Рішення № 88775456, 15.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/564/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Якуш І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання бездіяльності відповідача щодо призупинення виплати пенсії за вислугу років призначеної 16.10.2018 позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.09.2019 протиправною та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії за вислугу років призначену 16.10.2018 позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.09.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вперше пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» йому була призначена відповідачем з 01.02.2011 відповідно до подання про призначення пенсій УМВС України в Чернігівській області від 11.07.2011 № 9/308. Вказує, що Наказом УМВС України в Чернігівській області від 27.01.2011 № 17о/с позивача звільнено у запас 31.01.2011 з посади оперуповноваженого відділу розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспортом управління карного розшуку УМВС України в Чернігівській області та на час звільнення останній мав вислугу років (станом на 31.01.2011 для призначення пенсії) 20 років 00 місяців 24 дні. Зазначає, що в період з 04.09.2014 по 28.04.2016 та з 21.07.2016 по 16.10.2018 проходив військову службу в Збройних Силах України. В вересні 2019 року позивач не отримав пенсію та згідно повідомлення ГУ ПФУ в Чернігівській області № 13304/03-25 від 19.09.2019 виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призупинено з 01.09.2019 до з`ясування обставин, оскільки зарахування періоду навчання з 26.06.1993 в Одеському інституті Сухопутних військ суперечить вимогам п.3 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає поняття призупинення виплати пенсії до з`ясування обставин, на які посилається відповідач у вказаному вище листі, як наслідок позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Заявами по суті є позов та відзив.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що від Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України до ГУ ПФУ в Чернігівській області 30.08.2019 надійшов лист кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.08.2019 № 11619/кц/1/1792 дек щодо відсутності у позивача права на пенсію відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що позивач проходив службу в Збройних Силах України з 21.07.2016 по 16.10.2018. Оскільки з 01.10.2011 набрала чинності нова редакція статті 12 вказаного вище Закону, то для поновлення пенсії позивачу за вислугу років на підставі документів Міністерства оборони України, останньому необхідно мати вислугу 24 календарних роки. Календарна вислуга років позивача є меншою, що не дає йому права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги такими, що заявлені передчасно та задоволенню не підлягають.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, просять провести розгляд справи за їх відсутності.

Судове засідання здійснювалося в порядку, встановленому ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вперше пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу була призначена ГУ ПФУ в Чернігівській області з 01.02.2011 відповідно до подання про призначення пенсій УМВС України в Чернігівській області від 11.07.2011 № 9/308.

Згідно витягу з Наказу УМВС України в Чернігівській області від 27.01.2011 № 17о/с позивача звільнено у запас 31.01.2011 з посади оперуповноваженого відділу розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспортом управління карного розшуку УМВС України в Чернігівській області. Вислуга на день звільнення, зокрема, в пільговому обчисленні становить 20 років 00 місяців 24 дні (а.с.10).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку вислуги років на пенсію позивача, вислуга років на день звільнення складає: в календарному обчисленні - 16 років 02 місяці 23 дні; в пільговому обчисленні - 20 років 00 місяців 24 дні; для нарахування процентної надбавки - 16 років 02 місяці 23 дні. Початком служби в Збройних Силах України є 26.06.1993 (а.с.11-12).

11.02.2011 позивачем до ГУ ПФУ в Чернігівській області подано заяву про призначення пенсії (а.с.13) та згідно з поданням УМВС України в Чернігівській області від 11.07.2011 № 9/308 останньому призначена пенсія за вислугу років з 01.02.2011 (а.с.14).

В подальшому, відповідно до Указу Президента України № 607 від 21.07.2014 «Про часткову мобілізацію» позивач в період з 04.09.2014 по 28.04.2016 був призваний на військову службу.

Згідно витягу з наказу командира військової частини ПП В2278 від 16.01.2015 № 11 старший лейтенант ОСОБА_1 приступив до виконання завдань антитерористичної операції в Луганській, Донецькій областях та згідно витягу з наказу керівника сектору «С» (по стройовій частині) від 07.02.2015 № 40 позивач прибув до складу сил та засобів сектору «С» щодо безпосередньої участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.108-110).

21.07.2016 у відповідності з наказом № 209 від 21.07.2016 позивач прийнятий на військову службу за контрактом та згідно наказу № 53 від 16.10.2018 останній виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 16.10.2018 (а.с.15).

У відповідності з розрахунком вислуги років позивача на пенсію від 17.10.2018 строк, який зараховується у вислугу років під час знаходження на військовій службі становить: 3 роки 12 місяців 9 днів, тобто загальна вислуга років становить 20 років 1 місяць 12 днів + 3 роки 12 місяців 9 днів = 24 роки 1 місяць 21 день (а.с.18).

Як встановлено судом, зокрема, у період з 21.07.2016 по 16.10.2018 позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та в строк з 17.10.2018 по 31.08.2019 останній отримував пенсію за вислугу років згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку було перераховано згідно пенсійного матеріалу Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України.

19.09.2019 позивачу направлено лист № 13304/03-25, в якому зазначено, що виплата пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 призупинена з 01.09.2019 до з`ясування обставин, оскільки зарахування періоду навчання з 26.06.1993 суперечить вимогам п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також в даному листі зазначено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України з 21.07.2016 по 16.10.2018. Крім того зазначено, що до управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України надіслано запит щодо правильності розрахунку вислуги років для призначення позивачу пенсії, а саме: зарахування до вислуги років періоду навчання в Одеському Інституті Сухопутних військ з 26.06.1993 (а.с.6).

Вважаючи вказане рішення про призупинення виплати пенсії за вислугою років протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі також - Закон №2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону № 2262 (в редакції чинній станом на 01.10.2011) пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Тобто, позивач отримав право на пенсію за вислугу років, як військовослужбовець Збройних Сил України та перейшов на військову пенсію згідно заяви від 06.11.2018 з 16.10.2018 (а.с.20).

Відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинного станом на 26.06.1993) (час вступу позивача до Одеського інституту Сухопутних військ) п. 3 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону мав наступну редакцію: початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

Тобто, з вищезазначеної норми Закону слідує, що початком перебування позивача на військовій службі є прибуття до Одеського інституту Сухопутних військ за приписом виданим Чернігівським обласним військовим комісаріатом, а саме 26.06.1993.

Статтею 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058), визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, з вищенаведених норм законодавства не передбачено поняття призупинення виплати пенсії до з`ясування обставин, на які посилається ГУ ПФУ в Чернігівській області, що свідчить про протиправну бездіяльність останнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 вказаного Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призупинення виплати пенсії за вислугу років призначеної 16.10.2018 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.09.2019 протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській поновити виплату пенсії за вислугу років призначену 16.10.2018 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.09.2019.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу"Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 15.04.2020.

Суддя О.М. Тихоненко