Рішення № 88756483, 14.04.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 200/12952/19-а

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., представника позивача Лугового В. В., представника відповідача Вороніна А. Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №200/12952/19-а за позовом

ОСОБА_1 до

Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області

«про визнання незаконною та скасування рішення»,

У С Т А Н О В И В:

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (а.с.4,38-41), в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Костянтинівського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області №7 від 22.10.2019 про примусове повернення з України іноземця - громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пославшись на таке:

22 жовтня 2019 року відносно громадянина Вірменії ОСОБА_1 Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області (далі - Відповідач) в особі заступника начальника Вороніна А. Ф. був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.203 КУпАП.

Цього ж дня, 22.10.2019 на підставі вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення Відповідачем було прийнято Постанову про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн іноземцю - громадянину ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 іноземця - громадянина Вірменії ОСОБА_1 Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області було прийнято рішення № 7 про примусове повернення з України (далі - Рішення), відповідно до якого вирішено:

1)примусово повернути з України громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його самостійно покинути територію України в термін до 20.11.2019;

2)заборонити громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подальший в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Вважає вказане рішення Відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Правовідносини по даній справі регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773 від 22.09.2011 (далі - Закон № 3773) зі змінами. Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150 та іншими нормативними актами.

Згідно з п.2 зазначеного Порядку, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну (п.6 Порядку).

Частиною 2 статті 26 Закону №3773 визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідач у своєму Рішенні зобов`язаний був вказати одну з підстав для заборони в`їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №3773 в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку: якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З аналізу вищезазначених норм Закону вбачається, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону), приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов`язані одночасно приймати рішення й про заборону в`їзду цієї особи на територію України.

Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в частині 2 статті 26 Закону №3773, рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну є не обов`язковою, а являється факультативною санкцією, яка може застосовуватися під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

При цьому статтею 26 Закону №3773 не визначено підстави для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки у випадку прийняття рішення про примусове повернення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач, як орган державної міграційної служби, помилково ототожнив підстави для примусового повернення позивача в країну походження, визначені у частині 1 статті 26 Закону №3773, з підставами для заборони його в`їзду в Україну.

Даний правовий висновок був викладений у Постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №808/1183/16 (адміністративне провадження № К/9901/12735/18).

Чинний Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Аналогічне твердження закріплене і в ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Належним способом відновлення прав ОСОБА_1 , на захист яких був поданий адміністративний позов, є скасування оскаржуваного Рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 адміністративну справу №200/12952/19-а передано на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за підсудністю (а.с.1-2).

28.11.2019 адміністративна справа №200/12952/19-а надійшла до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст.160 КАС України, внаслідок чого за підстав ст.169 КАС України позивачу був наданий строк для усунення недоліків (а.с.28-29).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 січня 2020 року позивачу був наданий додатковий строк для усунення недоліків (а.с.35).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду з відкриттям провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.42-43).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 9 квітня 2020 року у справі первісного відповідача - Костянтинівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області замінено належним - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області, розгляд адміністративної справи постановлено почати спочатку (а.с.98).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі (а.с.102).

У судовому засіданні представник позивача Луговий В. В. позовні вимоги підтримав за наведених у позовній заяві підстав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.60-63) з посиланням на таке:

Вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення цієї дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.

Правовими підставами для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Притягнення до адміністративної відповідальності іноземців передбачено кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ч.1 ст.203 - порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк.

22.10.2019 при проведенні профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант», працівниками відділу Костянтинівського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області спільно з Управлінням карного розшуку ГУ НП в Донецькій області при відпрацюванні міста Костянтинівка був встановлений громадянин Республіки Вірменія - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при опитуванні якого було встановлено, що він прибув на територію України (з його слів) у жовтні 2018 року, державний кордон перетинав за паспортом гр. Вірменії, який втрачено у травні 2019 року за невідомих обставинах. Прибув на територію України у приватних справах на запрошення своєї співмешканки громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, строк тимчасового перебування ОСОБА_5 закінчився у січні 2019 року, з того часу ОСОБА_1 знаходиться на території України з порушенням строків перебування та без документів, які би підтверджували його особу та давали законне право на перебування на території України.

У встановленому законом порядку дозвіл на імміграцію або посвідку на тимчасове проживання в Україні позивач не оформлював.

22.10.2019 позивачу була оформлена довідка про особу, відповідно до Наказу МВС України від 28.08.2013 № 825, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року № 1654/24186 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України». Довідка про особу ОСОБА_6 була оформлена у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують особу.

22.10.2019 щодо позивача на підставі Довідки про особу був складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000102 за ч.1 ст.203 КУпАП, за наслідками розгляду якого винесено Постанову ПН МДО № 000102 з накладенням адміністративного стягнення у розмірі 1700 грн 00 коп. Штраф не сплачено. 06.11.2019 за вих № 1402.49-367/1402.49.2-19 було надіслано заяву до Державної виконавчої служби щодо примусового виконання Постанови ПН МДО №000102.

З метою забезпечення вимог законодавства України на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-УІ 22.10.2019 Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області було винесено рішення № 7, яким ухвалено:

- примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати його самостійно залишити територію України у термін до 20.11.2019;

- заборонити в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки.

У відповідності до ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.2 спільного Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 «Про затвердження інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119, про це Рішення належним чином повідомлено Костянтинівського міжрайонного прокурора.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державна міграційна служба України як орган державної влади повинна діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень. Тому вважаємо, що дії ГУ ДМС у Донецькій області не виходять за межі Законів та підзаконних актів України.

Тож вважає, що протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000102 відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП та постанова про накладання адміністративного стягнення ПН МДО № 000102 були винесено відповідно до чинного законодавства України та є цілком законними. Ніяких доказів, які би підтверджували наявність незаконності винесення постанови про накладання адміністративного стягнення або складання протоколу про адміністративне правопорушення, позивачем до суду не надано.

Також рішення № 7, в якому було вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_7 , . ІНФОРМАЦІЯ_4 , є цілком законним та не підлягає скасуванню.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець республіки Вірменія, є громадянином Вірменії, що підтверджено копією його паспорту (а.с.8-12), копією Довідки про особу (а.с.65).

22 жовтня 2019 року о 13-49 за адресою: м. Костянтинівка, вул. Білоусова,10 працівниками Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області під час проведення заходів «Мігрант» було встановлено громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну у жовтні 2018 року, після закінчення строку перебування в Україні до уповноважених органів ДМС з питань продовження строку перебування не звертався та з січня 2019 року мешкає без документів на право проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням ч.ч.1,3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Зазначені обставини підтверджені «Обґрунтованим поданням про вжиття до іноземця або особи без громадянства та підстави вжиття заходів впливу» о/у УКР ГУНП в Донецькій області Козирєва В. Р. (а.с.67), власноручними письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.10.2019 (а.с.71-72), якими Барсегян повідомив начальника Костянтинівського МВ ГУДМС України в Донецькій області, що в Україну він прибув у жовтні 2018 року у приватних справах і після закінчення терміну перебування його на території України із заявою до уповноважених органів щодо продовження цього терміну не звернувся, з січня 2019 року незаконно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками вище згадуваного «Обґрунтованого подання…» Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 22 жовтня 2019 року було ухвалене Рішення № 7 «про примусове повернення з України іноземця - громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.15-16,75-77) про таке:

1) примусово повернути з України громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його самостійно покинути територію України в термін до 20.11.2019;

2)заборонити громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подальший в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки;

3)зобов`язати громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернутися до посольства або консульської установи Вірменії щодо отримання паспорта громадянина Вірменії для повернення на батьківщину.

Рішення обґрунтоване таким:

«22.10.2019 до Костянтинівського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від Управління карного розшуку ГУ НП в Донецької області надійшло подання про вжиття заходів до громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

...

Проведеними заходами та згідно з наданими громадянином Вірменії ОСОБА_1 документами та поясненнями встановлено, що він законно прибув в Україну у жовтні 2018 року, державний кордон перетинав за паспортом гр. Вірменії, який втрачено у травні 2019 року за невідомих обставин. Як пояснив громадянин ОСОБА_1 , у травні 2019 року він виявив відсутність паспорту на своє ім`я.

До України гр. ОСОБА_2 прибув у приватних справах за запрошенням своєї цивільної дружини гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає в АДРЕСА_1 .

По теперішній час ОСОБА_1 також у своєї цивільної дружини гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, строк тимчасового перебування ОСОБА_5 закінчився у січні 2019, з того часу він перебуває на території України без реєстрації і документів, що дають право на перебування або проживання на її території, від виїзду з України ухиляється. Підстави для подальшого законного перебування на території України відсутні. У діях ОСОБА_5 встановлено ознаки адміністративного правопорушення, що передбачені ч.1 ст.203 КУпАП.

22.10.2019 у відношенні громадянина Вірменії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000102 за ч.1 ст.203 КУпАП, винесено постанову ПН МДО № 000102 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Штраф несплачений. Таким чином, громадянин Вірменії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну у приватних справах та тимчасово перебував на території України, під час законного перебування в Україні із заявою про продовження терміну перебування до органу (підрозділів) ДМС не звертався. Законні засоби існування в Україні у нього відсутні. За цих умов ОСОБА_1 , під час закінчення реєстрації ухилився від виїзду з України і з січня 2019 перебуває на її території незаконно тривалий час, тим самим грубо, протягом тривалого часу порушує законодавство України про правовий статус іноземців України та осіб без громадянства, чим посягає на встановлений порядок державного управління та систему суспільних відносин, що забезпечують нормальну діяльність державних інституцій в сфері управління, а також на встановлені норми та правила поведінки у цій сфері. Підстави для подальшого знаходження в Україні, у нього відсутні.

Крім того, у зв`язку з втратою паспортного документу виникає необхідність звернення останнього до посольства або консульської установи Вірменії щодо отримання паспорта громадянина Вірменії для виїзду за кордон або посвідчення громадянина Вірменії для повернення на батьківщину.

Зазначені вище факти свідчать про системність порушень міграційного законодавства України з боку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому існують підстави вважати, що у разі його прибуття в Україну у подальшому, ним будуть допускатися аналогічні порушення законодавства та посягання на порядок державного управління та систему суспільних відносин».

Даючи оцінку правомірності оскаржуваного Рішення, суд виходив з такого:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду-виїзду.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Відповідно до положень п.п.1,2,3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014 , Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За змістом п.9, п.4 Положення про Державну міграційну службу України, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Згідно із п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант, зокрема - іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Третя країна - країна, яка не є країною походження іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Встановлено, що після спливу терміну перебування в Україні, тобто з 01.2019, позивач за проводженням терміну перебування чи легалізацією свого перебування в інший спосіб до міграційних органів не звертався, що підтверджено позивачем у вище згадуваних письмових поясненнях і не заперечено представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що починаючи з 01.2019 громадянин Вірменії ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії, зокрема порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки(ст. 31Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

За змістом положень спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства»:

- Іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

- Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є, зокрема : дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

- Примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

- Іноземець зобов`язаний самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Обґрунтовуючи вимогу скасування оскаржуваного рішення, позивач посилається на невідповідність цього рішення приписам діючого Закону: «Відповідач у своєму Рішенні зобов`язаний був вказати одну з підстав для заборони в`їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Проте, це ствердження не відповідає дійсності, оскільки оскаржуване рішення містить відповідне закону мотивування - порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, дії, що суперечать інтересам охорони громадського порядку.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати і примусово видворяти іноземців до країн, де: їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або через політичні переконання;їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного чи внутрішнього збройного конфлікту, або систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Примусове повернення не застосовується до іноземців, які не досягли 18-річного віку, та іноземців, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Заборони примусового повернення і примусового видворяння позивача як іноземця судом не встановлено.

З огляду на положення наведеного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, яке прийняте відповідачем в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Натомість позивачем Закон порушений, вимоги відповідача щодо усунення порушень проігноровані, будь-яких дій на їх усунення дотепер не прийнято.

За наведених підстав у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.243-246, 288 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до

Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20; ЄДРПОУ 37841728)

«про визнання незаконним та скасування рішення» відмовити.

На рішення суду до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: