Рішення № 88767799, 13.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 квітня 2020 року о/об 10 год. 20 хв.Справа № 808/8752/14 Провадження №ДО/808/1205/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прасова О.О., суддів Калашник Ю.В., Максименко Л.Я., при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8; код ЄДРПОУ 39292197)

про визнання незаконними висновків та вимоги про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі – відповідач, ДФС України), в якому позивач просить суд визнати незаконними висновки відповідача про наявність заборони, встановленої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону та визнати незаконною вимогу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДФС у Донецькій області.

У позові зазначено, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю жодним чином не сприяв здійсненню заходів спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підриву основ національної безпеки і оборони України. Позивач вважає, що дія Закону України «Про очищення влади» на нього не поширюється. ДФС України листом від 02.12.2014 за №13023/7/99-99-04-01-01-17 позивачу було надано роз`яснення, що він підпадає під заборону, встановлену ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» на підставі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», та, відповідно, підлягає звільненню.

Позивач позов підтримав.

Відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву (а.с.54-55) відзив на позовну заяву (а.с.104-108), в якому зазначено наступне. В ході проведення перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що в період з 04.06.2013 по 14.02.2014 вона обіймала посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у Донецькій області, а з 14.02.2014 по 11.09.2014 - вона обіймала посаду начальника ГУ Міндоходів у Донецькій області, зокрема, посади щодо яких встановлена заборона, передбачена п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади».

Представник відповідача проти позову заперечував.

Ухвалою судді Максименко Л.Я. від 08.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 19.12.2014.

19.12.2014 ухвалою суду зупинено провадження у справі для надання додаткових доказів до 13.02.2015.

13.02.2015 ухвалою суду зупинено провадження у справі для надання додаткових доказів до 02.04.2015.

02.04.2015 ухвалою суду зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України.

04.12.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.12.2019.

26.12.2019 ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 28.01.2020.

Ухвалою судді Прасова О.О. від 04.02.2020 прийнято справу до провадження як головуючим суддею та призначено підготовче судове засідання на 26.02.2020.

26.02.2020 ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 16.03.2020.

16.03.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2020.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

03.12.2014 позивачем на адресу голови ДФС України подано Заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якій зазначено: «… Я, ОСОБА_1 , відповідно до статті 4 Закону України «Про очищення влади» повідомляю, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, не застосовуються щодо мене. …» (а.с.27).

Начальник управління персоналу Головного управління ДФС у Донецькій області звернувся з листом від 02.12.2014 за №156/8 «Про надання роз`яснень» до Директора Департаменту персоналу ДФС України, в якому зазначено: «… У зв`язку з введенням в дію Закону України «Про очищення влади», прошу надати роз`яснення щодо застосування відносно ОСОБА_1 норм вищевказаного Закону, а саме, частини першої, другої, четвертої та восьмої ст.3 Закону. …» (а.с.28).

У листі Директора Департаменту персоналу ДФС України від 02.12.2014 за №13025/7/99-99-04-01-01-17 «Про надання відповіді» на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області зазначено: «… Відповідно до матеріалів особової справи у період з 21 лютого 2013 року по 22 лютого 2014 року ОСОБА_1 обіймала такі посади: заступник начальника Головного управління Міндоходів у Донецькій області (з 04.06.2013 по 14.02.2014) та начальник Головного управління Міндоходів у Донецькій області (з 14.02.2014 по 11.09.2014). Враховуючи викладене начальник Головного управління ДФС у Донецькій області Луценко Вікторія Іванівна підпадає під заборону, встановлену частиною третьою статті 1 Закону на підставі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону та, відповідно, підлягає звільненню із займаної посади. …» (а.с.29).

Відповідно до Трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала: з 15.11.2011 по 16.02.2014 – заступник голови Державної податкової адміністрації у Донецькій області/заступник голови Державної податкової служби у Донецькій області/заступник голови Головного управління Міндоходів у Донецькій області; з 17.02.2014 по 02.12.2014 (день надання відповіді Директором Департаменту персоналу ДФС України листом від 02.12.2014 за №13025/7/99-99-04-01-01-17) – начальник Головного управління Міндоходів у Донецькій області/начальник Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.11-23).

Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Як зазначено у п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Відповідно до ч.11 ст.5 Закону України «Про очищення влади» орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов`язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

У ч.14 ст.5 Закону України «Про очищення влади» зазначено, що керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Згідно з ч.15 ст.5 Закону України «Про очищення влади» усі матеріали перевірки, які надійшли до керівника органу, передбаченого частиною четвертою цієї статті, додаються до особової справи особи, стосовно якої проводилася перевірка.

У матеріалах справи відсутній висновок про результати перевірки, який передбачений ст.5 Закону України «Про очищення влади», а є лише лист Начальника управління персоналу Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.12.2014 за №156/8 «Про надання роз`яснень» до Директора Департаменту персоналу ДФС України (а.с.28) та лист Директора Департаменту персоналу ДФС України від 02.12.2014 за №13025/7/99-99-04-01-01-17 «Про надання відповіді» на адресу Головного управління ДФС (а.с.29).

Позивачем не надано до суду доказів складання відносно нього висновку про результати перевірки, який передбачений ст.5 Закону України «Про очищення влади», та фіктичного звільнення позивача на підставі застосування приписів Закону України «Про очищення влади».

На думку суду, лист Директора Департаменту персоналу ДФС України від 02.12.2014 за №13025/7/99-99-04-01-01-17 «Про надання відповіді» не є документом передбаченим Законом України «Про очищення влади» та таким, який підлягає обов`язковому застосуванню певним суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, суд за наведених обставин вважає, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 13.04.2019.

Головуючий суддя О.О. Прасов

Суддя Ю.В. Калашник

Суддя Л.Я. Максименко