Постанова № 8877787, 12.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-55/10/4/0170 о 12:10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Беркутова Е.М.;

від відповідача - Телкова Ю.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим

про стягнення 673,04 грн.

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим (далі відповідач) про стягнення 673,04 грн. Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з вересня 2008 року по січень 2009 року, які виплачені позивачем ОСОБА_1 положеннями ст. ст. 21, 24, 25 Закону України від 23.09.1999 року №1105-ХІV «Про обовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105), ст. 26 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі Основи).

Ухвалами суду від 06.01.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, направив письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд) здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), потерпілим на виробництві до 01.04.2001р. з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому законом порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги або, коли таке право встановлено в судовому порядку. Щодо порядку, на який посилається позивач, то останнім визначений порядок проведення звірки на підставі особових справ потерпілих, тобто справ, які є в Фонді, у зв'язку з чим відділення Фонду соціального страхування на підставі особових справ потерпілих перевірило списки осіб, яким виплати соціального страхування проведені за рахунок Пенсійного фонду України, та відповідно підписало Акти щомісячних звірок, тобто визначило загальну суму витрат, які підлягають відшкодуванню. По особам, по яких справи в відділенні Фонду відсутні, Фонд не зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати у звязку з виплатою пенсій, тому позовні вимоги є необґрунтованими. Також в письмових запереченнях зазначено, що питання відшкодування витрат понесених органами Пенсійного фонду України належить до компетенції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України (тобто здійснюється на централізованому рівні). Крім того, представник відповідача зазначив, що в порушення ст. ст. 35, 36 Закону №1105, пенсійна справа потерпілого не містить довідки МСЕК про ступень втрати працездатності, а також оригінал акту про нещасний випадок, тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача за проведенням звірки та підписанням актів щомісячної звірки за період з вересня 2008 року по січень 2009 року.

Позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вказаний період (а.с. 18-29).

Разом із тим, відповідачем не були прийняті до відшкодування витрати позивача на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 в розмірі 673,04 грн. за вказаний період, в тому числі основний розмір пенсії 667,74 грн., витрати на виплату і доставку основного розміру пенсії 5,30 грн., що підтверджується довідкою і розрахунком заборгованості (а.с. 16, 17).

Перевіряючи наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 судом було встановлено наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Суд підкреслює, що відшкодування витрат Фондом здійснюється за умови законної та правомірної виплати органами Пенсійного фонду України пенсії за інвалідністю, у тому числі при наявності у органів Пенсійного фонду повного комплекту документів, передбачених пенсійним законодавством, для призначення та проведення виплат пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Суд зазначає, що пенсійним законодавством України для виплати пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України наступних документів:

- акту про нещасний випадок;

- трудової книжки;

- довідки МСЕК.

Правомірність призначення пенсії підтверджується наявними у справі документами (а.с. 6-15), проте відповідач зазначає, що пенсійна справа потерпілого не містить довідки МСЕК про ступень втрати працездатності (міститься лише довідка про встановлення групи інвалідності), а також відсутній оригінал акту про нещасний випадок.

З наявної в матеріалах справи довідки ЛТЕК №016174 (а.с. 9) вбачається, що ОСОБА_1 у вересні 1971 року безстроково встановлено третю групу інвалідності і повну непрацездатність.

Таким чином доводи відповідача, які полягають у тому, що в матеріалах пенсійної справи відсутні відомості про ступень втрати працездатності потерпілим, судом до уваги не приймаються.

За пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за N 376/7697 (далі Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення сум основного розміру пенсії, а також витрат на виплату і доставку вказаних сум підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи представника відповідача, що Фонд позбавлений можливості відшкодовувати витрати у звязку з відсутністю у відповідача особової справи та повного комплекту документів постраждалого, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Але суд враховує, що обовязок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відшкодовувати витрати позивачу, повязані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілий, документи якого не передані до Фонду, отримував належні виплати та соціальні послуги від Пенсійного фонду України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у звязку з виплатою таких пенсій являються обґрунтованими, тому вони підлягають відшкодуванню відповідачем.

Суд зазначає, що Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до суду для вирішення спірних відносин із позовними вимогами про стягнення вказаних сум.

Вказаний висновок підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 20 березня 2007 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми та постанові Верховного суду України від 15.04.2008р. по справі за позовом УПФУ в Галицькому районі м. Львова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові про спонукання до вчинення дій, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.12.2009 року у справі № 2-14/10807-2007А за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой про спонукання до вчинення дій.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності і витрат на доставку пенсії по суті є обґрунтованими та відповідають діючому законодавству.

Суд враховує, що позивачем частково пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України (стосовно вимог про стягнення сум пенсії та витрат на її виплату і доставку за період з вересня 2008 року по листопад 2008 року).

Так, пунктом 5 Порядку №5-4/4 визначено, що звірку витрат за особовими справами потерпілих і складення акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання органи Пенсійного фонду проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач звернувся до суду із позовом 15.12.2009 року (а.с. 30), а граничний строк складення акту звірки за листопад 2008 року припадав на 10 грудня 2008 року, то саме з цієї дати позивачеві було відомо про відмову від відшкодування суми понесених витрат за листопад 2008 року, тож останній день для звернення до суду за стягненням суми витрат за листопад 2008 року припадав на 10.12.2009 року.

Відповідачем не заявлялось клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 100 КАС України, тому у суду підстав застосовувати такі наслідки немає.

Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення до суду позивача до суду суд встановив наступне.

Позивач звернувся 29.10.2009 року до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про стягнення не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання стосовно 9 осіб, серед яких витрати на виплати пенсії ОСОБА_1 за період з вересня 2008 року по січень 2009 року.

Ухвалою суду від 10.12.2009 року позовну заяву повернуто позивачу.

Враховуючи, що позивач своєчасно звернувся до суду із позовом, проте позовну заяву повернуто, суд визнає причину пропуску строку звернення позивача до суду поважною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню; стягненню з відповідача належить сума, що складається з основного розміру пенсії, витрат на її виплату і доставку.

Обчислюючи розмір суми витрат на виплату і доставку пенсії, що належить до стягнення, суд виходив з того, що відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 №166 «Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги» розмір оплати послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги у місті становить 0,79 % від її суми.

Таким чином загальна сума основного розміру пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання та цільової допомоги на прожиття на ОСОБА_1 за період з квітня по вересень 2009 року становить 667,74 грн.; розмір витрат на виплату і доставку вказаних сум 5,30 грн.

У звязку із складністю справи в судовому засіданні 12.04.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 16.04.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алушта АР Крим (АР Крим, м. Алушта, вул. Партизанська, 1; п/р 37176001000427 в УДК в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 24410116) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим (АР Крим, м. Алушта, вул. Вл. Хромих, 12, п/р 25600010044401 в КРУ ВАТ «Державний ощадбанк України» м. Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 22275393) суму не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання ОСОБА_1 за період з вересня 2008 року по січень 2009 року в розмірі 673,04 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Циганова Г.Ю.