Постанова № 88765033, 13.04.2020, Радехівський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

іменем України

13 квітня 2020 рокуСправа №451/400/20 Провадження № 3/451/290/20

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль), про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, одруженого, не інвалід, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП,-

в с т а н о в и л а :

Постановою слідчого СВ Радехівського відділення поліції Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Бартошика П.І. від 13 березня 2020 року закрито кримінальне провадження №12020140280000012 від 16.01.2020 року за відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.8-11).

Із проколу №0991 про адміністративне правопорушення від 16 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , 01.01.2020 року, близько 21 години 00 хвилин, в с.Сушно Радехівського району, на водоймі, спільно з ОСОБА_2 , проводив вилов (добування) риби сіткою - ставною, чим порушив п. 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства. Заподіяна шкода становить 5712 грн. (а.с.2-6).

Відповідно до п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітетту рибного господарства України від 15 лютого 1999 року №19, забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

На підтвердження вини ОСОБА_1 суду подано прокол про адміністративне правопорушення №0991 від 16.03.2020 року; письмові поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 16.03.2020 року; довідку, видану Управлінням Державного агентства рибного господарства у Львівській області; квитанцію № 829 від 10.02.2020 року, постанову про закриття кримінального провадження від 13 березня 2020 року (а.с.2-11).

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, вину свою не визнав та суду пояснив, що його не було затримано на водоймі, він на місці не був, до нього 1 січня 2020 року ввечері приїхали працівники поліції додому та з`ясовували чи він ставив сітку із ОСОБА_2 , щоб ловити рибу на водоймі в с.Сушно Радехівського району Львівської області, на що він їм повідомив,що цього не робив. Після закриття кримінальної справи, працівники рибного господарства сказами написати: «що ловили рибу сіткою, визнає вину», пояснили, що кримінальна справа закрита, а це потрібно лише для протоколу формально, тому він написав все те, що йому продиктували. Коли це все відбувалося йому не забезпечили захисника та не роз`яснили ст.63 Конституції України. Просив закрити справу, оскільки він не вчиняв правопорушення.

Захисник Романишин Я.О. суду пояснив, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністравтине правопорушення, передбачене ч.4 ст.85 КУпАП. Просив суд врахувати, що в протоколі №0991 від 16 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , зазначено, що він 1 січня 2020 року здійснював вилов (добування) риби на водоймі в с.Сушно Радехівсчького району із ОСОБА_2 , проте ОСОБА_1 на місці не було, у протоколі не вказано коректно місце його вчинення, не зазначено свідків, очевидців правопорушення, а тому є всі підстави для закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім цього, звертав увагу суду, що відшкодування шкоди при розгляді даної справи не передбачено нормами КУпАП, а шкода відшкодовується в порядку цивільного судочинства за наявності доказів про вчинення такої. Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також судову практику Європейського Суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, «Малофєєва проти Росії», рішення від 30 травня 2013 року, «Карелін проти Росії», рішення від 20 вересня 2016 року, беручи до уваги склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст.85 КУпАП, суд повинен враховувати, що як і у кримінальному провадженні, так в адміністравтиній, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання необхідно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Також звертав увагу суду, що пояснення особи у протоколі не можуть бути доказом вини, оскільки такі встановлюються суддею в судовому засіданні. ОСОБА_1 не було роз"яснено ст.63 Конституції та право на захист, що призвело до написання ним відповідних пояснень у протоколі.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.4 ст.85 КУпАП, як грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 4 ст. ст.85 КУпАП особа підлягає відповідальності за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) на водоймі в с.Сушно.

Отже, із протоколу №0991 від 16.03.2020 року, складеного за наслідками закриття кримінального провадження вбачається, що об`єктивну сторону правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 просять притягнути до адміністративної відповідальності, є порушення п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, а саме вилов (добування) риби сіткою - ставною.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ст, 247 КупАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате піддягає закриттю за таких обставин:1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2)недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені,чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до норм КУпАП - об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені Законом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

За правилами ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Склад правопорушення наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

На підставі ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 було встановлено обставини, що підлягають з з`ясуванню, а саме відсутність обґрунтованих та підтверджених доказами обставин, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, через наявність порушень у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення, це офіційний документ і до нього висуваються певні вимоги. Статтею 256 КУпАП визначено перелік тих даних, що обов`язково повинні бути закріплені у протоколі, для того, щоб він мав відповідну силу і щоб його не можливо було заперечувати. Протокол повинен бути підписаний особою, що його склала, та особою, що вчинила правопорушення. За наявності свідків протокол підписується і ними. Протокол про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП із зазначенням зокрема відомостей про особу порушника, підстав складання протоколу та обставин вчиненого адміністративного правопорушення (місце, час, суть адміністративного правопорушення), кваліфікації дій та пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, ОСОБА_1 , як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення №0991 від 16 березня 2020 року, порушив вимоги п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ч.4 ст.85 КУпАП, якою передбачено відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

В протоколі №0991 від 16 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , зазначено, що він порушив вимоги п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, зокрема 1 січня 2020 року здійснював вилов (добування) риби на водоймі в с.Сушно Радехівського району, проте не вказано коректно місце його вчинення, не зазначено свідків, очевидців правопорушення, що не дає можливості визначитись із правовою кваліфікацією дій ОСОБА_1 , встановити винуватість особи, зробити висновок чи порушив він вище зазначені норми чинного законодавства, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.85 КупАП.

Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП створює перешкоди для прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення та робить неможливим в подальшому виконання постанови у разі накладення адміністративного стягнення.

Згідно вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також судову практику Європейського Суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, «Малофєєва проти Росії», рішення від 30 травня 2013 року, «Карелін проти Росії», рішення від 20 вересня 2016 року, беручи до уваги склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст.85 КУпАП, суддя, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і в адміністративній справі суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд (суддя) також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського Суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах та правових презумціях, в тому числі і закріпленій у ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення та правосуддя.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП.

Відповідно до ст.247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім цього, Державне АРГУ УДАРГ у Львівській області разом із протоколом про адміністративне правопорушення клопотало перед судом вирішити відповідно до ст.40 КУпАП питання про відшкодування майнової шкоди в розмірі 5712 (п`ять тисяч сімсот дванадцять) гривень на р/№UA928999980333199331000013847 Уку Радехівського району/ОТГ Радехів, ЄДРПОУ 37976988.

До матеріалів справи додано довідку Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області про величину заподіяної шкоди внаслідок незаконного рибного промислу на водних об`єктах України, які згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року №1209, який становить 5712 гривень з розрахунку 17 одиниць сазана, 2 одиниці білого.

Положеннями ст.40 КУпАП визначено, що якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий комітет сільської, селищної Ради народних депутатів під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати, а суддя районного (міського) суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума школи не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя маг право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов`язати своєю працею усунути її.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі вищенаведеного, суддя робить висновки, що питання відшкодування майнової шкоди вирішується в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ухвалив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.85 ч.4 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити в зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Питання про відшкодування майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд.

СуддяСеменишин О. З.