Ухвала суду № 88755456, 10.04.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 625/586/19

Провадження №1-кп/635/42/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – Березовської І.В.,

суддів – Пілюгіної О.М., Савченка Д.М.,

за участю прокурора – Григорової Г.П.,

захисника обвинуваченого – Гупал Р.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки усі ризики, які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого – адвокат Гупал Р.М. у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого, просив змінити запобіжний захід відносно його підзахисного на цілодобовий арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що прокурором в судовому засіданні не була доведена наявність жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не надано жодного доказу на підтвердження їх існування. Обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, не чинив та не чинить перешкод у кримінальному провадженні, сприяє встановленню усіх обставин вчинення злочину, не має наміру чинити жодного тиску на свідка. Потерпілий у кримінальному провадженні на теперішній час допитаний судом. У разі зміні запобіжного заходу на цілодобовий арешт обвинувачений буде проживати окремо від потерпілого. Крім того, просив врахувати думку потерпілого, який жодних претензій до обвинуваченого не має та просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів - до 11 квітня 2020 року.

При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 колегією суддів було встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконний вплив на свідків. Враховуючи, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, продовжили існувати та виправдовували тримання особи під вартою, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою,якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до п`ятнадцяти років, враховує характер та конкретні обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, а саме, що злочинні дії, які інкримінуються обвинуваченому, були направлені на позбавлення життя його рідного брата, та вчинені ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, із застосуванням кухонного ножа шляхом нанесення п`яти ударів, в тому числі в життєво важливі органи потерпілого, а його протиправний умисел не був доведений до кінця,оскільки обвинувачений не вчинив усіх дій , які вважав за необхідне з причин,що не залежали від його волі.

Доводи сторони захисту про наявність міцних соціальних зв`язків в обвинуваченого колегія суддів не бере до уваги, оскільки злочинний умисел обвинуваченого полягав саме в заподіянні смерті своєму рідному брату, що в своє чергу свідчить про нехтування обвинуваченим своїми родинними зв`язками.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, колегія суддів також враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого у сукупності із тяжкістю покарання є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину.

Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

На думку суду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільства та потерпілого.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.

Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 УПК України, оскільки на теперішній час по даному кримінальному провадженню не допитаний свідок ОСОБА_2 , яка є співмешканкою обвинуваченого. У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на неї з боку обвинуваченого, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, то вказаний ризик на думку колегії суддів прокурором не доведений.

При цьому,колегія суддів не може погодитися з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Колегія суддів також не приймає доводи захисника про те, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується доводів захисника в частині неможливості розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою за відсутності потерпілого, то слід зазначити, що главою 18 КПК України не передбачена обов`язкова участь потерпілого при розгляді клопотань про обрання, продовження, зміну запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу, продовжують існувати та виправдовують тримання особи під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 08 червня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий суддя І.В.Березовська

Судді О.М. Пілюгіна

Д.М.Савченко