Рішення № 88786414, 06.04.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/339/20

2/212/1356/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Курбакової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Гузєв Ігор Григорович до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року представник позивача Гузєв І.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») - 283 380,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 працював з 26.03.1998 року по 16.05.2017 року на посаді помічника машиніста екскаватора у Петрівському кар`єрі ПрАТ «ЦГЗК», знаходився в кабіні екскаватора, слідкував за показниками приборів під час навантаження гірничої маси в автомобільний та залізничний транспорт, приймав участь у ремонтах, змащуванні та обслуговуванні механізмів, вузлів екскаватора. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди (різна міцність гірничої породи), підпадав під дію підвищених рівнів загальної вібрації.

Рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлене професійне захворювання – вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, ішемічною хворобою серця, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з вираженою поліірадикулопатією попереково-крижовому (L4-L5, S1) з широкою правобічною медальною грижею L4-L5, грижею L5-S, яка виступає в порожнину хребтового каналу на 5,9 мм, компремуюча передньо-латеральні відділи дуального мішка справа, компремованими міжребцевими отворами, більше справа шийною ( С6,С7), двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом з пері артрозами ліктьових і колінних суглобів ( ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування, комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання, де вказано, що причиною виникнення професійного захворювання є вібрація: загальна транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 62дБ при гранично допустимому 59дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99.

Висновком МСЕК позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.

Оскільки ОСОБА_1 втратив своє здоров`я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати йому моральну шкоду, наявність якої полягає у наступному: у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває больові відчуття, а саме: постійний ниючий, тупий біль у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в нижні кінцівки, тягне переважно в праву ногу по стегну до коліна з прострілами, оніміння в ногах, більше стегон, судоми в м`язах обох ніг, посилення болю та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта після помірного фізичного навантаження, зміни положення тулуба, тривалому перебуванні в одноподібній позі, тривалій ході, ниючий біль у шийному відділі хребта з іррадіацією в праву руку, лопатку, біль та обмеження об`єму рухів у плечових, ліктьових суглобах, підвищену чутливість, їх до охолодження, оніміння в кистях, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, коливання цифр артеріального тиску від 120/80 до 150/100мм рт.ст, періодичний головний біль у потиличній, скроневій ділянках, запаморочення при зміні положення тулуба, зниження слуху, періодично сухий кашель.

Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, Позивач, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

На даний час самопочуття Позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає Позивачу душевного болю та страждань.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань, що призводять до значних і постійних моральних страждань та змушують його звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з призначенням дати та часу розгляду справи.

05 березня 2020 року за клопотанням відповідача, судом продовжено процесуальні строки для надання відзиву та доказів по справі.

11 березня 2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК». У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що робота на підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, які усунути не можливо з об`єктивних причин. Порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються підвищеною оплатою праці, пільговою пенсією, додатковими відпустками, скороченим робочим часом та іншим. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці. Сума, яку просить стягнути позивач як моральне відшкодування, жодним чином не аргументована та необґрунтована, вона є завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої він стверджує. Сума не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював з 26.03.1998 року по 16.05.2017 року на посаді помічника машиніста екскаватора у Петрівському кар`єрі ПрАТ «ЦГЗК». Звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи.

01 лютого 2018 року медичним висновком лікарсько–експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №155 ОСОБА_1 було встановлене професійне захворювання:

«Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, ішемічною хворобою серця, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з вираженою поліірадикулопатією попереково-крижовому (L4-L5, S1) з широкою правобічною медальною грижею L4-L5, грижею L5-S, яка виступає в порожнину хребтового каналу на 5,9 мм, компремуюча передньо-латеральні відділи дуального мішка справа, компремованими міжребцевими отворами, більше справа шийною ( С6,С7), двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом з пері артрозами ліктьових і колінних суглобів ( ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром. Захворювання професійне, копія висновку долучена до матеріалів справи.

05 березня 2018 року ПрАТ «ЦГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, копія акту міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.16 Акту професійне захворювання виникло при наступних обставинах: працюючи в Петрівському кар`єрі помічником машиніста екскаватора у кар`єрі, знаходився в кабіні екскаватора, слідкував за показниками приборів під час навантаження гірничої маси в автомобільний та залізничний транспорт, приймав участь у ремонтах, змащуванні та обслуговуванні механізмів, вузлів екскаватора. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди (різна міцність гірничої породи), підпадав під дію підвищених рівнів загальної вібрації.

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, причиною виникнення професійного захворювання є вібрація: загальна транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 62дБ при гранично допустимому 59дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99.

Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років 1 місяця в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо, пункт 19 Акту.

За висновком МСЕК від 18.04.2018 року серії 12 AAA № 011618 ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60% по вібраційній хворобі та встановлена третя група інвалідності з 02.04.2018 року – безстроково, копія долучена до матеріалів справи.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Як встановлено із медичних документів позивач ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання відчуває фізичні болі у поперековому відділенні хребта з іррадіацією в праву ягодину область, більше правої ноги, оніміння та слабкість в ногах, біль в суглобах кінцівок, загальну слабкість. Через стан здоров`я, позивач вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення в стані здоров`я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача майже не покращується.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

І хоча представник відповідача стверджував, що відповідно до діючих сьогодні положень ст.9 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з цим суд не може погодитись за наступних підстав.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин, та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи та відповіді надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 60%, встановлення третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз.2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Так, згідно положень ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімального прожиткового мінімуму - становить 2102,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 , шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 126 120 гривень, що буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1261,20грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1, ч.1 ст.153 КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215, 218 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Гузєв Ігор Григорович) до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я – 126 120,00 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір 1261,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Гузєв Ігор Григорович, юридична адреса: 50074, м.Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5б.

Відповідач: Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», адреса: 50066, м.Кривий Ріг, ЄДРПОУ - 00190977.

Суддя: Ю. В. Козлов