Рішення № 88768248, 03.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/95/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головне управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка,33/19, м. Київ, 04116

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

1) податкове повідомлення – рішення від 09.08.2019 року №0061354204 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 239351,84 грн., в тому числі – 159567,89 грн. за основним платежем та 79783,95 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення – рішення від 09.08.2019 року №0061364204 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на суму 19945,96 грн., в тому числі – 13297,31 грн. за основним платежем та 160874,83 грн. за штрафними санкціями;

3) вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 07.08.2019 року №Ф-255 зі сплати єдиного внеску на суму 160874,83 грн.;

4) рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 07.08.2019 року №0060404204 в розмірі 25546,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу суперечать фактичним обставинам господарської діяльності у перевірених періодах. Відповідачем неправильно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до протиправних висновків про завищення суми витрат та, як наслідок, збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору і застосування відповідних штрафних санкцій. Оскільки, базою оподаткування вказаними вище податком і зборами є чистий оподатковуваний дохід, який позивачем не занижувався, то і збільшення грошових зобов`язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є незаконним. Вказує, що висновки контролюючого органу щодо можливості включення до складу витрат лише тих витрат, по яких було сплачено за придбання товару та в подальшому даний товар реалізовано, не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження (т.1, а.с.183).

Ухвалою суду від 11.03.2020 року здійснено заміну первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (т.1, а.с.232-233).

Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (т.2,а.с.1-2).

Від представника відповідача надійшло клопотання про перерву та призначити справу не раніше 03.04.2020 року, після закінчення карантинного періоду на всій території України.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає, що подання позивачем заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неприбуття відповідача не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 27.05.2019 року №6937 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2018р., за результатом якої складено акт перевірки від 08.07.2019 року №1619/25-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.20-44).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення:

-п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 159567,89 грн., в тому числі за 2017 рік – 105338,16 грн., за 2018 рік - 54229,73 грн.;

-п.177.10 ст.177 ПК України, п.п. 1,6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування;

-пп. 1.1 ст.16-1 підр.10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України – донараховано військовий збір в сумі 13297,31 грн., в тому числі за 2017 рік - 8778,17 грн., 2018 рік - 4519,14 грн.;

- ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"- донараховано ЄСВ в сумі 160874,83 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення – рішення від 09.08.2019 року №0061354204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 239351,84 грн., в тому числі, за основним платежем – 159567,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 79783,95 грн. (т.1, а.с.50);

- податкове повідомлення – рішення від 09.08.2019 року №0061364204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 19 945,96 грн., в тому числі, за основним платежем – 13297,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 6648,65грн. (т.1, а.с.51);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-255 від 07.08.2019 р. на суму 160874,83 грн. (т.1,а.с.53);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0060404204 від 07.08.2019 року, яким донараховано суму штрафних санкцій в сумі 25546,89 грн. (т.1,а.с.54)

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями та вимогою позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Як встановлено судом, позивач здійснював у перевіряємому періоді господарську діяльність за основним видом діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (т.1,а.с.13-14).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.08.2019 року №0061354204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 239351,84 грн., в тому числі, за основним платежем – 159567,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 79783,95 грн. слід зазначити наступне.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на загальній системі оподаткування, фактично здійснював оптову торгівлю соняшниковою рафінованою олією в цистернах (наливом). Продаж олії здійснювався на умовах дистрибуційного договору №37/04/09 від 23.04.2009 р. (з подальшою її пролонгацією) з постачальником ПП "Віктор і К" зі складу постачальника, оскільки ФОП ОСОБА_1 у періоді, що підлягав перевірці, не мав складських приміщень.

Перевіркою правильності витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення на загальну суму 886 488,27 грн., в тому числі за 2017 рік – 585 211,99 грн., за 2018 рік – 301 276,28 грн., за рахунок включення підприємцем до складу витрат вартості ТМЦ, використання яких не підтверджено.

За результатами перевірки встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 залишків ТМЦ, станом на 01.01.2018 року у сумі 393963,65 грн. та станом на 01.01.2019 року в сумі 627938,49 грн.

Розрахунок фактичної вартості ТМЦ, яка включається до складу витрат за результатами перевірки:

- за 2017 рік – 13 136 474,31 грн. = 14 326 057,15грн. (сума відвантаженого товару за цінами придбання (без ПДВ) – 1 189 582,84 грн. (сума заборгованості покупців визначена по цінам придбання (станом на 31.12.2017);

- за 2018 рік – 11 984 916,51 грн. = 1 189 582,84 грн. (сума заборгованості покупців станом на 31.12.2017 рік) + 11 379 701,28 грн. (сума відвантаженого товару за цінами придбання (без ПДВ) – 584 367,61 грн. (сума заборгованості покупців визначена по цінам придбання (станом на 31.12.2018).

Виходячи з наведеного, посадовими особами відповідача зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 у графі 5 «вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві» /дод. Ф2/ до податкової декларації про майновий стан і доходи, завищена вартість ТМЦ:

- у 2017 році на суму 511611,99 грн. (13648086,30 грн. ( вартість ТМЦ, що визначена у гр.5 додатку Ф2 )– 13136474,31 грн. (фактична сума згідно даних перевірки);

- у 2018 році на суму 301276,28 грн. (12286192,79 грн. (вартість ТМЦ, що зазначена у гр.5 додатку Ф2) – 11984916,51 грн. (фактична сума, згідно даних перевірки).

Також перевіркою встановлено завищення витрат, які зазначені в графі « 7» - «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, послуг», додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на загальну суму 73600,00 грн. за рахунок відвантаження товару, без документального підтвердження (стор.10-14) (т.1,а.с.29-33).

В ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХVI із змінами (далі Закон №996-ХVI) визначено поняття: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно ст.9 Закону №996-ХVI, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно ст.11 Закону №996-ХVI, підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.7-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (із змінами та доповненнями) (далі - ПСБО-16), витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно п.17 ПСБО-16 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно п.18 ПСБО-16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно п.19 ПСБО-16 витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

Згідно п.20 ПСБО-16 до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Судом встановлено, що в періоді, що підлягав перевірці, на думку податкового органу, до складу витрат за 2017 рік безпідставно включено вартість придбаних ТМЦ, заборгованість по оплаті від реалізації яких, станом на 31.12.2017 року становить 1189582,84 грн. (п.2.1.4 Акту перевірки) та за 2018 рік – перевіряючими повторно зі складу витрат виключено заборгованість за реалізовані товари станом на 31.12.2018 року – в сумі 584367,61 грн.

При цьому, податковим органом не враховано, що заборгованість за товари 2017 року погашено в 2018 року, отриманий дохід включено до декларації за 2018 рік, а заборгованість за 2018 рік включено доходів за 2019 рік та задекларовано в ліквідаційній декларації за період з 01.01.2019 по 22.02.2019 р. (дата припинення ФОП) (а.с.127-132).

Судом також встановлено, що посадовою особою податкового органу виключена вартість закупленого та неоплаченого, як нереалізовані залишки, станом на 31.12.2018р., зазначені товари були реалізовані в 2019 році та дохід від реалізації яких та витрати, пов`язані в зв`язку з цим, задекларовано та оподатковано згідно ліквідаційної декларації про майновий стан та доходи за період з 01.01.2019 по 22.02.2019 року.

Так, суд зазначає, що відповідно до положень п. 7 П (С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З огляду, на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем було вірно відображено витрати на закупівлю товару, який закуплено в одному періоді, а фактична реалізація відбулась у іншому періоді.

Суд зазначає, що при проведенні перевірки, позивачем було надано до податкового органу всі первинні документи на підтвердження понесених витрат, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання-здачі наданих послуг, довіреності, тощо .

Крім того, протягом 2017 - 2018 років позивачем велась Книга обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яка також була надана до перевірки. Дані книг співпадають з даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки відповідно, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Викладені відповідачем в таблицях на сторінках 9-11 Акту перевірки результати здійсненого аналізу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., який фактично став підставою для висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства та заниження податкових зобов`язань зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку підприємця та підтверджують наявність зазначених в таблицях фактів.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність факту завищення позивачем суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві за 2017-2018 роки.

Ні у відзиві на адміністративний позов, ні в ході розгляду справи відповідач не наводить жодних додаткових пояснень щодо виявлених порушень, відповідач дублює висновки акту перевірки без зазначень конкретних обставин виявленого правопорушення та посилання на конкретні докази.

При цьому, до такого висновку перевіряючі дійшли з підстав не зазначення в актах виконаних робіт – реквізитів видаткових накладних, що, на думку податкового органу, свідчить про завищення вартості послуг.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №0112 про надання транспортних послуг (т.1,а.с.134). Предметом укладеного договору: замовник замовляє, а виконавець виконує перевезення та зберігання вантажів.

01.01.2017 року між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено додаткову угоду до договору №0112 від 01.01.2013р. Зокрема, дію договору продовжено до 31.12.2018року (т.1,а.с.135).

За наслідком укладеного договору та отриманих послуг, позивачем та ФОП ОСОБА_2 складено акти виконаних робіт:

-№07/01/17 від 07.01.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ПП "Сільвер –Фуд", маршрут – Світловодськ – Золотоноша – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.136);

-№21/01/17 від 21.01.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "ББФ-Черкаси", маршрут – Світловодськ – Урочище Кленове – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.137);

-№26/01/17 від 26.01.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ПП "Сільвер –Фуд", маршрут – Світловодськ – Золотоноша – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.138);

-№21/2/17 від 21.01.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "Айсберг-Фіш", маршрут – Світловодськ – Дніпро – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 6800 грн. (т.1,а.с.139);

-№23/02/17 від 23.02.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ПП "Сільвер –Фуд", маршрут – Світловодськ – Золотоноша – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.140);

-№25/02/17 від 25.02.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "ББФ-Черкаси", маршрут – Світловодськ – Урочище Кленове – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.141);

-№02/03/17 від 02.03.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "Айсберг-Фіш", маршрут – Світловодськ – Дніпро – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 6800 грн. (т.1,а.с.142);

-№07/03/17 від 07.03.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "ББФ-Черкаси", маршрут – Світловодськ – Урочище Кленове – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.143);

-№16/03/17 від 16.03.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "Айсберг-Фіш", маршрут – Світловодськ – Дніпро – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 6800 грн. (т.1,а.с.144);

-№18/03/17 від 18.03.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "ББФ-Черкаси", маршрут – Світловодськ – Урочище Кленове – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.145);

-№31/03/17 від 31.03.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "ББФ-Черкаси", маршрут – Світловодськ – Урочище Кленове – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.146);

-№21/04/17 від 21.04.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ПП "Сільвер –Фуд", маршрут – Світловодськ – Золотоноша – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.147);

-№28/04/17 від 28.04.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "Айсберг-Фіш", маршрут – Світловодськ – Дніпро – Світловодськ), кількість послуг – 6, сума – 20400 грн. (т.1,а.с.148);

-№30/06/17 від 30.06.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "ББФ-Черкаси", маршрут – Світловодськ – Урочище Кленове – Світловодськ), кількість послуг – 24, сума – 36000 грн. (т.1,а.с.149);

-№03/08/17 від 03.08.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "Дом Фактор", маршрут – Світловодськ – Лубни – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 5000 грн. (т.1,а.с.150);

-№22/08/17 від 22.08.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ПП "Сільвер –Фуд", маршрут – Світловодськ – Золотоноша – Світловодськ), кількість послуг – 2, сума – 3000 грн. (т.1,а.с.151);

-№31/08/17 від 31.08.2017 року (транспортні послуги вантажним автомобілем по перевезенню олії, згідно видаткових накладних на ТОВ "Айсберг-Фіш", маршрут – Світловодськ – Дніпро – Світловодськ), кількість послуг – 4, сума – 13600 грн. (т.1,а.с.152).

Стосовно посилань контролюючого органу на те, що позивачем безпідставно віднесено витрати на транспортуванні вантажів, в зв`язку з не зазначенням в актах виконаних робіт реквізитів видаткових накладних, та, як наслідок, висновку щодо завищення позивачем суми витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України (далі ГК), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ГК України визначено основні засади здійснення господарської діяльності, серед яких закріплено принцип вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач, не маючи власних транспортних засобів, з метою перевезення вантажів уклав договір з ФОП ОСОБА_3 (виконавець). Так, податковим органом висловлено зауваження лише до актів наданих послуг.

Акт наданих послуг - це первинний документ, який відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види робіт/послуг, які були надані з зазначенням їх вартості та терміну виконання.

Стандартної форми акта виконаних робіт/наданих послуг не існує. Форма довільна й у залежності від господарської ситуації, побажань замовника та виконавця, а також договору може бути відрізнятися. Найчастіше акт виконаних робіт містить такі реквізити: назва документа (“Акт виконаних робіт” або “Акт наданих послуг”); дата складання акта; повні найменування виконавця і замовника, їх банківські реквізити; перелік робіт/послуг, їх вартість. Якщо хтось зі сторін є платником ПДВ, то назви виконаних робіт/послуг мають співпадати з такими у податковій накладній, так як податківці при перевірці можуть податкову накладну у разі такої невідповідності визнати недійсною; одиниці виміру (послуга, квадратні метри, погонні метри, кілометри, штуки тощо). І тут теж треба простежити відповідність з податковою накладною, так як наслідком може бути невизнання останньої (наприклад, в акті зазначена одиниця виміру “кілометри” щодо наданих послуг з перевезення, а в податковій накладній – одиниця виміру “послуга”); виділену суму ПДВ, якщо надавач послуги є платником ПДВ; посади осіб, які відповідають за виконання господарської операції та правильність її оформлення; період, у якому надавалися послуги; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у проведенні господарської операції; бажано має бути фраза про те, що роботи виконані повною мірою, сторони не мають претензій одна до одної; окрім цього акт може містити інформацію про конкретний договір (його дата, номер, назва), за яким надавалися послуги, строк протягом якого вони мають бути оплачені.

Отже, аналізуючи вищевикладене та зміст долучених до матеріалів справи копій актів виконаних робіт, суд приходить до висновку, що вони містять всі необхідні реквізити.

Суд зауважує, що не зазначення в актах виконаних робіт реквізитів видаткових накладних не може свідчити про те, що позивач не здійснив оплату за отримані послуги та, відповідно поніс витрати.

Так, перелік інших витрат, що безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності пов`язаних з отриманням доходів визначений у п. 177.4.4 ПК України.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що вказаний вид витрат є таким що безпосередньо пов`язаний із отриманням доходу від підприємницької діяльності, а відтак фізична особа-підприємець має право зменшити оподатковуваний дохід на суму таких документально підтверджених понесених витрат (які у відповідності до п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 є витратами, безпосередньо пов`язаними із отриманих доходом).

Відповідно до вимог п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підстави для збільшення позивачу зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору ґрунтуються на одних і тих же висновках про заниження позивачем у 2017,2018 роках чистого оподатковуваного доходу як бази оподаткування вказаними податками і зборами.

Виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.

Оцінюючи такі доводи, слід вказати, що п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- п.п.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів);

- п.п.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- п.п.177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (Підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016);

- п.п.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.п.177.4.5п.177.4ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.03.2013р. № 395, акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

У висновку акту документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Однак, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до витрат вартості тих чи інших товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.4 ст.177 ПК України), формування витрат не пов`язаних з провадженням господарської діяльності позивачем чи відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.10, пп.177.4.5 п.177.4ст.177 ПК України).

Натомість, суд зазначає, що замість перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні ним чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 році, представники контролюючого органу вдались до самостійного математичного розрахунку такого доходу та, окрім того, зробили висновок, що витрати підприємця можуть бути визнані в розумінні Податкового кодексу України виключно у момент отримання доходу, тобто при подальшій реалізації придбаного товару, що, на думку суду, є необґрунтованим та базується на помилковому трактуванні норм податкового законодавства.

Однак, акт перевірки повинен містити виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, натомість, він містить, жодним чином не аргументований, власний розрахунок контролюючого органу витрат позивача, а не аналіз дотримання позивачем вимог податкового закону при декларуванні таких витрат.

Відповідно до п. 177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.5 Порядку, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481, що набрав чинності з 18.10.2013 року, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 «сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).

Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини дають суду підстави для висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 році. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.

У відповідності до п. п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо неправомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 09.08.2019р. №0061354204.

Що стосується правомірності винесення податкового повідомлення-рішення - від 09.08.2019р. №0061364204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 19945,96 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням у сумі 13297,31 грн., за штрафними санкціями у сумі 6648,65 грн., суд звертає увагу, що висновки на підставі яких прийнято вказане рішення ґрунтуються на встановленому відповідачем заниженні оподатковуваного доходу в розмірі, однак такий висновок визнаний судом безпідставним з вище вказаних підстав. Відтак суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 09.08.2019р. №0061364204 у зв`язку з відсутністю підстав для донарахування військового збору та застосування штрафних санкцій.

В свою чергу рішення від 07.08.2019р. №0060404204 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 25546,89грн. та Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2019 №Ф-255 про сплату єдиного внеску в розмірі 160874,83 грн., також підлягають скасуванню оскільки висновок відповідача щодо заниження чистого оподатковуваного доходу є безпідставним, то відповідно відсутні підстави і для донарахування єдиного внеску за 2017-2018 р.р.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступником якої є ГУ ДПС у м. Києві):

1) податкове повідомлення – рішення від 09.08.2019 року №0061354204 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 239351,84 грн., в тому числі – 159567,89 грн. за основним платежем та 79783,95 грн. за штрафними санкціями;

2) податкове повідомлення – рішення від 09.08.2019 року №0061364204 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем “військовий збір” на суму 19945,96 грн., в тому числі – 13297,31 грн. за основним платежем та 6648,65 грн. за штрафними санкціями;

3) вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 07.08.2019 року № Ф-255 зі сплати єдиного внеску на суму 160874,83 грн.

4) рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 07.08.2019 року №0060404204 в розмірі 25546,89 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві код ЄДРПОУ 43141267) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 4457 грн. 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко