Рішення № 88767732, 14.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2020 року м. Ужгород№ 260/190/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної Податкової Служби у Закарпатській області про визнання нечинною податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородського управління Головного управління Державної Податкової Служби у Закарпатській області в особі керівника Пацкана Василя Васильовича, в якому просить визнати нечинною податкову вимогу Ужгородського управління ГУ ДПС у Закарпатській області №195265-55 від 21.12.2019 р. Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі акту перевірки №00089 від 25.10.2019 р., яким встановлено порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а також постанови КМУ №95 від 30.10.2008 р., контролюючим органом прийнято оскаржену податкову вимогу. Таку вважає протиправною, оскільки вона не містить посилання на акт, не зрозумілий порядок формування податкового боргу. З тексту акту перевірки неможливо встановити виявлені порушення, що позбавило його можливості оскаржити її результати. Однак з усних пояснень посадових осіб відповідача стало зрозуміло, що такі стосуються помилки, яка виникла при програмуванні назви товару «бренді» замість правильного «бренді-кола», та, на думку, контролюючого органу свідчить про ухилення від сплати податку. Зазначений висновок вважає помилковим, оскільки продаж «бренді» не здійснює, такий товар під час перевірки не виявлено. Реалізація ж саме «бренді-коли» підтверджується представленими до перевірки первинними документами.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 р. було замінено первісного відповідача - Ужгородське управління Головного управління Державної Податкової Служби у Закарпатській області на належного - Головне управління Державної Податкової Служби у Закарпатській області.

16 березня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №4037/10/07-16-55-11 від 13.03.2020 р., відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що спірна податкова вимога сформована на підставі відомостей в АІС «Податковий блок» про наявний станом на 21.12.2019 р. податковий борг за платежем 21081500 (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну) у розмірі 10000,00 грн., що виник за результатами проведеної фактичної перевірки у зв`язку з не сплатою у добровільному порядку зобов`язань по узгодженому податковому повідомленню-рішенню №000179505 від 14.11.2019 р. Вважає, що зі змісту позову неможливо встановити в чому саме полягає протиправність такої податкової вимоги. Рішення контролюючого органу про нарахування штрафних санкцій позивачем оскаржене не було, а тому вважається узгодженим. З огляду на що у платника податків виник обов`язок сплати нараховану суму грошового зобов`язання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2019 року посадовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – ГУ ДПС у Закарпатській області) було проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин з кафетерієм, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 а, суб`єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ), за результатами якої складено акт №000089 від 25.10.2019 р. (арк. спр. 48 – 49).

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення вимоги ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. та Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 р.

Такі висновки ґрунтуються на фіксації під час проведення перевірки факту реалізації напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, а саме, 12 вересня 2017 року реалізовано бренді 0,33 л 40% за ціною 15,50 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 р. з внесеними змінами, мінімальна роздрібна ціна на бренді 0,33 л 40% на момент реалізації становила 78,84 грн. До перевірки представлено прихідну накладну на 5 пляшок вказаного бренді.

З актом перевірки ФОП ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав один примірник такого, що засвідчується його особистим підписом у відповідній графі. Окрім того, такою особою власноручно зазначено, що зауважень до акту перевірки та перевіряючих у нього немає, а пояснення будуть надані додатково.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення №000179505 від 14.11.2019 р., яким до позивача за порушення ч. 12 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 р. на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодекс України, абз. 17 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої, тютюнових виробів та пального» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 10000,00 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (арк. спр. 50).

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано на адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 55 – 56). Разом з тим, таке повернулося до ГУ ДПС у Закарпатській області без вручення адресату з довідкою органу поштового зв`язку щодо причин невручення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення – помер», датованою 21 листопада 2019 року (арк. спр. 55).

У зв`язку з не оскарженням ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки прийнятого податкового повідомлення-рішення, вважаючи таке узгодженим, 01 грудня 2019 року контролюючим органом внесено до облікової картки платника податку за кодом класифікації доходів бюджету 21081500 (Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів) відомості про податковий борг у розмірі 10000,00 грн. (арк. спр. 42).

На підставі інформації в системі органу доходів і зборів щодо заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати накладеного податковим повідомленням-рішенням №000179505 від 14.11.2019 р. штрафу ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №195265-55 від 21.12.2019 р. (арк. спр. 6).

Не погоджуючись із винесенням контролюючим органом зазначеної податкової вимоги, вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірна податкова вимога винесена контролюючим органом у зв`язку з наявністю відомостей в АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку щодо податкового боргу ФОП ОСОБА_1 зі сплати застосованих податковим повідомленням-рішенням за результатами проведеної перевірки штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регламентуються нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 р. (далі – Закон).

Нормами ч. 12 ст. 18 Закону Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" №957 від 30.10.2008 р. установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі, в тому числі, алкогольними напоями посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності, передбаченої ст. 17 Закону.

Так, відповідно до зазначеної статті, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Зазначене кореспондується також з обов`язком контролюючого органу самостійно визначати суми податкових та грошових зобов`язань, встановленим пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України. Так, зокрема, зазначеною нормою передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Судом встановлено, що за результатами проведеної фактичної перевірки господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000179505 від 14.11.2019 р.

Відповідно до положень пп. 14.1.157 ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями (далі – ПК України), податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Суд не розглядає правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за результатами проведеної податкової перевірки, оскільки таке не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Більше того, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначені завдання, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, суд при прийнятті рішення щодо відповідності оскарженої в даній адміністративній справі податкової вимоги вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, повинен всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінити наявні докази. При цьому з метою ефективного захисту прав фізичних осіб від можливих порушень з боку суб`єктів повноважень суд не повинен обмежуватися формальним підходом до застосування принципу диспозитивності, а зобов`язаний також враховувати принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що можуть мати вплив на правомірність прийнятого відповідачем рішення.

Виходячи з вищенаведеного, судом з`ясовано наступне.

Норми податкового законодавства передбачають право платника податків на оскарження рішень контролюючих органів, до яких відносяться також податкові повідомлення-рішення.

Так, згідно ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Відповідно до положень п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, після закінчення встановлених строків на оскарження податкового повідомлення-рішення або завершення процедури оскарження таке рішення контролюючого органу вважається узгодженим та підлягає сплаті.

Разом з тим, норми податкового законодавства пов`язують відлік строку для оскарження податкового повідомлення-рішення та набуття таким рішенням статусу узгодженого з днем отримання такого платником податків.

Порядок надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення платнику податку регламентується нормами ст. 58 ПК України. Зокрема, згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, в тому числі, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 ПК України).

При цьому, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п. 58.3 ст. 58 ПК України).

Відповідно до положень п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

П. 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, на підставі проведеного правового аналізу вищезазначених норм податкового законодавства суд дійшов висновку, що такі передбачають можливість набуття податковим повідомлення-рішенням статусу узгодженого навіть у випадку неотримання такого платником податків, однак виключно у випадку його надіслання на адресу місцезнаходження такої фізичної особи. При цьому в такому разі належним доказом повідомленням платника податків вважається відмітка органу поштового зв`язку про неможливість вручення поштового відправлення адресату з причин незнаходження такого за адресою фактичного місця проживання або з інших незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №000179505 від 14.11.2019 р. надіслане рекомендованою кореспонденцією на адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), однак не вручене адресату з інших причин, зазначених органом поштового зв`язку, а саме: «помер».

Вважаючи, що зазначена відомість є належним доказом повідомлення платника податків про прийняте податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган, з урахуванням строку для добровільної сплати суми грошового зобов`язання, вніс до облікової картки ФОП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 21081500 (Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів) відомості про податковий борг у розмірі 10000,00 грн., після чого виніс та надіслав останньому оскаржену податкову вимогу.

При цьому в обґрунтування безпідставності позовних вимог та не порушення спірним рішенням прав позивача відповідач посилається на узгоджений характер податкового боргу у зв`язку з не оскарженням рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій ні в адміністративному, ані в судовому порядку.

Разом з тим, суд такі висновки відповідача вважає передчасними з огляду на наступне.

Норми п. 59.1 ст. 59 ПК України передбачають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

При цьому, згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Вказане кореспондуються також з визначенням податкового боргу, наданого пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого таким є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З наведеного слідує, що необхідною умовою для набуття податковим зобов`язанням статусу узгодженого, що дозволяє перевести таке в статус податкового боргу, є обізнаність платника податку про факт його нарахування контролюючим органом, зокрема, шляхом надіслання відповідного рішення в порядку, передбаченому законодавством.

Однак суд не вважає належним доказом обізнаності ФОП ОСОБА_1 з фактом прийняття ГУ ДПС у Закарпатській області податкового повідомлення-рішення №000179505 від 14.11.2019 р. повернуте поштове відправлення з відміткою органу поштового зв`язку « ОСОБА_2 », датованою 21 листопада 2019 року, як підставу неможливості вручення такого адресату.

Так, податковим обов`язком згідно норм п. 36.1 ст. 36 ПК України є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3 ст. 36 ПК України).

Разом з тим, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, відповідно до пп. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПК України, є смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою.

Також ст. 99 ПК України встановлює порядок виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або визнання безвісно відсутньою чи недієздатною, а також малолітньої/неповнолітньої особи.

Отже, норми податкового законодавства встановлюють особливий порядок виконання податкового обов`язку особи – платника податку у разі її смерті.

Однак у спірних правовідносинах ГУ ДПС у Закарпатській області не вчинено жодних дій для з`ясування істиності вказаного повідомлення органу поштового зв`язку, зокрема, щодо факту смерті ФОП ОСОБА_1 . Натомість контролюючим органом зроблено висновок про узгодженість надісланого податкового повідомлення-рішення, віднесено суму, визначену в такому, до податкового борг та винесено спірну податкову вимогу.

Таким чином, суд вважає, що оскаржена податкова вимога винесена податковим органом передчасно, а тому підлягає скасуванню.

Суд не заперечує, що встановлений як нормами Конституції України, такі і податкового законодавства обов`язок кожної особи сплачувати податки і збори є першочерговим і безумовним. Проте для належного виконання такого та можливості скористатися право на оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов`язання, особа повинна бути належним чином повідомлена про його існування. При цьому контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, не повинен формально ставитися до виконання обов`язку щодо повідомлення платників податків про прийняті ним рішення та спиратися на суперечливі відомості органу поштового зв`язку при вирішенні питання щодо надання самостійно нарахованому податковому зобов`язанню статусу узгодженого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає винесену ГУ ДПС у Закарпатській області податкову вимогу передчасною, а тому такою, що підлягає скасуванню.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача, що позивач, оскаржуючи податкову вимогу в судовому порядку, не може впевнено стверджувати про її незаконність, оскільки податкове повідомлення-рішення, на підставі якого утворилась сума податкового боргу, не є скасованим у зв`язку з його не оскарженням. Суд зазначає, що неналежне повідомлення платника податків з фактом прийняття такого рішення позбавляє його права на добровільну сплату визначеного податкового зобов`язання у встановлені строки або ж на його оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної Податкової Служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) про визнання нечинною податкової вимоги – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області №195265-55 від 21.12.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Податкової Служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (Вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін