Рішення № 88768475, 15.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 квітня 2020 р.справа № 400/3580/19 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011", вул. Миколаївська, 1, с. Матросівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57546

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.19 р. № 00001150505 на суму грошового зобов`язання в розмірі 455 880,0 грн. і штрафу в розмірі 113 970,0 грн.; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.19 р. № 00001160505 на суму штрафу в розмірі 1 543 364,11 грн.; 3) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.19 р. № 00001180505 повістю; 4) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.19 р. № 00001220505 на суму штрафу в розмірі 17 886,50 грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" (надалі - позивач або ТОВ "Колос 2011") звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001150505 в частині грошового зобов`язання на суму 455 880,0 грн. і штрафу в розмірі 113 970,0 грн.;

2) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001160505 в частині штрафу в сумі 1 543 364,11 грн.;

3) визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001180505;

4) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001220505 в частині штрафу в сумі 17 886,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач невірно встановив фактичні обставини та невірно трактує податкове законодавство, яке регулює спірні правоввідносини.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити. Наполягає на вірному визначенні грошових зобов`язань і застосуванні штрафів (т. 7 а. с. 7-16).

Адміністративна справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На підставі ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглянута в письмовому провадженні (т. 7 а. с. 75).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В липні-серпні 2019 р. ревізори ГУ ДПС у Миколаївській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Колос 2011", результати якої оформлені актом від 20 серпня 2019 р. № 1172/14-29-14-07/03763980 (надалі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 106-250, т. 2 а. с. 1-22).

У висновку Акту перевірки вказано такі на порушення з боку позивача:

1) ст. 187 п. 187.1., ст. 189 п. 189.1., ст. 198 п. 198.3., п. 198.5., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2., п. 200.4. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) за вересень-жовтень 2018 р. на суму 760 649,0 грн.;

2) ст. 44 п. 44.1., ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 201 п. 201.1., п. 201.7., п. 201.10. ПК України, зокрема позивачем не складені і не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) та не включені до складу податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2016 р. - травень 2019 р., податкові накладні на загальну суму 332 542,0 грн.;

3) ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.212., ст. 212 п. 212.1., пп. 212.1.15., п. 212.3. пп. 212.3.4., ст. 215 п. 215.1. ПК України, а саме позивачем здійснено реалізацію пального на суму 1 573 973,12 грн. з урахуванням ПДВ, без реєстрації платником акцизного податку;

4) ст. 252 п. 252.3., п. 252.6., п. 252.16., п. 252.18., п. 252.19. ПК України - заниження рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, на 10 619,0 грн.;

5) ст. 266 п. 266.1. пп. 266.1.1., п. 266.2. пп. 266.2.1., п. 266.3. пп. 266.3.1., п. 266.5. пп. 266.5.1., п. 266.7. пп. 266.7.5., п. 266.9. пп. 266.9.1., п. 266.10. ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 1 червня 2016 р. до 31 травня 2019 р., на суму 3 174,30 грн.;

6) ст. 271 п. 271.1., ст. 289 п. 289.1., п. 289.2. ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки на 13 102,95 грн.;

7) ст. 2921. п. 292.1.1., п. 2921.2., ст. 293 п. 293.9. пп. 293.9.1., ст. 295 п. 295.9. пп. 295.9.2., пп. 295.9.3. ПК України, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи за 2016-2017 р.р. на 4 636,0 грн.;

8) ст. 240 п. 240.1. пп. 240.1.1., ст. 242 п. 242.1. пп. 242.1.1., ст. 243, ст. 249 п. 249.2., п. 249.3. ПК України, в результаті чого занижено екологічний податок на 228,0 грн.;

9) розділ ІІ п. 15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 р. № 148, а саме встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 4 772 691,04 грн.;

10) ст. 3 п. 1, 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме розрахунки за комунальні послуги в січні 2019 р. на суму 1 620,0 грн. здійснювались без застосування реєстратора розрахункових операцій;

11) ст. 51 п. 51.1., ст. 176 п. 176.2. "б" ПК України, п. 3.2. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556, а саме не включено до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІІ, IV квартали 2016 р., І квартал 2017 р. виплачені доходи за послуги, отримані від фізичної особи;

12) ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.5., ст. 176 п. 176.2. "а" ПК України, зокрема занижено податок на доходи фізичних осіб на 1 440,0 грн.;

13) ст. 173 п. 173.3., ст. 176 п. 176.2. "а" ПК України - встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на 24 650,0 грн.;

14) розділ ХХ підрозділ 10 п. 16 прим. 1 ПК України, в частині заниження військового збору в сумі 120,0 грн. і 7 515,0 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, 4 вересня 2019 р. позивач подав на нього заперечення, які відповідач розглянув 13 вересня 2019 р. і залишив без задоволення (т. 2 а. с. 55-99, 100-132).

18 вересня 2019 р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

1) № 00001150505, яким ТОВ "Колос 2011" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 746 362,0 грн. і застосовано штраф в розмірі 186 590,0 грн. (оскаржується в частині грошового зобов`язання на суму 455 880,0 грн. і штрафу в розмірі 113 970,0 грн.);

2) № 00001160505, яким застосовано штраф за платежем акцизний податок на пальне в розмірі 1 573 973,12 грн. (оскаржується в сумі штрафу 1 543 364,11 грн.);

3) № 00001180505, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2 864,25 грн. і застосовано штраф в розмірі 716,06 грн. (оскаржується повністю);

4) № 00001220505, яким за відсутність складання та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 276 346,0 грн. застосовано штраф в розмірі 50% в розмірі 138 173,0 грн. (оскаржується в розмірі 17 886,50 грн.) (т. 1 а. с. 95-105).

Як слідує з Акту перевірки, нарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДВ податковим повідомленням-рішенням № 00001150505, а також застосування штрафу податковим повідомленням-рішенням № 00001220505, здійснено відповідачем на підставі таких обставни:

- ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ в операціях, які не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "Колос 2011";

- безтоварність (штучність) господарських операції ТОВ "Колос 2011" з такими постачальниками, як ТОВ "Агро-Хорса", ТОВ "Ерверд", ТОВ "ПСП-Сервіс", ТОВ "Фратер", ТОВ "АФ Харвест".

Опис першої з обставин міститься на сторінках 38-42 Акту перевірки (т. 1 а. с. 143-147). Так, інспектори ГУ ДПС у Миколаївській області зробили висновок про те, що придбані позивачем у ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" продукти харчування і побутова хімія, використані в позагосподарській діяльності позивача, а саме для надання харчування власним працівникам, а тому позивач мав нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ в таких операціях, чого ним зроблено не було.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

ТОВ "Колос 2011" є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого виступає вирощування зернових та технічних культур. Підприємство має статус платника ПДВ (т. 1 а. с. 82-93).

В березні 2010 р. між ТОВ "Колос 2011" і трудовим колективом укладено колективний договір на 2010-2020 р.р. (т. 2 а. с. 133-151).

В розділі VII п. 1 колективного договору ТОВ "Колос 2011" зобов`язується: "Власними силами підприємства організувати та забезпечити працівників безкоштовним громадським харчуванням в кімнаті для прийому їжі, а також чаєм, кавою, безалкогольними напоями впродовж робочого дня за принципом "шведський стіл", тобто без знеособлення харчування та відсутності контролю та обліку кількості страв та напоїв, що отримав кожний працівник. Перехід на харчування оформлюється наказом керівника".

22 серпня 2011 р. в реалізацію цих положень колективного договору директор ТОВ "Колос 2011" видав відповідний наказ (т. 2 а. с. 200).

Матеріали справи містять фіскальні звітні чеки, які свідчать про закупівлю ТОВ "Колос 2011" протягом 2016-2019 р.р. у ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" різноманітних продуктів харчування, засобів індивідуальної гігієни і побутової хімії (т. 2 а. с. 201-232).

Постачальник - ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" склав та зареєстрував в ЄРПН відповідні податкові накладні на постачання товару (т. 2 а. с. 234-250, т. 3 а. с. 1-26, 49-206).

Позивач повністю спожив придбаний товар, що підтверджується актами списання (т. 3 а. с. 27-48, 207-210, т. 4 а. с. 1-20).

На сторінці 40 Акту перевірки (т. 1 а. с. 145) зазначено, що суми ПДВ, сплачені в ціни придбаного у ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" товару включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Спірним є виключно питання про те, чи повинен був позивач нараховувати ПДВ в операціях з придбання товару у ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна".

Доводи відповідача про те, що харчування працівників ТОВ "Колос 2011" не відноситься до профільної господарської діяльності товариства з вирощування зернових, суд оцінює таким чином.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ст. 4 того ж Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, як повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.27. ПК України наступним чином визначала поняття витрат. Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII, п. 14.1.27. ПК України було виключено.

Ці зміни в законодавстві свідчать про те, що законодавець переніс витрати з площини правового регулювання до категорії суто економічного явища.

Нормативним актом, який визначає поняття витрат та містить їх класифікацію, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Так, п. 4 П(С)БО 16 "Витрати" визначає, що прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БО 16 "Витрати").

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 "Витрати", собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пункт 14 П(С)БО 16 "Витрати" передбачає, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Отже, витрати на харчування працівників відносяться до інших прямих витрат виробництва, які повинні обліковуватись як в бухгалтерському, так і податковому обліку.

Як слідує з загальних вимог ст. 198 п. 198.5. ПК України, для платника ПДВ операції з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах "шведського столу", є об`єктом оподаткування ПДВ, при здійсненні яких зобов`язання з ПДВ нараховуються у загальновстановленому порядку. При придбанні продуктів харчування, суми ПДВ включаються до складу податкового кредиту за наявності складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, що і було зроблено позивачем.

В світлі вимог П(С)БО 16 "Витрати", якщо вартість послуг з безкоштовного харчування включається до собівартості товарів чи послуг, які є об`єктом оподаткування ПДВ, дані послуги визнаються такими, що призначаються для використання в господарській діяльності, і додаткове нарахування податкових зобов`язань за правилами ст. 198 п. 198.5. ПК України, не здійснюється. Протилежний висновок фактично означає подвійне нарахування ПДВ.

Якщо ж вартість послуг з харчування не включається до вартості оподатковуваних ПДВ товарів/послуг, то такі послуги з харчування визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, а тому податкові зобов`язання з ПДВ нараховуються у загальновстановленому порядку за ст. 185 п. 185.1. ПК України, база оподаткування ПДВ визначається згідно з ст. 188 п. 188.1. ПК України, а податкові зобов`язання відповідно до ст. 198 п. 198.5. ПК України не нараховуються, так як вони вже визначені за правилами ст. 185 ПК України.

З урахуванням викладеного, відповідач зробив безпідставний висновок про необхідність нарахування позивачем ПДВ за операціями з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" та складання податкових накладних з цього приводу.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Колос 2011" уклало наступні договори:

- договір № 060217 постачання товарів від 6 лютого 2017 р. з ТОВ "Агро-Хорса", за яким контрагент постачав позивачу шрот соняшниковий (т. 4 а. с. 21-25);

- договір купівлі-продажу від 1 червня 2017 р. з ТОВ "ПСП-Сервіс", на умовах якого позивач придбав кукурудзу (т. 4 а. с. 52);

- договір купівлі-продажу кукурудзи № 021017 від 2 жовтня 2017 р. з ТОВ "Фратер" (т. 4 а. с. 73-74);

- договір купівлі-продажу кукурудзи № 2302 від 23 лютого 2017 р. з ТОВ "Ерверд" (т. 4 а. с. 117);

- договір купівлі-продажу № 04-01181 від 4 січня 2018 р. з ТОВ "АФ Харвест", згідно з яким позивач придбав кукурудзу, пшеницю, соняшник, сою і ріпак (т. 4 а. с. 173).

Відповідач заперечує дійсне виконання умов цих договорів з боку постачальників. Його доводи носять однотипний характер щодо кожного з перелічених вище контрагентів: на думку відповідача, надані до перевірки первинні документи, містять суттєві недоліки, зокрема: у видаткових накладних відсутні прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; посвідчення якості товару не мають даних про те, хто саме здійснював аналіз товару; товарно-транспортні накладні не містять реквізитів довіреності вантажоодержувача, відсутні дані про отримання вантажу водієм, відсутній підпис отримувача товару, тощо.

На думку відповідача, сукупність цих обставин дає підстави для висновку про те, що виконання договорів між сторонами не відбулось, позивач штучно завищив свої витрати та безпідставно сформував податковий кредит.

Сам по собі факт наявності чи відсутності у платника податків окремих документів, а також наявність в них певних недоліків, не може беззаперечно свідчити про безтоварність господарських операцій такого платника податків - таке питання повинно досліджуватись податковим органом комплексно, з урахуванням всіх обставин.

Стаття 9 ч. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Слід відмітити, що цією нормою Закон було доповнено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо удосконалення деяких положень" від 5 жовтня 2017 р. № 2164-VIII.

В пояснювальних записках до цього Закону зазначено, що метою цих змін є визначення, що незначні недоліки, виявлені в первинних документах не є підставою для невизнання господарської операції.

Таким чином, формальний підхід, застосований відповідачем при оцінці правочинів позивача, суперечить змістовому наповненню ст. 9 ч. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оскільки ГУ ДПС у Миколаївській області проведена виїзна перевірка ТОВ "Колос 2011", відповідач не був позбавлений можливості безпосередньо дослідити наявність чи відсутність товару, отриманого позивачем від контрагентів та його подальший рух, або споживання позивачем.

Нарахування і сплата податків та фінансова відповідальність позивача не може ґрунтуватись на припущеннях податкового органу. Якщо податковий орган покладає на платника податків обов`язок сплатити податки і штрафи на тій підставі, що господарські операції такого платника є фіктивними (безтоварними), він повинен під час перевірки виявити і зафіксувати в Акті перевірки беззаперечні докази відсутності у платника товару, чого в даному спорі відповідач не зробив, обмежившись лише виявленням несуттєвих недоліків в частині первинних документів, якими позивач оформлював господарські операції.

Доводячи безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "Агро-Хорса", додатково відповідач послався на вирок суду, який ним адміністративному суду не надано.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень (надалі - ЄДРСР) міститься вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 р. у справі № 201/4747/17 (рішення суду доступне за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/66238980).

Відповідно до цього вироку, в грудні 2015 р. особа 1 за матеріальну винагороду внесла до статутних документів ТОВ "Агро-Хорса" зміни в частині учасників товариства, видів господарської діяльності, тощо. В наступному, протягом 2015-2016 р.р. ТОВ "Агро-Хорса" використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної з наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків.

Вироком суду затверджена угода про визнання винуватості, особа 1 визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

За даними ЄДРСР, вирок суду набрав законної сили 29 травня 2017 р.

За правилами ст. 78 ч. 6 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирок суду взагалі не містить опису господарських взаємовідносин між ТОВ "Колос 2011" і ТОВ "Агро-Хорса", з чого слід зробити висновок про те, що у кримінальному провадженні вони не були предметом дослідження.

Суд звертає увагу на те, що у вироку вказано, що ТОВ "Агро-Хорса" використовувалось для незаконної діяльності протягом 2015-2016 р.р., тоді як договір між ТОВ "Колос 2011" і ТОВ "Агро-Хорса" укладено в лютому 2017 р. В тому ж місяці відбулось виконання договору та оплата з боку позивача.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, оскільки вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 р. у справі № 201/4747/17 не містить інформації щодо предмета доказування в цій адміністративній справі, суд не бере до уваги цей доказ.

Згідно з ст. 77 ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач не довів безтоварність господарських операцій ТОВ "Колос 2011" з ТОВ "Агро-Хорса", ТОВ "Ерверд", ТОВ "ПСП-Сервіс", ТОВ "Фратер", ТОВ "АФ Харвест".

Податковим повідомленням-рішенням № 00001160505 відповідач застосував до позивача штраф за реалізацію пального без попередньої реєстрації платником акцизного податку.

При застосуванні цього штрафу відповідач невірно встановив обставини, які призвели до безпідставного висновку про необхідність реєстрації позивача платником акцизного податку.

Протягом 2016-2019 р.р. ТОВ "Колос 2011" уклало низку договорів:

- на оренду сільськогосподарської техніки з ТОВ "Техниксервис", ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 ;

- про надання послуг з виконання механізованих робіт з ТОВ "Гідротехмонтаж", ДП "Миколаївський облавтодор "ВАТ ДАК", ТОВ "Агрофірма Лиманський", ТОВ "Термінал Південна Хвиля", ПП будівельно-монтажна фірма "Кипарис";

- про надання послуг з перевезення вантажів з ТОВ "Агрофірма Лиманський", ФГ "Софія-2008", ФОП ОСОБА_4 (т. 4 а. с. 191-192, 196-197, т. 5 а. с. 1-3, 11-13, 25-27, 36-38, 44-46, 51-53, 58-60, 66-71, 130, 151-153, т. 6 а. с. 1-2, 10, 13, 20, 25-26, 30-31, 35-37, 66-67, 107-108).

Як слідує з лімітно-забірних карток на одержання паливно-мастильних матеріалів та актів списання, позивач використовував власне дизельне пальне для заправки техніки, яка використовувалась ним на підставі вищеперелічених договорів.

На думку відповідача, ці обставини слід розцінювати як безоплатну передачу ТОВ "Колос 2011" пального, яке є підакцизним товаром і такі дії позивача підпадають під ознаки реалізації підакцизних товарів, як це визначено в ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.212. ПК України. Відповідно, позивач повинен був зареєструватись платником акцизного податку, перш ніж здійснювати постачання пального для орендованої техніки.

Ці доводи ГУ ДПС у Миколаївській області є хибними.

Відповідно до ст. 283 ч. 1, 2 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ч. 1 ГК України).

Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.212. ПК України в редакції, яка діяла протягом дії спірних правовідносин (2016 р. - лютий 2019 р.) визначала, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Отже, визначальною ознакою реалізації пального у спірний період, була наявність договору, предметом якого є передача пального, з переходом на нього права власності.

В той же час, предметом договорів позивача була оренда техніки сільськогосподарського призначення, виконання механізованих сільськогосподарських робіт і перевезення товару. Як умови договорів, так і лімітно-забірні картки на одержання паливно-мастильних матеріалів, не містять визначеної вартості пального, що слугує підтвердженням того, що їх змістом була оренда техніки, послуги та роботи, а не передача пального від ТОВ "Колос 2011" до постачальників робіт (послуг), з переходом права власності на пальне до останніх.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач не здійснював реалізації пального в розумінні ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.212. ПК України, а тому і не повинен був реєструватись платником акцизного податку.

Останнім податковим повідомленням-рішенням № 00001180505 позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і застосовано штраф.

Згідно з свідоцтвом про право власності від 25 листопада 2011 р., ТОВ "Колос 2011" належить комплекс будівель молочно-товарної ферми, складовою частиною якого є будинок тваринника (т. 5 а. с. 162-163).

Відповідно до наказу директора ТОВ "Колос 2011" від 22 серпня 2011 р. "Про організацію харчування працівників на підприємстві", в будинку тваринника розміщена кімната для прийому їжі (т. 2 а. с. 200).

На переконання відповідача, так як їдальня в будинку тваринника безпосередньо не задіяна в сільськогосподарській діяльності, то в такому випадку позивач повинен сплатити податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, відповідач посилається на норми Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18 листопада 2005 р. N 790, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 р. за N 1456/11736 (надалі - П(С)БО 30 "Біологічні активи"), відповідно до п. 4 якого:

- сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів;

- біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди;

- біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів.

На підставі цих визначень, відповідач робить висновок про те, що під сільськогосподарською діяльністю слід розуміти виключно діяльність з виготовлення сільськогосподарської продукції і годування працівників не охоплюється таким терміном.

Як слідує з розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 00001180505, податок і штраф нараховані за період 2016-2019 р.р. (т. 1 а. с. 105, т. 7 а. с. 34).

У період 2016-2018 р.р. ст. 266 п. 266.2. пп. 266.2.2. "ж" ПК України встановлювала, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

ПК України містить визначення терміну "сільськогосподарський товаровиробник" під яким для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу розуміється юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.235. ПК України).

При цьому, ПК України не розкриває терміну "сільськогосподарська діяльність", на який посилається відповідач у своєму відзиві.

Застосування ним такого визначення, яке міститься в П(С)БО 30 "Біологічні активи" до податкових правовідносин помилкове, так як згідно з п. 1 П(С)БО 30 "Біологічні активи", воно визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Тобто визначення, які містяться в П(С)БО 30 "Біологічні активи", застосовуються тільки для цілей бухгалтерського обліку й опису суто економічних явищ.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 р. № 2628-VIII, який набув чинності 1 січня 2019 р., ст. 266 п. 266.2. пп. 266.2.2. "ж" ПК України була викладена в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507 (надалі - ДКБС), будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для тваринництва (код 1271.1).

ТОВ "Колос 2011" є сільськогосподарським товаровиробником, а тваринник за ДКБС відноситься до будівель сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 132 ч. 1, 3 п. 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 19 210,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4034 від 8 жовтня 2019 р. (т. 1 а. с. 4).

В позовній заяві міститься клопотання позивача присудити йому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,0 грн.

Відповідно до ст. 134 ч. 1-4 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, окрім свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Глушаниці А.Л., витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру і довіреності виданої адвокату Глушаниці А.Л., позивач не подав будь-яких документів, передбачених вищенаведеною статтею.

Будь-яких заяв щодо подання таких документів в наступному, позивач суду не подавав.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє позивачу в присудженні витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" (вул. Миколаївська, 1, с. Матросівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57546, ЄДРПОУ 03763980) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, м. 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001150505 визнати протиправним та скасувати в частині грошового зобов`язання на суму 455 880,0 грн. і штрафу в розмірі 113 970,0 грн.

3. Податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001160505 визнати протиправним та скасувати в частині штрафу в сумі 1 543 364,11 грн.

4. Податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001180505 визнати протиправним та скасувати повністю.

5. Податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2019 р. № 00001220505 визнати протиправним та скасувати в частині штрафу в сумі 17 886,50 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" (вул. Миколаївська, 1, с. Матросівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57546, ЄДРПОУ 03763980) судові витрати у виді судового збору в сумі 19 210,0 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень)

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз