Рішення № 88768541, 15.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. № 400/793/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Департаменту патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ 48, 03048

до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, вул. Новозаводська, 1Б/1, м. Миколаїв, 54056

про:стягнення майнової шкоди в сумі 33 626,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , 3-я особа: Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП про стягнення майнової шкоди в сумі 33 626,94 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 своїми неправомірними діями завдав механічних пошкоджень службовому автомобілю, тому відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» повинен відшкодувати завдану шкоду в сумі 33 626,94грн. відповідно до висновку експерта .

Відповідач надав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у Законі України « Про Національну поліцію» відсутні норми про матеріальну відповідальність поліцейських, тому необхідно застосовувати норми Кодексу Законів про працю.Ст.233 КЗпП передбачено річний строк звернення до суду з дня виявлення заподіяної шкоди, тому позивачем пропущено строк звернення до суду та позивач наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем позовної давності.

Позивач та третя особа надали суду заяву про розгляд справи за відсутністю їх представника.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, справа розглядається у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянув докази, суд встановив:

Наказом ДПП від 10.12.2015 № 21 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП у м. Миколаєві ДПП.

Під час виконання ним службових обов`язків 22 грудня 2015 року з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої службовий автомобіль, яким він керував «Toyota Prius» отримав механічні пошкодження.

Миколаївською місцевою прокуратурою № 2 Миколаївської області 23.12.2015 року до ЄРДР за № 42015151020000001 за ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_1 внесено відомості за фактом ДТП.

Постановою слідчого від 28.01.2016 року кримінальне провадження було закрите у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

26.02.2016 року постановою Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/1151/16-п ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 340 грн.

За фактом скоєного ДТП начальником Департаменту патрульної поліції призначено проведення службового розслідування. Висновком службового розслідування від 12 квітня 2016 року встановлено, що ДТП сталась з вини рядового поліції ОСОБА_1 .

Висновком службового розслідування від 12.04.2016 встановлено, що ДТП сталась з вини рядового поліції ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експертного дослідження №165/12-16 від 8 грудня 2016 року, складеного ФОП ОСОБА_2 власнику колісного транспортного засобу «Toyota Prius», 2013 року виготовлення, реєстраційний номер 210568 , який належить Департаменту патрульної поліції (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ) станом на момент проведення експертного дослідження складає 33626,94 грн.

Відповідно до преамбули Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції. Норми, які б регулювали матеріальну відповідальність працівників поліції, заподіяну ними під час виконання службових обов`язків станом на час виникнення спірних правовідносин в ньому відсутні.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст. 56 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 23 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженої Постановою КМУ від 29 липня 1991 року N 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Таким чином спеціальний закон допускає застосування до правовідносин, які ним не врегульовані, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоди державі в особі Департаменту патрульної поліції, тому до спірних правовідносин повинно бути застосовано саме норми цього положення, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2015), а не норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки цей закон № 106 набрав чинності 03.10.2019.

Положенням № 243 передбачено, що час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством (п.5).

Оскільки спеціальним законодавством це питання не врегульоване суд вважає за можливо застосувати субсидіарні норми законодавства, якими є норми КЗпП України, якими врегульовані питання покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Відповідно до ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установу, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є працівником поліції відповідно до наказу № 21 о/с від 10.12.2015 року. Під час виконання ним службових обов`язків 22 грудня 2015 року з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої службовий автомобіль, яким він керував, - «Toyota Prius» отримав механічні пошкодження. Зазначені обставини встановлені постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 340 грн., а також висновком службового розслідування від 12.04.2016 року, проведеного за вказаним фактом ДТП Департаментом патрульної поліції.

Таким чином, позивачу про наявність шкоди, заподіяної працівником, остаточно стало відомо 12.04.2016 року.

До адміністративного суду позивач звернувся 11.02.2020, до районного суду позивач звернувся з тотожнім позовом 08 серпня 2018 року також з пропуском річного строку, передбаченого ч.3 ст. 233 КЗпП України. Заява про поновлення пропущеного строку відповідно до ст.234 КЗпП позивачем суду не надавалась. Позивач не обґрунтував суду належними та допустимими доказами, яка непереборна сила заважала позивачу звернутись до суду до 12.04.2017.

До даного спору слід застосувати спеціальний преклюзивний строк встановлений ст. 233 КЗпП України, який необхідно відраховувати з висновку службового розслідування від 12.04.2016, коли відповідачу стало відомо про наявність завданої шкоди ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку про те, що вказаний строк встановлений ст. 233 КЗпП України сплинув. (Аналогічна позиція зазначена в Постанові ВС від 16.10.2019 № 380/1242/16-ц).

Пропущення особою строків позовної давності без поважних причин, за умови встановлення судом порушеного права, про захист якого вона просить, є підставою для відмови в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ 48, 03048, ідентифікаційний код 40108646) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко