Рішення № 88768527, 15.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. справа № 400/3760/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування вимоги від 16.05.2019 р. № Ф-411-25

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі – відповідач або ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-411-25 (надалі - Вимога).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кабінетом Міністрів України, в порядку встановленому законом, не утворювався такий орган, як Державна фіскальна служба України, відповідно, прийняття її територіальними органами будь-яких рішень, є незаконним. Крім того, ГУ ДФС у Миколаївській області повинна мати печатку з зображенням Державного Герба України, натомість спірна вимога скріплена печаткою, яка не містить такого зображення. Позивач вважає, що прийняттю Вимоги повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав. Позивач розцінює зазначені обставини як достатні підстави для скасування Вимоги.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється ним на підставі норм однойменного закону. ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але систематично такий внесок не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 24 800,20 грн. і саме на цю суму позивачу виставлена спірна вимога. Крім того, відповідач зазначив, що питання правомірності нарахування позивачу єдиного внеску неодноразово досліджувалось судом, і доводам, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі і в даній адміністративній справі, судом вже надавалась оцінка. Також, у відзиві мається клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (а. с. 93-99).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущений та повторно виклав доводи позовної заяви.

Ухвалою від 14.11.2019 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою від 03.12.2019 року суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 15.04.2020 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

В судове засідання представники сторін не прибули, позивач у позові просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 з жовтня 1998 року перебуває на обліку в Южноукраїнській ОДПІ і з квітня 2002 року є платником єдиного внеску. З 10.02.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

16.05.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло Вимогу, якою позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску на суму 24 800,20 грн. (а. с. 26).

Не погодившись з нарахуванням єдиного внеску, позивач оскаржив Вимогу до ДФС України, яка своїм рішенням від 30.07.2019 року залишила скаргу без задоволення, а Вимогу - без змін.

Стаття 67 ч. 1 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативним актом який регулює питання сплати єдиного внеску, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платником єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ст. 6 ч. 1 п. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, позивач має статус платника єдиного внеску та зобов`язаний своєчасно сплачувати такий внесок.

Позивач не заперечує того, що єдиний внесок ним не сплачується, його доводи зводяться лише до того, що ДФС України та її територіальні органи створені із порушенням закону.

В першу чергу слід відмітити, що в межах даної адміністративної справи розглядається питання законності вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не законність утворення фіскальних органів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236 (надалі - Положення № 236), державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС є реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів (п. 3 пп. 1 Положення № 236).

ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів; контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів (п. 4 пп. 4-5 Положення № 236).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", утворено ГУ ДФС у Миколаївській області.

У відповідності до ст. 12 ч. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", внесено зміни до податкового законодавства, зокрема в ст. 191, 193, 41 Податкового кодексу України, якими закріплено за районними податковими інспекціями виключно сервісні функції. Функції контрольно-перевірочної роботи, погашення податкового боргу, розгляду справ про адміністративні правопорушення тощо покладено на органи Державної фіскальної служби обласного рівня.

Таким чином, відповідач, як територіальний орган ДФС України, наділений повноваженнями на прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Як передбачено ст. 20 ч. 2-3, 5 Конституції України, Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої ОСОБА_2 (малий Державний Герб України). Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Постановою Верховної Ради України "Про Державний герб України" від 19 лютого 1992 р. № 2137-XII тризуб затверджено як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

На відбитку печатки, якою скріплено вимогу про сплату боргу (недоїмки), міститься малий Державний Герб України (тризуб).

Щодо обґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваної Вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзац 2 цієї ж норми Закону оговорює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналогічні норми щодо мінімальної суми єдиного внеску містяться і в ст. 7 ч. 1 п. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка регулює сплату внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в незалежності від системи оподаткування, встановлено мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Таке тлумачення підтверджується і змістом змін до цього Закону. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 р. № 1774-VIII, який набув чинності 1 січня 2017 р., були внесені зміни до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 1-2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме слова "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" були замінені словами "на місяць", а в першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно", які стосуються бази нарахування єдиного внеску, замінені словом "зобов`язаний".

Аналіз цих змін дозволяє стверджувати, що їх змістом було якраз визначення обов`язку фізичних осіб-підприємців, в незалежності від системи оподаткування, сплачувати єдиний внесок без прив`язки до отримання ними доходу.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.

Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 р. № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (надалі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

В інформаційній системі органу доходів і зборів відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені Законом.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 визначено порядок: ведення інтегрованої картки платника та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право контролюючого органу нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як помилково вважає позивач, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.

Отже, згідно даних облікової картки платника податку, станом на 16.05.2019 року за позивачем рахується недоїмка з сплати єдиного внеску у сумі 24 800,20 грн., яка ним не сплачена.

Що стосується посилання позивача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року у справі № 340/453/19, то відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, обов`язковими для врахування є тільки висновки Верховного Суду. До того ж, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84566529).

З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, так як позивач ухвалою суду був звільнений від сплати судового зору, а доказів понесення інших судових витрат, сторони не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-411-25, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахування п. 3 Прикінцевих положень КАС України.

Суддя А. О. Мороз