Рішення № 88768330, 06.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/315/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря – Карча В.М.,

представника відповідача – Татаринової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 03.01.2020 № 26,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 26 від 03 січня 2020 року Головного управління Національної поліції в Луганській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого відділу агентурно-оперативної роботи УКР Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивовано таким.

Згідно з наказом відповідача від 03.01.2020 № 26 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Позивач вважає вказаний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності протиправним, оскільки в його діях був відсутній склад дисциплінарного правопорушення, а також було порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Оскарженим наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог п. 4, 5, 13 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що виразилося у неналежній роботі відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області.

Зазначені формулювання позивач вважає загальними, як і є загальними ці норми, які він нібито порушив.

Вказані норми, зазначає позивач, він не порушував, порушення не було встановлено при проведенні службового розслідування.

Крім того, в оскарженому наказі зазначено, що порушення виразилось у неналежній роботі відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області, а не те, що він порушив службову дисципліну або неналежно виконував свої службові обов`язки. Також у наказі не конкретизовано, коли було вчинено порушення, а саме – дата, час, а також не конкретизовано, за яких обставин.

Також у період з 06.11.2019 по 05.12.2019 та з 10.12.2019 по 09.01.2020 позивач перебував у відрядженнях.

Тобто, вважає позивач, у його діях був відсутній склад дисциплінарного правопорушення.

Позивач посилається, що висновок службового розслідування затверджено без його письмових пояснень у рамках проведеного службового розслідування. Про початок проведення службового розслідування його не повідомляли.

З огляду на це вважає, що відповідачем порушено порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Також вважає, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія не врахувала характер проступку, обставини, за яких він учинений, особу позивача, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують відповідальність, попередню його поведінку, його ставлення до служби.

У порушення ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ зміст наказу за результатами проведеного службового розслідування не було оголошено по особовому складу поліції.

Вважає наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності необґрунтованим, таким, що не містить достатніх доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним та дією (бездіяльністю).

Також зазначає, що в порушення п. 2 Розділу І Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, матеріали службового розслідування не містять наказу про створення дисциплінарної комісії.

Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.02.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на таке.

Підставою для призначення службового розслідування став рапорт від 17.12.2019 начальника УКР ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_2 за підсумками оперативної наради УКР ГУНП в Луганській області, яку було проведено 16.12.2019 та на якій було заслухано результати роботи відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області за 2019 рік щодо боротьби з незаконними збройними формуваннями, а також стану організації агентурно-оперативної роботи, зокрема, заведення та реалізації справ оперативного обліку. За результатами вказаної наради результати роботи відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області (позивач займає посаду оперуповноваженого у вказаному відділі з червня 2017 року) за 2019 рік було визнано незадовільними з урахуванням неналежної взаємодії з оперативним підрозділом Старобільського слідчого ізолятора щодо обміну оперативною інформацією та відсутністю заведення оперативно-розшукових справ.

Службове розслідування було призначено письмовим наказом начальника ГУНП в Луганській області від 19.12.2019 № 3323 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії», та проведення службового розслідування відповідно до вказаного наказу було доручено дисциплінарній комісії у складі голови комісії ОСОБА_3 О ОСОБА_4 та членів комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Твердження позивача про те, що його не було повідомлено про те, що призначено службове розслідування та що він не надавав письмові пояснення в рамках службового розслідування, не відповідає дійсності з огляду на таке.

По-перше, наказ ГУНП в Луганській області від 19.12.2019 № 3323 про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії було винесено в період знаходження позивача у відрядженні в Станично-Луганському ВП ГУНП в Луганській області на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 09.12.2019 № 3232 дск.

У матеріалах справи наявна службова телеграма (термінова) від 24.12.2019 № 7166/111/14/03-2019 на ім`я начальника Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області, в якій зазначено, що для отримання пояснення забезпечити прибуття до УКР ГУНП в Луганській області оперуповноваженого ОСОБА_1 26.12.2019 у зв`язку з проведенням службового розслідування (наказ ГУНП в Луганській області від 19.12.2019 № 3323), тобто, у тексті службової телеграми чітко зазначено підставу прибуття ОСОБА_1 до УКР ГУНП в Луганській області.

По-друге, саме 26.12.2019 від ОСОБА_1 було отримано письмові пояснення членом дисциплінарної комісії Лаптою ОСОБА_8 .

По-третє, письмові пояснення ОСОБА_1 було надано стосовно порушених питань у наказі ГУНП в Луганській області від 19.12.2019 № 3323, рапорті ОСОБА_2 від 17.12.2019 та протоколі оперативної наради УКР ГУНП в Луганській області від 16.12.2019 № 124 щодо ведення позивачем агентурно-оперативної роботи, заведення та реалізації справ оперативного обліку; тобто, позивачем надавалися пояснення щодо його функціональних обов`язків як оперуповноваженого відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області та обґрунтовувалася правомірність своїх дій у вказаному напрямку роботи.

На підставі викладеного, на думку відповідача, вбачається обізнаність позивача про проведення службового розслідування та надання пояснень за вказаним фактом. Доведення ж поліцейському під підпис наказу про призначення службового розслідування не вимагається ані Дисциплінарним статутом НПУ, ані Порядком від 07.11.2018 № 893.

Дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача шляхом видання дисциплінарного наказу (наказ ГУНП в Луганській області від 03.01.2020 № 26), з яким позивач був особисто ознайомлений під підпис 10.01.2020.

Твердження позивача про те, що зміст наказу за результатами проведеного службового розслідування не було оголошено особовому складу, є необґрунтованим, оскільки позивачем не наведено міркувань, з яких він виходив, формулюючи вказане твердження, та доказів, за допомогою яких воно може бути підтверджено або спростовано.

Таким чином, службове розслідування було проведено у строки та у спосіб, визначені нормативно-правовими актами, які регламентують проведення службового розслідування.

Стосовно тверджень позивача про неврахування під час проведення службового розслідування відомостей, які характеризують поліцейського (особу порушника, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби), відповідач звертає увагу, що до матеріалів службового розслідування долучено службову характеристику на позивача, відповідно до якої останній характеризується посередньо, має низьку професійну підготовку, не достатню для виконання своїх обов`язків за займаною посадою, функціональні обов`язки виконує не в повному обсязі.

Щодо відсутності у діях позивача складу дисциплінарного проступку відповідач зазначає, що відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 позивач, зокрема, заводить та реалізує оперативно-розшукові справи.

Відповідно до наданого позивачем письмового пояснення в ході службового розслідування та інших матеріалів проведення службового розслідування було встановлено неналежне виконання позивачем своїх службових (функціональних) обов`язків.

Таким чином, на думку відповідача, твердження позивача про відсутність у його діях дисциплінарного проступку є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани зазначає, що імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності нормативно-правовими приписами не встановлено, визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, який вільний у виборі останнього.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог (арк. спр. 25-32).

07.02.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що він належним чином виконує та виконував посадову інструкцію. Хоча відповідач зазначає у відзиві, що позивачем було порушено посадову інструкцію, проте згідно з наказом його не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання або порушення посадової інструкції.

У наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності немає посилань на те, що позивач надавав пояснення перед його виданням за фактом ймовірного проступку або відмовився їх надавати. З огляду на це позивач вважає, що відповідачем порушено порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку не містить посилань на порушення, а містить лише посилання на нормативно-правові акти, що є загальними.

Крім того, висновок за результатами проведення службового розслідування також містить загальні формулювання щодо роботи відділу, а не особисто позивача. Відсутні конкретизація вчинення позивачем порушення службової дисципліни.

За таких обставин, вважає позивач, оскаржений наказ є необґрунтованим та належить до скасування (арк. спр. 71-73).

12.02.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких відповідач наполягає, що висновком службового розслідування було встановлено порушення або невиконання посадової інструкції позивачем. Також зазначає, що Дисциплінарним статутом НПУ та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України не вимагається зазначення надання письмових пояснень особою, що притягається до дисциплінарної відповідальності, в наказі про таке притягнення. Щодо тверджень позивача, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності не містить посилань на конкретні порушення (фактичні обставини), а містить лише посилання на нормативно-правові акти, зазначає, що вказана інформація викладається у висновку службового розслідування та містить відповідні відомості. Відповідач вважає, що при проведенні службового розслідування та винесенні оскарженого наказу він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 81-85).

Ухвалою суду від 20.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові. У судове засідання 06.04.2020 не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції з 07.11.2015 по цей час, з 16.06.2017 займає посаду оперуповноваженого відділу агентурно-оперативної роботи управління карного розшуку ГУНП в Луганській області, що підтверджується службовою характеристикою, матеріалами службового розслідування (арк. спр. 39, 46-50).

В ході проведення оперативної наради УКР ГУНП в Луганській області 16.12.2019 заслухано доповідь начальника відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП ОСОБА_9 про результати роботи відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП, а також стан роботи з документування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб – учасників незаконних збройних формувань за 2019 рік. За наслідками оперативної наради результати роботи відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП за 2019 рік, в тому числі стан роботи з документування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб – учасників незаконних збройних формувань визнано незадовільними, що підтверджується протоколом оперативної наради від 16.12.2019 № 124 (арк. спр. 37-38).

17.12.2019 начальником УКР ГУНП в Луганській області полковником В. Тарасовим складено рапорт на ім`я начальника ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_8 . ОСОБА_10 , в якому зазначено, зокрема, таке. У відділі агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП функціонально виконують обов`язки за напрямком роботи відділу 10 співробітників, у тому числі начальник і заступник начальника відділу. За поточний рік за оперативним супроводженням співробітників відділу повідомлено про підозру лише 21 учаснику незаконних збройних формувань. ДО УОТЗ ГУНП направлено лише 27 завдань на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, до УОС ГУНП направлено 30 завдань, до слідчих підрозділів було направлено 30 ініціативних рапортів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Окрім того, встановлено, що у поточному році співробітниками відділу заведено лише одну оперативно-розшукову справу. Також відсутня належна взаємодія з оперативним підрозділом Старобільського слідчого ізолятору щодо обміну оперативною інформацією. Таким чином, результати роботи відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області за 2019 рік було визнано незадовільними. На підставі викладеного начальник УКР ГУНП в Луганській області просив дозволу на проведення службового розслідування (арк. спр. 36).

Наказом начальника ГУНП в Луганській області від 19.12.2019 № 3323 призначено службове розслідування за фактами, викладеними у рапорті начальника УКР ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_11 , проведення якого доручено дисциплінарній комісії у складі: голови комісії – заступника начальника управління – начальника відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Луганській області підполковника поліції О. Чевердака; членів комісії – начальника організаційно-методичного відділу УКР ГУНП в Луганській області підполковника поліції А. Ткаченка, начальника РСС УКР ГУНП в Луганській області підполковника поліції А. Резнікової, оперуповноваженого організаційно-методичного відділу УКР ГУНП в Луганській області капітана поліції С. Лапти (арк. спр. 33).

Опитаний в ході службового розслідування позивач ОСОБА_1 пояснив, зокрема, що протягом 2019 року ним особисто було підготовлено та спрямовано до СУ ГУНП 15 ініціативних рапортів, направлено 8 завдань до УОТЗ ГУНП, виконано 38 доручень слідчих підрозділів, особисто було підібрано одну особу, за участі якої було проведено близько 8 ВКР, брав участь у проведенні НСРД, виконав 5 ШТ, розглянув 4 скарги, особисто виявив 4 особи, відносно яких порушено кримінальні провадження (арк. спр. 42-44).

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок, в якому зазначено таке.

Службовим розслідуванням встановлено, що згідно довідки, наданої відділом агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області, під час фільтраційних заходів по встановленню осіб, які підозрюються в участі в незаконних збройних формуваннях, співробітниками відділу УКР та територіальними підрозділами ГУНП відпрацьовано та допитано на причетність до НЗФ 1048 осіб, з яких 425 – члени ГО «Мир Луганщини», 156 – особи, що звільнилися з місць позбавлення волі «ЛНР», та 467 – за підозрою в причетності до НЗФ. За результатами їх відпрацювання виявлено 32 особи, відносно яких працівниками цього відділу УКР підтверджено участь у НЗФ, інформацію відносно 31 особи внесено до ЄРДР, а кримінальні провадження направлені до суду з обвинувальним актом за ст. 260 (18) та 258-3 КК України (13).

На даний час до ЄРДР внесено 43 кримінальних правопорушень за ознаками ст. 260 КК України, 40 особам оголошено підозру.

До УОТЗ ГУНП направлено лише 27 завдань на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, до УОС ГУНП направлено лише 30 завдань, до слідчих підрозділів було направлено лише 30 ініціативних рапортів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Окрім того, встановлено, що в поточному році співробітниками відділу заведено лише одну оперативно-розшукову справу. Відсутня належна взаємодія з оперативним підрозділом Старобільського слідчого ізолятора щодо обміну оперативною інформацією, зокрема, відсутня будь-яка інформація щодо причетності осіб, які утримуються в зазначеній установі, до раніше скоєних злочинів. Не проведено жодної негласної слідчої розшукової дії по даному напрямку.

Таким чином, під час проведення службового розслідування та аналізуючи звітні матеріали роботи відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області за 2009 рік, було встановлено факт порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут НПУ» та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в частині вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів окремими працівниками УКР ГУНП в Луганській області.

Згідно з висновком службового розслідування за порушення вимог п. 4, 5, 13 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут НПУ», вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноважений відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області майор поліції ОСОБА_1 (арк. спр. 46-50).

Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 03.01.2020 № 26 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських УКР ГУНП в Луганській області» за порушення вимог п. 4, 5, 13 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут НПУ», вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що виразилося у неналежній роботі відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області, майору поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області, оголошено сувору догану (арк. спр. 34-35).

Зі вказаним наказом позивача ознайомлено 10.01.2020 (арк. спр. 51).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII) та Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», яким затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі – Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський, поміж іншого, зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 18.02.1992 № 2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов`язані: 1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень.

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію України», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону тощо.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом частини першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок № 893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що мають ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Дослідивши зміст оскарженого наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 03.01.2020 № 26, суд дійшов висновку, що вказаний наказ не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, крім того, наказ винесено за відсутності підстав, визначених законом.

Так, судом установлено, що ані висновок про результати службового розслідування від 03.01.2020, ані наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 03.01.2020 № 26 не містять відомостей, які саме дії або бездіяльність допустив позивач при виконанні своїх службових обов`язків та в чому полягають порушення ним вимог п. 4, 5, 13 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут НПУ», вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», і які наслідки це за собою потягло.

Відповідач посилається, що протягом 2019 року за оперативним супроводженням співробітників відділу агентурно-оперативної роботи УКР ГУНП в Луганській області повідомлено про підозру лише 21 учаснику НЗФ, до УОТЗ ГУНП направлено лише 27 завдань на проведення НС(Р)Д, до УОС ГУНП направлено 30 завдань, до слідчих підрозділів направлено 30 ініціативних рапортів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Окрім того, протягом року співробітниками відділу заведено лише одну оперативно-розшукову справу. Таким чином, роботу відділу визнано незадовільною.

Також відповідачем не зазначено ані у висновку про результати службового розслідування, ані в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не надано й до суду жодних доказів, які б свідчили, що позивач за конкретних обставин, усупереч покладених на нього посадових обов`язків не вчинив певних дій, які міг і повинен був учинити, як то порушення справ, виконання доручень слідчих, проведення НС(Р)Д тощо. Натомість письмовими поясненнями позивача, наданими в ході службового розслідування, навпаки, підтверджується виконання ним службових обов`язків (надіслання ініційованих рапортів на проведення НС(Р)Д, проведення НС(Р)Д, виконання доручень слідчих, розгляд скарг тощо) (арк. спр. 42-44).

За таких обставин суд не бере до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки неможливо встановити, якими саме критеріями керувався відповідач, визначаючи роботу відділу в цілому та позивача, зокрема, незадовільною. Твердження відповідача є такими, що викладені без вдавання до будь-якого аналізу чи оцінювання вихідних даних для таких висновків і без відповідного обґрунтування, яке повинно базуватись на фактах і обставинах та із застосуванням чітких і зрозумілих критеріїв.

Викладені в наказі про застосування дисциплінарного стягнення порушення вимог п. 4, 5, 13 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут НПУ», п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є неконкретизованими.

Крім того, суд доходить висновку, що службове розслідування було призначено відповідачем усупереч вимогам Порядку № 893.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.

Аналізуючи вказані норми пунктів 1-2 розділу II Порядку, суд зауважує, що обов`язковими підставами для проведення службового розслідування є певний перелік дій, які повинні відповідати наступним ознакам:

1) наявність заяви, скарги, повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення (пункт 1 розділу II Порядку) та інші підстави передбачені у пункту 2 розділу II Порядку;

2) вказані повідомлення чи дані повинні мати ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку;

3) наявність у суб`єкта призначення службового розслідування достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 560/1555/19.

Судом установлено, що підставою для призначення службового розслідування став рапорт начальника УКР ГУНП в Луганській області полковника поліції В. Тарасова від 17.12.2019 (арк. спр. 36).

Дослідивши та проаналізувавши зміст вищевказаного рапорта начальника УКР ГУНП в Луганській області, суд установив, що зазначена в ньому інформація не має ознак дисциплінарного проступку, також відсутні достатні дані, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Натомість, у рапорті мова йде про «прорахунки в роботі співробітників відділу», що не є тотожним дисциплінарному проступку. Отже, посилання в наказі від 19.12.2019 № 3323 про призначення службового розслідування на вказаний рапорт, як на підставу для призначення такого службового розслідування, не відповідає вимогам пунктів 1-2 Розділу ІІ Порядку.

Таким чином, оскільки відповідачем безпідставно призначено службове розслідування, то проведення службового розслідування, обставини, встановлені під час його проведення, та висновки службового розслідування є такими, що суперечать приписам пункту 1 частини другої статті 2 КАС України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що наказ ГУНП в Луганській області від 03.01.2020 № 26 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є протиправним та належить до скасування.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам позивача, оскільки вищевикладені факти та обставини є підставою для задоволення позову в повному обсязі, а інші доводи не впливають на вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги належать до задоволення, судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений позивачем (арк. спр. 130), належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 03.01.2020 № 26 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.01.2020 № 26 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого відділу агентурно-оперативної роботи УКР Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн 80 коп. (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2020 року.

Суддя І.О. Свергун