Ухвала суду № 88774959, 15.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 квітня 2020 року Чернігів Справа № 825/3399/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

під головуванням судді Соломко І.І.,

суддів Зайця О.В., Клопота С.Л.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Прокуратури Чернігівської області про ухвалення додаткового рішення у справ № 825/3399/14,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 825/3399/14.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 825/3399/14 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури від 23.10.2014 № 1486к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Чернігівської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Чернігівської області з 24.10.2014. Стягнуто з прокуратури Чернігівської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 990038,34 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 залишено без змін.

03.04.2020 від Прокуратури Чернігівської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та встановлення способу виконання рішення у справі № 825/3399/14, в якій просять зазначити в резолютивній частині рішення суми, які підлягають стягненню, на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, з відрахуванням податків та зборів. В обґрунтування заяви зазначено, що стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховується без сум податків та зборів. Однак суд при присудженні працівнику відповідних виплат заробітної плати в резолютивній частині рішення повинен визначити спосіб його виконання, зокрема, що виплаті підлягають суми з урахуванням утримання податків та зборів, але в даному випадку це не було зроблено. Ці обставини істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі. Також просив розглянути заяву без участі представника.

Розгляд даної заяви призначено на 15.04.2020. Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явились.

14.04.2020 від Прокуратури Чернігівської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Згідно з ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів на підставі ч. 3 ст. 252 та ч. 9 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подану заяву, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.

Водночас положеннями ст. 378 КАС України встановлено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, зокрема для встановлення способу виконання рішення, є вичерпним. Тому заява про ухвалення додаткового рішення щодо встановлення способу виконання рішення повинна бути обґрунтована виключено обставинами, які викладені у ст. 378 КАС України. Наслідком відсутності таких обставин, є відмова в ухваленні додаткового рішення.

При цьому суд вважає зазначити, що порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення, тобто право на звернення до суду в процесуальних питаннях конкретно встановлення способу порядку виконання рішення з підстав істотного ускладнення виконання рішення суду або неможливості його виконання належить стягувачу чи виконавцю (у випадках, встановлених законом) лише під час виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів справи, 19.02.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 825/3399/14 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 973498,32 грн.

20.03.2020 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області повернуто виконавчий лист № 825/3399/14 у зв`язку з його виконанням, що підтверджується листом № 13-17/1323 від 20.03.2020 (т. 2 а.с. 205).

Тобто на час подання вказаної заяви, рішення суду у справі №825/3399/14 в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 973498,32 грн виконано, що свідчить про відсутність обставин, що істотно ускладнюють його виконання та, відповідно, підстав для ухвалення додаткового рішення.

Щодо посилань заявника на те, що у резолютивній частині рішення у справі № 825/3399/14 суд повинен був визначити спосіб його виконання, зокрема, що виплаті підлягають суми з урахуванням утримання податків та зборів, то суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

У свою чергу згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення лише у разі необхідності зазначаються порядок і строк виконання рішення.

Проте положення зазначеної норми не містять вимоги про обов`язкове визначення у рішенні суду способу його виконання.

При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керувався постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Тобто обов`язок щодо нарахування та відрахування при виконанні відповідного судового рішення податків і зборів із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, покладено на роботодавця.

Однак, як вже встановлено судом, рішення суду в частині стягнення 937498,32 грн вже виконано, причини не відрахування роботодавцем податків і зборів із сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду позивачу, у заяві не вказано.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для ухвалення додаткового рішення у справі № 825/3399/14 за заявою Прокуратури Чернігівської області від 03.04.2020(вх7583/20).

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 248, 252, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Прокуратурі Чернігівської області в ухваленні додаткового рішення про встановлення способу виконання рішення у справі № 825/3399/14.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України, з врахуванням строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширеної коронавірусної хвороби (COVID-19).

Головуючий суддя І.І. Соломко

Судді: О.В. Заяць

С.Л. Клопот