Рішення № 88768776, 09.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 р. Справа №480/4520/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у Сумській області, яка полягає у невнесенні виправлень у помилково поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (Додаток 5), визнати його протиправним та нечинним (недійсним), його скасування, зняття помилкових нарахувань та штрафних санкцій, що передбачено Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в зв`язку з тим, що не було здійснено камеральної перевірки достовірності звіту, внаслідок чого виникли в особовому рахунку нарахування по сплаті податку (недоїмка) в сумі 9828 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 72 копійки. Зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області анулювати помилково поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (Додаток 5), знявши нарахування та штрафні санкції у відповідності з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року (зареєстрований в міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивачем помилково було подано Додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2018 рік. Позивач неодноразово звертався до ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області із заявами, з проханням зняти актуальність зі звіту - Додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», в зв`язку з помилкою, але відповіді не отримав. Такі дії відповідача, позивач вважає незаконними, та таким, що порушують його права.

Позивач зазначає, що є пенсіонером - інвалідом II групи та відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464, звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Позивач стверджує, що помилкова подача ним звітів за 2018 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування, оскільки позивач не укладав договір на добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску.

При цьому ДФС не провела перевірку фінансової звітності позивача і тим самим не надала можливість виправити помилку.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує з огляду на таке.

Представник відповідача зазначає, що позивачем 07.02.2019 засобами електронної пошти самостійно було подано звіт за 2018 рік з реєстраційним номером №14851974, яким самостійно та добровільно задекларовано до сплати єдиного соціального внеску в сумі 9 828,72 грн.

Відповідно до п. 16 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Крім того, відповідач стверджує, що Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування містить положення щодо виправлення помилок у поданій звітності як до закінчення терміну подання, так і після закінчення встановленого строку на подання Звіту.

Проте ніяких інших Звітів Позивачем подано не було, що свідчить про відсутність спроб Позивача скасувати поданий Звіт про нарахування єдиного внеску у сумі 9 828,2 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем 11.10.2019 року частково сплачено задекларовану суму єдиного соціального внеску у розмірі 1 880,12 грн.

В свою чергу позивач подав суду відповідь на відзив на позов, в якому зазначив, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 механізм для виправлення помилок у таблицях 1-4 Додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не передбачений. Саме тому позивач неодноразово звертався до ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області з проханням зняти актуальність зі звіту, тим самим зменшивши нарахування в особовому рахунку, але відповіді так і не отримав та був змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду було призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Також ухвалою суду було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним, нечинним (недійсним) та скасування поданого ОСОБА_2 . Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явився надав клопотання про неможливість забезпечити явку представника відповідачів у зв`язку із постановою КМУ №221 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”.

Враховуючи те, що учасники провадження належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, учасниками справи надано письмові пояснення своєї позиції по справі та на вимогу суду відповідні докази, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.12.1996 року. З 01.01.2012 здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку і та звітності (а.с. 14 – 17).

Позивачем 07.02.2019 засобами електронної пошти самостійно було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 (річна) за 2018 рік з реєстраційним номером №14851974 (а.с. 46). В таблиці 1 зазначеного звіту, позивачем було задекларовано до сплати єдиний внесок в сумі 9 828,72 грн. (по 819,06 грн. за місяць) (а.с. 46 зворотній бік).

В позові позивач стверджує, що вказаний звіт був поданий ним помилково, оскільки ОСОБА_2 є пенсіонером - інвалідом ІІ групи, відтак звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

04 березня 2019 року позивач звернувся до ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області із заявою, в якій зазначив про помилковість подання ним вказаного звіту та просив зняти з нього актуальність та зареєструвати новий звіт із виправленими показниками (а.с. 22 - 23). 16.05.2019 позивач вдруге звернувся до ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області із листом аналогічного змісту (а.с. 24 – 25).

Під час розгляду справи позивач стверджував що на жодну із зазначених вище заяв відповіді від ДПІ у м. Сумах не отримував.

Разом з тим, представником відповідача на запит суду було надано копії листів від 04.04.2019 та від 03.06.2019, якими на вказані заяви позивача було надано відповіді (а.с. 88 – 91). При цьому суд зазначає, що доказів направлення листів від 04.04.2019 та від 03.06.2019 позивачу, відповідачем суду надано не було.

Із зазначених листів, зміст яких є ідентичним, суд вбачає, що позивачу було відмовлено в задоволенні його заяв, оскільки податковий орган вважає, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464 V-І (далі - Закон №2464) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з тим, частиною 4 статті 4 Закону № 2464, визначено, що особи, які зазначені в п.4. та 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Мінфіну № 435 від 14.04.2015 затверджений Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – по тексту Порядок №435), який визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №435, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

- засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

- на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти.

Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №435 визначено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Відповідно до п.6 Розділу ІІ Порядку №435, звіт має містити, зокрема, такі обов`язкові реквізити: тип форми ("додаткова", "початкова", "ліквідаційна", "скасовуюча", "призначення пенсії").

Згідно п.13. Розділу ІІ Порядку № 435, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.

Згідно п. 2 Розділу IV Порядку № 435, звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4 - 7 до цього Порядку.

Пунктом 10 Розділу IV Порядку № 435 визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку. Протягом року в разі призначення пенсії подається Звіт з позначкою "призначення пенсії" за період до дати формування заяви на призначення пенсії, при цьому тип форми "початкова" не зазначається.

В свою чергу п.3 Розділу ІІІ Порядку № 435 визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до довідки, виданої органом Пенсійного фонду України, позивач, знаходиться на обліку в органах Пенсійного фонду України з 10.08.1992 р. як одержувач пенсії по інвалідності (інвалід з дитинства) ІІ група довічно (а.с. 21). Зазначене також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 20).

Отже позивач є особою, що в силу приписів ч.4 ст.4 Закону №2464 звільнена від сплати за себе єдиного внеску та може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Про наявність у нього пільг щодо сплати єдиного внеску позивач неодноразово повідомляв відповідача та надавав копії відповідних документів. Зазначений факт як і наявність у позивача пільг щодо сплати за себе єдиного внеску відповідачем не заперечується.

При цьому, будь-яких доказів щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом укладення відповідного договору, відповідач суду не надав.

Враховуючи, відсутність у позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску та відповідно обов`язку щодо подання звітності з єдиного внеску щодо себе, суд погоджується із твердженням позивача про помилковість подання ним Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2018 рік із визначенням до сплати єдиного внеску в сумі 9 828,72 грн.

Суд зазначає, що способи та порядок виправлення помилок у Звіті визначений Розділом V Порядку №435. Разом з тим, суд зазначає, що даний Розділ Порядку №435 взагалі не містить механізму виправлення помилок у Звіті згідно із додатком 5 (форма №Д5) до цього Порядку.

Розділом І Порядку № 435 визначено, що початковий документ - Звіт страхувальника із зазначенням типу форми "початкова", на підставі якого створюється відповідний електронний звіт у базі даних органу доходів і зборів; скасовуючий документ - Звіт страхувальника із зазначенням типу форми "скасовуюча", який є підставою для повного скасування інформації, що попередньо була подана до органів доходів і зборів у формі "початкова".

Разом з тим, із додатку 5 до Порядку № 435, суд вбачає, що Звіт форми №Д5 містить типи форми як «початкова», «ліквідаційна», «призначення пенсії» та не містить такої форми як «скасовуюча».

Суд зазначає, що відсутність механізму виправлення помилок або скасування інформації, що попередньо була подана до органів доходів і зборів у формі Звіту №Д5 не може бути підставою для фактичного позбавлення позивача пільг, що гарантовані йому законодавством.

При цьому суд враховує, що позивач з метою виправлення припущеної помилки разом із заявою від 04.03.2019 подав податковому органу в паперовому вигляді Звіт форми №Д5 за 2018 рік із виправленими показниками, а саме без зазначення суми єдиного внеску в таблиці 1, але останній безпідставно не був врахований відповідачем. Суд вважає, що залишення поза увагою такої інформації свідчить про необ`єктивність зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Так, норми Порядку №435 не визначають порядок дій суб`єкта господарювання у разі, якщо він помилково подав звітність форми Д5 до контролюючого органу. Разом з тим, на переконання суду, врахування відповідачем Звіту форми №Д5 за 2018 рік з виправленими показниками не призвело б до порушення основних засад податкового законодавства, враховуючи також те, що позивач є особою, що звільнена від сплати єдиного внеску щодо себе.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що відповідач діяв без врахування усіх обставин, що мають значення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована дія.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів суду правомірності його дій.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Враховуючи вимоги Порядку №435, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде: визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає у не відображенні в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_2 даних, згідно виправленого Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма №Д5), поданого разом із заявою від 04.03.2019 року та зобов`язання відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_2 шляхом скасування нарахувань з єдиного внеску, відповідно до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік з реєстраційним номером № 14851974 у сумі 9 828,72 грн.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Сумській області щодо зняття штрафних санкцій та зобов`язання зняти штрафні санкції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази застосування відповідачем штрафних санкцій відносно ФОП ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399), яка полягає у не відображенні в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) даних, згідно виправленого Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (додаток 5), поданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 разом із заявою від 04.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399)відкоригувати дані інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом скасування нарахувань з єдиного внеску, відповідно до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік з реєстраційним номером № 14851974 у сумі 9 828,72 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 14.04.2020 року.

Суддя В.О. Павлічек