Ухвала суду № 88759268, 13.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5316/20

Провадження №: 4-с/755/101/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В. вивчивши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

у с т а н о в и в:

09.04.2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до змісту вимог скарги, скаржник просить суд поновити пропущений строк для подання скарги, визнати протиправними дії приватного виконавця та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. у виконавчому провадженні №59552620 від 02.03.2020 року про повернення стягувачу виконавчого документа №755/15132/17 виданого 13.03.2019 року Дніпровським районним судом м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вивчивши матеріали скарги приходжу до висновку про те, що заява скаржника про поновлення пропущеного строку для подання скарги не підлягає до задоволення і відповідно скаргу має бути залишено без розгляду, з огляду на наступне.

За змістом ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу датована 02.03.2020 року та фактично отримана скаржником 13.03.2020 року.

З огляду на наведені дати, останнім днем звернення до суду з відповідною скаргою, ураховуючи святкові та вихідні дні, було 23.03.2020 року.

Однак, зі скаргою на постанову про повернення виконавчого документу стягувачу скаржник звернувся до суду 03.04.2020 року шляхом її направлення засобами поштового зв`язку.

Таким чином, скаржником пропущений встановлений ст. 449 ЦПК України десятиденний процесуальний строк на звернення до суду з відповідною скаргою.

Згідно положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, скаржник просить поновити йому строк на подання скарги, оскільки вважає, що пропущення відповідного строку відбулось з поважних причин.

Зокрема, скаржник посилається на те, що в межах десятиденного строку, а саме 19.03.2020 року він звернувся до Дніпровського районного суду зі скаргою на постанову приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, однак 20.03.2020 року суд постановив ухвалу про повернення скарги без розгляду. 01.04.2020 року скаржнику стало відомо про наявність відповідної ухвали суду, копію якої представник скаржника отримав на руки 03.04.2020 року.

За змістом ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається зі змісту ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року у справах №755/4461/20 та №755/4459/20, скарги ТОВ «ФК «Народна позика», що надійшли до суду 19.03.2020 року, були повернуті заявнику без розгляду у зв`язку з недотриманням скаржником вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України стосовно необхідності додання до скарги доказів надсилання (надання) такої скарги іншим учасникам справи (приватному виконавцю Солонько М.М. та боржникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ).

Отже, пропущенню процесуального строку на подання скарги фактично сприяла юридична необізнаність скаржника про вимоги чинного законодавства України у питанні необхідності додання до скарги доказів надсилання (надання) такої скарги іншим учасникам справи (провадження).

При цьому, відповідні зміни, які відбулись шляхом доповнення ч. 2 ст. 183 ЦПК України абзацом другим, набули чинності 08.02.2020 року і суд не вбачає поважності причин пропуску строку на подання скарги у зв`язку з незнанням скаржником прийнятих до цивільного процесуального закону змін, з огляду на наступне.

Акти органів та посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Чинне законодавство України та практика Верховного Суду встановлюють, що будь-яка особа має реальну можливість дізнатися про прийняття будь-якого нормативно-правового акта суб`єкта владних повноважень у день його опублікування.

Разом з тим, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» визначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Процесуальний закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим за сталою судовою практикою поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне звернення до суду стає неможливим або утрудненим.

Тож, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Незнання вимог закону не може визнаватися поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку (за принципом: незнання закону не звільняє від відповідальності).

Наведені скаржником причини пропуску строку на звернення до суду з відповідною скаргою не перебувають у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом.

Відповідно до абз. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З аналізу ст.ст. 126, 127 та 449 ЦПК України вбачається, що якщо скаргу подано з пропущенням строку на її подання до суду і вказані у ній підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд залишає скаргу без розгляду.

Таким чином, залишення скарги без розгляду є видом юридичної відповідальності особи за порушення строків на звернення до суду з відповідною скаргою.

Отже, основним Законом України встановлена пряма заборона на звільнення особи від юридичної відповідальності (в даному випадку поновлення пропущеного процесуального строку) у зв`язку з юридичною необізнаністю.

Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Незнання скаржником та/або його представником про вимоги закону стосовно форми та змісту скарги, що призвело до повернення скарги та як наслідок пропущення строку звернення до суду з повторною скаргою, не є поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки такі дії знаходились у безпосередньому зв`язку із волею скаржника та/або його представника, які вільно розпоряджались своїми правами. При цьому, за вимогами цивільного процесуального закону кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Необізнаність учасника справи про зміст діючих норм чинного законодавства України не може бути визнано поважною причиною пропущення процесуального строку, адже такі обставини не є об`єктивно непереборними та такими що не залежать від волевиявлення особи.

Відповідні обставини жодним чином не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій, тому у задоволенні заяви про поновлення строку на подання скарги має бути відмовлено, а скаргу залишено без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 353-355, 449 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» про поновлення пропущеного строку на подання скарги - відмовити.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 13.04.2020 року.

Суддя -