Ухвала суду № 88754610, 14.04.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 125/2056/19

УХВАЛА

14 квітня 2020 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі:

головуючої– судді Саєнко О.Б., суддів –Бондаренко О.І., Ганкіної І.А.

при секретарі – Бойко А.А.

за участю: прокурора –Чубика Я.О., захисника- Бабуха Л.А.,

обвинуваченого- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 09.04.2019 в ЄРДР за №12019020080000125 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені ч.1 ст.162, п.4 ч.2 ст. 115, ч.3 ст.187 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

З 17.09.2019 в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В даному судовому засіданні прокурор Чубик Я.О., просив задовольнити його письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 оскільки такий строк стікає 27.04.2020 та ті ризики, які стали підставою для його застосування та продовження не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачений - ОСОБА_1 , обвинувачується у вчинені двох особливо тяжких злочинів та одного злочину невеликої тяжкості; ОСОБА_1 до затримання не працював, негативно характеризується за місцем мешкання, не одружений, не має сім`ї, не має постійного джерела прибутку , отже не має сталих соціальних- стримуючих факторів ; в судовому засіданні ще не допитаний обвинувачений, експерт, не досліджені письмові документи тому вважає, що обвинувачений будучи на волі може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисник Бабух Л.А. підтримав позицію обвинуваченого.

Вислухавши клопотання прокурора, міркування щодо нього захисника та обвинуваченого , колегія суддів, вважає що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З положень, викладених у ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.

Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Колегія суддів вважає, що наразі ще існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: хоча обвинувачений ОСОБА_1 , має постійне місце проживання на території Барського району Вінницької області, але обвинувачується у вчинені двох особливо тяжких умисних злочинів - умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю та нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло; є холостим, на час затримання працюючим, дітей не маючого, не є особою з інвалідністю, отже є здоровим та працездатного віку . Тому колегія суддів вважає , що обвинувачений не має на волі соціально- стримуючих факторів; на даний час судовий розгляд даного провадження хоча розпочато, але ще не заслухані пояснення експерта та не досліджені письмові докази, тому колегія суддів вважає, що існують ризики переховування ОСОБА_1 від суду , а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому колегія суддів, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме – по 13.06.2020 року включно, задовольнивши клопотання прокурора, оскільки вказані ризики прокурором не змінилися та не відпали.

Керуючись ст. 331 КПК , Колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Чубика Я.О. – задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань ( №1), на 60 днів, тобто по 13 червня 2020 року включно.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)- для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо або через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів: обвинуваченим- з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 14.04.2020 о 13.50 год.

Головуючий-суддя : О.Б. Саєнко

Судді: О.І. Бондаренко

І.А. Ганкіна