Рішення № 88755570, 02.03.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7015/18

№ провадження 2/646/246/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.20 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М.,

за участю секретаря - Коммунарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у спрощеному порядку цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції звернувся до ОСОБА_1 третя особа: ТДВ СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, в обгрунтування якого зазначив, що 11.01.2016, близько 17-30 год. на перехресті пр. Гагаріна та вул. Молочної у м. Харкові в результаті винних дій відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ-21013, р.н НОМЕР_1 , сталося зіткнення з автомобілем ТОYOTA PRIUS, р.н. НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивачу завдано майнову шкоду у розмірі 18229,17 грн.

Автомобіль ТОYOTA PRIUS, д.н. НОМЕР_3 належить Департаменту патрульної поліції. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ТДВ «СТ «Домінанта», яка повідомила про те, що матеріальнй збиток, завданий власнику автомобіля ТОYOTA PRIUS, д.н. НОМЕР_3, складає 18229,17 грн. (в тому числі франшиза 500 грн.) Розмір страхового відшкодування - 17729,17 грн.

ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» перераховано частину суми страхового відшкодування в розмірі 10000 грн. Обсяг ремонтних робіт, що потрібно виконати щодо автомобіля ТОYOTA PRIUS, д.н. НОМЕР_3 відповідає характеру та обсягу ушкоджень отриманих цим автомобілем під час ДТП 11.01.2016. Залишок суми, необхідної для проведення відновлювального ремонту зазначеного автомобіля складає 8229,17 грн. У зв`язку з чим, позивач і звернувся до відповідача з регресною вимогою про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 8229,17 грн. внаслідок дій відповідача під час ДТП 11.01.2016.

Відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.10.2018 провадження у справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

02.11.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що зазначена ДТП сталася лише з вини працівника УПП в м.Харкові, що встановлено в ході розслідування кримінального провадження щодо внесення неправдивих відомостей до офіційних документів працівниками управління патрульної поліції у м.Харкові, а його не було визнано судом винним у вчинені вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди.

Від представника позивача 22.11.2018 на адресу суду надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких він вважає, що підстав для відмови в задоволенні позову не має, оскільки саме постанова Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18.04.2017 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має преюдиційне значення для вирішення справи. Рішення суду про визання винним інспектора ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП відсутнє.

11.03.2019 справа надійшла у провадження судді Шелест І.М., у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень судді Теслікової І.І.

Ухвалою від 27.03.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.05.2019 у судове засідання з`явився відповідач, інші учасники не з`явилися, про поважність причини неявки у судове засідання не повідомили.

24.09.2020 у судовому засіданні представник позивача Левенцова К.Ю. позов підтримала та просила його задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 , з підстав, зазначаних у відзові, проти позову заперечував. Третя особа ТДВ «СТ «Домінанта» повторно у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялась за юридичною адресою.

Сього числа у судове засідання сторони не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені.

Від відповідача надійшла заява про слухання справи у його відсутності. Заяв про поважність причини неявки позивач та третя особа суду не надали.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Тому, враховуючи заяву відповідача, повторну неявку третьої особи, ту обставину, що представник позивача приймав участь у судовому засіданні, в якому підтримав свій позов і позицію, викладену у відповіді на відзив позивача, зазначив суду, що позивачем було надано всі докази, які він вважав за необхідне надати, суд сторонам роз`яснив наслідки неподання доказів у справі, а сього числа позивач та третя особа не з`явилися без повідомлення причин неявки, суд вирішив розглянути справу по суті у відсутності представника позивача.

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що 11.01.2016, близько 17-30 год. на перехресті пр. Гагаріна та вул. Молочної у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-21013, д.н НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля ТОYOTA PRIUS, д.н. НОМЕР_3, належного відповідачу під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Зазначена обставина також підтверджується даними матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 646/606/14-п та ухваленою 18.04.2017 Червонозаводським районним судом м. Харкова за результатом її розгляду постанови.

Так, даною постановою провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

В мотивувальній частини постанови зазначено, що дорожня транспортна пригода сталася в наслідок невиконання ОСОБА_1 п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України і в діях ОСОБА_1 міститься складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 8.7.3. «г» Правил дорожного руху жовтий сигнал світлофору заборогняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалася, набрала чинності.

Відповідно до постанови від 31.01.2016 про закриття кримінального провадження № 42016220000000051, внесеного 14.01.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в ході розслідування встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася саме внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. Підстав для складання стосовно водія ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не вбачалося. Разом із цим, у ході розслідування не здобуто достатньо об`єктивних даних, які б свідчили про умисне внесення працівником УПП м.Харкова завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 885432 від 11.01.2016.

Відповідно до даних висновку комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №1488/1489/1490 від 07.06.2016, проведеної у кримінальному провадженні № 42016220000000051 від 14.01.2016, в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля ТОYOTA PRIUS ОСОБА_2 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у водія не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля ТОYOTA PRIUS ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Сторонами у справі не заперечувалося, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» до 28.05.2016., поліс АЕ/3747195.

20.01.2016 Управління патрульної служби повідомило страховика відповідача ТДВ «СТ «Домінанта» про дану дорожньо-транспортну пригоду в повідомленні посилалося на поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності ВАЗ-21013, р.н НОМЕР_1 .

Відповідно до доказів, наданих позивачем, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ТОYOTA PRIUS, днз. НОМЕР_6 , складає 18229,17 грн. Франшиза по полісу АЕ/3747195 (страхувальник ОСОБА_1 ) складає 500 грн.

Розмір спричиненої шкоди підтверджується даними відповіді ТДВ «СТ «Домінанта» від 27.07.2017.

Як зазначив у позові і підтвердив у судовому засіданні представник позивача, страхувальником - ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 10000 грн. на рахунок офіційного дилера ТОВ "Артсіті", яким проведено ремонтні роботи по відновленню автомобіля ТОYOTA PRIUS, днз. НОМЕР_6 , на загальну суму 10000 грн. відповідно до акту виконаних робіт № СI-001825.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що цівільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.с

Положенями ст. 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Виходячи з зазначених норм судом даний спір вирішений на підставі наданих сторонами доказів та в межах заявлених вимог.

При вирішенні спору суд виходить з таких мотивів та норм права.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Відповідно до положень ч. 6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Наявність преюдиційного судового рішення, яке у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалося і набрало законної сили, свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

Сам по собі факт закриття справи про адміністативне правопорушення у зв`язку із спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності не виключає відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Така підстава, як закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності не є реабілітуючою.

Тому, при розгляді справи про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постановою суду Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.04.2017 встановлено, що дорожньо транспортна пригода сталася в наслідок невиконання ОСОБА_1 п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України і в діях ОСОБА_1 міститься складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд, розглядаючи цей позов, не в праві обговорювати відсутність вини такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Що стосується посиланя відповідача ОСОБА_1 на висновок комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №1488/1489/1490 від 07.06.2016 суд зазначає, що експертним шляхом, в ході дослідження, не представилося можлим вирішити питання про те, чи мав водій автомобіля ВАЗ-21013 ОСОБА_1 технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів та чи маються в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди.

В ході дослідження екпертним шляхом встановлено, що в момент початку маневру лівого повороту автомобіля ТОYOTA PRIUS в напрямку руху автомобіля ВАЗ 21013 був ввімкнений зелений миготливий сигнал світлофора; в момент виїзду автомобіля ВАЗ-21013 на перехрещувану проїздну частину пр. Гагаріна та в момент зіткнення транспортних засобів по напрямку руху автомобіля ВАЗ 21013 був ввімкнений жовтий сигнал світлофора.

При таких обставинах доводи відповідача про відсутність в його діях вини в дорожньо - транспортній пригоді не грунтуються на вимогах закону і є безпідставними.

В той же час, судом встановлено, що висновком комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №1488/1489/1490 від 07.06.2016, проведеної в рамках кримнального провадження, встановлено вину водія автомобіля ТОYOTA PRIUS ОСОБА_2 , дії якого в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Зазначений висновок узгоджується з даними постанови від 31.01.2016 про закриття кримінального провадження № 42016220000000051 в частині встановлення вини водія автомобіля ТОYOTA PRIUS ОСОБА_2 . та даними схеми до дорожньо - транспортної пригоди, що міститься в матерілах справи про адміністративне правопорушення № 646/606/16-п.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Тому, відповідно до вимог статті 1188 ЦК України шкода, завдана кожним з водіїв, підлягає відшкодуванню залежно від ступеня вини.

При цьому, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд вважає правильними встановити ступінь вини кожного з учасників ДТП і визначає ступінь вини водія ТОYOTA PRIUS ОСОБА_2 60%, яким було допущено порушення вимог п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України та ступінь вини відповідача ОСОБА_1 , яким допущено порушення вимог п. 8.7.3г Правил дорожнього руху Ураїни - 40%.

Позивачем, з посиланням на відповідь ТДВ «СТ «Домінанта» від 27.07.2017, визначний розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу в результаті дорожньо - транспортної пригоди - 18229,17 грн. Тому відшкодуванню підлягає сума 7291 грн. 66 коп. (18229,17 х 40%).

Як встановлено у судовому засіданні цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» до 28.05.2016., поліс АЕ/3747195.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Разом з тим метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Враховуючи ту обставину, що суду не наданий сам поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд виходить з положень у п.п.9.1 та 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , якими визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування і розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Тому саме страховик зобов`язаний відшкодувати завдані збитки у межах суми страхового відшкодування, який визначено у розмірі 50 000 грн.

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА» відшкодувало майнову шкоду у виді страхового відшкодування у розмірі 10000 грн.

При таких обставинах суд відхиляє доводи позивача, що саме відповідач ОСОБА_1 , як заподіювач шкоди повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою і вважає привильним, відмовити у задоволенні позову.

При цьому, суд також виходить з того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 82, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ СТ «Домінанта» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: м.Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТДВ СТ «Домінанта», місце знаходження: м.Київ, пров. Індустріальний, 23, кв. оф. 302.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.03.2020.

Суддя І.М. Шелест