Ухвала суду № 88766831, 15.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

15 квітня 2020 р. Справа № 120/902/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1 (серія і номер паспорта: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Могилів-Подільського комунального підприємства "Теплоенергетик" (код ЄДРПОУ: 31943433, адреса: пр. Незалежності, 281, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

про: визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (серія і номер паспорта: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Могилів-Подільського комунального підприємства "Теплоенергетик" (код ЄДРПОУ: 31943433, адреса: пр. Незалежності, 281, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом:

- коректного викладу та/або уточнення змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи, передбачених КАС України;

- належного обґрунтування необхідності залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

- надання письмових доказів у належним чином засвідчених копіях, а саме з відміткою про засвідчення, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом", особистого підпису позивача як особи, яка засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії документа;

- подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.

У межах строку, встановленого судом на усунення недоліків, позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій останній просить врахувати його письмові претензії щодо нарахованих надлишкових сум за теплоенергію, а також відповіді Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та Могилів-Подільської міської ради за жовтень 2019 року.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законодавцем.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням та сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із даним позовом поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами частини першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 викладаючи обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, посилається на відповідь Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 26.02.2018 року та довідку про нарахування та оплату вартості теплоенергії від 12.04.2019 року. Проте, як уже зазначалося судом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 25.02.2020 року (засобами поштового зв`язку), тобто з пропуском строку, встановленим частиною 2 статті 122 КАС України.

Посилання позивача на здійснення ним дій, направлених на безпосереднє вирішення даного спору у досудовому порядку, суд вважає безпідставним, оскільки звернення позивача зі скаргою від 03.10.2019 року до Могилів-Подільського комунального підприємства "Теплоенергетик" майже ніж через шість місяців після отримання довідки про нарахування та оплату вартості теплоенергії від 12.04.2019 року, на думку суду, не свідчить про поважність причин пропуску строку, враховуючи те, що позивач починаючи з квітня 2019 року достеменно знав про нараховану вартості теплоенергії.

Вказані обставини не перешкоджали позивачу звернутися до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, проте позивачем цього зроблено не було.

Враховуючи те, що пільги щодо комунальних послуг є періодичними (щомісячними), то про порушення своїх прав, позивач повинен був дізнатись в кінці кожного місяця під час отримання платіжок про оплату комунальних послуг.

Отже, суд критично ставиться до викладених тверджень позивача, та визнає вказані пояснення не достатніми для обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на тривалий термін такого пропуску, а саме: період з квітня 2019 року по лютий 2020 року, а також відсутність жодних пояснень та доказів на підтвердження неможливості звернення до суду у вказаний період.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України та іншими законами, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17.04.2018 року у справі № 9901/473/18, від 11.03.2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08.04.2019 року у справі № 9901/138/19.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (пункт 137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (пункт 51).

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, твердження позивача про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважним причин, суд вважає необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 826/17879/17.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали останньому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Окрім того, суд враховує, що позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, не приведено у відповідність до частини першої статті 5 КАС України, а тому, як наслідок, вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року залишились не виконаними.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (серія і номер паспорта: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Могилів-Подільського комунального підприємства "Теплоенергетик" (код ЄДРПОУ: 31943433, адреса: пр. Незалежності, 281, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чернюк Алла Юріївна