Рішення № 88767741, 15.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/11900/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Житомирській області №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 07 листопада 20119 року.

В обґрунтування позову вказано, що в період з 17.10.2019 по 18.10.2019 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 як особи, яка використовує найману працю. За результатами інспекційного відвідування було складено акт №ЖТ2167/93/АВ від 21.10.2019, в якому вказано, що порушення вчинене відносно ОСОБА_2 усунуто під час проведення інспекційного відвідування. Наказом №9 від 17.10.2019 вищевказану особу прийнято на посаду продавця та цього ж дня надіслано повідомлення Бердичівській ОДПІ про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 . Незважаючи на це, на підставі вказаного акту інспекційного відвідування 18 жовтня 2019 року було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ2167/93/АВ/П, яким зобов`язано до 21.10.2019 усунути вказані порушення, які станом на 17.10.2019 вже були усунуті. 14 листопада 2019 року позивачем було отримано поштовим відправленням постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2019. Позивач посилається на те, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про накладення штрафу, у зв`язку з чим не погоджується з даною постановою та вважає її протиправною, а тому прорсив позов задовольнити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 04.03.2020 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ 121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2019 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 240/11900/19.

В судових засіданнях позивач та його представник позов підтримали просили його задовольнити з урахуванням обґрунтувань адміністративного позову у новій редакції (а.с.71-74).

Представни відповідача в судових засіданнях проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити з посиланням на обставини наведені у відзиві на позовну заяву від 27.12.2019 №5087 (а.с.42-44).

Протоколом суду від 16.03.2020 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.107).

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, Управлінням Держпраці у Житомирській області у період з 17.10.19 по 18.10.2019 було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .

За результати проведеного інспекційного відвідування було складено акт №ЖТ2167/93/АВ від 21.10.2019, яким було зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

У акті перевірки зафіксовано, що 17.10.2019 фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності ( АДРЕСА_1 , кіоск " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") було вручено направлення на проведення заходу державного контролю. Вказано, що порушення вчинено відносно гр. ОСОБА_2 усунено під час проведення інспекційного відвідування. Наказом №9 від 17.10.2019 вищезазначеного працівника прийнято на посаду продавця. В Бердичівську ОДПІ 17.10.2019 було надіслано повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 (а.с.14-27).

На підставі вищевказаного акту, відповідачем було складено припис №ЖТ2167/93/АВ/П від 18.10.2019, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути зафіксовані у акті перевірки порушення до 21.10.2019 (а.с.12-13).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 7 листопада 20119 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю вирішив накласти штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн (а.с.9-11).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №96 (далі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи висновок акту інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця, №ЖТ2167/93/АВ від 21.10.2019 встановлено, що позивач порушив вимоги ч.1, ч.3 статті 24 КЗпПУ, яке виразилось у допущенні одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд зазначає про таке.

В ході проведення інспекційного відвідування за участю начальника відділу з питань праці Бердичівської РДА ОСОБА_3 16.10.2019 з виїздом за фактичною адресою діяльності ФОП ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 , кіоск " ІНФОРМАЦІЯ_1 " встановлено, що на день інспекційного відвідування 16 жовтня 2019 року о 9-00 годині на робочому місці на посаді продавця працює гр. ОСОБА_2 , яка виконувала роботу з продажу канцтоварів та надавала послуги ксерокопіювання.

У акті перевірки вказано, що в телефонному режимі повідомлено ФОП ОСОБА_1 про початок інспекційного відвідування.

У зв`язку з чим, 17 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності було вручено направлення на проведення заходу державного контролю.

Суд звертає увагу, що актом перевірки зафіксовано факт усунення позивачем порушення вчиненого відносно гр. ОСОБА_2 під час проведення інспекційного відвідування.

Так наказом №9 від 17.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 прийняв на роботу ОСОБА_2 з 17.10.2019 на посаду продавця-консультанта (а.с.54). Між сторонами було укладено трудовий договір від 17.10.2019 (а.с.55).

Також 17.10.2019 позивачем було надіслано повідомлення Бердичівській ОДПІ про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 (а.с.56).

В ході проведення перевірки було відібрано пояснення у ОСОБА_2 , зі змісту яких встановлено, що на момент перевірки вона знаходила на робочому місці, працює з 15 жовтня 2019 року на посаді продавця. До роботи була допущена ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин у зв`язку з його від`їздом до м.Києва на лікування (а.с.59).

Зі змісту пояснень ОСОБА_1 встановлено, що трудові відносини з громадянкою ОСОБА_2 не вистиг оформити у зв`язку з терміновим від`їздом на лікування 15.10.2019 (а.с.60).

Аналіз встановлених обставин та наданих до матеріалів справи доказів вказує на те, що позивачем в день проведення інспекційного відвідування було оформлено трудові відносини з громадянкою ОСОБА_2 .

В подальшому, на підставі вищевказаного акту, відповідачем було складено припис №ЖТ2167/93/АВ/П від 18.10.2019, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути зафіксовані у акті перевірки порушення (а.с.12-13).

Слід звернути увагу, що на момент винесення припису про усунення порушень, порушення встановлені актом перевірки ФОП ОСОБА_1 вже були усунуті.

Згідно з п.24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що інспектором праці у разі встановлення порушень законодавства за результатами інспекційного відвідування має бути складено припис.

Нескладення відповідного припису про усунення порушень унеможливлює вчинення подальших дій контролюючим органом з метою притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності.

Тобто, відсутність припису з вимогою усунути порушення зумовлює неможливість уповноваженою особою контролюючого органу приймати постанову про накладення штрафу.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 24.12.2019 по справі №360/403/19 (провадження №К/9901/21198/19): "Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень".

Таким чином, доводи позивача про наявність порушень процедури прийняття рішень з боку контролюючого органу, зокрема щодо винесення припису після фактичного усунення виявлених порушень є безпідставними.

Також в обгрунтвання підстав скасування постанови №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 7 листопада 20119 року позивачем вказано що справу про накладення штрафу розглянуто за його відсутності, без повідомлення суб`єкта господарювання про такий розгляд.

На підтвердження своєї позиції вказує, що згідно з п.п.6-7 Порядку № 509 про розгляд справи повноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, як і залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Крім того, позивач вказує, що оскаржувану постанову отримав 14.11.2019, про що до матеріалів справи надано повідомлення з відміткою Скраглівського ВПЗ (а.с.28).

Слід звернути увагу, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", передбачено внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення".

Згідно з п.3 Порядку №509 (у редакції від 21.08.2019) справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Слід звернути увагу, що пункти 6-7 Порядку №509 виключені на підставі постанови №823, у зв`язку з чим контролюючому органу надано повноваження для розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення без повідомлення уповноваженого представника суб`єкта господарювання.

Водночас абз.2 п.3 Порядку №509 визначено обов`язок контролюючого органу повідомляти суб`єкта господарювання про отримання документів у п`ятиденний строк.

Доказів повідомлення позивача про отримання уповноваженою посадовою особою акту, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників до матеріалів справи не надано.

Причин відсутності обов`язкового повідомлення суб`єкта господарювання у відзиві не наведено.

Таким чином, аналіз норм чинного на момент проведення інспекції законодавства дозволяє зробити висновок, що відповідачем за результатами встановлених порушень не дотримано визначеної процедури прийняття рішення.

Крім того, відповідачем в обґрунтування підстав проведення інспекційного відвідування вказано, що наказом першого заступника начальника управління від 15.10.2019 № 1874 було організовано проведення інспекційного відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин у період з 16.10.2019 по 29.10.2019.

В якості підстави для видачі наказу відповідачем у відзиві вказано лист виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 01.10.2019 № 1450, яким було надано перелік суб`єктів господарювання, у яких за місцем здійснення господарської діяльності було виявлено осіб, що не змогли підтвердити офіційне формлення трудових відносин, та які не надали підтверджуючі документи щодо формлення трудових відносин. Вказано, що зазначена інформація стала підставою для здійснення заходу державного контролю з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Приймаючи рішення щодо здійснення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, керівники органів Держпраці повинні дотримуватись вимог Порядку, п.п.1 п.5 якого визначено вичерпний перелік підстав для проведення інспекційного відвідування, в тому числі, але не виключно, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Водночас доказів проведення перевірки за наявності підстав, що визначені пунктом 5 Порядку №823 до матеріалів справи не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи, та відсутність доказів дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури проведення інспекційного відвідування, перевірку слід визнати такою, що проведена за відсутності законних підстав.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, під час розгляду справи суд встановив відсутність належних доказів, які підтверджують наявність підстав для проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм чинного законодавства, а отже такою, що підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1251,90 грн, про, що свідчить квитанція №79 від 22.11.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 1251,90 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) №ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 7 листопада 2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 інд.код НОМЕР_1 ) у розмірі 125190 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1251,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва