Ухвала суду № 88766696, 14.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5764/20

Провадження № 2/522/4342/20

У Х В А Л А

14 квітня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

09 квітня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Михальова Лідія Іванівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач просить: визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ УМВС України в Одеській обл.) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1934821251101; витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ УМВС України в Одеській обл.) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1934821251101.

Одночасно з поданням позову, позивачка звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1934821251101, запис про реєстрацію права власності: 35560024 від 19.02.2020.

Мотивує вимоги тим, що 01.06.1953 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 27.10.1953.

18.08.1989 року виконавчий комітет Іллічівської ради народних депутатів, керуючись рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 283 від 03.08.1989 «Про зміну правового статусу ЖБК-3 офіцерів запасу у відставці», прийняв рішення про визнання права власності на квартири за мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Зокрема, за чоловіком Позивача – ОСОБА_3 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., яка складається з трьох кімнат площею 9,6 кв.м, 18.0 кв.м і 16,4 кв.м кожна, кухні площею 5,9 кв.м, ванної кімнати площею 1,9 кв.м, коридору площею 5,9 кв.м., туалету площею 0,9 кв.м., балкону площею 0,9 кв.м..

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 29.07.1998 року.

Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 , продовжувала проживати у вказаній квартирі та у відповідності до статті 549 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР є такою, що прийняла спадщину в повному обсязі шляхом вступу в управління спадковим майном після відкриття спадщини.

Оскільки відповідно до статті 548 Цивільного кодексу УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а положення чинного на час відкриття спадщини законодавства не передбачали обов`язку спадкоємця здійснювати реєстрацію права власності на спадщину, ОСОБА_1 стала повноправною власницею квартири та не зверталась до нотаріуса.

Протягом останнього часу Позивач проживала за кордоном та не мала можливості контролювати належне їй майно.

Як зазначає позивачка, у березні 2020 року їй стало відомо від сусідів, що її квартиру, в якій вона тимчасово не проживала, захопили невідомі люди. Виявилось, на даний момент власником квартири зареєстрований ОСОБА_2 .

В ході з`ясування обставин виявилось, що, нібито, 14.09.2005 Третейським судом асоціації «МІАР-ТС» було винесено рішення по справі № ТС – 50 – КВП-2005 згідно якого, право власності на квартиру було визнано за матір`ю нинішнього власника - ОСОБА_2 .

У вказаному рішенні третейського суду містяться посилання на, нібито, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 08.04.2005 та на третейську угоду від 08.04.2005.

Однак, ОСОБА_1 не укладала ні жодних договорів про відчуження квартири, ні, тим більше, третейських угод.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , а право власності на квартиру було зареєстровано за нею через 5 місяців після її смерті та через 14 років після, нібито справжнього, рішення Третейського суду асоціації «МІАР-ТС».

19.02.2020 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальовою Лідією Іванівною було видано свідоцтво про право на спадщину по спадковій справі № 990/2019, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 успадкував після ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Викладене підтверджує наявність спору між Позивачем та Відповідачем щодо квартири АДРЕСА_1 .

Позивачці стало відомо, що Відповідач намагається відчужити Квартиру переслідуючи мету швидкого збагачення за рахунок захопленого майна та намагаючись уникнути судових тяжб з приводу повернення незаконно отриманої нерухомості. Так, Відповідачем було опубліковано оголошення про продаж зареєстрованої за ним спірної квартири АДРЕСА_1 на веб-платформі розміщення оголошень « ІНФОРМАЦІЯ_4 .UA».

Згідно запису, квартира продається терміново, що свідчить про намір Відповідача відчужити своє майно та унеможливити подальше виконання рішення у випадку задоволення позову. Станом на день подачі даного клопотання, публікацію переглянула вже велика кількість осіб, що свідчить про достатньо високий реальний ризик продажу майна.

Зважаючи на те, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , то накладення на неї арешту з метою заборони її відчуження є співмірним заходом забезпечення позову, цілком відповідає предмету та суті позову, оскільки виключно в такій спосіб можливо буде забезпечити виконання судового рішення в разі ухвалення його на користь Позивача, а у разі якщо Відповідач реалізує вказану квартиру, то виконання можливого рішення суду взагалі буде не можливим.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачу та має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову є визнання права власності та витребування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1934821251101.

Як зазначає позивачка зазначена квартира належить ОСОБА_1 , однак на даний час зареєстрована за ОСОБА_2 .

Отже, заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як відсутність заборони відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість для відповідача відчужити нерухоме майно третім особам, що суттєво ускладнить виконання рішення суду, в разі задоволення позову. Суду надано докази стосовно намагання терміново продати спірну квартиру.

Суд також встановлює, що наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачу збитки.

Враховує предмет позову, суд дійшов висновку, що наразі позивачем дотримано в повному обсязі принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 (паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ УМВС України в Одеській обл.) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання права власності та витребування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1934821251101.

Встановити заборону на відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,5 кв.м., жилою площею 44,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1934821251101, запис про реєстрацію права власності: 35560024 від 19.02.2020 року.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 Цивільного процесуального кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом (ч.1 ст. 157 ЦПК України).

Стягувач: ОСОБА_1 , паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ УМВС України в Одеській обл., адреса: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4

Суддя ОСОБА_4 АДРЕСА_5 . Чернявська

14.04.2020