР, відповідно до статті 251 КУпАП, надано DVD диск з записами бодікамери серії АА 000671 та приладу TruCAM ТС 000681, фото з приладу TruCAM ТС 000681 на 7 арк. в 1 прим., із зафіксованим фактом вчинення адміністративного правопорушення.

Вказує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12, що підтверджується сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903- 2012 від 29.08.12.

Зазначає, що твердження позивача щодо наявності сумнівів щодо сертифікації приладу TruCAM ТС 000681 та справності роботи приладу - є лише перебиранням версій події з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення, не відповідають дійсності взагалі та не повинні враховуватись судом при розгляді справи та винесенні кінцевого рішення по справі. А також, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності в його транспортному засобу функції «круїз-контроль», а також, що 22.02.2020 користувався даною функцією, під час вчинення правопорушення. Окрім того, на час зупинки та винесення оскаржуваного рішення позивач жодним чином не повідомив поліцейських щодо наявності та використання так званої функції «круїз-контроль». Вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

23 березня 2020 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив в якій вказав, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №1362 від 02.11.2015 року, який є чинний на даний момент, були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, зокрема, згідно п.1 були виключені з державного реєстру засобів вимірювальної техніки окремі типи засобів, унесені до нього за відповідним номером, в тому числі за номером У3197-12. Тобто, тип засобу «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який був зареєстрований в Державному реєстрі за номером У3197-12, виключений з реєстру. З цього слідує, що сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА-МІ/І-2903-2012 від 29.08.2012 року не є чинним з 02.11.2015 року, а докази добуті за результатами використання приладу TruCam LTI 20/20 є незаконними та неналежними.

Крім цього зазначив, що швидкість руху транспортного засобу здійснювалась за допомогою Лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС 000681, про те у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом «Трукам ТС 000681». Також відповідач надає сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки відносно приладу LTI 20/20 TruCam та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відносно Лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000681, тобто позивач вказує на розбіжність назв приладу вимірювання швидкості транспортного засобу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явився, надав заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, просив слухати справу за його відсутності.

Відповідач інспектор батальйону патрульної поліції в с.Чайки УПП в Київській області лейтенант поліції Мельник Андрій Васильович в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Представник відповідача Поліщук М.В. просив розглянути справу за їхньої відсутності за наявними матеріалами у справі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу без сторін на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.286 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2020 року, о 10 год. 55 хв. інспектором 1 батальйону 2 роти патрульної поліції в с.Чайки УПП в Київській області лейтенантом поліції Мельник А.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення, серія ЕАК №2144101, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.2).

Зі змісту вказаної постанови від 22.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 22.02.2020 року, о 10 год. 55 хв. рухався зі швидкістю 133 км/год. при дозволеній швидкості руху транспортних засобів 110 км/год. в с. Березівка, при цьому перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. Швидкість руху зафіксована приладом Трукам ТС 000681, чим порушив п. 12.6.Г Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідачем в якості доказів вини вчинення правопорушення надано суду роздруковані на паперовому носії, не завіреному належним чином, файли із фото 1582368267_fa000_0222_104427.jmt від 22.02.2020 року, час 10:44 год, геолокація М06 39км., із зображенням автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , з швидкісним режимом 133 км/год. (а.с. 26-32), а також DVD диск з записами бодікамери серії АА 000671 та приладу TruCAM ТС 000681 (а.с.41).

Як вбачається з матеріалів справи лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000681 отримав Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/16435 чинне до 30.09.2020 року (а.с.36).

Проте судом встановлено, що у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ внесений інший тип вимірювальної техніки - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ. Більш того, оскаржувана позивачем постанова містить посилання на застосування працівником поліції, відповідачем по справі, вимірювача швидкості «Трукам ТС 000681». Тобто, судом встановлено розбіжність у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який має відповідне свідоцтво, який міститься у Реєстрі та який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також згідно вимог п. 4 Розділу ІІ Порядку до реєстру вносяться відомості щодо назви та умовного позначення типу ЗВТ. Проте, у порушення цієї вимоги та приписів ст.. 16 вищезазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», судом не вбачається, що не повна та скорочена назви вимірювача швидкості TruCAM були приведені у відповідність, що унеможливлює прийти до однозначних висновків про ідентичність вимірювальних засобів швидкості, про який йде мова у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16435, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 30 вересня 2019 року, інформація щодо якого міститься у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ та який було застосовано відповідачем.

Отже, на думку суду, оцінювати покази приладу «Trucam 000681» як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, підстав не має.

Також за змістом ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.

Так, в постанові серії ЕАК №2144101 зазначено інший час фіксації порушення швидкісного режиму - 10.52 год., а на фотозйомці зазначено час - 10.44 год., що на думку суду ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень на адресу позивача.

З огляду на зазначене, законодавцем визначено правові ознаки об`єктивної сторони адміністративних правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема час і місце їх вчинення.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова від 22.02.2020 року серії ЕАК №2144101, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.

Виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в судовому засіданні обставин справи, досліджених доказів, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, суд прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Вина позивача ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не доведена.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.02.2020 року серії ЕАК №2144101 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону патрульної поліції в с.Чайки УПП в Київській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №2144101 від 22.02.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП..

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ О.В.Семенко