Рішення № 88759820, 13.02.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2808/17

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Поляновській О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 пред`явила позов у Подільському районному суді м. Києва до КП «КИЇВПАСТРАНС», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2016 року близько 09 год. 50 хв. у м. Києві по вул. В.Васильківська, 22 сталось ДТП за участю ОСОБА_2 як водія тролейбуса Богдан Т -70110 д . н . з. НОМЕР_3, та ОСОБА_1 , як водія автомобіля Mersedes-Benz ML 350 д.н.з. НОМЕР_1 .

Винною у вчиненні ДТП було визнано у судовому порядку ОСОБА_2

Позивачу, було заподіяно майнову шкоду як власнику автомобіля Mersedes-Benz ML 350 д.н.з. НОМЕР_1 , яка становить 72410,73 грн.

Враховуючи те, що під час вчинення ДТП ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з КП «КИЇВПАСТРАНС» під час виконання своїх трудових обов`язків, вищевказану майнову шкоду позивач просить суд стягнути з КП «КИЇВПАСТРАНС» у розмірі 72410,73 грн., а також 7000 грн. відшкодування моральної шкоди та 11000 грн. витрат на правничу допомогу.

Позивач в судове засіданні не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Представник позивача до суду звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. До суду представник подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом достовірно встановлено, що 25.08.2016 року близько 09 год. 50 хв. у м. Києві по вул. В.Васильківська, 22 водій ОСОБА_2 , керуючи тролейбусом Богдан Т-70110 д.н.з. НОМЕР_3, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та вчинила наїзд на автомобіль Mersedes-Benz ML 350 д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився праворуч, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2016 року, винною у вчиненні вищевказаного ДТП було визнано ОСОБА_2 (а.с. 8)

Автомобіль Mersedes-Benz ML 350 д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить позивачу - ОСОБА_1 що підтверджено відповідним Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 30)

Згідно Звіту № 100/08/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) від 31.08.2016 року, вартість матеріального збитку, завданого ДТП становить 72410 грн. 73 коп. (а.с. 9)

Свої заперечення на позов відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що звіт, який надав позивач містить завищену вартість майнової шкоди.

Відтак, відповідачем було замовлено консультацію щодо проведення оцінки вартості майнового збитку завданого автомобілю позивача. Так, відповідно до Консультації № 19 експертного авто товарознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.07.2017 року, вартість такого збитку становить 64659 грн. 25 коп. (а.с. 91-97)

На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, адже розмір шкоди встановлений у Консультації № 19 та у Звіті № 100/08/16, на підставі якого позивач визначає розмір заподіяної шкоди, значно відрізняються.

Факт того, що ОСОБА_2 є працівником Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» та при вчиненні ДТП виконувала свої трудові обов`язки не заперечувався відповідачем, а відтак суд вбачає його доведеним.

Причиною спору між сторонами стала відмова відповідача в добровільному порядку відшкодувати позивачу заподіяну матеріальну шкоду.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ст. 1192 ЦК України визначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), як це зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1996 року.

Згідно Постанови ВСУ від 20.01.2016р. у справі 6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК, про що свідчить абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути на її користь, суму майнової шкоди у розмірі 72410 грн. 73 коп.

Суд вбачає вказаний розмір майнової шкоди доведеним; доводи відповідача щодо безпідставності стягнення та визначення майнового збитку в межах суми 64659 грн. 25 коп. не приймаються судом до уваги, адже вказаний розмір шкоди відповідач встановив на підставі консультації судового експерта, що не може вважатись звітом про оцінку заподіяної шкоди, відповідно до вимог законодавства.

Окрім того позивач просить суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Частина 1 статті 27 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 вказаної норми моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 вказаної норми встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ч. 4 ст. 27 ЦК України)

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 5 ст. 27 ЦК України)

Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 вказаної Постави визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача 3000,00 гривень відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ДТП.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11000 грн. - витрат на правничу допомогу.

В підтвердження несення позивачем вищевказаних витрат до суду надано Договір про надання правової допомоги № 0038.4 від 21.02.2017 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Калита, Маркович і партнери» та ОСОБА_1 (а.с. 35), а також протокол узгодження гонорару 21.02.2017 року, відповідно до якого розмір гонорару встановлений в межах суми 11000 грн. (а.с. 36)

Суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 11000 грн., адже в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати таких послуг на користь адвокатського об`єднання.

За таких обставин, суд вбачає витрати на правничу допомогу недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

На виконання ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 754 грн. 11 коп.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (ЄДРПОУ - 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) суму майнової шкоди в розмірі 72410 грн. 73 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. 00 коп., що разом складає 75410 грн. 73 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (ЄДРПОУ - 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 754 грн. 11 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Васильченко