Рішення № 88775429, 14.04.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/579/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" до Приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС", про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС", в якому просив:

- визнати неправомірною постанову приватного виконавця Кондрюка Костянтина Олександровича про стягнення з боржника основної винагороди від 18.03.2019 року за виконавчим провадженням № 58086200.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.03.2019 року відповідачем винесено постанову про стягнення з останнього основної винагороди у сумі 212 110,40 грн, яку позивач вважає протиправною, з огляду на наступне.

Посилаючись на норми Закону України "Про виконавче провадження" та вимоги Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця зазначив, що обов`язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень, які привели до його повного або часткового виконання.

Наголошував на тому, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача. При цьому, стягнення основної винагороди відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", без реального витребування майна від боржника, створює умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення її без реального виконання рішення суду.

Звертав увагу суду на те, що тричі виголошував свою згоду на добровільну передачу витребуваного судом майна. Разом з тим, стягувач ТОВ "ВЕЛТС" відмовляється від отримання цього майна, а приватним виконавцем в свою чергу, не здійснено жодних дій на примусове виконання рішення.

Відтак вважає, що позивачем зроблено усі необхідні дії для з метою виконання рішення суду.

2. Відповідач подав до суду відзив, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Зазначив, що у відповідача на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження АСВП № 58086200 з виконання наказу №926/2275/17, виданого 30.08.2018 року Господарським судом Чернівецької області про витребування на користь ТОВ "ВЕЛТС" зі зберігання сік яблучний концентрований, освітлений, в кількості 113111 кг, загальною вартістю 2270024,33 грн, що переданий на зберігання позивачеві.

Ухвалою Господарського суд Чернівецької області від 26.02.2019 року у справі №926/2275/17, судом встановлено, що приватним виконавцем вимоги частини 6 статті 27 Закону не враховані та стягнуто основну винагороду без урахування тієї суми (14892,00 грн.), що була сплачена скаржником під час попереднього виконання. В інших вимогах скарги відмовлено повністю. Враховуючи висновки суду відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 18.03.2019 року.

Звертав увагу суду на те, що на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу рішення суду фактично не виконано, майно стягувачу фактично не передано.

Вважає, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, норми статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем також подано додаткові пояснення, в яких останній зазначив про те, що на час вирішення даного спору ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2275/17 від 14.02.2020 року постанова приватного виконавця Кондрюка К.О. від 28.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу визнана неправомірною - тому 20.02.2020 року ВП №58086200 відновлене та перебуває в нього на примусовому виконанні.

3. Третьою особою письмових пояснень до суду не надано.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 28.05.2019 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

2. Ухвалою суду від 11.06.2019 року зупинено до 14:00 год. 10.09.2019 року провадження у справі за до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18.

3. 10.09.2019 року ухвалою суду повторно зупинено провадження в справі до прийняття і набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18.

4. Ухвалами суду від 09.04.2020 року провадження у справі поновлено, закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду на 14:00 хв. 14 квітня 2020 року.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 14.04.2020 року представником позивача подана заява, про розгляд справи в порядку письмового провадження.

2. Відповідач подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

3. Третя особа в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила.

4. Враховуючи приписи статей 194, 205 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2017 року в справі №926/2275/17 первісний позов задоволено. Витребувано на користь ТОВ "ВЕЛТС" зі зберігання сік яблучний концентрований, освітлений, в кількості 113111 кг, загальною вартістю 2270024,33 грн (без ПДВ), що переданий на зберігання ТОВ "Соковий завод Сокирянський".

Стягнуто з TOB "СЗ Сокирянський" на користь ТОВ "ВЕЛТС" 34 050, 37 грн. судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ВЕЛТС" на користь ТОВ "Соковий завод Сокирянський" 480 510, 47 грн основного боргу, 184 077, 66 грн пені, 94 968, 74 грн інфляційних втрат, 20 947,17 грн 3% річних та 11 707,56 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 410,40 грн пені, 470,48 грн 3 % річних та 1 156 947,30 грн витрат за зберігання відмовлено.

2. 07.09.2018 року постановою головного державного виконавця Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Боянжія Д.І. відкрито виконавче провадження ВП № 57169867 з виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2018 року в частині витребування у ТОВ "СЗ Сокирянський" на користь ТОВ "ВЕЛТС" соку концентрованого, освітленого, в кількості 113111 кг., загальною вартістю 2270024,33 грн., встановлено строк добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. (а.с.16)

3. 11.09.2018 року в межах виконавчого провадження №57190725 про стягнення грошових коштів, приватним виконавцем накладено арешт на все майно ТОВ "ВЕЛТС". На виконання вказаної постанови до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про публічні обтяження внесений запис № 17067532 про арешт рухомого майна ТОВ "ВЕЛТС". (а.с.18)

4. 13.09.2018 року ТОВ "СЗ Сокирянський" звернулось до Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з заявою, в якій повідомив, що визнає та повністю підтверджує, що у нього на зберіганні знаходиться сік яблучний концентрований, освітлений в кількості 113 111 кг, який на праві власності належить ТОВ "ВЕЛТС", однак оскільки на вказане майно накладено арешт приватним виконавцем, його передача протягом строку, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження неможлива з поважних підстав. (а.с.19)

5. 09.10.2018 року ТОВ "СЗ Сокирянський" повідомив ТОВ "ВЕЛТС", що в разі виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2018 у справі №926/2275/17 в частині стягнення 480 510,47 грн основного боргу, 184 077,66 грн пені, 94 968,74 грн інфляційних втрат, 20 947,17 грн 3% річних та 11 707,56 грн судового збору та зняття арешту з рухомого майна в рамках виконавчого провадження № 57190725, ТОВ "СЗ Сокирянський" готове повернути майно - сік яблучний концентрований, освітлений в кількості 113 111 кг. (а.с.21)

6. 22.11.2018 року виконавче провадження про стягнення коштів закінчено та знято арешти з рухомого майна ТОВ "ВЕЛТС" згідно постанови приватного виконавця ВП № 57190725. (а.с.23)

7. 27.11.2018 року цінним листом ТОВ "СЗ Сокирянський" повідомило ТОВ "ВЕЛТС" та Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про те, що арешт з майна ТОВ "ВЕЛТС" знято, у тому числі з соку яблучного концентрованого, освітленого, в кількості 113 111 кг, та вимагало якнайшвидше забезпечити отримання належного ТОВ "ВЕЛТС" майна - соку яблучного концентрованого, освітленого, в кількості 113 111 кг за адресою: вул. Пушкіна, буд. 1А, с. Коболчин, Сокирянський р-н, Чернівецька обл., 60231. (а.с. 24)

8. 13.12.2018 року TOB "СЗ Сокирянський" повторно звернулось до Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з вимогою невідкладно забезпечити отримання зазначеного майна за адресою: вул. Пушкіна, буд. 1 А, с. Коболчин, Сокирянський р-н, Чернівецька обл ., 60231. (а.с.25)

9. 14.01.2019 року Сокирянським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління у Чернівецькій області винесено постанову ВП №57169867 про повернення виконавчого документа за заявою стягувача. (а.с. 26)

10. 15.01.2019 року ТОВ "СЗ Сокирянський" втретє звернулось до Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з вимогою вилучити майно для передачі ТОВ "ВЕЛТС" та винести постанову про закінчення виконавчого провадження. (а.с.27)

11. 15.01.2019 року Приватним виконавцем Кондрюком К.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58086200 на підставі наказу № 926/2275/17 виданого Господарським суду Чернівецької області. (а.с.28)

В цей же день Приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 % від вартості майна.

12. 18.01.2019 року ТОВ "СЗ Сокирянський" отримало від ТОВ "ВЕЛТС" лист № 09-01- 2019/1 від 09.01.2019 року, в якому стягувач письмово повідомив про відмову від отримання витребуваного судом на його користь майна - соку яблучного концентрованого, освітленого, в кількості 113 111 кг.

13. 25.01.2019 року приватним виконавцем складено акт, яким встановлено, що за адресою місцезнаходження ТОВ "СЗ Сокирянський" знаходиться майно, яке підлягає витребуванню. (а.с.31)

14. 05.02.2019 року приватним виконавцем повторно складено акт, яким встановлено, що майно, яке підлягає передачі стягувачу - ТОВ "ВЕЛТС" перебуває у ТОВ "СЗ Сокирянський". (а.с.32)

15. 26.02.2019 року Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/2275/17 постановлено ухвалу, якою визнано неправомірною постанову приватного виконавця Кондрюка К.О. про стягнення з боржника основної винагороди від 15.01.2019 за виконавчим провадженням №58086200.

16. 18.03.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про скасування процесуального документу, а також прийнято нову постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 212 110,40 грн. ВП № 58086200. (а.с.33, 34)

17. 28.03.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". (а.с.35-36)

18. 20.02.2020 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (ВП №58086200) з виконання наказу суду №926/2275/17 від 30.08.2018 року.

Наведені вище обставини встановлені судом, також і не заперечувались учасниками справи.

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

2. Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статей 1, 5 Закону № 1404-VIII - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною 9 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

3. Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача. При цьому, стягнення основної винагороди відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", без реального витребування майна від боржника, створює умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення її без реального виконання рішення суду.

Натомість відповідач наголошував на тому, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, норми статті 27 Закону № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

4. Надаючи правому оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаного закону, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Відповідно до пункту шість частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Водночас частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

5. Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу існують передумови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

6. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби та приватним виконавцям встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:

- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до пункту 19 Порядку приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

7. Судом встановлено, що 18.03.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 212 110,40 грн. ВП № 58086200. Разом з тим, 28.03.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у зв`язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він повинен передати стягувану

Як встановлено судом, відповідачем фактично не проведено виконавчих дій щодо реального забезпечення примусового виконання рішення Господарського суду Чернівецької області.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи викладене, суд вважає що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття приватним виконавцем реальних заходів для примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові № 2540/3203/18 від 11.03.2020 року, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховую при виборі та застосуванні до спірних правовідносин.

8. Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене є обґрунтованими, а тому такий позов підлягає задоволенню повністю.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3405,04 грн. Разом з тим, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" (в редакції на день звернення до суду) останній мав сплати за позовну вимогу майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить в сумі 3181,65 грн, з розрахунку (212110,40 грн ціна позову х 1,5 %).

2. Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України "Про судовий збір", а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 223,39 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України (з розрахунку 3405,04 грн - 3181,65 грн = 223,39грн.).

3. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - судовий збір в сумі 3181,65 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" до Приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" - задовольнити повіністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Кондрюка Костянтина Олександровича, про стягнення з боржника основної винагороди від 18.03.2019 року за виконавчим провадженням № 58086200.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" з Приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича сплачений судовий збір в сумі 3181,65 грн.

4. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 223,39 грн.

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (вул. Пушкіна, 1-А, с. Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область, 60231, код ЄДРПОУ: 39761131).

Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович (вул. А.Міцкевча, 2, офіс 22, м.Чернівці, 58002, код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" (вул. Пасічна, 93, м.Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ: 38581148).

Суддя О.В. Боднарюк