Рішення № 88760041, 14.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28946/19

Провадження № 2/760/780/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Оксюти Т.Г.

за участю секретаря Горупа В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0799 про стягнення 3% річних та індексу інфляцій від простроченої суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з Військової частини А 0799 на свою користь 3% річних в сумі 1110,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 9834,62 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у квітні 2014 року після анексії Криму він передислокувався разом з підрозділом на материкову частину України та з квітня 2014 року по листопад 2014 року він знаходився на фінансовому забезпеченні при військовій частині А 0799.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затвердженої Наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 року за №370, позивач у травні 2014 року отримав право на виплату підйомної допомоги.

Однак, відповідач добровільно відмовився від сплати вказаної допомоги, у зв`язку з чим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року було зобов`язано відповідача виплатити позивачу підйомну допомогу, виплата якої передбачені ст. 9-1 Закону України «Про допомогу, виплата якої передбачена статтею 9-1 Закону України «Про соціальний та правових захист військовослужбовців та членів їх сімей».

03.01.2019 року позивач отримав виконавчий лист та 09.01.2019 року пред`явив його до виконання.

05.09.2019 року відповідач на виконання рішення суду перерахував позивачу підйомну допомогу у розмірі 6917,26 грн.

18.09.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив добровільно сплатити позивачу інфляційні, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 01.05.2014 року по 05.09.2019 року.

Однак, позивачу було відмовлено у вказаній виплаті.

Вважає невиплату йому інфляційних втрат а також 3% річних від простроченої суми заборгованості протиправною, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.10.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

12.12.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позовні вимоги є передчасними, оскільки на момент звернення до суду відповідач відповідь про відмову у виплаті 3% річних та інфляційних витрат не надавав.

Крім того, позивачем не обґрунтовано якими нормами чинного законодавство передбачено стягнення вказаних коштів.

Також, відповідач вважає, що даний позов повинен розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

17.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про приєднання матеріалів до справи доказів, а саме копії постанови Верховного суду від 23.10.2019 року, лист командира Військової частини А 0799 за №463 від 25.10.2019 року.

24.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат здійснюється в порядку цивільного судочинства.

У своєму відзиві відповідач не спростував вини Військової частини А 0799 у несвоєчасній виплаті позивачу підйомній допомозі, а лише посилався на інший процесуальний порядок розгляду справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим.

Згідно з наказом військового комісара військового комісаріату Автономної Республіки Крим від 13.05.2014 року №1, виданим на виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 року №Д-1, позивач вважається таким, що станом на 12.05.2014 року прибув з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до нового місця дислокації та приступив до виконання службових обов`язків.

14.10.2014 року позивач вибув до Одеського обласного військового комісаріату (військова частина А 2238) для утримання на всіх видах забезпечення та у списках особового складу.

З 14.11.2014 року позивача виключено зі списків особового складу військового комісаріату АР Крим та знято з фінансового забезпечення у військові частині А 0799.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Військової частини А 0799 підйомної допомоги та прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Військову частину А 0799 виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу, виплата якої передбачена статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В ході розгляду справи, постановою Верховного суду від 23.10.2019 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0799, третя особа Військова частина А 2238 про визнання відмови протиправною та стягнення коштів залишено без змін.

03.01.2019 року позивач отримав в Івано-Франківському окружному адміністративному суді виконавчий лист та 09.01.2019 року пред`явив його до виконання до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

05.09.2019 року відповідач на виконання вказаного рішення суду виплатив позивачу підйомну допомогу у розмірі 6917,26 грн.

18.09.2019 року позивач звернувся до Військової частини А 0799 з листом в якому просив добровільно сплатити йому інфляційні втрати, а також 3% річних від простроченої суми за період з 01.05.2014 року по 05.09.2019 року.

25.10.2019 року Військова частина А 0799 відмовила позивачу у вказаній виплаті.

Позивач просив стягнути з Військової частини А 0799 на свою користь 3% річних в сумі 1110,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 9834,62 грн. за період з 01.05.2014 року по 05.09.2019 року, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 459/3560/15-ц.

Грошове зобов`язання виникло на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року.

За таких обставин, період прострочення виплати підйомної допомоги становить з 23.11.2018 року по 05.09.2019 року, оскільки виплата коштів в сумі 6917,26 грн. відбулась 05.09.2019 року.

Таким чином, суд не приймає до уваги розрахунок інфляційних втрат та 3% річних наданого позивачем.

Встановлено, що за період з 23.11.2018 року по 05.09.2019 року індекс інфляції від простроченої суми становить 188,15 грн. та 3 % річних складають 163,17 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Розрахунок інфляційних збитків та 3% річних, зроблений судом міститься в матеріалах справи.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що даний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки судова практика зазначена ним у відзиві стосується інших правовідносин.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави також підлягає судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 0799, код ЄДРПОУ 08228777, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ю. Фучика, 5-А на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 інфляційні втрати в сумі 188,15 грн. та 3 % річних в сумі 163,17 грн.

Стягнути з Військової частини А 0799, код ЄДРПОУ 08228777, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ю. Фучика, 5-А на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя