Ухвала суду № 88772897, 13.04.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5339/19

1-кс/308/1706/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Муравець Павла Миколайовича, у кримінальному провадженні за №42018070000000120 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2018 за ч.5 ст.191 КК України, погоджене прокурором про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції Муравець Павло Миколайович, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, із клопотанням

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов`язки директора комунального підприємства «Воловецький селищний «Водоканалсервіс» згідно розпорядження Воловецької селищної ради №27 від 12.04.2017 року, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою, у лютому 2018 року став на шлях вчинення умисного злочину проти власності, який в розумінні ст.45 КК України віднесений до корупційних, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, грубо ігноруючи ч.7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII в частині заборони придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом та принципами здійснення закупівель, визначеними ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, щодо добросовісної конкуренція серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель,об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, запобіганні корупційним діям і зловживанням, розтратив бюджетні кошти в сумі 575446,80 гривень на користь Воловецького колективного підприємства «Агрошляхбуд», шляхом придбання у вказаного товариства фронтального екскаватора-навантажувача JCB4CX 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 за бюджетні кошти за завищеною ринковою вартість, при наступних обставинах.

В клопотанні вказано, що рішенням 24 сесії 7 скликання Воловецької селищної ради № 693 від 15.02.2018 року внесено зміни до рішення від 14.12.2017 №636 « Про Воловецький селищний бюджет на 2018 рік» та прийнято рішення про збільшення статутного фонду у сумі 1200 тис. грн. з метою придбання трактору для забезпечення виконання завдань комунального підприємства «Воловецький селищний «Водоканалсервіс».

В свою чергу, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов`язки директора комунального підприємства «Воловецький селищний «Водоканалсервіс», переконавшись в надходженні коштів у сумі 1200 тис. грн. виділених Воловецькою селищною радою, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, у супереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, а саме ч.7 ст. 2 в частині заборони придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом; п.1 ст. 11 Закону згідно якої для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб); ч.1ст.12, абзацу 2 ч.1 ст.2 та ч.3ст. 36 Закону, а саме без проведення відповідних процедур закупівель, будучи службовою особою уповноваженою на укладення договорів та на розпорядження коштами даного підприємства, 27 лютого 2018 року уклав з директором Воловецького Колективного підприємства «Агрошляхбуд» ОСОБА_2 договір купівлі-продажу №27/02 на придбання у даного товариства фронтального екскаватора-навантажувача JCB4CX, 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 , за ціною 1190 000,00 гривень, в той же час, ринкова вартість вказаного транспортного засобу, відповідно до висновку експерта №13/64 від 19.06.2019 станом на 27.02.2018 становила 614553 гривень 20 копійок.

В подальшому, 02.03.2018 на підставі підписаного ОСОБА_1 договору купівлі продажу, згідно платіжного доручення №65 із розрахункового рахунку КП «Воловецький селищний «Водоканалсервіс», відкритого в АТ «Комінвестбанк» № НОМЕР_2 (МФО 312248) перераховано на розрахунковий рахунок Воловецьке КП «Агрошляхбуд», відкритий в ПАТ «ВіЕс Банк» № НОМЕР_3 (МФО 325213) бюджетні кошти в сумі 1190000,00 гривень, як оплату вартості фронтального екскаватора-навантажувача JCB4CX, 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 .

Таким чином, вказується в клопотанні, внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 із бюджету Воловецької селищної ради незаконно, як оплату завищеної вартості, придбаного транспортного засобу, вилучено на користь Воловецького Колективного Підприємства «Агрошляхбуд» бюджетні кошти на загальну суму згідно висновку судової економічної експертизи №14/5 від 06.03.2020 - 575446,80 гривень, чим самим завдано Воловецькій селищній раді матеріальних збитків у особливо великому розмірі, так як вказана сума в 600 разів і більше перевищує встановлений на 2018 рік неоподаткований мінімум доходів громадян (881 грн).

Своїми умисними діями ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачене ч.5 ст.191 КК України, тобто розтрата чужого майна вчинене шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України: Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий зазначає,що не застосувавши вказані заходи, можуть призвести до зникнення та навіть втрати слідів, речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В свою чергу, ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу

досудового розслідування слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Таким чином враховуючи вищенаведене, а також те, що фронтальний екскаватор-навантажувач JCB4CX, 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому з метою збереження речового доказу, забезпечення кримінального провадження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі та відчуження, як захід забезпечення кримінального провадження на вказаний екскаватор необхідно накласти арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36,40, 131-132,170-172 КПК України, слідчий просить: накласти арешт наналежний комунальному підприємству «Воловецький селищний «Водоканалсервіс» фронтальний екскаватор-навантажувач JCB4CX, 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 - шляхом заборони відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином зазначеним рухомим майном.

Слідчий в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином подав рапорт в якому просив проводити розгляд за його відсутності.

Власник майна в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали клопотанні слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна .

Так слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42018070000000120 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2018 за ч.5 ст.191 КК України.

30.03.2020 р., у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочин), передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто розтрата чужого майна вчинене шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Згідно постанови слідчого від 31.03.2020 року фронтальний екскаватор-навантажувач JCB4CX, 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42018070000000120 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2018 за ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

Слідчий суддя вважає, доведеним, що вказаний фронтальний екскаватор-навантажувач, може бути, використаний як доказ у кримінальному провадженні (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Слідчий суддя переконаний, що на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчим в клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників (володільців) майна з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З огляду на положення ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя вважає, що заборона користуватися фронтальним екскаватор-навантажувачем може завдати надмірного обмеження прав власників (володільців) майна. Заборона розпорядження вказаними фронтальним екскаватор-навантажувачем забезпечить збереження речових доказів та не призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження останніх.

Крім того, володільці майна мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту одразу ж після зникнення підстав для застосування арешту.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Муравець Павла Миколайовича, у кримінальному провадженні за №42018070000000120 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2018 за ч.5 ст.191 КК України, погоджене прокурором про арешт майна,- задовольнити.

Накласти арешт на належний комунальному підприємству «Воловецький селищний «Водоканалсервіс» фронтальний екскаватор-навантажувач JCB4CX, 2003 року випуску заводський номер НОМЕР_1 - шляхом заборони відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином зазначеним рухомим майном, але без заборони законних володільців права користування.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.