Рішення № 88780111, 15.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2020Справа № 910/1114/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до фізичної особи-підприємця Сартакової Ольги Борисівни

про стягнення 27 767,79 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сартакової Ольги Борисівни про стягнення 27 767,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) - орендодавцем, фізичною особою-підприємцем Сартаковою Ольгою Борисівною (орендарем) та позивачем (підприємство-балансоутримувач) укладено договір №2791 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.06.2018 року.

Проте, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по договору, у зв`язку з чим заборгованість з орендної плати за період з 09.10.2019 по 23.12.2019 року складає 25 663,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

05.03.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" відмовити.

06.03.2020 до канцелярії суду подано відповідь на відзив, в якому просить суд продовжити процесуальний строк для подання відповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги повністю.

Оскільки, прострочення позивачем подання відповіді на відзив становить короткий термін, тому суд продовжує процесуальний строк для подачі відповіді на відзив та приймає його до розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

27.06.2018 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство-балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем Сартаковою Ольгою Борисівною (орендар) укладено договір № 2791 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 29 травня 2018 р. № 20/96 (додаток 1, пункт 14) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Вербицького, будинок № 32, літер А для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить діяльність з медичної практики в інших містах.

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом оренди (п.1.2.).

Згідно з п. 2.1. договору, об`єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 60,20 кв.м., в т.ч. підвал - 60,20 кв.м., згідно з викопіюванням поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим 13.02.2018 р. висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2018 року становить: за 1 кв.м. 17 089 грн. 70 коп., а всього 1 028 800 грн. 00 коп.

Стан об`єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря (п.2.3 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.06.2018 року орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 27.06.2018 № 2791 приміщення у нежитловому будинку, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 60,2 кв.м (підвал) розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Вербицького, будинок № 32, літер А. Стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов Договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 215 року № 415/1280 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2018 року: 133 грн. 77 коп. за 1 кв.м., що в цілому складає 8 053 грн. 06 коп.

Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за серпень 2018 р. складає 158,56 грн. на місяць (п.3.1.1 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.2.).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Згідно з п.п. 4.2.3 п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27 червня 2018 року до 25 червня 2021 року.

23.12.2019 року між сторонами договору укладено акт приймання-передачі нерухомого майна відповідно до якого орендодавець приймає, а орендар здає, згідно з договором оренди від 27.06.2018 №2791 приміщення у нежитловому будинку, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 60,2 кв.м (підвал) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, будинок № 32, літер А. Стан приміщення, що здається згідно даного договору: відповідно до акту обстеження будівельною лабораторією від 04.12.2019 №205/16 приміщення пошкодження пожежею, знаходяться в непридатному до нормальної експлуатації технічного стану - категорія 3 (ДСТУ-Н Б В.12-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» ДП «УкрНДНЦ» Київ-2017р.).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Позивачем зазначено, що відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати виконує неналежним чином, не сплачує їх вчасно і в повному обсязі.

Заборгованість з орендної плати за період з 09.10.2019 по 23.12.2019 року (день звільнення об`єкта оренди орендарем та передачі його підприємству-балансоутримувачу за актом приймання-передачі) становить 25 663,58 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено, що 25.11.2019 у вільних приміщеннях, які знаходяться поряд з орендованим приміщенням виникла пожежа, яка знищила орендоване приміщення і майно, яке в ньому знаходилось.

28.11.2019 року відповідач звернувся до позивача з заявою про дострокове припинення договору оренди.

23.12.2019 року між сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

Таким чином, на думку відповідача, фактичне використання даного приміщення припинено з 25.11.2019 року про що складено акт пожежників.

Згідно з ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до п. 5.3.5 договору орендар має право звернутися до орендодавця з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан об`єкта не з вини орендаря.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Доказів того, що відповідач звертався до орендодавця з клопотанням про зменшення розміру орендної плати або про звільнення від сплати орендної плати за приміщення спільного користування, якими він не міг користуватись відповідачем не подано.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно.

Відповідно до ч.2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначалося вище, відповідач передав об`єкт оренди позивачу 23.12.2019 року.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 09.10.2019 по 23.12.2019 року в розмірі 25 663,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просив також стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 195,52 грн. та індекс інфляції в розмірі 84,10 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції в заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 824,59 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2. договору оренди, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сартакової Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість з орендної плати в розмірі 25 663 (двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 58 коп., пені в розмірі 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 59 коп. інфляційні втирати в сумі 84 (вісімдесят чотири) грн.. 10 коп., три проценти річних в розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн. 52 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий