Рішення № 88757210, 09.04.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/263/20

Провадження №2/229/683/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря

судового засідання Гумірової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за трудовим договором за період з 15.03.2017 року по 16.06.2017 року, яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 15903,77 грн. та суми грошової компенсації за 4 дні невикористаної відпустки в розмірі 860,00 грн.- всього 16763,77 грн.; суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з березня 2017 року по жовтень 2019 року на нараховану до виплати заробітну плату за березень - червень 2017 року у розмірі 3791,47 грн., з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що вона була прийнята на посаду електромеханіка дільниці ІІ групи виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Вона була звільнена за згодою сторін 16.06.2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № від 16.06.2017 року № 1981/ДН-ос. В наказі зазначено, що вона має право на компенсацію за 4 дні відпустки.

На день її звільнення нарахована, але не виплачена заробітна плата з 15 березня 2017 року по 16.06.2017 року.

Нею було отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 1910,38 грн.

За березень 2017 року залишилась невиплачена заробітна плата в розмірі 2394,39 грн. (без урахування обов`язкових обов`язкових податків та платежів).

Заробітна плата за квітень 2017 року нарахована- 3445,87 грн., за травень 2017 року- 10766,16 грн., за червень 2017 року- -702,65 грн. Всього 15903,77 грн.

При звільненні також було нараховано компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки- 860,00 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в загальному порядку позовного провадження. Призначено підготовче засідання (а.с. 34-36).

Ухвалою суду від 18.03.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду (а.с. 49-50).

В судове засідання позивач не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.71).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З відзиву, наданого представником відповідача вбачається, що останній не погоджується з позовною заявою, посилаючись на таке.

У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у Донецькій області у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у Донецькій області.

З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в Донецькій області, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин є 20 березня 2017 року.

Відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у Донецькій області, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України.

Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілостності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій Луганської Донецької областей, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Відповідач при звільненні працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови: 1) виконання працівником своїх функціональних обов`язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом; розцінками та нормами праці; наказами та розпорядженнями (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; 2) провадження мережі господарської діяльності.

Втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіях міст, в тому числі і у Донецькій області у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.ст.47,83,115 та 116 КЗпП України.

В даному випадку відбулося захоплення майна підприємства, в тому числі і документації.

За період з 01 березня 2017 р. по 15 березня 2017 р. ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1910,38 грн., яка 20.09.2017 р. отримана в касі м. Лиман.

З 16 березня 2017 р. від бухгалтерії виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому надати наступну інформацію не має можливості: табель обліку робочого часу; довідку про суму заробітної плати з розшифровуванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні за кожен місяць окремо; довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні; довідку про будь-які інші, належні при звільненні, виплати.

Станом на день звільнення ОСОБА_2 заборгованість з виплати заробітної плати за період січень - червень 2017 року відсутня.

Просить у позовних вимогах ОСОБА_2 до акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити у повному обсязі.

Суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивач з 01.04.2011 року займала посаду електромеханіка дільниці ІІ групи ремонтно- технологічної дільниці сигналізації, централізації, блокування бригади з перевірки і ремонту вимірювальних приладів, ремонту пристроїв системи «Промінь» та безконтактної апаратури у ВП «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тобто перебувала у трудових відносинах з відповідачем (а.с.12-14).

16.06.2017 року, на підставі наказу № 1981/ДН-ОС від 16.06.2017 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України . Зазначено, що ОСОБА_1 належить компенсація за 4 дні відпустки (а.с.21).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору, особовою карткою працівника, повідомленням про майбутнє звільнення від 05.05.2017 року (а.с.12-14,20,22-25). Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі. Відповідач не заперечує щодо перебування у трудових відносинах з позивачем.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 16.06.2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.

Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з березня по червень 2017 року, в яких: за березень 2017 року всього нараховано -4797,38 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень - 3814,79 грн., за квітень 2017 року всього нараховано - 3445,87 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за квітень -2740,09 грн., за травень 2017 року всього нараховано - 10766,16 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за травень -8561,07 грн., за червень 2017 року всього нараховано - -702,65 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за червень - -558,74 грн. (а.с. 26-29).

Із розрахунку заробітної плати за липень 2017 року вбачається, що у нараховану суму заробітної плати за липень 2017 року в сумі- -702,65 грн. також включено компенсацію за невикористану відпустку за 4 дні 860,00 грн. грн. (а.с.29).

Відповідно до індивідуальних відомостей за формою ОК-5 по застрахованій особі, позивачу за березень 2017 року нараховано 4797,38 грн., що узгоджується із відповідним розрахунковим листом за березень 2017 року (а.с.40-41).

З наданої відповідачем довідки про доходи, вбачається, що за березень 2017 року позивачеві нараховано заробітну плату 2402,44 грн., до видачі- 1910,38 грн.(а.с.65).

З наданого відповідачем видаткового касового ордеру від 20.09.2017 року вбачається, що 20.09.2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1910,38 грн. (а.с.66). Однак нарахована заробітна плата складає 2402,44 грн., а не 2402,99 грн. як про те зазначає позивач у позовній заяві.

З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017 року є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст.ст.76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.

Враховуючи зазначене, суми нарахованої та отриманої заробітної плати позивачем за березень 2017 року, то такою, що не виплачена позивачу заробітна плата за березень 2017 року слід вважати суму 2394,94 грн. (4797,38 грн.- 2402,44 грн.), яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101-17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.

Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.

Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.

У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі становить із розрахунку: за березень 2017 року (з 16.03.2017 року по 31.03.2017 року): 4797,38 грн.(всього нараховано за даними позивача без урахування податків та внесків) - 2402,44 грн. (всього нараховано позивачу за даними відповідача без урахування податків та внесків, які виплачені позивачу)= 2394,94 грн. + за квітень 2017 року: 3445,87 грн. + за травень 2017 року: 10766,16 грн. + за червень 2017 року: -702,65 грн. = 15904,32 грн. без урахування проведених утримань податків та внесків.

Доводи відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась, а через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, суд не приймає з наведених вище підстав, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Доводи відповідача про унеможливлення виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором, законодавчими та іншими нормативними актами на посилання на Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року суд не приймає до уваги, оскільки такого Науково- правового висновку Торгово- промислової палати України представником відповідача суду не надано.

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Щодо вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року 476,46 грн., за квітень 2017 року- 655,43 грн., за травень 2017 року- 1991,68 грн., за червень 2017 року- -29,35 грн., всього 3791,47 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Тобто, для нарахування компенсації за час затримки виплати на зазначені доходи, з них необхідно відрахувати податок з доходів фізичних осіб, який, відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України, складає 18% доходу, та військовий збір, який, відповідно до п.п. 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, складає 1,5%.

Компенсація розраховується станом на квітень 2020 року, а саме на день ухвалення рішення судом та складає:

1) за березень 2017 року = 2394,94 грн. (нарахована заробітна плата за березень 2017 року за вичитом отриманої заробітної плати за першу половину березня 2017 року) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 1927,93 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 24,8% (коефіцієнт інфляції) = 478,13 грн.

2) за квітень 2017 року = 3445,87 грн. (нарахована заробітна плата за квітень 2017 року) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 2773,93 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 23,7% (коефіцієнт інфляції) = 657,42 грн.

3) за травень 2017 року = 10766,16 грн. (нарахована заробітна плата за травень 2017 року) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 8666,76 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 22,1% (коефіцієнт інфляції) = 1915,35 грн.

4)за червень 2017 року компенсація нарахуванню не підлягає, оскільки нарахована заробітна плата, з урахуванням компенсації за 4 дні відпустки, складає: -702,65 грн., тобто з від`ємним значенням, що свідчить про відсутність заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем за червень місяць.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень 2017 року червень 2017 року складає 3050,90 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, сума заборгованості з виплати заробітної плати з березня 2017 року по червень 2017 року у розмірі 15904,32 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року у розмірі 3050,90 грн., підлягають примусовому стягненню з відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог (92,22 %) в сумі 775 грн. 39 коп.

Керуючись ст.ст. 4,5,10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265,273,279, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 , до акціонерного товариства "Українська залізниця", що знаходиться за адресою: вул. Тверська, 5, м.Київ, про стягнення заборгованості по заробітній платі,- задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі з 16 березня 2017 року по 16 червня 2017 року в сумі 15904 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотири) грн. 32 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів за період з березня 2017 року по червень 2017року,у розмірі 3050 (три тисячі п`ятдесят) грн. 90 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2394,94 грн. надати до негайного виконання.

Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь державного бюджету судові витрати в сумі 775 (сімсот сімдесят п`ять) грн. 39 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09.04.2020 року.

Суддя: Т. Л. Панова

Повний текст рішення складено 14.04.2020 року.

Суддя: Т.Л.Панова