Рішення № 88767953, 14.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2020 р. справа № 300/2293/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить визнати протиправними дії та зобов`язати зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, в яких було призначено персональне звання перевести з пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати подання заяви та на підставі довідки №7/09-19-05-29 від 01.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, п.12 Перехідних положень цього Закону, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, правових висновків Верховного Суду, протиправно не зараховано до стажу державної служби періоди роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, з підстав присвоєння персонального звання, а не призначення рангу державного службовця, а відтак неправомірно відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця за відсутності стажу державної служби. Позивач зазначає, що з 25.06.1993 по 16.07.2012 займав різні посади в податковому органі, вказаний період роботи відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії, а посадові особи контролюючих органів, згідно вимог ст.342 Податкового кодексу України є державними службовцями.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що з врахуванням положень пункту 344.1 статті 344 розділу XVIII - І Податкового кодексу України, статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №889-VIII, статті 25 Закону №3723-ХІІ, Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 №559 «Питання державної податкової служби в України», Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби від 22.02.1999 №258, Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби від 22.09.2004 №1234, Положення про питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби від 19.12.2012 №1169, Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів від 23.10.2013 №839, періоди роботи працівників/службовців осіб державних податкових адміністрацій (інспекцій), посадових осіб державної податкової служби/органів доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а періоди роботи в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, зараховуються до стажу роботи. Звертає увагу, що ранг державного службовця позивачу не було присвоєно, а отже, на думку відповідача, періоди роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тому права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача немає.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Заяв про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням головуючим суддею у справі з 26.12.2019 по 20.01.2020 у відпустці, строки розгляду справи продовжено.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом від 22.02.2019.

Відповідно до записів трудової книжки від 02.08.1974, ОСОБА_1 , зокрема:

- 25.06.1993 прийнятий в Державну податкову інспекцію по місту Івано-Франківську Івано-Франківської області на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податків з населення;

-01.02.1994 переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора аудиту фізичних осіб;

-01.09.1994 переведений на посаду заступника начальника відділу аудиту фізичних осіб;

-20.09.1994 присвоєно персональне звання – радник податкової служби ІІІ рангу;

-22.05.1995 призначений начальником управління податків і зборів з фізичних осіб;

-26.10.1995 прийнято присягу державного службовця;

-24.04.1996 переведений на посаду заступника начальника валютного відділу;

-26.11.1996 у зв`язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по м. Івано-Франківську і утворенням Державної податкової адміністрації у м. Івано-Франківську переведений на посаду заступника начальника відділу валютного контролю;

-01.03.1999 переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю у сфері зовнішньо-економічної діяльності та оподаткування нерезидентів;

-01.01.2002 переведений на таку ж посаду у відділ по контролю у сфері ЗЕД;

-20.01.2005 призначений на посаду заступника начальника цього ж відділу, як такий що успішно пройшов стажування;

-01.11.2005 призначений на посаду завідуючого сектором контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД;

-03.11.2005 призначений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора цього ж сектору;

-01.02.2007 призначений на таку ж посаду відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД у сектор контролю за операціями у сфері ЗЕД;

-05.03.2012 звільнений в порядку переведення в ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС (п.5 ст.36 КЗпП України);

-06.03.2012 у зв`язку з реорганізацією ДПІ в м. Івано-Франківськ та утворенням ДПІ у м. Івано-Франківську призначений, в порядку переведення з ДПІ в м. Івано-Франківськ, на посаду головного державного податкового ревізора – інспектора відділу перевірок фінансових установ, контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю;

-16.07.2012 звільнений з роботи за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

06.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

До заяви позивачем додано, зокрема, довідку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), за №7/09-19-05-29 від 01.11.2019 виданої ОСОБА_1 , згідно якої позивач працював у ДПІ у м.Івано-Франківську на посаді головного державного податкового ревізора – інспектора (звільнений 16.07.2012), заробітна плата станом на жовтень 2019 становить: посадовий оклад - 4900,00, надбавка за ранг (радник податкової служби ІІІ рангу)- 500,00, надбавка за вислугу років (50%) -2450,00. Усього: 7850,00 (а.с.40).

Відповідач листом №325/05 від 13.11.2019 повідомив позивача про відсутність підстав для переведення його з пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-V111 від 10.12.2015 з підстав не зарахування до стажу державної служби періодів роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, в яких було присвоєне персональне звання (а.с.39).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі також - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, станом на час роботи позивача на відповідних посадах в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, визначав Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (надалі також - Закон №3723-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові

повноваження.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються (стаття 24 Закону №3723-XII).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

За змістом частини 1 статті 4 вказаного Закону, Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 26.05.2007 (чинного на час роботи позивача на відповідних посадах в виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

За змістом статті 15 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби здійснюють організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, визначені законодавством України. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права і обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, зокрема, радник податкової служби ІІІ рангу.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (надалі також - Порядок №283).

Порядком №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Згідно пункту 1 Порядку №283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Відповідно до пункту 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (ч.15 ст.37 Закону №3723-ХІІ).

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Як слідує з матеріалів справи, єдиною підставою відмови відповідачем позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби з підстав не зарахування до стажу державної служби періодів роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, в яких було присвоєне персональне звання. Втім, відповідачем не визначено, які саме періоди не враховані позивачу для розрахунку стажу державної служби.

Враховуючи, що ОСОБА_1 з 25.06.1993 по 16.07.2012 безперервно працював посадовою особою у податковому органі, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача у незарахуванні позивачу до стажу державної служби періодів роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, в яких було присвоєне персональне звання.

У зв`язку із тим, що позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу державної служби періодів роботи в Державній податковій службі в Івано-Франківській області, в яких було присвоєне персональне звання, і відповідачем чітко не визначено вказаного періоду роботи, враховуючи, що період роботи позивача в податковому органі з 25.06.1993 по 16.07.2012 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, з метою недопущення порушення прав позивача та ефективного їх захисту, керуючись ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 25.06.1993 по 16.07.2012 в органах державної податкової служби.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що судовим розглядом підтверджено стаж державної служби позивача у період роботи з 25.06.1993 по 16.07.2012, суд зазначає, що з врахуванням цього періоду стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить більше 20 років.

Таким чином, оскільки позивач станом на час звернення до пенсійного органу досягнув 62 років та має загальний стаж роботи понад 35 років, понад 20 років стажу державної служби на дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести з 06.11.2019 ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII згідно заяви від 06.11.2019.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання перевести на пенсію державного службовця на підставі довідки №7/09-19-05-29 від 01.11.2019 суд вважає вказану позовну вимогу такою, що виходить за межі предмету спору в цій справі, а тому в задоволенні позовної заяви в цій частині слід відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 691,56 грн. (90% задоволених позовних вимог).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області у незарахуванні ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів роботи в органі державної податкової служби, в яких було присвоєне персональне звання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 25.06.1993 по 16.07.2012 в органах державної податкової служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській перевести з 06.11.2019 ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII згідно заяви від 06.11.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 691,56 грн. (шістсот дев`яносто одну гривню 40 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.С.Стрільців, 15, м Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.