Ухвала суду № 88777675, 23.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2777/14-ц

пр. 4-с-125/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Батрин О.В.,

при секретарі судових засідань Шевченко Т.В.,

учасники справи:

стягувач: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»

боржник: ОСОБА_1

суб`єкт оскарження: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявський Олександр Анатолійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу стягувача Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського Олександра Анатолійовича від 03.10.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50018529,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року стягувач Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського Олександра Анатолійовича від 03.10.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50018529.

Скарга мотивована тим, що виконавчий документ у справі, виданий Печерським районним судом м. Києва для примусового стягнення з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № 15.3/СЗ-119.07.2 від 30 березня 2007 року за тілом кредиту та відсотків в розмірі 721 609 дол. США 94 центи, що за курсом НБУ станом на 12.02.2015 року становить 18 442 955 грн. 19 коп., пені в розмірі 2 397 983 грн. 40 коп., трьох процентів річних в розмірі 1 058 161 грн. 96 коп. та судових витрат в розмірі 2 540 грн. 99 коп., постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 03.10.2019 року, повернутий на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» без достатніх для такого висновку причин, оскільки не всі виконавчі дії були ним здійснено для розшуку майна боржника.

Представник стягувача в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі, зазначив, що боржник офіційно працевлаштована та має у своїй власності земельну ділянку в Києво-Святошинському районі, однак державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення суду за рахунок вказаного майна.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце розгляду скарги повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, що в розумінні ч. 2 ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.п. 2, 5 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 03 жовтня 2019 року, державним виконавцем здійснено наступні дії по примусовому виконанню рішення суду.

03.02.2016 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Здійснено запит до ДФС України, відповідно до інформації якої боржником розрахункові рахунки не відкривались, доходи боржник не отримує. Згідно з даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно не зареєстроване та згідно з відповіддю регіонального сервісного центру транспортні засоби за боржником також не зареєстровані. На виконання доручення відділу, державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області встановлено, що за зміненою адресою реєстрації боржника остання не проживає, майна не виявлено. Вчинено запити до реєстраційних органів, якими надано відповідь про відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягення. 15.04.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника у всіх діючих банках України, однак рахунків, депозитних договорів та банківських сейфів у боржника не виявлено. Будь-якого іншого майна, належного боржнику на праві власності, не зареєстровано. До Печерського районного суду м. Києва державним виконавцем скеровано подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у задоволенні якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2019 відмовлено.

Після цього, 03 жовтня 2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 3 частини третьої ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Частина третя даної статті також передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

- звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

- у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- вимагати від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням;

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Окрім того, державним виконавцем не встановлено адресу фактичного проживання боржника.

Вчинивши виконавчі дії у обсязі, зазначеному у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу та, постановивши оскаржувану постанову, державний виконавець проігнорував зазначені вимоги. Ним, зокрема, не було вжито належних заходів по розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до відповідного відділу РАПС щодо надання інформації про перебування боржника у шлюбі, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника, як засновника будь-якої установи, підприємства, організації, до Відділу виконавчої дирекції ФСС НВВ ПЗ про надання інформації щодо отримання страхових виплат, до Державної нотаріальної контори для отримання Витягу зі Спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку або внесення її у реєстр як спадкоємця, до відповідного Відділу архітектури щодо виявлення майна боржника (павільйонів, кіосків), до відповідного управління (відділу) житлового господарства (сільської ради) про надання довідки Форми №3 (про зареєстрованих осіб), до Державної авіаційної служби України про наявність зареєстрованих за боржником чи її чоловіком цивільних повітряних суден, не здійснено подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Крім того, з постанови про виправлення помилок в іншому виконавчому провадженні ВП № 5265343 від 05.11.2019 вбачається, що боржник працює, має у власності земельну ділянку. Отже на вказане нерухоме майно та доходи може бути звернене стягнення.

Таким чином, при винесенні постанови від 03 жовтня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні № 50018529 не здійснено усі необхідні дії, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, прийняття процесуального рішення про повернення виконавчого документу стягувачеві є передчасним.

Відповідно до частини другої ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Керуючись ст. 3,8,21,55,61,129,129-1 Конституції України, ст. 1-3, 5, 9, 13, 15, 18, 26, 28, 47, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу стягувача Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського Олександра Анатолійовича від 03.10.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50018529 - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського Олександра Анатолійовича у виконавчому провадженні № 50018529.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського Олександра Анатолійовича у виконавчому провадженні № 50018529 про повернення виконавчого документа стягувачу від 03 жовтня 2019 року.

Про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Батрин