Рішення № 88760121, 06.12.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46053/18

Провадження № 2/761/3220/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.

при секретарі: Чугаєва І.В.

позивач ОСОБА_1

представник відповідача Пашинов І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Агропросперіс Банк» про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь 6 471, 00 грн. на відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у вказаній банківській установі було укладено договори банківського вкладу на своє та на ім`я інших осіб. Після закінчення строків вказаних договорів позивач мав намір укласти нові договори банківських вкладів на своє ім`я та ім`я інших осіб на підставі довіреності. 10.04.2018 між ним, як представником ОСОБА_2 та відповідачем було укладено відповідний Договір № 055842 банківського вкладу на суму 197 000, 00 грн. на строк на 12 місяців, відсоткова ставка 16, 5 % річних. Позивач 10.04.2018, 16.04.2018 та 23.04.2018, а також 15.06.2018, 18.06.2018 звертався до відповідача з наміром укласти інші договори банківського вкладу, проте останньому було відмовлено через відсутність в довіреності дати народження довірителя та ряду іншої інформації та документів, необхідних для укладення договорів на ім`я інших осіб, в тому числі відсутності інформації про фінансовий стан ОСОБА_3 . Скарги позивача на безпідставну відмову Банку укладати з ним Договори банківського вкладу також залишено відповідачем поза увагою.

Через вказані дії відповідача позивач звернувся до іншого найближчого банку і уклав з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» Договір банківського вкладу від 18.06.2018 на суму 197 000, 00 на строк до 05.06.2019,відсоткова ставка 15, 5 % річних. За результатами вказаного договору позивач отримає загальну суму доходів 23 637, 00 грн., що на 1525, 00 грн. менше суми доходів, які він міг би отримати за такий же строк, укладений з відповідачем з 18.06.2018, а внаслідок відмови відповідача укласти договір з позивачем 10.04.2018, позивач з 10.04.2018 по 18.06.2018 міг би отримати дохід в розмірі 4 946,00 грн. з розрахунку суми вкладу 197 000, 00 грн. та 16, 5 %.

За таких обставин, внаслідок неправомірної відмови відповідача укладати з позивачем договір банківського вкладу, сума упущеної вигоди позивача становить 6 471, 00 грн., які він і просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник відповідача в своєму відзиві заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Зазначив, що позивачем наданими до матеріалів справи доказами не доведено тієї обставини, що відповідачем в будь-який спосіб було порушено права позивача. Позивач стверджує, що йому особисто неправомірними діями відповідача у вигляді відмови укласти договір банківського вкладу на ім`я довірителя позивача було завдано матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди. Разом з тим, доказів того, що кошти, які позивач мав намір розмістити на ім`я ОСОБА_3 належали особисто позивачу, до матеріалів справи не надано, як не доведено і розміру упущеної вигоди. При цьому, навіть у випадку укладення будь-яких договорів позивачем як представником іншої особи, кошти, розміщені на депозитному рахунку не можуть рахуватись майном позивача, оскільки він діє в інтересах іншої особи, а отже і розміщує кошти, які належить іншій особі. В такому випадку жодних збитків самому позивачу завдано бути не може.

06.12.2018 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відкрив провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

08.01.2019 представником відповідача подано відзив.

04.03.2019 позивачем подано клопотання про витребування доказів.

05.03.2019 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

18.03.2019 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2019 надійшла копія електронного повідомлення.

05.04.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

17.04.2019 позивачем подано клопотання про допит свідка Голови Правління АТ «Агропросперіс Банк» Щепанського С.А.

17.04.2019 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит свідка Голови Правління АТ «Агропросперіс Банк» Щепанського С.А.

22.05.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

16.07.2019 представником відповідача подано заяву по суті справи.

03.08.2019 від позивача надійшли пояснення.

03.10.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення

04.10.2019 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті.

04.12.2019 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів.

06.12.2019 позивачем подано додаткові пояснення щодо обставин справи та заяву про уточнення суми судових витрат.

06.12.2019 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою залишив клопотання представника відповідача без розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, сторони відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що 10.04.2018 між ПАТ «Агропросперіс Банк» та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. 04.03.2017, зареєстровано в реєстрі за № 18-143 укладено Договір № 055842 банківського вкладу фізичної особи «Класичний», за умовами якого Банк відкриває вкладник рахунок для обліку строкових коштів № НОМЕР_1 та приймає на зберігання кошти на строк 12 місяців з 10.04.2018 по 10.04.2019, сума вкладу 197 000, 00 грн., відсоткова ставка 16, 5 % річних (п. 1 Договору).

Позивач в судовому засіданні пояснив, що цього ж дня мав намір також укласти відповідний договір на ім`я ОСОБА_3 , поклавши на депозит власні грошові кошти в сумі 197 000, 00 грн. на тих же умовах та з відсотковою ставкою 16, 5% річних.

В матеріалах справи міститься Довіреність, видана 05.12.2014 ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , та яка посвідчена приватним нотаріусом Овруцького районного нотаріального округу Житомирської області Шваб О.В., зареєстрована в реєстрі за № 2905, зі змісту якої вбачається, що останній уповноважив позивача на управління та розпорядження від його імені та в його інтересах усіма без винятку рахунками, відкритими на його ім`я в будь-якій банківській установі України, зокрема, надав позивачу право укладати від його імені договори банківських вкладів; підписувати за нього будь-які документи; отримувати через каси банків та через банкомати належних ОСОБА_3 коштів, в тому числі нарахованих на суми вкладів відсотків та виконувати усі інші дії, пов`язані з виконанням цієї дії.

Відтак, зі змісту довіреності, видраної на ім`я позивача вбачається, що ОСОБА_3 уповноважив позивача на вчинення дій з розміщення саме його коштів на рахунках у банківських установах та вчинення всіх необхідних дій, пов`язаних з цим, а не безпосередньо коштів самого позивача.

Разом з тим, 10.04.2018 між Банком та ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_1 . Договору банківського вкладу укладено не було, що не заперечується сторонами.

Позивач вважає, що Банк 10.04.2018 безпідставно відмовив останньому в укладенні Договору банківського вкладу на ім`я ОСОБА_3 , вимагаючи при цьому документи, не передбачені чинним законодавством.

З матеріалів також вбачається, що позивач 15.06.2018 звернувся до відповідача із скаргою-пропозицією (вх.№ 2018/521), відповідно до якої запропонував укласти з ним договір вкладу на ім`я ОСОБА_3 на підставі зазначеної вище довіреності та не витребовувати від позивача додаткових документів, які не передбачені чинним законодавством.

Також 15.06.2018 позивач звернувся до Банку із заявою-пропозицією щодо укладення договору банківського вкладу (вх. № 2018-522) на ім`я саме ОСОБА_3 .

18.06.2018 позивачем подано до Банку заяву-попередження (вх. № 2018-527) з вимогою укласти з ним договір банківського вкладу на ім`я його брата ОСОБА_3 .

У відповідь на вказані звернення листом за підписом Голови Правління С. А. Щепанського від 206.06.2018 за № 11-788 позивача повідомлено, що у Банку відсутні до пред`явлених позивачем документів, однак позивачу необхідно надати документи у відповідності до ст. 64 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зокрема, з метою верифікації клієнта позивачу запропоновано надати документи на підтвердження фінансового стану ОСОБА_3 на ім`я якого позивач ініціює відкриття рахунку. При цьому, повторне надання Банку витребуваних у позивача документів Банк аргументував тим, що позивач заборонив працівникам Банку видавати кошти з відкритих депозитних рахунків особам, на користь яких ці рахунки відкриті, тобто довірителям позивача.

Так, відповідно до п. 3, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; вивчення клієнта - процес отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб; з`ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Згідно ч. 1, 2 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , банкам забороняється: відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки; встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, що підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками; вступати в договірні відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами - юридичними чи фізичними особами: у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені; яких включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції; в інших випадках, встановлених законом.

Банк, зокрема, зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов`язані (пов`язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються) (ч. 4, 5 ст. 64 Закону).

Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Банк зобов`язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану (ч. 7, 8 ст. 64 Закону).

У відповідь на наданий відповідачем лист позивач звернувся до відповідача із скаргами на дії працівників Банку від 02.07.2018,02.08.2018 та з відповідними скаргами до Національного банку України.

Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено Договору банківського вкладу, позивач звернувся до іншої банківської установи.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2018 позивач від свого імені уклав Договір банківського вкладу № 46732/18062018/0259 з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на умовах розміщення в банківській установі вкладу в розмірі 197 000, 00 грн. строком на 353 дні, до 05.06..2019,відсоткова ставка 15., 5 %.

Позивач вказує, що своїми неправомірними діями щодо відмови відповідача в укладені з ним договору банківського вкладу, позивачу було завдано матеріальних збитків.

Розмір упущеної вигоди позивач обґрунтовує тим, що в разі укладення з відповідачем на ім`я ОСОБА_3 . Договору банківського вкладу на тих же умовах розміщення вкладу - 197 000, 00 грн. з відсотковою ставкою 16, 5 %, позивач би отримав дохід з 10.04.2018 по 18.06.2018 в розмірі 4 946,00 грн. з розрахунку суми вкладу.

При цьому, оскільки він уклав Договір банківського вкладу саме з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на ту ж суму, але з меншою відсотковою ставкою 15, 5 % річних, його дохід складатиме 23 637, 00 грн., що на 1525, 00 грн. менше суми доходів, які він міг би отримати за такий же строк, укладений з відповідачем з 18.06.2018.

Отже,сума завданої відповідачем позивачу шкоди у вигляді упущеної вигоди позивача становить 6 471, 00 грн.

При цьому, позивач стверджує, що кошти, які він мав намір розмістити на ім`я ОСОБА_3 належали особисто йому.

Так, згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

При цьому, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, у постанові Верховного суду від 07.05.2019 у справі № 904/8832/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Поряд з цим, ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи все вище викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень ЦПК України, які підтверджували б ту обставину, що кошти, які позивач мав намір розмістити на депозитному рахунку у відповідача на ім`я ОСОБА_3 , належали особисто йому, як не доведено і тієї обставини, що дії відповідача, в частині перевірки документів, наданих позивачем з метою ідентифікації та верифікації його довірителя, носили неправомірний характер та послугували єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.

Надані позивачем до матеріалів справи копії виписок по рахунку від 26.10.2018 ПАТ «Банк Кредит Дніпро», копія Договору строкового банківського вкладу № 17-03-01-000443 від 01.03.2017, укладеного між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_3 , копії заяв на видачу готівки ОСОБА_3 від 05.04.2018, копії довіреностей виданих на ім`я позивача, копії листів та скарг також не підтверджують зазначені позивачем в позові обставини та не свідчать про завдання відповідачем позивачу матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, сам лише намір укласти Договір банківського вкладу саме у відповідача на ім`я іншої особи не підтверджує того, що позивач міг і повинен був отримати доходи в розмірі 4 946,00 грн. з врахуванням тієї обставини, що згідно наданої на ім`я позивача довіреності, останній був уповноважений розміщувати кошти, які належали саме його довірителю ОСОБА_3 , а не безпосередньо позивачу, відтак матеріальні збитки не могли бути завдані безпосередньо позивачу.

Також позивач не був позбавлений можливості укласти Договір банківського вкладу в іншій фінансовій установі та на інших умовах розміщення вкладу, зокрема, з більшою відсотковою ставкою річних за період з 10.04.2018 по 18.06.2018, відповідних доказів на підтвердження зазначеної обставини останнім до матеріалів справи надано не було, а тому його посилання на те, що він отримав дохід на 1525, 00 грн. менше, ніж отримав би уклавши Договір банківського вкладу з відповідачем також не відповідають встановленим обставинам справи.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, факт порушення відповідачем прав позивача не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_2 ) до АТ «Агропросперіс Банк» (04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, 27-Т, літера А, код ЄДРПОУ 35590956) про відшкодування збитків

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Яко в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата скаладання повного тексту рішення суду 21.12.2019.

Суддя: