Рішення № 88780710, 14.04.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/133/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/133/20, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мианора”

вул. Козелецька, буд. 24, офіс 9, м. Київ, 03065

адреса для листування: вул. Сумська, буд. 26, кв.13, м. Харків, 61057

До відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України

вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

Про стягнення 921307,94 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Мианора” подано позов до Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення 921307,94 грн заборгованості, у тому числі:

- 634809,24 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, що складається з: 136297,50 грн основної заборгованості за договором, 98127,01 грн пені за прострочення зобов`язання, 102527,50 грн річних відсотків, 281571,00 грн штрафу, 16286,23 грн інфляційних збитків;

- 286498,70 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, що складається з: 132336,00 грн основної заборгованості за договором, 9699,46 грн пені за прострочення зобов`язання, 12127,24 грн річних відсотків, 132336,00 грн штрафу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, № 21/03 від 21.03.2019.

Ухвалою суду від 25.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.03.2020 о 10:00.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 25.02.2020 №0306506627690 та від 11.03.2020 №6105715322720 (позивачу) та повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.02.2020 №1446200011319 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 24.03.2020 не направили.

До початку судового засідання від відповідача, засобами електронного зв`язку, надійшло письмове клопотання №46 від 23.03.2020 про відкладення розгляду справи на підставі ст.43, 183, 223 ЦПК України та у зв`язку з запровадженням карантину рішенням КМУ від 11.03.2020.

Також, до початку судового засідання, засобами електронного зв`язку, відповідачем було подано письмове клопотання №44 від 23.03.2020, в якому відповідач просив суд у разі задоволення позову відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/133/20 до 01.08.2020, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем.

Суд у судовому засіданні 24.03.2020 постановив ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача №46 від 23.03.2020 про відкладення розгляду справи та клопотання №44 від 23.03.2020 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №927/133/20 до 01 серпня 2020 у разі задоволення позову, оскільки подані відповідачем клопотання не скріплені електронним цифровим підписом та не відповідають вимогам ст.5,6,7 Закону України “Про електронний цифровий підпис”, ст.91 Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 23.03.2020, у якому позивач просив суд підготовче засідання 24.03.2020 проводити за відсутності його представника; підготовче провадження закрити та призначити справу до слухання по суті. Позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити у повному обсязі, а також зазначив про неможливість виконати вимогу ухвали щодо обов`язкової явки у судове засідання 24.03.2020 у зв`язку з знаходженням у іншому місті та запровадженням карантину в Україні. При цьому позивач запевнив, що всі вимоги суду будуть виконані ним дистанційно.

Суд у судовому засіданні 24.03.2020 задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача та закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.03.2020 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2020 о 10:00; явка в судове засідання повноважних представників учасників справи не визнана обов`язковою.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання №44 від 23.03.2020 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №927/133/20 до 01.08.2020 у разі задоволення позову. В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутне фінансове становище, оскільки основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур, що носить сезонний характер, а тому прибутки підприємство зможе отримати лише після збору і реалізації врожаю зернових, тобто на кінець липня початок серпня 2020 року; наявність боргів по сплаті податків та зобов`язаннях минулих років; відкриття виконавчих проваджень та арешт рахунків до повного погашення боргів. Стягнення суми боргу негайно призведе до втрати частини обігових коштів підприємства, негативно відобразиться на господарській діяльності та призведе до її призупинення.

Від позивача, до початку судового засідання, на електронну адресу суду надійшло клопотання від 13.04.2020 про розгляд справи без участі повноважного представника. У поданому клопотанні позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення по даній справі до 01.08.2020.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Клопотання позивача від 13.04.2020 про розгляд справи без участі його представника, задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів направлення позивачу клопотання про відстрочку виконання рішення суду відповідач суду не надав, але оскільки позивач у своєму клопотанні від 13.04.2020 не заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення по даній справі до 01.08.2020, що свідчить про його обізнаність про подання відповідачем вказаного клопотання, а тому суд приймає до розгляду клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 25.02.2020 відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позов протягом 15 днів з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як встановлено судом, ухвала суду від 25.02.2020 про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 26.02.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 25.02.2020 №1446200011319, відповідно строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 12.03.2020, тобто до 02.04.2020, дати набрання чинності Законом України щодо внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань від відповідача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву не надходило.

Інших заяв та клопотань, в тому числі в порядку ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, також від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 921307,94 грн заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, № 21/03 від 21.03.2019, у тому числі: 634809,24 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, що складається з: 136297,50 грн основної заборгованості за договором, 98127,01 грн пені за прострочення зобов`язання, 102527,50 грн річних відсотків, 281571,00 грн штрафу, 16286,23 грн інфляційних збитків; 286498,70 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, що складається з: 132336,00 грн основної заборгованості за договором, 9699,46 грн пені за прострочення зобов`язання, 12127,24 грн річних відсотків, 132336,00 грн штрафу.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договорів щодо поставки товару та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару.

Позивач посилається на те, що 07.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мианора» (постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин № 07/05.

21.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мианора» (постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин № 21/03.

Відповідно до п.1.1 договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність у зумовлені даними договорами строки засоби захисту рослин (надалі – ЗЗР) що надалі іменується – товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах договорів.

Згідно з п.1.2. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цих договорів.

У п.2.2. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 визначено, шо орієнтовна сума договору становить 500000,00 грн, якщо вартість всіх поставок товару за цим договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми, то вважається, що загальна ціна договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії договору.

Ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п.2.3. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019).

Відповідно до п.2.4. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, видаткові накладні, що виписані в період дії цього договору є його невід`ємними частинами, незалежно від того, чи є в них посилання на даний договір.

Відповідно до п.10.1 договору поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії.

Згідно з п.10.1 договору поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, які по своїй правовій природі є договорами поставки.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п.4.1.-4.2. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, сторони погодили, що постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних. Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи – видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із сторін цього договору. У разі, якщо покупець не надав довіреність на одержання відповідної кількості товару, то підтвердженням факту поставки товару є видаткова(і) накладна(і) та товарно-транспортна(і) накладна(і).

Датою поставки товару вважається дата передання товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін (п.4.4. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019).

Згідно з п.4.5. договору поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31 жовтня 2018 року.

Згідно з п.4.5. договору поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31 жовтня 2019 року.

Відповідно до п.4.6.-4.7. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, товар вважається переданим постачальникам і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту (дати) підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової(-их) накладної(-их). Право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної (визначається її датою) з одночасним прийманням по кількості і якості.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, позивачем поставлено відповідачу товар – Заряд ЕС у кількості 425.000 л на загальну суму 281571,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000007 від 28.05.2018 на суму 281571,00 грн з ПДВ; видатковою накладною №РН-0000004 від 28.05.2018 на суму 281571,00 грн з ПДВ та товарно-транспортною накладною №РН-0000004 від 28.05.2018, підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін (а.с.23, 25, 26).

На виконання умов договору поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 132336,00 грн, а саме: Про-Стар 500, КС/к.20л/ у кількості 560.000 л на загальну суму 125496,00 грн; Санті (прилипач 900 г/л) 5л.к. у кількості 40.000 л на суму 6840,00 грн, що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000002 від 12.04.2019 на суму 125496,00 грн з ПДВ, № СФ-0000022 від 07.05.2019 на суму 6840,00 грн з ПДВ; видатковими накладними №РН-0000002 від 12.04.2019 на суму 125496,00 грн з ПДВ, № РН-0000022 від 07.05.2019 на суму 6840,00 грн та товарно-транспортними накладними №РН-0000002 від 12.04.2019 та №РН-000002 від 07.05.2019, підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін (а.с.33, 35-37, 39-40).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей № 80 від 28.05.2018, № 32 від 12.04.2019, копії яких додані до матеріалів справи (а.с.24, 34).

Заперечень щодо факту поставки позивачем товару від відповідача не надходило. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу товару - Заряд ЕС у кількості 425.000 л; Про-Стар 500, КС/к.20л/ у кількості 560.000 л; Санті (прилипач 900 г/л) 5л.к. у кількості 40.000 л, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу, на виконання умов договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 товару на загальну суму 413907,00 грн (за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 - на суму 281571,00 грн; за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 на суму 132336,00 грн).

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом банківського (безготівкового) переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 100% попередньої оплати вартості поставленого товару. Датою оплату товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Згідно з п.3.3. договору поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2018 року («Остаточна дата розрахунку»).

Згідно з п.3.3. договору поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року («Остаточна дата розрахунку»).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару - Заряд ЕС у кількості 425.000 л; Про-Стар 500, КС/к.20л/ у кількості 560.000 л; Санті (прилипач 900 г/л) 5л.к. у кількості 40.000 л, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Таким чином, за поставку продукції за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки: за видатковою накладною №РН-0000004 від 28.05.2018 на суму 281571,00 грн – до 31.10.2018 включно.

За поставку продукції за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки: за видатковими накладними №РН-0000002 від 12.04.2019 на суму 125496,00 грн, № РН-0000022 від 07.05.2019 на суму 6840,00 грн – до 31.10.2019 включно.

12.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мианора» (сторона-1) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України (сторона-2) було укладено договір взаємозаліку однорідних зустрічних вимог № 12/08.

Відповідно розділу 1, сторони домовились про зарахування однорідних взаємних вимог, щодо таких зобов`язань:

1.1.1. зобов`язання Сторони-1 перед Стороною-2 за договором купівлі-продажу № 01/08-П0 від 01.08.2019, на момент укладання цього договору, становить: 145273,50 грн.

1.1.2. зобов`язання Сторони-2 перед Стороною-1 за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, на момент укладання цього договору, становить: 281571,00 грн.

Згідно з п.1.2. договору взаємозаліку однорідних зустрічних вимог № 12/08 від 12.08.2019, сторони проводять взаємозарахування зобов`язань в такому обсязі: 145273,50 грн.

З моменту підписання цього договору сторони вважають зобов`язання, зарахування яких відбулося, припиненими у частині, вказаній в п. 1.2. договору (п.1.3. договору взаємозаліку однорідних зустрічних вимог № 12/08 від 12.08.2019).

Відповідно до акту №1 зарахувань зустрічних однорідних вимог від 12.08.2019, а саме п.4, сторони дійшли згоди частково зарахувати зустрічні позовні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п.1. та п.2 цього Акта, у сумі 145273,50 грн, і з моменту підписання цього Акта вважатимуть: -зобов`язання Сторони-1 таким, що припинено, заборгованості Сторони-1 перед Стороною-2, немає; -зобов`язання Сторони-2 таким, що припинено частково, залишкова заборгованість по договору поставки № 07/05 від 07.05.2018 Сторони-2 перед Стороною-1, що визначена у п.2, становить 136297,50 грн.

Таким чином, з моменту підписання сторонами договору взаємозаліку однорідних зустрічних вимог № 12/08 від 12.08.2019 та акту №1 зарахувань зустрічних однорідних вимог від 12.08.2019, припинились зобов`язання сторін по договору поставки № 07/05 від 07.05.2018 на суму 145273,50 грн, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, заборгованість відповідача за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 становить 136297,50 грн.

Заборгованість за отриманий товар за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 становить 132336,00 грн.

Сума заборгованості в розмірі 268633,50 грн підтверджуються актом звіряння взаємних розрахунків станом на 11.11.2019, який підписаний сторонами, скріпленим печатками сторін та копію якого додано до матеріалів справи (а.с.30).

Також заборгованість відповідача за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 на суму 136297,50 грн та за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 на суму 132336,00 грн підтверджена картками рахунку позивача за розрахунками з контрагентом – ДП «ДГ «Іванівка» ІСГПС НААН України за договорами № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 за періоди: 07.05.2019-20.11.2019; 21.03.2019-20.11.2019.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставку продукції становить 268633,50 грн, а саме: за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 - 136297,50 грн; за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 - 132336,00 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 268633,50 грн основної заборгованості, в тому числі 136297,50 грн основної заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018; 132336,00 грн основної заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.6.1 договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.6.6. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (три роки) до вимог про стягнення пені, штрафу, процентів/відсотків. Для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором не застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Отже, сторони у договорах поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 досягли згоди щодо: нарахування штрафних санкцій без обмеження строку; застосування загальної позовної давності (три роки) до вимог про стягнення пені, штрафу, процентів/відсотків; незастосування положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Керуючись п. 6.2., 6.6. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення за порушення термінів оплати:

- за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 пені в сумі 98127,01 грн за період прострочки оплати з 01.11.2018 по 01.02.2020,

- за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 пені в сумі 9699,46 грн за період прострочки оплати з 01.11.2019 по 01.02.2020.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, та враховуючи, що 12.08.2019 між позивачем та відповідачем відбулося часткове зарахування зустрічних позовних вимог у сумі 145273,50 грн за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Мианора» та Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України за договором купівлі-продажу № 01/08-П0 від 01.08.2019 та за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, суд доходить висновку, що позивачем безпідставно здійснено нарахування пені за день прострочки оплати 12.08.2019 на загальну суму поставки 281571,00 грн, оскільки день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, суд доходить висновку, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочки оплати з 01.11.2018 по 01.02.2020 становить 97864,73 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 21/03 від 21.03.2019, та враховуючи, що матеріалами справи також підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 на суму 132336,00 грн, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню в розмірі 9699,46 грн за період прострочки оплати з 01.11.2019 по 01.02.2020.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 98127,01 грн пені за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 за період з 01.11.2018 по 01.02.2020, та 9699,46 грн пені за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 за період з 01.11.2019 по 01.02.2020 підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 97864,73 грн пені за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 за період з 01.11.2018 по 01.02.2020 та 9699,46 грн пені за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 за період з 01.11.2019 по 01.02.2020. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 262,28 грн пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, п. 6.2. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, сторони визначили, що при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, додатково штраф у розмірі 100% (сто відсотків) від суми поставленого товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 на суму 136297,50 грн та за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 на суму 132336,00 грн більше ніж на 10 (десять) календарних днів, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 281571,00 грн за порушення термінів оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та штрафу в розмірі 132336,00 грн за порушення термінів оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача:

- 102527,50 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 за період 01.11.2018 по 01.02.2020;

- 12127,24 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 21/03 від 21.03.2019 за період 01.11.2019 по 01.02.2020;

- 16286,23 грн інфляційних збитків за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 за листопад 2018 року – липень 2019 року; серпень 2019 року – грудень 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5. договорів поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, сторони визначили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні зараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, зазначені нарахування носять компенсаційний характер і пов`язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, право стягнення яких передбачене безпосередньо в Цивільному кодексі України і не передбачається обов`язковості зазначення такого положення в договорі.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, та враховуючи, що 12.08.2019 між позивачем та відповідачем відбулося часткове зарахування зустрічних позовних вимог у сумі 145273,50 грн за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Мианора» та Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України за договором купівлі-продажу № 01/08-П0 від 01.08.2019 та за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, суд доходить висновку, що позивачем безпідставно здійснено нарахування відсотків річних за день прострочки оплати 12.08.2019 на загальну суму поставки 281571,00 грн, оскільки день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який нараховуються відсотки.

Здійснивши перерахунок відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, суд доходить висновку, що річні за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, які підлягають стягненню з відповідача за період прострочки оплати з 01.11.2018 по 01.02.2020 становлять 102249,78 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок відсотків річних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 21/03 від 21.03.2019, враховуючи, що матеріалами справи також підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019 на суму 132336,00 грн, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення відсотки річних у розмірі 12127,24 грн за період прострочки оплати з 01.11.2019 по 01.02.2020.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних збитків за порушення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення інфляційні збитки в розмірі 16286,23 грн за прострочку оплати за період з листопада 2018 року –липень 2019 року; з серпня 2019 року – грудень 2019 року.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 102527,50 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 за період 01.11.2018 по 01.02.2020; 12127,24 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 21/03 від 21.03.2019 за період 01.11.2019 по 01.02.2020; 16286,23 грн інфляційних збитків за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 за листопад 2018 року –липень 2019 року; серпень 2019 року – грудень 2019 року, підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 102249,78 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 за період 01.11.2018 по 01.02.2020; 12127,24 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 21/03 від 21.03.2019 за період 01.11.2019 по 01.02.2020; 16286,23 грн інфляційних збитків за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 за листопад 2018 року –липень 2019 року; серпень 2019 року – грудень 2019 року. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 277,72 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договорами поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної оплати поставленого товару є порушенням положень договорів, норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546, 549, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач у порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання за договорами поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018 та № 21/03 від 21.03.2019 у повному обсязі не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 920767,94 грн заборгованості, у тому числі:

- 634269,24 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, що складається з: 136297,50 грн основної заборгованості за договором, 97864,73 грн пені за прострочення зобов`язання, 102249,78 грн річних відсотків, 281571,00 грн штрафу, 16286,23 грн інфляційних збитків;

- 286498,70 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, що складається з: 132336,00 грн основної заборгованості за договором, 9699,46 грн пені за прострочення зобов`язання, 12127,24 грн річних відсотків, 132336,00 грн штрафу.

У частині стягнення з відповідача 540,00 грн, у тому числі 262,28 грн пені та 277,72 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжних доручень № 188 від 29.01.2020 та № 196 від 17.02.2020 позивачем було сплачено судовий збір в сумі 13819,64 грн.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 13811,52 грн.

Відповідно до ч.1,3,4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.

Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов`язаний за заявою сторони надати відстрочку виконання рішення, але може відстрочити виконання рішення згідно зі ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами – виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутне фінансове становище, оскільки основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур, що носить сезонний характер, а тому прибутки підприємство зможе отримати лише після збору і реалізації врожаю зернових, тобто на кінець липня початок серпня 2020 року; наявність боргів по сплаті податків та зобов`язаннях минулих років; відкриття виконавчих проваджень та арешт рахунків до повного погашення боргів. Стягнення суми боргу негайно призведе до втрати частини обігових коштів підприємства, негативно відобразиться на господарській діяльності та призведе до її призупинення.

Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вбачається із наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853), відповідач є державним підприємством, засновником якого є Національна академія аграрних наук України, основними видами діяльності відповідача є вирощування зернових культур.

Приймаючи до уваги, що відповідач є державним підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур, що носить сезонний характер, враховуючи складне фінансове становище відповідача, а також те, що примусове стягнення з відповідача, присудженої суми може призвести до непередбачуваних наслідків, які негативно вплинуть на роботу підприємства, в тому числі і до арешту рахунків та майна підприємства, в результаті чого буде заблоковано господарську діяльність, що призведе до зупинки роботи підприємства, суд доходить висновку, що вищевикладене є винятковою обставиною, що свідчить про неможливість виконання рішення в силу об`єктивних причин.

Згідно з ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

З урахуванням вищевикладених обставин та оскільки позивач не заперечує щодо відстрочення виконання рішення суду до 01.08.2020, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2020.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 202, 233, 238, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мианора” (вул. Козелецька, буд. 24, офіс 9, м. Київ, 03065; адреса для листування: вул. Сумська, буд. 26, кв.13, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 38983729) до Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433; код ЄДРПОУ 00729853) про стягнення 921307,94 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433; код ЄДРПОУ 00729853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мианора” (вул. Козелецька, буд. 24, офіс 9, м. Київ, 03065; адреса для листування: вул. Сумська, буд. 26, кв.13, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 38983729) 920767,94 грн заборгованості, у тому числі: 634269,25 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 07/05 від 07.05.2018, що складається з: 136297,50 грн основної заборгованості за договором, 97864,73 грн пені за прострочення зобов`язання, 102249,78 грн річних відсотків, 281571,00 грн штрафу, 16286,23 грн інфляційних збитків; 286498,70 грн заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин № 21/03 від 21.03.2019, що складається з: 132336,00 грн основної заборгованості за договором, 9699,46 грн пені за прострочення зобов`язання, 12127,24 грн річних відсотків, 132336,00 грн штрафу; та 13811,52 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Мианора” (вул. Козелецька, буд. 24, офіс 9, м. Київ, 03065; адреса для листування: вул. Сумська, буд. 26, кв.13, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ 38983729) до Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433; код ЄДРПОУ 00729853) в частині стягнення 262,28 грн пені та 277,72 грн відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки № 07/05 від 07.05.2018, відмовити.

4. Клопотання Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433; код ЄДРПОУ 00729853) №44 від 23.03.2020 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №927/133/20, задовольнити.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №927/133/20 до 01.08.2020.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили зі строком пред`явлення до виконання з 01.08.2020 по 01.08.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 15.04.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко