Постанова № 88760010, 10.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/8888/20

3-4347/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Київської митниці Держмитслужби, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 (по-батькові зі слів пасажирки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерки, за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 471 Митного кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

08.04.2020 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил.

Зі змісту протоколу про порушення митних правил № 0620/10000/20 від 09.03.2020 року вбачається, що 09.03.2020 року о 13 год. 10 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_1 , яка відлітала до Польши, місто Варшава, літаком авіакомпанії «LOT», рейсом № 752, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.

«Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 МК України ОСОБА_1 , яка самостійно обрала спосіб проходження митного контролю «зелений коридор», було задано запитання щодо наявності в неї готівки, на що пасажирка відповіла, що має приблизно 10 000 євро. Після цього пасажирці було запропоновано пред`явити всю наявну готівку. В службовому приміщенні митниці у зоні митного контролю ОСОБА_1 було видано готівку в розмірі 14 000 євро, що знаходились: 10 000 євро в гаманці пасажирки, який лежав в одному з відділень жіночої сумки пасажирки (ручна поклажа) та 4 000 євро у відкритому паперовому конверті, який лежав в одному з відділень тієї ж сумки пасажирки (ручна поклажа).

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 , 10 000 євро належить їй особисто, а 4 000 євро були зібрані знайомими та родичами ОСОБА_2 , що загинула в ОСОБА_3 , на її поховання.

Пасажирка обрала проходження митного контролю через «зелений коридор», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми пасажирці було пропущено 10 000 євро за протоколом про порушення митних правил вилучено 4 000 євро.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил, а також порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не зверталась.

Таким чином, митний орган вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 471 Митного кодексу України, а саме порушено порядок проходження митного контролю в зонах (кордонах) спрощеного митного контролю.

У судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи сповіщеною про розгляд справи, та представник митного органу, явка якого не є обов`язковою, не з`явилися.

З урахуванням вимог ст. 526 МК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Дослідивши та оцінивши зібрані матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 09.03.2020 року під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_1 , своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор».

В службовому приміщенні митниці у зоні митного контролю ОСОБА_1 було пред`явлено готівку в розмірі 14 000 євро. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування.

З виявленої суми пасажирці було пропущено 10 000 євро за протоколом про порушення митних правил вилучено 4 000 євро.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил, а також порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не зверталась.

Відповідно до протоколу опитування ОСОБА_1 точну суму коштів вона не знала, оскільки частина коштів була зібрана знайомими та родичами її сестри на поховання. У зв`язку з перебуванням в стресовому стані вона забула про готівку у сумі 4000 євро, що була зібрана людьми. Провину визнає, але дії були ненавмисними внаслідок тяжкого психологічного стану.

09.03.2020 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0620/10000/20 за ст. 471 МК України за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Стаття 471 МК України передбачає відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Так, Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, визначено порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів.

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу; фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Положеннями Митного кодексу в Україні запроваджена двоканальна система митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України («зелений» та «червоний» коридори).

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Порядок декларування товарів, щодо яких є заборона або обмеження у ввезенні/вивезені через кордон України, у доступній та зрозумілій формі роз`яснюється на численних дошках інформації та електронних інформаційних табло, розташованих в різних приміщеннях на території будівлі аеропорту.

Письмові пояснення ОСОБА_1 не містять жодних заперечень щодо перетину нею білої лінії «зеленого коридору».

Оскільки ОСОБА_1 своїми діями обрала порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то, таким чином, ОСОБА_1 , переміщуючи через зону спрощеного митного контролю валютні цінності у розмірі більше 10000 Євро, вчинила дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 471 МК України.

Закон не містить застережень щодо можливості іншого порядку переміщення предметів, щодо яких встановлено заборону чи обмеження.

З огляду на наведене, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 471 МК України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Разом з тим, 11.07.2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України, з якого вбачається, що заявник скаржився на те, що конфіскація його законно придбаних коштів була надмірною і непропорційною мірою.

Зазначеним рішенням встановлено наступне.

Адміністративне правопорушення, в якому заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми грошових коштів, які він переміщав через митний кордон. Варто зазначити, що в цьому відношенні слід зазначити, що дійсно, як зазначив заявник, його дії щодо вивезення іноземної валюти з України не були незаконними за українським законодавством. Було дозволено не тільки вивозити іноземну валюту, але сума, яка могла бути законно переведена або, як це було у цій справі, фізично переміщена через митний кордон, не була, в принципі, обмежена під час подій, якщо вона була задекларованою (див. пункт 15 вище). Наведені елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувався або до товарів, імпорт яких було заборонено, або до транспортних засобів, що використовуються для перевезення заборонених речовин або торгівлі людьми (наприклад, див. Ісмаїлов, наведене вище, § 35).

Що стосується поведінки заявника, Суд зазначає, що немає жодних ознак того, що він навмисно прагнув обійти митні правила. Уряд не заперечував, що заявник не заперечував під час перевірки безпеки, що він має готівку (див. пункт 19 вище і порівняйте з Moon проти Франції, № 39973/03, § 8, 9 липня 2009 року та Гріфхорст, наведене вище, § 8, в якому заявники заперечували, що у них є гроші при собі). Той факт, що українська влада не порушила кримінальну справу проти заявника, також свідчить про те, що вони визнали відсутність намірів обманювати їх з боку заявника і що, застосовуючи до нього конфіскацію, органи влади не намагалися запобігти будь-яким іншим незаконним діям, такі як відмивання грошей, торгівля наркотиками, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків. Гроші, які перевозив заявник, були отримані на законних підставах, і йому було дозволено вивезти їх з України, якби він заявив про це митним органам. Звідси випливає, що єдиною незаконною (але не кримінальною) поведінкою, у якій можна було б звинуватити його, була його нездатність подати митним органам письмову заяву про те, що він перевозив таку суму грошей через кордон.

Суд нагадує, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція - тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається, - у цій справі, невиконання вимоги щодо декларування (див. Гирлян, § 28, та Габріч, § 29, обидва цитовані вище).

Справді, конфіскована сума була значною для заявника. Проте, немає жодних доказів того, що заявник міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі. Заява, що міститься у рішенні апеляційного суду про те, що дії заявника спричинили «серйозну шкоду зовнішньоекономічним інтересам та безпеці України», є надто розпливчастою і загальною та не підтверджується будь-якими доводами щодо того, що саме становить таку шкоду. Таким чином, Суд вважає, що такий захід як конфіскація не був призначений як відшкодування майнової шкоди - оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів заявником заявити гроші - але був стримуючим і каральним заходом за своїм фактичним призначенням (див. Гирлян, вище, § 29).

Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади. Складається враження, що наведені вище міркування щодо законного походження грошей, неумисного характеру дій заявника або відсутність ознак будь-яких інших порушення митних правил, незважаючи на те, що адвокат заявника виразно порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення. Національні суди лише загалом, без зазначення деталей, посилалися на "характер правопорушення та спосіб його вчинення" та "відомості про особу [заявника]" і не розглядали питання про те, чи було забезпечено необхідний баланс між суспільними інтересами та правом заявника на мирне володіння своїм майном. Відповідно, Суд доходить висновку, що перевірка, проведена національними судами була занадто поверхневою за своїм обсягом для того, щоб забезпечити дотримання вимоги пошуку «справедливого балансу», закріпленого в другому пункті статті 1 Протоколу № 1 (там само, § 30).).

Так само і Уряд не зміг переконати Суд, що менш суворі санкції, такі як штраф, не є достатніми для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту, а також для запобігання майбутніх порушень вимоги щодо декларування.

Суд зауважує, що, на відміну від розглянутої справи у справі Гирляна, у якій російським судам, здається, не були залишено жодної свободи вибору з цього питання, оскільки, згідно із законом, уся незадекларована сума повинна бути втрачена у будь-якому випадку, або у вигляді штрафу, або згідно з рішенням про конфіскацію - у справі заявника українські суди мали вибір щодо визначення розміру штрафу, який має бути призначений у якості санкції (див. пункт 14 вище).

За цих обставин, на думку Суду, конфіскація всієї незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення (див. § 39, Габріч, § 38 Ісмаїлов і Танасов проти Румунії [Комітет], № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).

Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил, оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що кошти в сумі 4000 євро, що підлягають конфіскації, є особистою власністю та є значною сумою. Крім того, немає жодних доказів того, що вона навмисно прагнула обійти митні правила.

За таких обставин, застосування до ОСОБА_1 конфіскації грошових коштів призведе до накладення на неї індивідуального та надмірного тягарю та буде непропорційною до вчиненого правопорушення.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 196, 197, 366, 458, 471, 527-529 МК України, Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.07.2019 року у справі Садоча проти України, ст.ст. 283, 284, 294 КпАП України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у порушенні митних правил, відповідальність за які передбачена статтею 471 Митного кодексу України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.

Реквізити для зарахування до Державного бюджету коштів по сплаті штрафу за порушення митних правил: отримувач: Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі; код ЄДРПОУ: 38050812; МФО: 899998; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р № UA568999980313040106005026010; призначення платежу: протокол про порушення митних правил № 0620/10000/20 від 09.03.2020 року, ОСОБА_1 , постанова суду від 10.04.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420.40 грн. на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н/22030101; код отримувача (код ЄДРПОУ 38050812), Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО 899998); р/р № UA388999980313181206000026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0620/10000/20 від 09.03.2020 року іноземну валюту в сумі 4000 євро повернути ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через районний суд, шляхом подання скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: