Рішення № 88768321, 15.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/982/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 березня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області), в якій позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського ОУПФУ Луганської області в частині невиплати позивачу при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з незарахуванням до її страхового та спеціального стажу періодів роботи з 01.10.1983 по 03.09.1985 та з 10.09.1985 по 06.01.1992.

2) зобов`язати Білокуракинське ОУПФУ Луганської області зарахувати до страхового та спеціального стажу позивачу періоди роботи з 01.10.1983 по 03.09.1985 та з 10.09.1985 по 06.01.1992, та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком з 06 вересня 2019 року при загальному стажі роботи 43 роки 7 місяців 26 днів. Однак всупереч положень пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії за віком позивачу не виплачена грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позивач 26 листопада 2019 року звернулась до відповідача стосовно виплати їй грошової допомоги, у зв`язку з тим, що позивач має страховий стаж на посадах лікаря більш ніж 30 років, та на день призначення пенсії позивач мала право на отримання грошової допомоги.

Відповідач листом від 02 грудня 2019 року № 154/47/2 відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити періоди її перебування у відпустках без збереження заробітної плати за періоди роботи з 01.10.1983 по 03.09.1985 в обласній лікарні м. Мари та з 10.09.1985 по 06.01.1992 у медпункті військової частини № 48402, тому неможливо зарахувати зазначені періоди роботи позивача до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги. Відмова в зарахуванні вказаного стажу призвела до того, що за обрахунком відповідача стаж роботи позивача на посадах, що дають право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячний пенсій становить 27 років 8 місяців, що є недостатнім для її виплати.

Однак таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки її трудова книжка містить всі необхідні записи, тому у позивача відсутній обов`язок надання уточнюючих довідок відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637.

Оскільки записами у трудовій книжці позивача підтверджений стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 37 років 8 місяців 26 днів, відповідач безпідставно не виплатив грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 20-21).

Позивачем 18 березня 2020 року подано уточнений адміністративний позов, приведений у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 25-28).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 36-37).

Від Білокуракинського ОУПФУ Луганської області 02 квітня 2020 року за вх. № 13085/2020 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 44-46).

З посиланням на положення статей 24, 26, 44 Закону № 1058-IV відповідач вказує, що наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку та не залежить від вимоги статті Закону щодо тривалості страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Тобто, страховий стаж, який дає право на призначення пенсії, визначається на дату досягнення пенсійного віку, а наявний страховий стаж - на дату звернення (страховий стаж обчислюється по місяць звернення за призначенням пенсії).

Позивач звернулась до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із аявою від 06 листопада 2019 року про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої рішенням відповідача № 123750001246 позивачу призначено пенсію відповідно до умов статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач з 06.09.2019 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. При обчисленні розміру пенсії врахований середній заробіток позивача за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Управлінням обчислено пенсію позивачці при загальному стажі роботи 41 рік 08 місяців 27 днів. До стажу позивача увійшли періоди роботи: з 01.09.1977 по 27.06.1983 (05 р. 09 м. 27 д.) навчання у Ворошиловградському медичному інституті (лікувальна справа); з 01.10.1983 по 06.01.1992 (01 р. 11 м. 03 д.) робота на посаді лікаря терапевта в однорічну інтернатуру в Обласній лікарні м. Мари; з 10.09.1985 по 06.01.1992 (06 р. 03 м. 27 д.) в/частина 48402, лікар спеціаліст у медпункті; з 01.02.1992 по 30.05.2018 робота у Сватівській багатопрофільній лікарні, з 01.06.2018 по 30.09.2019 робота у Сватівській обласній психіатричній лікарні, всього 27 р. 08 м. 00 д.

До стажу роботи, що дає право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, на момент звернення за призначенням пенсії, не зараховано періоди роботи з 01.10.1983 по 03.09.1985 в Обласній лікарні м. Мари, з 10.09.1985 по 06.01.1992 у медпункті військової частини № 48402, оскільки неможливо встановити факт роботи повний робочий день у медичних закладах через відсутність інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Відповідач зауважує, що грошова допомога надається за дотримання сукупності таких умов:

- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах охорони здоров`я на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;

- страховий стаж на зазначених посадах: для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років;

- факт неодержання будь-якої пенсії на день досягнення пенсійного віку.

Отже, внаслідок незарахування періодів роботи з 01.10.1983 по 03.09.1985 року в Обласній лікарні м. Мари та з 10.09.1985 по 06.01.1992 у медпункті військової частини № 48402, стаж роботи на посадах, що дають право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, складає 27 років 8 місяців, що є недостатнім для виплати грошової допомоги.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 29-30).

Згідно з протоколом від 11 листопада 2019 року позивачу за заявою від 06 листопада 2019 року призначено пенсію за віком з 06 вересня 2019 року (арк. спр. 51-58, 59-60).

До стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, зараховані такі періоди: з 01.09.1977 по 27.06.1983 навчання у вищих/середніх навчальних закладах (05 років 09 місяців 27 днів), з 01.10.1983 по 03.09.1985 (01 рік 11 місяців 03 дні), з 10.09.1985 по 06.01.1992 (06 років 03 місяці 27 днів), з 01.02.1992 по 31.12.2003 (11 років 11 місяців 0 днів), з 01.01.2004 по 30.09.2019 (15 років 09 місяців 0 днів), всього 41 рік 08 місяців 27 днів.

Разом з заявою про призначення пенсії від 06 листопада 2019 року позивачем надано трудову книжку від 27.05.1983 серії НОМЕР_2 , диплом від 27.06.1983 серії НОМЕР_3 , архівну довідку від 10.10.2019 № 2/93363, довідку від 10.07.2019 № 29, довідку від 05.09.2019 № 133/05 (арк. спр. 62-68, 69, 71, 72).

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача встановлено наявність таких записів про роботу позивача:

Ворошиловградський облонкодиспансер

запис № 1 від 10.10.1982 – прийнята на посаду медичної сестри гормоно-хірургічного відділення, наказ від 11.10.1982 № 112-к;

запис № 2 від 01.05.1983 – звільнена з займаної посади за власним бажанням, наказ від 05.05.1983 № 46-к;

Ворошиловградський медінститут

запис № 3 від 01.09.1977 – зарахована студенткою І курсу лікувального факультету, наказ від 25.08.1977 № 112;

запис № 4 від 01.08.1983 – відрахована з числа студентів у зв`язку із закінченням інституту, наказ від 27.06.1983 № 4/217;

Обласна лікарня міста Мари

запис № 5 від 01.10.1983 – зарахована на посаду лікаря терапевта в однорічну інтернатуру, наказ від 22.08.1983 № 100;

запис № 6 від 03.09.1985 – увільнена від обов`язків лікаря інтерна по терапії у зв`язку із закінченням інтернатури та доглядом за дитиною, наказ від 03.09.1985 № 95;

Військова частина № 48402

запис № 7 від 10.09.1985 – зарахована на посаду лікаря – спеціаліста в медичний пункт, наказ від 09.09.1985 № 225;

запис № 8 від 01.11.1986 – переведена на посаду лікаря, наказ від 01.11.1986 № 036;

запис № 9 від 06.01.1992 – звільнена за власним бажанням, наказ від 06.01.1992 № 3;

Петрівська сільська лікарська амбулаторія

запис № 10 від 01.02.1992 – зарахована на 0,5 ставки лікаря педіатра, наказ від 21.01.1992 № 10к;

запис № 11 від 02.10.1998 – переведена на посаду дільничного лікаря педіатра Н-Дуванської лікарні, наказ від 30.09.1998 № 113к;

запис № 12 від 13.02.1999 – переведена на посаду дільничного лікаря педіатра дитячої консультації, наказ від 15.02.1999 № 19к;

запис № 13 від 01.02.2005 – зарахована лікарем-фтизіатром дитячим за сумісництвом, наказ від 01.02.2005 № 17к;

запис № 14 від 12.07.2008 – переведена на посаду заступника головного лікаря з медичної частини, наказ від 11.07.2008 № 130к;

запис № 16 від 30.05.2018 – звільнена за згодою сторін, наказ від 15.05.2018 № 85-ос;

Сватівська обласна психіатрична лікарня

запис № 17 від 01.06.2018 – прийнята на посаду лікаря стажиста з фтизіатрії психо-туберкульозного з заразними і активними формами туберкульозу змішаного відділення № 7, наказ від 31.05.2018 № 45/05-к;

запис № 18 від 03.01.2019 – переведена на посаду лікаря-фтизіатра психо-туберкульозного з заразними і активними формами туберкульозу змішаного відділення № 7, наказ від 03.012019 № 8/05-к.

Періоди роботи позивача з 01.02.1992 по 30.05.2018 та з 01.06.2018 дотепер підтверджені довідками Комунального некомерційного підприємства «Сватівська багатопрофільна лікарня» Сватівської районної ради Луганської області від 10.07.2019 № 29 та Комунального закладу «Сватівська обласна психіатрична лікарня» від 05.09.2019 № 133/05.

Вищеописаними документами підтверджено, що позивач з 10.10.1982 по 01.05.1983, з 01.10.1983 по 03.09.1985, з 10.09.1985 по 06.01.1992, з 01.02.1992 по 30.05.2018, з 01.06.2018 по 06.09.2019 працювала на посадах лікарів та середнього медичного персоналу 36 років 04 місяці 28 днів.

У вказаних періодах позивач знаходилась у відпустках без збереження заробітної плати з 18.01.1999 по 30.01.1999 – 14 календарних днів, 29.11.2005 – 1 календарний день, 25.04.2006 – 1 календарний день.

Таким чином, судом встановлено, що на час досягнення позивачем 60-річного віку її стаж на посадах лікарів та середнього медичного персоналу за виключенням періоду перебування у відпустках без збереження заробітної плати складав 36 років 04 місяці 12 днів.

Однак, грошова допомога при призначенні пенсії у розмірі десяти місячних пенсій позивачу не виплачена, у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача за роз`ясненням причин такої невиплати.

З листа Білокуракинського ОУПФУ Луганської області від 02.12.2019 № 154/47/с слідує, що позивачем не надано відповідачу довідку за періоди роботи з 01.10.1983 по 03.06.1985 в обласній лікарні міста Мари, з 10.09.1985 по 06.01.1992 у медпункті військової частини № 48402, тому відповідач не має відомостей про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати у вказаних періодах. У зв`язку з чим відповідач, керуючись листом Мінсоцполітики від 14.05.2014 № 613/039/97-14, відмовляє у зарахуванні цих періодів до стажу роботи, що дає право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій. Внаслідок незарахування вказаних періодів, стаж роботи позивача на посадах, що дають право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій складає 27 років та 8 місяців, що недостатнім для її виплати (арк. спр. 31).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

[…]

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; […].

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі – Порядок № 1191).

Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку № 1191).

Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до якого включені посади: лікарів, зубних лікарів, техніків, фельдшерів, помічників лікаря, акушерок, масажистів, лаборантів та медичних сестер – всі незалежно від найменування посади; дезінфікуючи інструктори; у лікувально-профілактичних установах, установах охорони материнства та дитинства, санітарно-профілактичних установах, зокрема: лікарняні установи всіх типів та найменувань, у тому числі клініки та клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні установи всіх типів та найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здравпункти, медичні кабінети та пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

До Переліку закладів охорони здоров`я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зокрема, включені посади: лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), у закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

З зазначених правових норм слідує, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV необхідно дотримання сукупності таких умов:

- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах охорони здоров`я, на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;

- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;

- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.

При цьому, стаж роботи в закладах охорони здоров`я на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом з вищеописаних письмових доказів, ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку 60 років (05.09.1960) працювала на посаді лікаря-стажиста з фтизіатрії психо-туберкульозного з заразними і активними формами туберкульозу змішаного відділення № 7 Сватівської обласної психіатричної лікарні, мала стаж роботи більше 30 років у закладах охорони здоров`я на посадах, які відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку, дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійних виплат не одержувала. Тобто судом встановлено, що позивач у повній мірі відповідає всім умовам, за яких відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена позивачу з 06.09.2019 за заявою від 06.11.2019.

Однак, відповідач всупереч вимог чинного законодавства нарахування та виплату позивачу цієї грошової допомоги не здійснив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Твердження відповідача щодо відсутності довідок, що уточнюють характер роботи позивача у період з 01.10.1983 по 03.09.1985 та з 10.09.1985 по 06.01.1992, суд відхиляє як безпідставні.

Так, з вищеописаних доказів судом встановлено, що позивачем на виконання вимог Порядку № 22-1 та Порядку № 637 разом із заявою про призначення пенсії за віком на підтвердження стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, надано трудову книжку, яка містить всі необхідні відомості щодо найменування закладів охорони здоров`я, посад, періоду роботи на вказаних посадах, підстави внесення записів до трудової книжки. Тобто, відповідачу надано трудову книжку, оформлену із дотриманням чинного законодавства, яка містить всі необхідні для обрахунку стажу відомості. Однак, відповідач безпідставно не враховує трудову книжку позивача, та всупереч вимог чинного законодавства вимагає від позивача надання додаткових документів, подання яких у даному випадку не передбачено.

Посилання відповідача на відсутність відомостей щодо перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати у період з 01.10.1983 по 03.09.1985 та з 10.09.1985 по 06.01.1992, як на підставу неврахування такого стажу до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до листа Мінсоцполітики від 14.05.2014 № 613/039/97-14, суд також відхиляє як безпідставні, оскільки, цей лист не є нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, та суперечить положенням Закону № 1058-IV та Порядку № 1191.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що об`єктом порушення є право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV. Таке порушення сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, а не обрахунку її страхового стажу.

Відповідно, ефективним способом захисту, що сприятиме повному відновленню порушеного права, є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу цієї грошової допомоги, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову допомогу.

У даному випадку об`єктом порушення є право позивача на призначення йому пенсії за вислугу років. Таке порушення сталося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідно, способом захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії.

У свою чергу, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та спеціального стажу позивача періоди роботи з 01.10.1983 по 03.09.1985 та з 10.09.1985 по 06.01.1992 не сприятиме відновленню порушеного права позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини, встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд, надаючи оцінку аргументам, наведеним учасниками справи щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, правомірності бездіяльності відповідача, у тому числі й при здійсненні розрахунку стажу роботи позивача в закладах охорони здоров`я на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, за правилами визначеними частиною четвертою статті 246 КАС України зазначаються у мотивувальній частині рішення. Зазначення таких мотивів у резолютивній частині рішення Кодексом адміністративного судочинства не передбачено. Відповідно, суд вважає, що у резолютивній частині рішення суду не зазначаються періоди, що входять до стажу роботи позивача, який дає їй право на отримання грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору від 03.03.2020 № 62 (арк. спр. 5).

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (бездіяльності) і позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок коригування судом обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, код за ЄДРПОУ 41246789) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова