Рішення № 88758676, 10.04.2020, Приморський районний суд Запорізької області

Копія

Справа № 326/2011/19

Провадження № 2/326/51/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку заочного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 10 013,78 грн. за кредитним договором № б/н від 05.09.2007 та судові витрати у розмірі 2 102 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 05.09.2007, згідно якої отримала кредит у розмірі 11 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 10.01.2016. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 26.01.2019 позивачем була направлена претензія кредитора до Приморської державної нотаріальної контори. 03.04.2019 отримано відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 30.08.2019 до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 05.09.2007 становить 10 013,78 грн., яка складається з 10 013,78 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Представник позивача належно повідомлений про розгляд справи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.62).

Відповідач ОСОБА_1 належно повідомлений про розгляд справи (а.с.84,90) в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.

05.09.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір № б/н, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 11 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.11).

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.48).

Згідно розрахунку позивача заборгованість за договором № б/н від 05.09.2007, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , станом на час смерті ОСОБА_2 становить 10 013,78 грн., яка складається з 10 013,78 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с.6-10).

26 січня 2019 року позивачем було направлено до Приморської державної нотаріальної контори претензію кредитора від 28.12.2018 вих. SAMDN40000009867686 в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с.49,50).

На вказану претензію ПАТ КБ «ПриватБанк» було отримано відповідь Приморської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що претензія кредитора від 28.12.2018 вих. SAMDN40000009867686 була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 31 та додана до вже заведеної спадкової справи № 281/2015 (а.с.51).

30 серпня 2019 року позивачем було направлено лист-претензію від 23.08.2019 вих. SAMDN40000009867686 на адресу ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості в розмірі 10 013,78 грн. за кредитним договором № б/н від 05.09.2007, як спадкоємця після померлої ОСОБА_1 (а.с.52,53-55).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша-друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Також статтею 1241 ЦК України встановлено право осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦПК України).

Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентовані приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 59868038 від 19.03.2020 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена Приморською державною нотаріальною конторою 19.12.2015 номер у нотаріуса 281/2015, номер у спадковому реєстрі 58391664 (а.с.92).

Згідно копії спадкової справи № 281/2015, наданої Приморською державною нотаріальною конторою, із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з метою оформлення спадкових прав звернувся син померлої - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.93). Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлої Приморською державною нотаріальною конторою не видавались.

Згідно довідки Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 15.01.2016 № 233, померла ОСОБА_2 мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 1986 року і по день смерті. На момент смерті разом з нею мешкав та був зареєстрований син ОСОБА_1 (а.с.99).

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, спадкової маси, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором встановленого законом строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо спадкової маси на час відкриття спадщини (спадкової маси), на підтвердження того, що саме входило до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , та вартості одержаного у спадщину майна спадкоємцями, і що вартість спадкового майна, яке прийнято спадкоємцями, є достатньою для задоволення вимог кредитора та стягнення заборгованості спадкодавця в межах вартості майна одержаного у спадщину.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволення, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо наявності спадкової маси, яке б успадкував відповідач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судові витрати понесені по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 1218, 1241, 1281,1282 ЦК України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 263-265, 268, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Приморського районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка

Копія вірна: суддя Д.О. Каряка

10.04.20