Рішення № 88768307, 06.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. № 400/376/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С. розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А 2428, вул. 1 Госпітальна, 4, м. Миколаїв, 54003

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2428 (далі-відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачу в період 2016-2019 років додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, що виховує неповнолітню дитину;

- зобов`язати відповідача надати позивачу невикористані додаткові щорічні соціальні відпустки за 2016р., 2017р., 2018р., 2019р., 2020 р., терміном 10 календарних діб без урахування неробочих та святкових діб кожна.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона звернулась до командира військової частини А2428 з рапортом щодо невикористаних соціальних відпусток. 16.01.2020 року позивачка отримала відповідь про те, що дану додаткову відпустку надати немає можливості у зв`язку із особливим періодом у державі. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2018р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що відповідно до п.п.17,19 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” додаткові відпустки в особливий період не надаються.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А2428 на посаді начальника інфекційного відділення.

24.12.2019 р. позивач звернулась до відповідача з рапортом про надання довідки щодо невикористаної нею соціальної відпустки за 2016р., 2017р., 2018р., 2019 р., які належать їй, як одинокій матері, що виховує неповнолітню дитину згідно з Законом України “Про відпустки” та Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

За результатами розгляду рапорту, відповідач повідомив позивача про те, що надання відпусток військовослужбовцям здійснюється на підставі та у відповідності до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів, зокрема, і "Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ", затвердженого Указом Президента України №1262 від 27.12.2007. Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону надання військовослужбовцям в особливий період інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, а також відпусток (будь-яким військовослужбовцям) у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Відтак, відповідач вказав на відсутність правових підстав для надання позивачу додаткової щорічної соціальної відпустки за 2016р., 2017р., 2018р., 2019р., під час дії особливого періоду, який на сьогодні триває.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 4 Закону України від 5 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з статтею 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Зазначена норма діє з 1 січня 2010 року, тобто з часу набуття чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей” від 19 травня 2009 року №1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що жінка-військовослужбовець має право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати, як одинока мати, за певних умов.

Статтею 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).

Таким чином, дія особливого періоду, під час якого допускається продовження строку контракту, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

17 березня 2014 року Виконуючим обов`язки Президента України видано Указ “Про часткову мобілізацію” № 303/2014, який затверджено Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ. Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17 березня 2014 року №1126-VІІ “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України “Про оборону України” та абзацу 4 статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” настав особливий період, тривалість якого пов`язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу, тобто 45 діб.

Отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в.о. Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 становила 45 діб: з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року.

Указом Виконуючого обов`язки Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 “Про часткову мобілізацію”, який затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06.05.2014, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України № 1240-VІІ від 6 травня 2014 року “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” набрав чинності 7 травня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу В.о. Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 становила 45 діб: з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року.

Указом Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014, який затверджено Законом України від 22 липня 2014 № 1595-VІІ, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 22 липня 2014 № 1595-VІІ “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” набрав чинності 24 липня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014 становила 45 діб: з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15, який затверджено Законом України від 15.01.2015 № 113-VІІІ, оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 15.01.2015 № 113-VІІІ “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” набрав чинності 20 січня 2015 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 становила 210 діб: з 20 січня 2014 року по 22 серпня 2014 року.

Таким чином, особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

З аналізу наведеного, слідує, що з 23.08.2015р. особливий період не діє.

Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі №127/13998/174.

Як зазначає позивач, що у 2014 р. та у 2015 р., командування частиною надавало їй соціальну відпустку, а починаючи з 2016 року в наданні соціальної відпустки відмовлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було надано позивачу в період 2016-2019 років додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, що виховує неповнолітню дитину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулась до Військової частини А2428 (вул. 1-ша Госпітальна, 4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 14303264) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини А2428 (вул. 1-ша Госпітальна, 4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 14303264) щодо ненадання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в період 2016-2019 років додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, що виховує неповнолітню дитину.

3. Зобов`язати Військову частину А2428 (вул. 1-ша Госпітальна, 4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 14303264) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) невикористані додаткові щорічні соціальні відпустки за 2016р., 2017р., 2018р., 2019р., 2020 р., терміном 10 календарних діб без урахування неробочих та святкових діб кожна.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А2428 (вул. 1-ша Госпітальна, 4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 14303264) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар