Рішення № 88767930, 15.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/2788/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за Законом України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України з 07 грудня 2019 р. перевести її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням приписів ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 -XII, а саме у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 , з якої було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позову вказано, що позивач зверталась до відповідача 10.12.2019 із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України "Про державну службу", оскільки перебувала на утриманні чоловіка, як непрацездатна особа. Листом від 11.12.2019 позивачу відмовлено у переході на пенсію у разі втрати і годувальника за положеннями Закону України "Про державну службу". Вказує, що у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , який мав стаж державної служби понад 25 років, позивач, як непрацездатний член його сім`ї, набула права на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням приписів ст.37 Закону України "Про державну службу" №889-ХІІ, відтак відмова відповідача у реалізації такого права є протиправною, а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

ОСОБА_2 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зі стажем роботи на державній службі 25 років 4 місяці 6 днів в розмірі 6640,62 грн (а.с.13).

ОСОБА_1 10.12.2019 звернулась до відповідача із відповідною заявою на перехід на пенсію у разі втрати годувальника за матеріалами архівної пенсійної справи згідно Закону України "Про державну службу" (а.с.8).

Листом від 11.12.2019 позивача повідомлено про відмову в переході на пенсію у разі втрати годувальника згідно Законом України "Про державну службу". Вказано, що відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набув чинності з 01.05.2016 (надалі - Закон № 889-VІІІ) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993. Відповідно до ст.90 Закону № 889-VІІІ пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії державним службовцям, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ, призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З огляду, на вищевикладене, відсутні підстави для переведення позивача на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до чинного Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ (а.с.9-10 ).

Листом від 11.01.2020 позивачу роз`яснено, що розмір її пенсійної виплати з 01.01.2020 становить 2081,02 грн.

Статтею 10 Закону України №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статтей 36, 37 Закону №1058, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема, дружині, яка досягла пенсійного віку, у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника обчисленої відповідно до статтей 27, 28 Закону №1058.

При переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058 розмір пенсії зменшиться та становитиме 2000,00 грн.

Роз`яснено, що з 1 травня 2016 є чинним Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" за статтею 90 якого пенсії в разі втрати годувальника призначаються за нормами Закону №1058. Іншого чинним законодавством не передбачено (а.с.11).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далів - Закон №1058-IV), відповідно до якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому згідно з п.1 ч.2 статті 36 Закону України №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" №1058-ІV, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ст.90 Закону України "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, спірним у вказаних правовідносинах є факт відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальика за Законом України "Про державну службу" №3723 XII від 16.12.1993, що обґрунтовано втратою чинності Закону України "Про державну службу" №3723 XII та набуттям чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015. Водночас Закон України "Про державну службу" №889-VІІІ не містить положень, що регулюють право особи на перехід на пенсію по втраті годувальника, а лише у статті 90 містить посилання на регулювання таких правовідносин Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VІІ визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723 -XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктами 10 розділу 11 Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу 11 Закону №889-VІІІ визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас згідно з ч.10 статті 37 Закону №3723-ХІІ У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ).

Частиною 11 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок, що у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набула права на отримання пенсії у разі втрати годувальника на умовах та в порядку, що визначені ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XI, що залишилась чинною для відповідної категорії громадян.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у переході ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про державну службу" є безпідставною, а тому такі дії слід визнати протиправними.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням приписів ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII з 07.12.2019.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, про, що свідчить квитанція №58 від 02.03.2020 (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄРПОУ 13559341) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд.код НОМЕР_2 ) у переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за Законом України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням приписів ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 -XII , а саме у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 , з якої було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 07.12.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва