2-754/2009 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Добропілля 10 березня 2009 р.
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді СадчиковаД.В.
при секретарі Влащенко І.М.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля - „про відшкодування моральної шкоди ", суд, -
ВСТАНОВИВ:
13 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав пояснивши, що з 30 вересня 1999 року по 04 серпня 2006 року перебував у трудових відносинах з Шахтою «Піонер» ДП "Добропіллявугілля", з 28 серпня 2006 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з шахтою «Алмазна» ДП «Добропіллявугілля», працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. 09 березня 2001 року о 21 годині 00 хвилин під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок, у наслідок якого одержав травму пальців лівої кісті. Згідно довідки МСЄК від 12 липня 2005 року встановлено 15 % втрати професійної працездатності безстроково. Після встановлення втрати професійної працездатності з усіма необхідними документами звернувся у Відділення виконавчої Дирекції ФССНВ і ПЗ у м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної каліцтвом на виробництві. На підставі наданих у ФССНВВ і ПЗ документів були призначені страхові виплати, передбачені законодавством, а саме одноразова допомога та щомісячні регресні виплати.
Згідно ст.ст.1, 5, 6, 13, 21, 28 і ч.3 ст .34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також Рішення Конституційного суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, повинне забезпечуватися Фондом на підставі вищезазначеної статті Закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Сума виплат визначається у судовому порядку.
У Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року не зазначено, що для відшкодування заподіяної моральної шкоди в наслідок трудового каліцтва чи профзахворювання особам, яким установлена стійка втрата працездатності, необхідний висновок відповідних медичних органів, зокрема МСЕК.
Надання відповідного висновку медичних органів передбачене ч.3 ст.34 Закону винятково для потерпілих, яким умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка не спричинила втрати професійної працездатності, що згідно п.4.1 Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року є конкретним індивідуальним випадком відшкодування моральної шкоди, і не позбавляє застрахованого працівника, що втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної шкоди і не виключає обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду у випадку тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності. Це ж зазначено й у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (з наступними змінами і доповненнями), тобто на підставі ст.ст.1, 5, ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." страхова виплата за моральну шкоду призначається потерпілому незалежно від утрати ним професійної працездатності.
Згідно п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року -моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні і фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Згідно вищевикладеного, для виплати моральної шкоди відділенням ФССНВВ і ПЗ у м. .Добропілля висновок МСЕК про наявність моральної шкоди не потрібно і Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у його випадку це не передбачено. Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.
Внаслідок травми на виробництві йому були заподіяні, насамперед фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок травми на виробництві втратив 15 % професійної працездатності. З моменту травми цілком порушена нормальна життєдіяльність - багаторазово лікувався амбулаторно та стаціонарно.
У зв'язку з травмою переніс і в теперішній час відчуває сильний фізичний біль та тривалі фізичні страждання, почуття страху, розгубленості та безпорадності.
В зв'язку з вищезазначеним каліцтвом змінився звичайний образ життя -змушений був тривалий час знаходитися в лікувальних закладах з причини обстеження та лікування наслідків травми.
При знаходженні в лікувальному закладі позбавляється домашнього затишку та звичайної обстановки. З причини необхідності в постійному спокою, неможливості тривало ходити змушений обмежити себе в спілкуванні з близькими, друзями та знайомими. Не їздить на рибалку, на відпочинок па природу, в зв'язку з тим, що турбують болі. Постійні болі сприяють загальній слабкості, розбитості, дратівливості, порушенню сну. В зв'язку з цим дуже втомлюється після навіть нетривалої ходьби, рухів та не має сил виконувати роботу в добуті і всю роботу виконують близькі, за цієї обставини постійно відчуває почуття провини, сором) та безпорадності. Таким чином, трудове каліцтво спричинило тривав зміни та вимушені порушення звичайних життєвих зв'язків, біль та психологічні страждання, неможливість продовження активного особистого життя. Все вищезазначене дезорганізує його життя та негативно позначається на нервовій системі. Поганий настрій постійно відображається на родині, в якій відчувається напруження між ним та іншими членами родини. Травмою на виробництві, заподіяна істотна для нього моральна шкода, яку оцінюю в сумі 15 000 гривень, виходячи з вищезазначеного, а також з урахуванням вимог ч.3 ст.34 Закону України № 1105- XIV. Визначаючи розмір моральної шкоди виходить з того, що ця сума коштів з урахуванням глибини та тяжкості травми відповідає принципу розумності, справедливості та виваженості. При визначенні суми позову також виходив з того, що має серйозні порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовленим наслідками трудового каліцтва, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків.
Просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги стягнувши з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на його користь моральну шкоду у розмірі 15000, 00 гривень.
Представник відповідача ОСОБА_3 відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, за дорученням завідуюча юридичного сектору ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що згідно відповідно до п.3 постанови Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Таким чином, для встановлення факту заподіяння моральної шкоди, необхідно: встановлення факту наявності втрат немайнового характеру; встановлення факту наявності моральних чи фізичних страждань; встановлення причинного зв'язку між стражданнями та втратами. Посилання позивача на те, що факт спричинення моральної шкоди підтверджується актом, та медичною документацією, а саме довідкою МСЕК є безпідставними. Довідка МСЕК про процент стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердження факту спричинення моральної шкоди. Відділення Фонду нарахувало та сплатило позивачу одноразову допомогу та щомісячно сплачує страхові суми. Відповідно до пп. "д" п.1.1 " Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22.11.1995 року № 212 на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Згідно п.3.8 цього ж наказу, висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок, зокрема, медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Позивач не надав до суду висновку медичного органу про перенесений стрес, або депресію, яких зазнав позивач з його ж пояснень, чи інші негативні зміни в його емоційному стані, тобто не довів спричинення йому моральної шкоди внаслідок нещасного випадку. Згідно п.44 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" припинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, відділення не має правових підстав для виплати потерпілому моральної шкоди.
У Законі України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" виключено зі ст. 1, 21, , 28, 34 та 35 базового Закону норми щодо обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачувати грошову суму потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто відшкодування моральної шкоди передбачено за рахунок того, хто спричинив моральні страждання, тобто за рахунок роботодавця.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 1-32/2008 зміни, стосовно виключення із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» статей щодо відшкодування Фондом моральної шкоди визнано конституційними. Крім того, Конституційний суд вважає, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України. Так як рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене вважають позовні вимоги не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просили суд відмовити позивачу в позовних вимогах у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 30 вересня 1999 року по 04 серпня 2006 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Піонер», працюючи в якості горно робочого очисного забою підземного 5 розряду (а.с.4-6). Згідно наказу №164 був переведений 28 серпня 2006 року та по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ВП «Шахта «Алмазна» ДП «Добропіллявугілля», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6), працюючи у шкідливих і небезпечних умовах праці. 09 березня 2001 року о 21 годині 00 хвилин під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок, у наслідок якого одержав травму пальців лівої кісті, що підтверджується Актом за формою Н-1 №30 (а.с.7, 8). Згідно довідки МСЄК від 12 липня 2005 року ОСОБА_1 встановлено 15 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с.9).
З пояснень в судовому засіданні позивача випливає, що у зв'язку з отриманою виробничою травмою ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, що виражається у фізичному болі і душевних стражданнях. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Була порушена його нормальна життєдіяльність.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить з положень статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, згідно яких, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободі людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право па соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків (п.4 ч. 1 ст.25).
Відповідно до 4.2 ст.4 Закону України „Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон).
Преамбулою Закону передбачено, що він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Зазначені закони України, по-перше спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
З урахуванням конституційної значущості здоров'я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням, і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди, компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.
Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом (стаття 21) соціальні послуги та виплати. Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.
До страхових виплат належать, зокрема. - грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт „є" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону).
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання (стаття 3 ).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду незалежно він інших страхових виплат.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, характер немайнових втрат позивача, їх тривалість, стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану.
Що стосується доводів відповідача в тій частині, що згідно з п.44 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» на 2008 рік припинена норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, вони не можуть бути прийняті до уваги. Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Як вказувалось вище, згідно висновку МСЕК від 12.07 2005 року позивачу встановлено втрату 15% працездатності у зв'язку з нещасним випадком, тому відповідно до вимог статей 1, 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» він має право на відшкодування моральної шкоди.
Посилання відповідача на те, що у даному випадку виплачувати грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди слід покласти на того, хто спричинив моральні страждання, тобто на роботодавця, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини на момент їх виникнення не були врегульовані нормами трудового законодавства України.
Суд вважає, що сукупність досліджених у судовому засіданні доказів дає підставу зробити висновок про те, що внаслідок травми на виробництві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, що виражається в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позбавило позивача можливості реалізації своїх звичок і бажань.
Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1, обгрунтовані, але з урахуванням ступеня і характеру заподіяних і перенесених моральних страждань, вважає можливим задовольнити позов частково у розмірі 5000, 00 гривень у зв'язку з завищенням сум вимог. При цьому судом враховано, що відсоток втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 у зв'язку з травмою на виробництві складає 15 %.
Враховуючи, що ОСОБА_1 висновок МСЕК №001689 отримав 12 07.2005 року, то він має право на відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля - „про відшкодування моральної шкоди " -задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля (розрахунковий рахунок №37173400900035) в Управлінні Державного казначейства в м. Добропілля і ОСОБА_3 районі МФО 834016, ЗКПО 25968286) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 5000, 00 (П'ят тисяч) гривен.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Надруковано одноособово в одному примірнику у нарадчій кімнаті.
Головуючий суддя: підпис ОСОБА_4
Судове рішення № 8875411, Добропільський міськрайонний суд Донецької області було прийнято 10.03.2009. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-754/2009. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: