Рішення № 88768569, 15.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/962/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено у наданні малолітньому ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, орієнтовного розміру 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язання прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 1-10/.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що винесений з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України - безпідставним та необґрунтованим. Згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дітей при Оржицькій районній державній адміністрації №14 від 19 листопада 2019 року набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не є правочином, для вчинення якого необхідний дозвіл органу опіки та піклування. Також законодавством не встановлено вимоги щодо надання нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання відзиву на позовну заяву, витребувано докази.

Копії вказаної ухвали та позовної заяви з додатками вручені відповідачу 03 березня 2020 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою /а.с. 28/, а тому встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 18 березня 2020 року.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та у встановлений судом строк відзиву не надав.

Враховуючи положення частини четвертої статті 159 та частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновків про розгляд справи за наявними матеріалами та про визнання відповідачем позову у зв`язку з неподанням відзиву.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також у межах строку, встановленого статтею 258 цього Кодексу

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 в інтересах сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 12/, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 19 листопада 2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність /а.с.11/.

До вказаної заяви додав: копії паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 , а також графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки за кадастровим номером 5323687700:00:008:0029 /а.с.11-12, 15-21/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с.14/ відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, орієнтовного розміру 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України та неповнолітня особа має право на набуття у власність земельної ділянки та видачу правовстановлюючих документів на неї, проте вчинення всіх необхідних дій остання може здійснювати виключно за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та отримання дозволу органу опіки та піклування.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги до клопотання та документів, які додаються до клопотання, закріплені у частині шостій статті 118 ЗК України, а підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою цієї статті. При цьому перелік таких підстав для відмови є вичерпним.

Судовим розглядом встановлено, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не конкретизує невідповідність поданого позивачем клопотання вимогам частини шостої статті 118 ЗК України, а також не містить підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачену частиною сьомою цієї ж статті.

За відсутності в оскаржуваному наказі обґрунтованих пояснень та мотивів щодо невідповідності клопотання позивача вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України та наявності підстави для відмови у наданні дозволу, передбаченої частиною сьомою вказаної статті, суд доходить висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу.

Посилання у наказі №14198-СГ від 20 грудня 2019 року на необхідність надання заявником нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та дозволу органу опіки та піклування суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 25 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/ здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

В свою чергу частиною першою статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а частиною першою статті 202 цього Кодексу - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 242 ЦК України встановлено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), та фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) мають право самостійно вчиняти лише ті правочини, які перелічені у частині першій статті 31 та частині першій статті 32 ЦК України відповідно. При вчиненні інших правочинів (тобто тих, які не передбачені вказаними статтями кодексу) від імені малолітньої особи діє її законний представник (один із батьків (усиновлювачів)), а неповнолітня особа вчиняє правочин самостійно, але за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та дозволу органу опіки та піклування.

У спірних правовідносинах не постає питання щодо вчинення правочину щодо земельної ділянки неповнолітньою особою, оскільки відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії 1-КЕ НОМЕР_1 від 23 жовтня 2009 року /а.с.12/ ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час звернення до відповідача із заявою від 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 не досяг чотирнадцятирічного віку та є малолітньою особою.

За такої обставини вимога статті 32 ЦК України щодо вчинення правочину з нерухомим майном за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та дозволу органу опіки та піклування на позивача не поширюється.

Із заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /а.с.11/ вбачається, що така заява подана від імені ОСОБА_2 його законним представником - батьком, Смілянським Євгенієм Анатолійовичем, та до заяви додано документи, що підтверджують повноваження Смілянського Є.А. як законного представника.

Таким чином, позивачем дотримано положення частини першої статті 242 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.

Вирішуючи іншу вимогу позивача, а саме: про зобов`язання відповідача видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Натомість, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягає, адже наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" перевірявся судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення, та тих обставин, які відносяться до предмету доказування у цій справі. Враховуючи завдання суду, суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та досліджувати чи є мотиви винесення наказу вичерпними та чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та чи існують інші підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №480/4298/18, від 05 грудня 2019 року у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14198-СГ від 20 грудня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_2 , від 19 листопада 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк