Рішення № 88768681, 15.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1168/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області/відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним та нікчемним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про не включення до трудового/страхового стажу ОСОБА_1 11 місяців 22 дні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області включити/зарахувати до трудового/страхового стажу ОСОБА_1 11 місяців 22 дні.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не включення до його трудового/страхового стажу період навчання в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 вересня 1977 року по 27 вересня 1982 року, період роботи на посаді відповідального секретаря правління Полтавської обласної організації Українського товариства охорони пам`ятників історії та культури з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року та період роботи в Філіалі № 1 індивідуально-приватного підприємства Піліпака і компанія "Піко" з 12 серпня 1997 року по 04 січня 1998 року є протиправними та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18 березня 2020 року ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви /а.с. 18-19/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 440/1168/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання позивача про збільшення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача понесених ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору /а.с. 25/.

Відповідач у відзиві заперечував щодо задоволення позову та зазначив, що оскільки страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду, то ним проведено розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до вимог пенсійного законодавства, а також зазначив, що позивач звернувся до управління із заявою довільної форми, тому вказана заява розглядалася відповідно до Закону України "Про звернення громадян" /а.с. 34-36/.

Позивач, не погоджуючись із відзивом на позов, подав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що оскільки записи у трудовій книжці не визнані не дійсними - то підстави для не зарахування відповідного стажу роботи відсутні /а.с. 26/.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області.

08 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо включення до страхового стажу період навчання в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 вересня 1977 року по 27 вересня 1982 року та період роботи на посаді відповідального секретаря правління Полтавської обласної організації Українського товариства охорони пам`ятників історії та культури з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року /а.с. 32/.

Листом від 21 січня 2020 року № 521/02-2 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 , що при обчисленні пенсії останнього до уваги взято страховий стаж тривалістю 33 роки 11 місяців 7 днів. До загальної тривалості страхового стажу враховано, в тому числі, період навчання з 01 вересня 1977 року по 16 червня 1982 року, згідно з довідкою Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка від 15 лютого 2017 року № 010-19/99. Однак, період з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року в Українському товаристві охорони пам`ятників історії та культури не враховано, оскільки наказ дописано іншими чорнилами, період роботи з 12 серпня 1997 року по 04 січня 1998 року в Філіалі № 1 індивідуально-приватного підприємства Піліпака і компанія "Піко" також не враховано у зв`язку з виправленням в даті наказу на звільнення. Крім того, відділом обслуговування громадян Подільського району в м. Полтаві (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області направлено лист від 14 січня 2020 року № 24/02.16-10 до архівного відділу виконавчого комітету Полтавської міської ради з проханням направити довідку про період роботи ОСОБА_1 в Полтавській дирекції українського товариства охорони пам`яток історії та культури з жовтня 1982 року по листопад 1983 року, на який відповідь не надійшла. Також зазначено, що врахування періоду перебування у навчальному військовому таборі до страхового стажу, згідно з нормами чинного законодавства, не передбачено /а.с. 31/.

Позивач, вважаючи такі дії щодо відмови у зарахуванні відповідного страхового стажу, протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці, 01 вересня 1977 року позивач вступив до Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, який, згідно з наступним записом, закінчив 26 вересня 1982 року /а.с. 5/, однак пенсійним органом до загальної тривалості страхового стажу зараховано лише період з 01 вересня 1977 року по 16 червня 1982 року.

Разом з тим, архівною довідкою № 010-17/17 від 14 січня 2020 року зазначено, що ОСОБА_1 протягом червня - вересня 1982 року знаходився на навчальних зборах /а.с. 9/.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина четверта статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідач у своєму листі зазначив, що зарахування періоду перебування у навчальному військовому таборі до страхового стажу не передбачено.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, вказана норма не містить жодних посилань на те, що до стажу роботи можуть зараховуватись лише періоди навчання особи за денною формою.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року № 412, не застосовується.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.

Абзацем 1 пункту 2.2. Інструкції № 58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Пункт 2.4 вказаної інструкції встановлює, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пункту 2.16 Інструкції № 58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи.

На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними.

Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 позивач з 01 вересня 1977 року по 26 вересня 1982 року навчався в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка.

Крім того, позивач до матеріалів справи надав Архівну довідку № 010-17/17 від 14 січня 2020 року в якій зазначено, що ОСОБА_1 закінчив університет саме з 25 вересня 1982 року та протягом червня-вересня знаходився на навчальних зборах /а.с. 9/.

Суд зазначає, що ведення трудових книжок працівників підприємства (студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу (час навчання), переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись у провину власнику трудової книжки та створювати для неї негативні наслідки у вигляді незарахування певних періодів роботи до стажу.

Згідно з пунктом 8 Порядку, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування страхового стажу позивача з 17 червня 1982 року по 26 вересня 1982 року, оскільки згідно з трудовою книжкою та архівною довідкою, датою закінчення університету є 26 вересня 1982 року.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21 лютого 2018 року.

Що стосується відмови ГУ ПФУ в Полтавській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи на посаді відповідального секретаря правління Полтавської обласної організації Українського товариства охорони пам`ятників історії та культури з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року у зв`язку з тим, що наказ дописаний іншими чорнилами та період роботи в Філіалі № 1індивідуально-приватного підприємства Піліпака і компанія "Піко" з 12 серпня 1997 року по 04 січня 1998 року у зв`язку з виправленням в даті наказу на звільнення, суд зазначає наступне.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника (студента, учня, аспіранта, клінічного ординатора) здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник (студент, учень, аспірант, клінічний ординатор) не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи (навчання), а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відповідачем не доведено правомірність його дій щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу період навчання в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 17 червня 1982 року по 26 вересня 1982 року, період роботи на посаді відповідального секретаря правління Полтавської обласної організації Українського товариства охорони пам`ятників історії та культури з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року та період роботи в Філіалі № 1 індивідуально-приватного підприємства Піліпака і компанія "Піко" з 12 серпня 1997 року по 04 січня 1998 року.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 420,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 17 червня 1982 року по 26 вересня 1982 року, період роботи в Полтавській обласній організації Українського товариства охорони пам`ятників історії та культури з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року та період роботи в Філіалі № 1 індивідуально-приватного підприємства Піліпака і компанія "Піко" з 12 серпня 1997 року по 04 січня 1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 17 червня 1982 року по 26 вересня 1982 року, період роботи в Полтавській обласній організації Українського товариства охорони пам`ятників історії та культури з 22 жовтня 1982 року по 11 лютого 1983 року та період роботи в Філіалі № 1 індивідуально-приватного підприємства Піліпака і компанія "Піко" з 12 серпня 1997 року по 04 січня 1998 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення), з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017).

Суддя С.О. Удовіченко