Ухвала суду № 88778100, 06.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41759/19

Провадження № 6/761/111/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Бордусенко Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижик А.П. про встановлення тимчасового обмеження керівника-боржника - юридичної особи ТОВ «Флоріда Клуб» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань за рішенням суду, -

В С Т А Н О В И В :

23 жовтня 2019 року до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижик А.П. про встановлення тимчасового обмеження керівника-боржника - юридичної особи ТОВ «Флоріда Клуб» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань за рішенням суду.

Свою заяву обґрунтовував тим, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А.П. перебуває виконавче провадження № 58773077 від 02 квітня 2019 року, з примусового виконання наказу № 910/4811/18 виданого 20 листопада 2018 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з ТОВ «Фроріда Клуб» на користь ТОВ «ТРЦ Лавіна» заборгованість в сумі 1 231 017, 07 грн. Як зазначає державний виконавець, боржником добровільно вимоги виконавчого документа виконано не було, на виклики виконавця боржник не реагує, до Відділу пояснень щодо невиконання рішень не надавав. На думку виконавця, такі обставини у своїй сукупності свідчать про ухилення боржника від виконання рішення, на підставі чого звернувся до суду з відповідним поданням.

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду на 06 березня 2020 року.

В судове засідання державний виконавець не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Положеннями п. 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року стягнуто з ТОВ «Фроріда Клуб» на користь ТОВ «ТРЦ№ Лавіна» заборгованість в сумі 1 231 017, 07 грн.

Як зазначає у поданні державний виконавець, на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А.П. перебуває виконавче провадження № 58773077 від 02 квітня 2019 року, з примусового виконання наказу № 910/4811/18 виданого 20 листопада 2018 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з ТОВ «Фроріда Клуб» на користь ТОВ «ТРЦ№ Лавіна» заборгованість в сумі 1 231 017, 07 грн.

Державний виконавець вказує, що постановою ВП №58773077 від 02 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №910/4811/18, виданого Господарським судом м. Києва 20 листопада 2018 року.

Зазначає, що вказаною постановою боржнику надано строк на добровільне виконання вимог виконавчих документів, остання направлена на адресу боржника, однак, останнім рішення суду не виконано.

Як вважає державний виконавець, оскільки боржником добровільно вимоги виконавчого документа виконано не було, на виклики виконавця боржник не реагує, до Відділу пояснень щодо невиконання рішень не надавав, то є підстави вважати, що керівник-боржника - юридичної особи ТОВ «Флоріда Клуб» ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання рішення суду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду, зокрема, не здійснено заходи щодо виходу державним виконавця за місцем проживання боржника та будь-яких заходів щодо примусового виконання рішення суду. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу боржника та отримання останнім викликів до державного виконавця, Також, відсутні докази щодо отримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника.

За таких обставин, державний виконавець передчасно звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого рішення суду - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.

Також суд зазначає, що державним виконавцем не надано доказів, що ним, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження 02.04.2019 року вживались будь-які дії щодо примусового виконання рішення суду.

Крім того, не надано державним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З урахуванням викладено та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними/приватними виконавцями всіх інших можливих заходів, а також тієї обставини, що виконавцем не обґрунтовано наявність фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця у зв`язку із його передчасністю.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 353, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижик А.П. про встановлення тимчасового обмеження керівника-боржника - юридичної особи ТОВ «Флоріда Клуб» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань за рішенням суду - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: