Рішення № 88786021, 15.04.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/148/20

(2/199/802/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2020 року

м. Дніпро

справа №199/148/20

провадження № 2/199/802/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

позивач - ОСОБА_2

позивач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третя особа Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Крохмаль С.М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , де третя особа Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06.09.1993.

Відповідач ОСОБА_4 є зареєстрованою за даною адресою, проте не проживає в зазначеній квартирі та не з`являється, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, її особистих речей в квартирі не має, і взагалі даною квартирою вона не цікавиться.

Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу не чинили та не чинять, вона добровільно визначила собі інше місце проживання і жилим приміщенням не користується. Крім того, відповідач ОСОБА_4 на теперішній час не є членом сім`ї позивачів.

За таких обставин, позивачі просили суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Крохмаль С.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Крохмаль С.М., допитавши свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06.09.1993 (а.с.13).

Разом з ними у спірній квартирі зареєстрованою є ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №5452 від 19.04.2018 (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_4 залишається зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1 , утім в ній не мешкає без поважних причин, особистих речей в квартирі не має, оплату комунальних послуг не здійснює, що підтверджується наданими письмовими доказами та показами свідків.

Так, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що відповідач ОСОБА_4 з липня 2014 року добровільно виїхала зі спірної квартири та нею не користується. Ніхто їй не перешкоджав і не перешкоджає користуватися квартирою, проте вона пішла добровільно, забравши свої речі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 ЦК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач вселилась у спірну квартиру в якості члена сім`ї власника квартири і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідач спільним побутом із позивачами не пов`язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 втратила право користування спірним житлом.

Враховуючи клопотання позивача залишити судовий збір за ним, суд вважає можливим віднести судові витрати на рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третя особа Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_4 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивачів.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2020 року.

позивач ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

позивач ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Бугуруслан, РНОКПП НОМЕР_4 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5, місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ЄДРПОУ 40392181, місце знаходження - вул. Старокозацька, 58 в м. Дніпро, 49000.

Суддя О.Б.Подорець