Рішення № 88768217, 14.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/859/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-147291-56 ГУ ДПС у Львівській області;

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-147291-56 ГУ ДПС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума нарахованих зобов`язань зі сплати єдиного внеску та нарахованих штрафних санкцій є неузгодженою у зв`язку з судовим оскарженням. Зазначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення рішення і протягом цього строку податкові вимоги з податку що оскаржується не надсилаються. Також позивач вважає, що оскільки в оскаржуваних вимогах зазначається про нарахування штрафних санкцій, проте рішення про застосування таких санкцій не приймалося, акт не складався - це свідчить про безпідставність їх складення та надсилання.

ГУ ДПС у Львівській області подало відзив на позов. Проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зазначає, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 04.11.2019 заборгованість позивача по ЄСВ становила 34507,11 грн., а станом на 20.01.2020 – 37630,36 грн. На дату формування оскаржуваних вимог платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував у стані припинення чи ліквідації, крім цього звертає увагу на той факт, що в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільг по сплаті ЄСВ. Таким чином, відповідач вважає вимоги підставними, а дії контролюючого органу такими, що вчинені у межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

ФОП ОСОБА_1 подав відповідь на відзив у якому наголосив, що сума нарахованих податкових зобов`язань є неузгодженою, а отже, на переконання позивача у відповідача не було законних підстав для надсилання оскаржуваних вимог.

Інших доказів та додаткових пояснень сторонами не надано.

В судове засідання представники сторін не з`явилися. Судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 03.02.2020, суд прийшов до висновку що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази суд встановив.

ФОП ОСОБА_1 є платником ЄСВ, перебуває на обліку Старосамбірської ДПІ Самбірського управління ГУ ДПС у Львівській області.

На підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів ГУ ДПС у Львівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-147291-56 від 05.09.2019 по сплаті єдиного внеску на суму 37261,29 грн. (у тому числі недоїмки в сумі 33872,77 грн. та штрафу у сумі 3388,52 грн.) та вимогу про сплату боргу (недоїмки №Ф-147291-56 від 04.11.2019 по сплаті єдиного внеску на суму 34507,11 грн. ( в тому числі недоїмки в сумі 31118,59 грн. та штрафу в сумі 3388,52 грн.).

Позивач 06.12.2019 подав скаргу на вказані вимоги мотивуючи її тим, що визначені у них податкові зобов`язання є неузгодженими.

Рішенням про результати розгляду скарги від 09.01.2020 №988/6/99-00-08-06-01-06 ДПС України відмовило у її задоволенні.

Вважаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Крім того суд встановив.

Рішенням №0002891307 від 01.04.2019 було застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

На підставі картки особового рахунку платника та акта перевірки від 04.03.2019 №322/13-01-13-07/ НОМЕР_1 ГУ ДФС у Львівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.04.2019 №Ф-0002901307 згідно якою заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 склала 33885,21 грн.

Рішенням ДФС України від 22.05.2019 №23529/6/99-99-1-05-02-25, скаргу позивача задоволено частково, вищезазначену вимогу і рішення відкликано у зв`язку з їх невідповідністю встановленим вимогам та зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області винести та направити нові вимогу та рішення.

Також на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів ГУ ДФС у Львівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-73936-56 згідно з якою станом на 30.04.2019 у ФОП ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 37261,29 грн. (в тому числі недоїмки - 33872,77 грн. та штрафу – 3388,52 грн.)

ФОП ОСОБА_1 оскаржив вказану вимогу. Рішенням від 01.07.2019 №2989816/99-99-11-05-02-25 ДФС України вимогу скасувала при цьому зазначивши про необхідність привести у відповідність інтегровану картку платника.

ГУ ДФС У Львівській області 17.07.2019 прийняло рішення №0009981307 про застосування до позивача штрафних санкцій.

17.07.2019 ГУ ДФС у Львівській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0009991307 на підставі акта перевірки від 04.03.2019 №332/13-01-13-07/ НОМЕР_1 та картки особового рахунку платника. Відповідно до вказаної вимоги ФОП ОСОБА_1 має сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 38885,21 грн. Вказану вимогу позивач оскаржив у судовому порядку. Інформації про набрання рішенням законної сили на час розгляду справи немає.

Вирішуючи спір суд керувався таким.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI).

Отже, обов`язок своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску Законом №2464-VI покладено на платника такого внеску, а не на контролюючий орган.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 Розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція №449) встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеним Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п.3 Розділу ІІІ Інструкції № 449 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

При цьому, відповідно до абз.2 п.2 розділу IV Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів у зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VIІ цієї Інструкції.

У відповідності до вимог п.3, 4 Розділу VI органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що платник єдиного внеску, який перебуває на загальній системі оподаткування, має обов`язок зі сплати єдиного внеску, яка сплачується щоквартально, з терміном сплати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Періодами для обрахування недоїмки та формування вимог, у випадку виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої на кінець календарного місяця суми єдиного внеску, є попередній квартал відповідного року.

З інтегрованої картки платника податків судом встановлено, що станом на дату формування останньої вимоги від 04.11.2019, у позивача наявна заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на суму 34507,11 грн.

При цьому з матеріалів справи вбачається що станом на 17.07.2019, тобто на дату винесення вимоги №Ф-0009991307 заборгованість позивача складала 33885,21 грн., тобто сума недоїмки зросла.

Разом з тим, як встановлено судом, сума недоїмки у розмірі 33885,21 грн., визначена вимогою про сплату боргу від 17.07.2019 №0009991307 була оскаржена позивачем до суду.

Рішенням від 27.02.2020 у задоволенні позову було відмовлено повністю, вказане рішення оскаржене ФОП ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Тобто, як станом на час формування оскаржуваних вимог та і нас час розгляду даної справи, рішення суду, в межах якого оскаржується сума недоїмки, включена до спірних вимог, законної сили не набрало.

Щодо вказаних обставин суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Абзацом 6 пункту 2 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі Порядок №422) встановлено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з п.1 глави 4 Розділу V Порядку №422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

У відповідності з вимогами пп.4 п.2 глави 4 Розділу V Порядку №422 в ІКП відображається інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/ "Вручено, судовий розгляд"/"Анульовано").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд"/"Анульовано" при частковому скасуванні.

При частковому скасуванні формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Тобто, підставою для направлення платникові вимоги про наявність боргу (недоїмки) є наявність у платника узгоджених грошових зобов`язань з єдиного внеску, не сплачених до бюджету у встановлений законом строк.

З інтегрованих карток платника податків вбачається, що нарахування позивачеві усіх подальших грошових зобов`язань здійснювалося зокрема на підставі вимоги та рішення, які оскаржувалися ним в адміністративному та судовому порядку під час здійснення процедури такого оскарження.

Суд наголошує, у відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.56.15 ст. 56 скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того суд зазначає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки (ч.14 ст.25). Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Отже, подання платником податків позову до суду, предметом оскарження якого є рішення контролюючого органу, означає, що з моменту відкриття провадження у справі й до набрання судовим рішенням законної сили визначені ним грошові зобов`язання не вважаються узгодженими, а вимога, відповідно, не вважається такою, що створює для платника податків юридичний обов`язок. Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові по справі №820/5407/17 від 18.02.2020.

З сукупного аналізу вищенаведеного, суд приходить до висновку, що включені в оскаржені вимоги суми мають статус неузгоджених та, відповідно, не можуть вважатися недоїмкою (заборгованістю) платника ЄСВ.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку що відповідачем протиправно винесено оскаржувані вимоги, а отже такі підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 22.01.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи повне задоволення позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню на його користь в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 №Ф-147291-56 Головного управління ДПС у Львівській області.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-147291-56 Головного управління ДПС у Львівській області.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39462700) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (82030, Львівська область, Старосамбірський район, с. Лютовисько; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя В.М. Сакалош