Вирок № 88752091, 14.04.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4537/15-к

Провадження № 1-кп/359/12/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Макаренко Я.В., Тоцькій К.О., Айрапетян А.А., Пузирній А.І., Сисовичі І.Г., Пустовіт А.Б., Шляхетко Ю.В., Пугач Д.О., Поліщук А.О., Петрової Я.А.,

за участю прокурорів: Бойка М.В., Сайнога О.М., Саврова Р.С., Щербини А.О., Маркицького А.М., Мойсієнко О.В., Горбаня В.В., Прокопів В.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Казака К.І., обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Польщенка Р.А., обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисників - адвокатів Сухотіна Д.А. та Гончарюк Т.В., обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката Скачкова Д.С., обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника - адвоката Гречки Л.П., свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 42014100000001238, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2014 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого ФОП " ОСОБА_16 ", раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Єрки Катеринопільського району Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого ФОП " ОСОБА_17 ", одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Підгірці Обухівського району Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого в ТОВ "ЕрБіДіЛогістика", одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ;

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого ФОП " ОСОБА_18 ", одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Києва, громадянки України, українки, з вищою освітою, працюючої на посаді директора ТОВ "ДелайтСервіс", розлученої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, згідно обвинувального акту, 08.10.2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи на території аеропорту "Бориспіль", розташованого в м. Бориспіль-7 Бориспільського району Київської області, з метою отримання консультації щодо митного декларування вантажу, який прибув на його ім`я, звернувся до заступника начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_1 (далі - ВМО № 5), робоче місце якого розташоване за вищевказаною адресою.

В цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на протиправне особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, що надійшли на адресу останнього. При цьому, з метою реалізації та закінчення свого злочинного умислу, ОСОБА_1 у невстановлений проміжок часу та місці вступив у злочинну змову з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, надав номер телефону ОСОБА_4 та запропонував звертатися з вказаних питань саме до нього.

Того ж дня, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_4 з приводу отримання консультації щодо митного декларування вантажу та домовився про зустріч, в ході якої ОСОБА_19 , оглянувши документи на вантаж, запропонував ОСОБА_6 пройти до офісної будівлі, розташованої поблизу ВМО № 5 та завів до кабінету, в якому перебувала директор ТОВ "Делайт сервіс" ОСОБА_5 .

Під час розмови, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , продовжуючи реалізувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, повідомили ОСОБА_6 , що за безперешкодне митне оформлення товарів він повинен передати співробітникам Київської митниці Міністерства доходів і зборів України грошові кошти у розмірі 600 доларів США.

В подальшому, 10.11.2014 року, з метою роздрукувати вантажну митну декларацію на товар, а саме: автозапчастини, ОСОБА_6 звернувся до довіреної особи ОСОБА_1 , на яку він вказав на минулій зустрічі - ОСОБА_4 . Діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, безпосередньо перед подачею вантажної митної декларації до митниці, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що ОСОБА_1 визначив для проведення митного оформлення інспектора ВМО № 5 ОСОБА_3.

При цьому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що він попередньо провів з ОСОБА_3 розмову, в ході якої вони визначили суму неправомірної вигоди, яку потрібно передати ОСОБА_3 за безперешкодне проведення митного контролю (підтвердження рівня митної вартості, не витребування оригіналів дозвільних документів тощо), а саме 100 доларів США.

В той же день, після завершення митного оформлення вантажної митної декларації, ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_3 чи вірно він зрозумів слова ОСОБА_4 про те, що він має передати йому грошові кошти у сумі, еквівалентній 100 доларам США. ОСОБА_3 , діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, перебуваючи за місцем розташування ВМО № 5, підтвердив вказані слова. Після цього, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 1 500 гривень, трьома купюрами, номіналом по 500 гривень. В свою чергу, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_6 вказані грошові кошти та поклав їх у внутрішній карман чорної шкіряної куртки, в яку був одягнений.

В подальшому, того ж дня, після завершення митного оформлення товарів, близько 19 год. 30 хв., на мобільний телефон ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 , який продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, запропонував ОСОБА_6 зустрітися в районі Ленінградської площі в м. Києві.

Того ж дня, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_6 , на власному автомобілі, прибув у зазначене місце, а ОСОБА_1 пересів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_6 та, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, в ході розмови повідомив, що в наступному буде складно здійснювати митні оформлення із зазначеною митною вартістю, мотивуючи це тим, що митна вартість товару з урахуванням доставки нижча за розрахункову вартість доставки. ОСОБА_1 запропонував в подальшому розглянути можливість підвищення митної вартості, посилаючись на можливі проблеми у його роботі при проведенні аналогічних оформлень в майбутньому.

В свою чергу, ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_1 : чи вірно він зрозумів слова ОСОБА_20 про те, що йому потрібно передати грошові кошти у сумі еквівалентній 200 доларам США. ОСОБА_1 , діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, підтвердив вказані слова. Після цього, ОСОБА_6 вибачився, що у нього не має доларів, а є тільки гривні, та перепитав: чи буде нормально, якщо він дасть 3000 гривень, на що ОСОБА_1 відповів ствердно. В подальшому, ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 3000 гривень, шістьма купюрами номіналом по 500 гривень, а ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_21 вказані грошові кошти та поклав їх у карман верхнього одягу, в який був одягнений. В подальшій розмові, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, поцікавився з приводу того, чи передавав ОСОБА_6 які-небудь грошові кошти інспектору за безперешкодне митне оформлення товарів, на що ОСОБА_6 повідомив, що він передав 1500 гривень ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 , в свою чергу, відповів схвально.

Надалі, відповідно до попередньої домовленості, 11.11.2014 року ОСОБА_6 , приблизно об 11 год. 00 хв., прибув до офісу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, ДП "МА "Бориспіль".

Посилаючись на попередню домовленість, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 1500 гривень, а саме: 1 купюру номіналом 500 гривень та 5 купюр номіналом по 200 гривень. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи узгоджено, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, посилаючись на великий обсяг витраченого власного часу, почали вимагати у ОСОБА_6 ще тисячу гривень. Останній, посилаючись на відсутність всієї суми, запропонував 800 гривень, на що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погодилися, при цьому ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 ще 800 гривень, а саме: 4 купюри номіналом по 200 гривень. ОСОБА_4 , діючи узгоджено, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, в присутності ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_6 вказані грошові кошти та поклав їх на письмовий стіл. Наприкінці розмови ОСОБА_4 повідомив, що при наступному митному оформленні вони будуть діяти аналогічним способом.

В подальшому, 18.11.2014 року з метою роздрукувати вантажну митну декларацію на товар, а саме: автозапчастини, ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, м. Борисгііль-7, ДП "МА "Бориспіль ". Діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, безпосередньо перед подачею вантажної митної декларації до митниці, 18.11.2014 року, у другій половині дня, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що ОСОБА_1 визначив для проведення митного оформлення інспектора ВМО № 5 ОСОБА_2.

При цьому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що він попередньо провів з ОСОБА_2 розмову, в ході якої вони визначили суму неправомірної вигоди, яку потрібно передати ОСОБА_2 за безперешкодне проведення митного контролю (підтвердження рівня митної вартості, не витребування оригіналів дозвільних документів тощо), а саме 1500 гривень.

В той же день, після завершення митного оформлення вантажної митної декларації ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_2 : чи вірно він зрозумів слова ОСОБА_4 про те, що він має передати йому грошові кошти у сумі, еквівалентній 1500 гривень. ОСОБА_2 , діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, перебуваючи за місцем розташування ВМО № 5, уточнив вказані слова, додавши про необхідність передати 1000 гривень ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_4 мав передати вказані грошові кошти ОСОБА_2 в подальшому.

Після цього, того ж дня, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 1000 гривень, а ОСОБА_4 , діючи узгоджено, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, отримав від ОСОБА_6 вказані грошові кошти з метою подальшої передачі ОСОБА_2 , які передав останньому у невстановлені досудовим розслідуванням проміжок часу та місці.

Під час передачі вищевказаних грошових коштів, ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_4 , діючи узгоджено, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, отримав ще 2000 гривень неправомірної вигоди, які були призначені для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Надалі, того ж дня, після завершення митного оформлення товарів, в проміжок часу між 20 год. 00 хв. по 21 год. 00 хв., ОСОБА_6 , згідно попередньої домовленості, зустрівся із ОСОБА_1 за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Великоолександрівська, автодорога "Київ-Харків-Довжанський" (на Ростов-на-Дону), 31 км + 300 м, АЗС № 30 ТОВ "Восток".

Так, ОСОБА_6 на власному автомобілі прибув у зазначене місце, а ОСОБА_1 пересів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_6 та, діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3000 гривень.

В подальшому, 25.11.2014 року з метою роздрукувати вантажну митну декларацію на товар, а саме: автозапчастини, ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, ДП "МА "Бориспіль". Діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, безпосередньо перед подачею вантажної митної декларації до митниці ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що ОСОБА_1 визначив для проведення митного оформлення інспектора ВМО № 5 ОСОБА_3.

При цьому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що він попередньо провів з ОСОБА_3 розмову, в ході якої вони визначили суму неправомірної вигоди, яку потрібно передати ОСОБА_3 за безперешкодне проведення митного контролю (підтвердження рівня митної вартості, не витребування оригіналів дозвільних документів тощо), а саме 2000 гривень.

В той же день, після завершення митного оформлення вантажної митної декларації ОСОБА_6 , діючи згідно попередньої домовленості та за вказівкою ОСОБА_4 , передав ОСОБА_3 2000 гривень. В свою чергу, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, отримав від ОСОБА_6 вказані грошові кошти та поклав їх у внутрішній карман форменого кітеля, в який був одягнений.

Після цього, того ж дня, ОСОБА_6 , діючи згідно попередньої домовленості та за вказівкою ОСОБА_4 , передав ОСОБА_5 2000 гривень, а ОСОБА_5 , діючи узгоджено, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, отримала від ОСОБА_6 вказані грошові кошти.

Надалі, того ж дня, після завершення митного оформлення товарів, в проміжок часу між 20 год. 00 хв. по 20 год. 20 хв., ОСОБА_6 , згідно попередньої домовленості, зустрівся із ОСОБА_1 за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Великоолександрівська, автодорога Київ-Харків-Довжанський (на Ростов-на-Дону), 31 км + 300 м, АЗС № 30 ТОВ "Восток".

Так, ОСОБА_6 на власному автомобілі прибув у зазначене місце, а ОСОБА_1 пересів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_6 та, діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3000 гривень.

Отже, в ході досудового розслідування встановлено, що заступник начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці ОСОБА_1 , діючи узгоджено, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне мигне оформлення товарів, за попередньою змовою з інспекторами вказаного відділу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , директором ТОВ "Делайт сервіс" ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у період з 10.11.2014 по 25.11.2014 отримали від ОСОБА_6 неправомірну вигоду за безперешкодне проведення митного контролю (підтвердження рівня митної вартості, не витребовування оригіналів дозвільних документів тощо) у загальній сумі 19800 гривень.

Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України - як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду для себе чи третьої особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Вищезазначені дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України - як співвиконання у одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду для себе чи третьої особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що діяв виключно в межах своїх повноважень, визначених посадовою інструкцією та у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, станом на вересень-листопад 2014 року він працював на посаді заступника начальника ВМО № 5 Київської митниці Міндоходів. Точної дати не пам`ятає, десь у вересні 2014 року, він перебував на робочому місці, до нього звернувся чоловік, як вже виявилось пізніше, це був ОСОБА_6 , із питаннями щодо сертифікацію товару, які будуть направлені йому із за кордону, з метою подальшого його розмитнення. Він йому відразу відповів, що дане питання не відноситься до його компетенції, і пояснив, що йому необхідно звертатися до відповідних органів сертифікації, що знаходиться в м. Києві по вул. Метрологічна, 4, які займаються сертифікацією товару. Потім він запитав його з приводу порядку проведення митного розмитнення вказаного товару, зокрема, що необхідно виконати заходи тарифного регулювання та подати митну декларації із усіма необхідними документами. Також він йому повідомив, що якщо останній бажає проводити митне оформлення товару, то може вийти в коридор, та звернуться до будь-якого митного брокера, які там працювали, і останні допоможуть йому подати митну декларацію та розмитнити у встановленому законом порядку товар. На що ОСОБА_6 повідомив, що він не знає жодного митного брокера і взагалі не знає до кого йому необхідно звертатися, оскільки раніше розмитнення товару ніколи не проводив. Враховуючи, що в нього на роботі є довідник із номерами телефонів митних брокерів, оскільки останні здійснюють гуманітарне, технічне митне оформлення тощо. Тому перший номер, який він побачив у цьому довіднику, а це був митний брокер ОСОБА_22 , він і надав ОСОБА_6 . Після чого останній пішов від нього. Будь-яких розмов між ним та ОСОБА_4 щодо розмитнення товару, якій належить ОСОБА_6 не було. Він лише дав його номер, оскільки останній являється митним брокером. Також він надав йому і свій номер телефону, бо ОСОБА_6 взагалі нічого не розумів у процедурі митного оформлення товарів, в нього була велика кількість різних запитань, і щоб останній менше до нього ходив і відволікав, то міг зателефонувати йому, і він відповість йому на питання у телефонному режимі. ОСОБА_6 не просив у нього провести безперешкодне митне оформлення, а лише запитував з приводу процедури митного оформлення. Про будь-які перешкоди, що можуть виникнути при митному оформленні, ОСОБА_6 не повідомляв. Крім того, під час митного оформлення використовується програма "Інспектор-2006", в якій визначається комплекс дій щодо митного оформлення товару автоматично, і на неї не можливо вплинути. При цьому ОСОБА_1 додав, що надання консультацій з приводу проведення митного оформлення товарів є для нього звичайною і повсякденною справою, оскільки до нього майже кожного дня звертається громадяни із вказаним питанням, не зважаючи на встановлений графік проведення прийому. Він завжди надає відповідні консультації, в межах питань, які входять до його компетенції, а що не відноситься, то направляв до осіб, які цим займаються, навіть і поза робочий час. Чи здійснював ОСОБА_6 в цей день митне оформлення не пам`ятає. Потім десь в жовтні 2014 року він зустрів ОСОБА_6 на робочому місці, в приміщенні коридору, і він йому сказав, що прийшов товар і він хоче із ним зустрітися, на що він повідомив, що зайнятий. Пізніше, вже по дорозі додому, йому зателефонував ОСОБА_6 і знову запитав з приводу зустрічі, на що він повідомив, що буде в районі Ленінградської площі в м. Києві, якщо останній бажає, то можна зустрітися там. Зустрівшись в районі Ленінградської площі, він сів до ОСОБА_6 в автомобіль, і на запитання останнього, ще раз розповів про процедуру митного оформлення, зокрема і стосовно митної вартості. Будь-яких коштів він в нього не вимагав, не просив і загалі про таке не говорив. ОСОБА_6 самостійно розпочав якусь розмову про гроші, що саме він казав, не пам`ятає, але він не підтримав цю розмову, виліз із автомобіля і пішов. На момент цієї розмови ОСОБА_6 вже провів перше розмитнення. 18.11.2014 року ОСОБА_6 зайшов до нього в кабінет із заявою про відкликання декларації, оскільки відповідно до вимог законодавства така заявою обов`язково погоджується із начальником чи заступником начальника відділу. Він завізував вказану заяву. При цьому ОСОБА_6 повідомляв йому, що необхідність у відкликанні декларації пов`язана із тим, що у митну вартість не були враховані транспортні витрати. Потім ОСОБА_6 запропонував йому знову зустрітись, на що він погодився. Ввечері, вони із ним зустрілися на заправці, ОСОБА_6 розповів, що він вже розмитнив товар. Він ще раз йому розповів про процедуру митного оформлення, зокрема про митну вартість. При цьому ОСОБА_6 питав у нього, чи можливо якось занизити митну вартість, на що він надав негативну відповідь, оскільки митна вартість визначається у відповідності до вимог чинного законодавства, і розповів як саме. Під час третього митного оформлення він бачив ОСОБА_6 бачив у коридорі, і останній також йому ще телефонував. ОСОБА_6 запитував, чи можна з ним зустрітись, оскільки в нього виникли якісь питання, і вони домовились знову зустрітись на заправці. Зустрівшись, ОСОБА_6 сів до нього в авто, на пасажирське сидіння, привітались, сказав, що все пройшло нормально, і відразу кидає чи кладе, точно не пам`ятає, на панель (торпеду) автомобіля якісь документи, і між сидіннями кидає грошові кошти, наче гривні. При цьому ОСОБА_6 сказав йому: "Перерахуй". Він не знає, що це були за документи, і за грошові кошти, оскільки навіть не встиг запитати у нього, бо після цього його витягнули із автомобіля працівники правоохоронного органу. Додав, що всі роз`яснення, які він надавав ОСОБА_6 , він вважав, виключно як консультації, надані особі, який не розуміється на митному оформленні, в рамках його повноважень. Будь-якої винагороди за вказані консультації він не вимагав, та і не міг вимагати, оскільки розцінював це як свою роботу. Ініціатором всіх дзвінків та зустрічей був виключно ОСОБА_6 . Не зважаючи на те, що до його повноважень входить визначення інспектора, який буде здійснювати митне оформлення, однак він ніколи не займався вказаним питанням. Інспектора, який буде здійснювати митне оформлення визначав старший інспектор ОСОБА_13 ., який був допитаний в ході судового розгляду в якості свідка. Будь-яких вказівок щодо визначення відповідного інспектора для здійснення митного оформлення товару ОСОБА_6 , ОСОБА_13 він не давав, не спілкувався з ним на вказану тему, і останній визначав інспектора у відповідності до його завантаженості і зайнятості. Аудіо- та відеозаписи заперечує в повному обсязі, обставини, які на них зафіксовані не відповідають дійсності та є недостовірними. Будь-якої вигоди у ОСОБА_6 він ніколи не вимагав, ніколи про це з ним не розмовляв, і ніяких домовленостей між ним та іншими обвинуваченими щодо митного оформлення товару ОСОБА_6 не було, і вони ніколи на цю тему не спілкувалися.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що станом на жовтень-листопад 2014 року він працював на посаді інспектора відділу митного оформлення № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці. Так, 10.11.2014 року він перебував на робочому місці, десь після 14:00 год., до нього в кабінет зайшов ОСОБА_6 із митною декларацією для здійснення митного оформлення вантажу. Також в нього був інформаційний аркуш, де містилася відмітка головного інспектора ОСОБА_13 , про розподіл вказаної декларації саме на нього. Взявши в ОСОБА_6 пакет документів, проглянувши їх, в нього відразу виникло декілька питань, однак останній нічого не зміг на них відповісти, оскільки взагалі не розумівся на митному оформленні. ОСОБА_6 повідомив лише, що має свій невеликий бізнес, вантаж - це запчастини до автомобіля, який йому необхідно розмитнити. Потім вже підійшов ОСОБА_4 , і ОСОБА_6 повідомив, що він має домовленістю з ним з приводу того, що останній надає йому консультаційні послуги щодо митного оформлення вантажу. Будь-якої необхідності перевіряти повноваження ОСОБА_4 не було, оскільки декларантом, як було зазначено у декларації, був безпосередньо ОСОБА_6 - власник товару. Потім вони почали спілкуватися між собою з приводу вантажу, його характеристик, документів необхідних для митного оформлення тощо. При цьому електронна копія вантажної митної декларації вже була заведена в їхній термінал, то він її відкрив, їй автоматично було присвоєно порядковий номер за реєстрами. Далі зреагувала автоматизована система управління ризиками, де автоматично і самостійно визначається обов`язків комплекс дій, які необхідно здійснити під час митного оформлення даного вантажу. Необхідно було провести: частковий митний огляд вантажу з розкриттям до 20% пакувальних місць, графічне зображення одного із товарів з метою перевірки правильності класифікації. Після цього у присутності ОСОБА_6 було проведено митний огляд товарів, а також здійснено фотографування товару, відповідно до визначених автоматизованою системою управління ризиками, вимог. Близько 16:00 год. було завершено митне оформлення, і ОСОБА_6 були повернуті документи і товар, випущений у вільний обіг. Будь-яких проблем під час митного оформлення не було. Ним було здійснено, відповідно до покладених на нього обов`язків, та у встановленому законом порядку митне оформлення вантажу, що надійшов ОСОБА_6 . Пізніше, вже 18.11.2014 року до нього знову прийшов ОСОБА_6 із пакетом документів, щоб він їх перевірив, чи все з ними добре, оскільки він збирався проводити митне оформлення вантажу, який надійшов на його ім`я. Він йому відповів, що він не уповноважений проводити митне оформлення його вантажу, оскільки не був визначений як інспектор, який його буде проводити, і сказав, що йому необхідно звернутися до головного інспектора із декларацією, щоб останній визначив інспектора, який і здійснить митне оформлення. Ще близько 10 хвилин ОСОБА_6 перебував у його кабінеті, намагався в будь-який спосіб надати йому вказані документи, щоб він їх подивився, він ще раз йому повідомив, що він не є уповноваженим на проведення митного оформлення його товару, і він дуже зайнятий. Після чого ОСОБА_6 покинув його кабінет, і як потім вже з`ясувалося головним інспектором було визначеного іншого інспектора на проведення митного оформлення вантажу ОСОБА_6 25.11.2014 року, десь після обіду до нього в кабінет знову прийшов ОСОБА_6 , однак вже із інформаційним аркушем, де містилася відмітка головного інспектора ОСОБА_13 , про розподіл вказаної декларації саме на нього. Прийшов ОСОБА_6 один, але періодично до нього підходив ОСОБА_4 . Ним було проведено митне оформлення вантажу ОСОБА_6 у відповідності до процедури, як і в попередній раз. Виконавши весь комплекс митних формальностей, визначених автоматизованою системою управління ризиками, він завершив митне оформлення, і повернув ОСОБА_6 документи і товар був випущений у вільний обіг. Будь-яких проблем або перешкод під час митного оформлення не виникало. Будь-яких коштів жодного разу від ОСОБА_6 він не вимагав і не отримував, і жодних розмов ні з ним, ні з ОСОБА_4 з даного приводу не було. Із ОСОБА_1 не було будь-яких розмов з приводу проведення митного оформлення вантажу ОСОБА_6 . Так само ОСОБА_1 жодних вказівок йому не давав ніколи, як і по цим митним оформленням, так і по всіх інших. Ніхто до проведення митного оформлення вантажу ОСОБА_6 не повідомляв, що він буде визначений інспектором, і як необхідного його провести. Кожного разу він дізнавався вказану інформацію із інформаційного листа, який йому надавав ОСОБА_6 разом із декларацією. Аудіо- та відеозаписи заперечує в повному обсязі, обставини, які на них зафіксовані не відповідають дійсності та є недостовірними. Вважає, що поведінка та дії ОСОБА_6 це виключно провокація, з метою скомпрометувати митні органі. Також додав, що 25.11.2014 року, ввечері, коли він вже їхав додому, при в`їзді в м. Київ, йому зателефонував невідомий номер, особа, яка йому телефонувала представилась як новий начальник, який повідомив, що йому необхідно повернутися назад на роботу. Він повернувся, під`їхав на стоянку терміналу "F", залишив там авто, і до нього відразу підійшла особа, яка представилась працівником СБУ, і сказав, що йому необхідно пройти разом із ним до адміністративної будівлі. Вони направилися разом в приміщення ВМО № 5, прийшовши куди йому повідомили про факт отримання хабара, і що зараз будуть проводити слідчу дію - обшук, і його затримано. Спочатку було проведено обшук в кабінеті. Були виявлені якісь кошти, суму він не пам`ятає. Що це за кошти йому невідомо, оскільки йому вони не належать. Так, у вказаному кабінеті він сидить не один, і за його робочим столом також ще сидить інший інспектор, який працює разом із ним в іншу зміну. Також до вказаного кабінету фактично є вільний доступ, двері майже завжди відкриті. В нього особисто нічого не виявили. Однак, було вилучено особисті речі, зокрема ключі від квартири, автомобіля, гаманець тощо, які були поміщенні до якого пакету та запаковані. Десь після десятої години вечора, вони пішли на стоянку, щоб провести обшук в його автомобілі. Підійшовши до авто, двері були вже відкриті, однак він їх не відкривав, оскільки в нього вилучили ключі. Розпочався обшук в його автомобілі. Поняті стояли не безпосередньо поряд із автомобілем, а поряд із ним та слідчим, на відстані близько 2 метрів від авто. Вони і не могли стояти поряд із авто, оскільки з обох боків були припарковані автомобілі, обшук проводили близько 5-6 працівників СБУ, а тому там фізично не було місця. Тому поняті не могли слідкувати за діями правоохоронних органів та контролювати їх під час проведення обшуку в авто. В ході обшуку була виявлена шапка, яка дійсно була в нього в авто, оскільки на вулиці було холодно, ноутбук. Також знайшли якісь кошти, походження яких йому невідоме. Ці кошти ніхто не просвічував за допомогою ультрафіолету. Вказані речі були вилучені. Після цього вони поїхали за місцем його проживання, з метою проведення обшуку. Близько дванадцятої години ночі, вони зайшли до квартири, попали до прихожої, та двоє працівників СБУ почали проводити обшук, один в одній кімнаті, інший в цей час був у другій кімнаті. Причини та необхідність проведення обшуку вночі, йому ніхто не повідомляв. Поняті весь час перебували в коридорі, і в кожну кімнату не заходили. У вітальній був сейф, до якого вони направилися, він його відкрив, і там знаходилося 185 євро та 8 доларів США, які вони вилучили. Потім, коли вони проходили повз шафу-купе, яка знаходиться між ванною та туалетом, яку вже попередньо обшукав один із працівників СБУ у його присутності, нічого не виявивши, працівники СБУ почали щось обговорювати між собою, і інший - сказав, що цю шафу вони не оглядали, або погано там шукали. І вказаний працівник СБУ підійшов до цієї шафи, відкрив двері і знайшов там якісь 500 грн. Що це за кошти йому невідомо, оскільки свої гроші він зберігав лише у сейфі. Понятим взагалі не було видно вказану шафу-купе, оскільки їм перешкоджала стіна. Під час проведення обшуків освідування йому не проводили, і змиви із рук в нього не брали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що станом на жовтень-листопад 2014 року він працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці. Так, 18.11.2014 року, в період з 09:00 до 18:00 год., перебував на робочому місці, в приміщенні ВМО №5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міндоходів. Близько 15:00 год. до нього, в кімнаті № 115, прийшов якісь чоловік, разом із ОСОБА_23 , який представив його як ОСОБА_24 , і пояснив, що останній не обізнаний із знаходженням інспекторів у ВМО № 5, а тому він його провів, щоб показати. Після чого, ОСОБА_25 звернувся до нього із проханням здійснити митне оформлення вантажу, який надійшов на адресу ОСОБА_6 , та додатково подали документи на вантаж разом з митною декларацією. На його запитання щодо підстав здійснення митного контролю саме ним, ОСОБА_6 відповів, що має аркуш з відміткою головного інспектора про розподіл оформлення вказаної декларації на нього. Поверхнево, переглянувши пакет документів, він попросив ОСОБА_6 пред`явити паспорт. ОСОБА_26 він сприйняв як консультанта, оскільки останній повідомив, що він готував документи, і може надати відповіді, якщо будуть якісь питання. У декларації декларантом був зазначений саме ОСОБА_6 , а не його представник, який особисто був присутній, і він перевірив його документи. В той же час повноваження ОСОБА_26 він не перевіряв. Вказавши декларанту ОСОБА_6 , на завантаженість в даний час, він попросив залишити митну декларацію та пакет документів на товар, в стопці черги документів для митного контролю та безпосередньо їм залишити кімнату 115, очікуючи виклику в коридорі відділу митного оформлення. Опрацьовуючи документи, в порядку черговості, ним близько 16:00 год., прийнято до митного контролю митну декларацію та документи до неї та присвоєно № 125120105/2014/327724. Вивчивши пакет доданих документів, товар та умови переміщення, він прийшов до висновку, що декларантом не враховано вимоги ст. 368 МК України, а саме, п. 2, де зазначено, що крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. А оскільки дана поставка відбувалась на умовах переміщення товарів для громадян, вимоги щодо декларування таких товарів (ст. 368 МКУ), застосовується саме для громадян. Потім близько 16:30 год., він запросив до кімнати № 115 ОСОБА_6 , та роз`яснив останньому вимоги положень МК України, зокрема зазначив, що останньому необхідно буде ще доплати кошти, і зазначив, що приблизно 1300-1500 грн. Як зауважив ОСОБА_2 , інспектор не може ніяким чином вплинути на процес оформлення митних документів. Так, МК України передбачено наступний порядок оформлення: при наданні документів на оформлення митних документів інформаційний комплекс "Інспектор-2006" самостійно, без участі та втручання будь-яких осіб, формує перелік митних процедур, які повинен виконати працівник митниці, який прийняв декларацію митного контролю. Таким чином, будь - які митні процедури, видумані будь-ким, не можуть бути використані при оформлені конкретних документів. Отже, ОСОБА_6 було відмовлено у подальшому митному оформленні, та запропоновано відкликати митну декларацію, шляхом подання заяви на відкликання, оскільки спрацював програмно-інформаційний комплекс "Інспектор-2006" (властивості по митній декларації). Вислухавши його аргументи з приводу неможливості проведення митного оформлення митної декларації в поданому вигляді, ОСОБА_6 повідомив, що в його документах, а саме в рахунку-фактурі (інвойсі), містяться умови що вказують на вже сплачену вартість перевезення, згідно правил комерційних термінів "Інкотермс". Після чого, він попросив надати ОСОБА_6 до митного контролю угоди купівлі-продажу для встановлення застосування/не застосування вказаних умов поставки. На що ОСОБА_6 заявив, що надання такої угоди не можливе, оскільки її не існує, а замовлення він здійснював шляхом розміщення заявки в Інтернет мережі. В свою чергу, ним ще раз було підтверджено неможливість застосування таких умов, оскільки правилами застосування комерційних термінів чітко встановлені договірні умови та суб`єкти на яких поширюються такі правила. Після такої його заяви, ОСОБА_6 запропонував йому винагороду в розмірі 100 доларів США. На його категоричну відмову, ОСОБА_6 вже запропонував йому винагороду у розмірі 200 доларів США. Ним було повторно відмовлено у прийнятті такої пропозиції, та наголошено про недопустимість такої розмови взагалі. Крім того, він запитав у ОСОБА_6 , яку мету він переслідує, пропонуючи винагороду, адже подання нової митної декларації із вірним розрахунком вартості товару, з урахуванням транспорту, призведе до додаткових витрат, аж ні як не 100, а тим більше 200 доларів США. Відповіді від ОСОБА_6 не послідувало. Після цього ОСОБА_6 зібравши свої речі, залишив кімнату АДРЕСА_8 . Винагороду в розмірі 1500 грн. ОСОБА_6 йому не пропонував, лише у доларах США. Потім, близько 17:20 год. ОСОБА_6 знову прийшов до нього у кімнату № 115 вже із заявою на відкликання, на якій була резолюція керівника "Прийняти заяву" та новою митною декларацію. Він сказав, щоб останній залишив свої документи та очікувати в коридорі підрозділу митниці. Ним було проведено відповідні дії щодо відмови у митному оформленні попередньої митної декларації № 125120105/2014/327724, додатково перевірено нову митну декларацію та пакет документів, після чого присвоєно митній декларації № 125120105/2014/327731, прийнято до митного оформлення та здійснено всі митні формальності щодо завершення такого оформлення. По завершенню митного оформлення того ж дня, ОСОБА_6 зайшов в кімнату АДРЕСА_9 , забрав оформлені документи та знову запропонував мені винагороду, однак суму не називав. На вказану пропозицію він знову категорично відмовився, і на його запитання з приводу того, за яку послугу, він намагається його віддячити, оскільки він виконував безпосередньо свої посадові обов`язки, ОСОБА_6 нічого не відповів. Після чого ОСОБА_6 пішов. Наступного разу, він побачив ОСОБА_6 25.11.2014 р., близько 14:00 год., біля будівлі функціонального приміщення Київської митниці, де на першому поверсі безпосередньо розміщувався підрозділ митного оформлення № 5, який підійшов до нього і запропонував йому здійснити митне оформлення чергової партії товару, що надійшла на його адресу. На його пропозицію, він йому повідомив, що митне оформлення здійснюється у відповідності вимог наказу щодо здійснення митних формальностей по розподілу, а відтак не треба ходити та чіплятися з подібними пропозиціями. Крім того він сказав, що він зайнятий, оскільки буде працювати з товарами на складі, а отже не зможу здійснювати митне оформлення. Зазначив, що із ОСОБА_1 в нього виключно службові відносини. Ніколи ОСОБА_1 йому будь-яких вказівок щодо проведення безперешкодного митного оформлення як і товару, що належить ОСОБА_6 , так і будь-кому іншому, йому не давав. Із ОСОБА_3 він також знайомий, вони разом працювали, але відносини між ними робочі, спілкувалися лише по робочим питанням. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йому відомі, як митні брокери, здійснював митне оформлення товарів, де вони були декларантами як представники власника товару. Особисто з ними відносин ніяких не підтримує. Крім того, зазначив, що не розкритим стороною обвинувачення залишається факт безперешкодного митного оформлення, що це таке? Декларантом ОСОБА_6 подано до митного контролю товар з невірним обрахуванням (заниженим) митної вартості, після чого йому відмовили, шляхом подання заяви на відкликання та донарахованій митній вартості в новій митній декларації. Чи це не перешкоджання у протиправній дії декларанта ОСОБА_6 ухилитись від оподаткування шляхом недекларування повної митної вартості та несплати встановлених митних платежів? Також зазначив, що 25.11.2014 р., після 21:00 год., він перебував в с. Копилів Макарівського р-ну Київської обл., де проживають батьки його дружини. Близько 22:30 год., йому зателефонувала дружина та повідомила про групу людей що, нібито мають санкцію на обшук помешкання, та погрозами змушують відкрити двері. Прибувши за адресою своєї реєстрації, близько 23:30 год., йому пред`явили ухвалу суду про проведенні обшуку. Пізніше, в ході обшуку були вилучені сімейні, власні грошові кошти (заощадження), про що складено протокол обшуку. В ході обшуку ідентифікація грошових коштів, шляхом порівняння з протоколами попереднього вручення заздалегідь ідентифікованих коштів та вручених в якості слідчого експерименту, як зазначено в ухвалі суду, не проводилась. Світіння грошових коштів та його рук, на наявність будь-яких написів чи спеціальної фарби за допомогою спеціальних технічних засобів, також не проводилось. Вилучені в нього вдома грошові кошти, працівники правоохоронних органів записували у протокол на кухні, при цьому: один із них писав, навіть не дивлячись на них, під диктовку іншого. В подальшому, як з`ясувалось, слідчими прокуратури було виявлено серед всієї суми вилученої в нього, нібито 1 200грн., що були вручені ОСОБА_6 в якості слідчого експерименту. В той же час, згідно з показань ОСОБА_6 , наданих у судовому засіданні, в серпні 2015 р., ним вручались грошові кошти що належали виключно йому. Крім того, за твердженнями того ж ОСОБА_6 , ним було передано ОСОБА_4 , для врученні йому нібито грошові кошти в сумі 1000 грн. В той же час, в нього вилучили вже 1200 грн. Це в свою чергу вказує на те, що завдяки слідчим діям, які всупереч ухвалі суду про відшукання та вилучення саме грошових коштів ідентифікованих та вручених в якості слідчого експерименту, не могли здійснити такої ідентифікації/порівняння, оскільки не мали протоколів попередньої ідентифікації як таких. Крім того цей факт доводять показання заявника ОСОБА_6 ,(роздавав власні грошові кошти) та слідчого ОСОБА_7., який показав що ідентифікація та вручення відбувалася двічі в робочому кабінеті в приміщенні СБУ на вул. Малоподвальній, очевидно забувши що у сфальшованому протоколі він зазначив власний автомобіль. Не зважаючи на суперечливі показання гр. ОСОБА_6 , а саме, вказує на проведення митного оформлення 10.10.2014р. мною, в той час як він перебував у черговій відпустці, є приватним підприємцем, та періодично замовляє запасні частини до автомобілів з США для власних потреб, потім він є безробітним та за запчастини з партнером не розрахувався, гроші для митного оформлення брав у мами і сестри, щодо подій жовтня-листопада 2014 р. вказує на відеоматеріали, так як не пам`ятає що з ним відбувалось. Разом зі слідчим ОСОБА_7. не можуть згадати, де відбувалась ідентифікація та вручення грошових коштів в якості слідчого експерименту, а ОСОБА_6 , взагалі сказав що роздавав свої грошові кошти. На запитання сторони захисту хто конкретно у нього вимагав гроші, відповів що йому здалося що вимагають. Вкрай нелогічними є дії самого заявника ОСОБА_6 , який стверджує що всі запчастини після зберігання зіпсував і викинув. Ці обставини лише додатково доводять, що обвинувачення є надуманим, а докази сфальсифікованими працівниками поліції і органом досудового слідства.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що станом на жовтень-листопад 2014 року він працював в ТОВ "Делайт Сервіс", що займається наданням брокерських послуг, являвся його співзасновником. Також він мав свідоцтво митного брокера. 8 жовтня 2014 року до нього зателефонував чоловік, який представився ОСОБА_6 , і сказав, що він бажає розмитнити товар, який прийшов на його ім`я. Після цього, ОСОБА_6 приїхав до офісу ТОВ "Делайт Сервіс", вони зустрілися, де обговорили всі деталі розмитнення, скільки коштує митне оформлення, в яке включаються: митні платежі та ціна за надання брокерських послуг. Будь-яких розмов з приводу надання винагороди працівникам митниці, які будуть приймати участь під час здійснення митного оформлення вантажу, взагалі не було. ОСОБА_6 зателефонував йому як звичайна особа, як майбутній клієнт, і ОСОБА_28 не мав до цього жодного відношення. Лише під час спілкування з ОСОБА_6 останній щось зазначав з приводу того, що він знає ОСОБА_28 , але які між ними були відносини, йому невідомо. На цю тему вони з ОСОБА_6 взагалі не спілкувалися. Потім він разом зі своєю колегою ОСОБА_29 оформили митну декларацію ОСОБА_6 ОСОБА_5 займалася документами, опрацьовувала їх, визначала код товару, перевіряла інвойс, сертифікати відповідності, заповнювала декларацію і визначала суму митних платежів. Митні платежі встановлювалися програмою після заповнення митної декларації, які потім ОСОБА_5 відправляла ОСОБА_6 , а останній їх сплачував. Він в свою чергу підготовлював пакет документів необхідних для проведення митного оформлення, робив їх ксерокопії. Декларування відбувалося не в електронному форматі, а у звичайній, паперовій формі, оскільки ОСОБА_6 категорично відмовився. 10 жовтня 2014 року відбувалося митне оформлення, під час якого він постійно ОСОБА_6 , оскільки останні повідомив, що він нічого не знає, а саме: вони подали вказану митну декларацію, надали її визначеному інспектору разом із усіма документами до митного оформлення на митницю, були присутніми під час митного огляду товару, після чого ОСОБА_6 отримав розмитнений товар. Це було їхнє перше митне оформлення, яке відсутнє у пред`явленому обвинуваченні. Вказане митне оформлення проводив інспектор ОСОБА_30 , а не ОСОБА_2 , як про це повідомив ОСОБА_6 . Оформлення відбувалася як зазвичай, без будь-яких проблем. Після вказаного митного оформлення ОСОБА_6 з ним розрахувався за надані брокерські послуги, відповідно до їх попередньої усної домовленості, заплатив чи 1 500 грн., чи 2 000 грн., він точно не пам`ятає, які він перерахував на банківську карту. Так, ОСОБА_6 , не зважаючи на їхні із ОСОБА_5 , неодноразові пропозиції підписати договір про надання брокерських послуг, який було складено ОСОБА_5 , відмовився. Вказаний проект договору було зареєстровано у їхній базі, залишалося лише підписати його ОСОБА_6 . Це питання піднімалося перед кожним митним оформленням, однак останній постійно відмовлявся укладати договір. Тому послуги він надавав самостійно як брокер, оскільки договір із ТОВ "Делайт Сервіс" останній не уклав. Вартість послуг була обумовлена усно, і становила близько 2 500 грн., відповідно до прасу цін ТОВ "Делайт Сервіс". Вона могла бути і нижчою, в залежності від зробленої роботи, кількості, виду товару тощо. При цьому, оскільки договір не було укладено, то присутність ОСОБА_6 під час митного оформлення була обов`язкова, оскільки декларантом був саме він. У такому випадку, його повноваження не перевіряються. Взагалі було 4 митних оформлення: під час першого оформлення були амортизатори для автомобілів, а всі інші - різні запчастини для автомобілів. Трохи пізніше ОСОБА_6 знову йому зателефонував і сказав, що йому прийшов товар, який необхідно розмитнити, на що він сказав, що добре. Потім ОСОБА_6 на електронну пошту ОСОБА_5 вислав всі документи на вказаний товар, вона заповнила митну декларацію, підрахувала митні платежі, які необхідно було сплатити. Потім приїхав ОСОБА_6 на митницю для проведення митного оформлення товару, прийшов до них, вони роздрукували йому декларацію, зробили ксерокопії всіх документів і пішли оформлювати товар. Подали декларацію, звернувшись до старшого інспектора зміни, яким у відповідності до визначеного порядку, було назначено інспектора, який проводитиме митне оформлення товару, на скільки він пам`ятає, ОСОБА_3 . Будь-яких домовленостей, щодо визначення саме вказаного інспектора, не було. Після чого, вони пішли до інспектора ОСОБА_3 надали йому декларацію разом із пакетом необхідних документів. Спілкування із ОСОБА_3 було виключно з приводу поданої митної декларації, зокрема: щодо правильності заповнення декларації, кодування та ціна товару тощо. Разом з тим, ОСОБА_6 йому неодноразово говорив, щоб митникам дати якусь неправомірну винагороду за розмитнення товару, при цьому зазначав про те, що він кудись ходив, щось таке казали. Особисто він нічого такого взагалі не казав ОСОБА_6 жодного разу, і він сказав, що це виключно якась його суб`єктивна думка. Митне оформлення товару завершилось, ОСОБА_6 забрав свій товар. На наступний день 11.11.2014 року ОСОБА_6 приїхав до них, щоб розрахуватися надані брокерські послуги, під час чого, знову почав щось казати, що він хотів би комусь "подякувати" з працівників митниці, однак кого не казав. Йому нічого про це невідомо. Він отримав від ОСОБА_6 виключно свої грошові кошти у сумі близько 2 500 грн. за виконану роботу: йому він заплатив 1 000 грн. чи 1 500 грн., а ОСОБА_5 - 800 грн., і на цьому вони розійшлися. Оформлення товару, яке відбувалося 18.11.2014 року було аналогічним. Спочатку йому зателефонував ОСОБА_6 повідомив, що прийшов товар, потім він скинув ОСОБА_5 на електронну адресу документи, вона заповнила декларацію, а він підготував копії документів. 18.11.2014 року ОСОБА_6 приїхав до ТОВ "Делайт Сервіс", вони роздрукували декларацію, взяли документи і пішли здійснювати митне оформлення. Він також супроводжував ОСОБА_6 і в цей раз. Інспектора, який проводитиме митне оформлення було визначено ОСОБА_2 . Під час вказаного оформлення будь-яких проблем не було, все відбувалося як завжди. Лише були підняті ціни на деякі товари, оскільки вони не відповідали автоматизованій системі управління ризиками, а саме було зазначено, що неправильно визначено вартість. Піся чого, ОСОБА_2 детально роз`яснював з приводу митної вартості товару, та необхідності її підняття, у зв`язку із не включенням транспортування. Також ОСОБА_6 надавав ще додаткові документи - лист щодо того, що у вартість включено транспортування, однак їх було недостатньо. Тому ОСОБА_6 у відповідності до вимог законодавства, самостійно відкликав декларацію, і погодився на підвищення ціни на певні товари. Після чого, вони повернулися до офісу ТОВ "Делайт Сервіс", де заповнили нову митну декларацію, доплатили митні платежі у сумі близько 1 000 грн., і відразу в цей же день подали вказану декларацію, і було здійснено митне оформлення товару. Після чого, ОСОБА_6 в коридорі дав йому 1 000 грн., розплатився з ним за надані брокерські послуги. Не пам`ятає чи оплатив ОСОБА_6 в цей день роботу ОСОБА_5 , оскільки останній часто платив не всю суму, а частинами, і весь час торгувався, щоб менше заплатити. Начеб то пізніше він доплатив ще 1 800 грн. ОСОБА_2 він ці кошти не передавав, це його гроші за зроблену ним роботу. Із ОСОБА_6 розмовляв лише з приводу того, що необхідно у вартість товарів включити транспортування і підняти її. Однак, він сказав, що в нього все це включено, а тому перша декларація і була заповнена із ціною, яка була вказано у документах, наданих ОСОБА_6 . Будь-яких розмов з приводу винагороди працівникам митниці між ним та ОСОБА_6 ніколи не було. 25.11.2014 року було четверте розмитнення товару, що надійшов ОСОБА_6 . Все було аналогічно до попередніх трьох. Вказане митне оформлення проводив інспектор ОСОБА_3 , яке пройшло звичайно, як завжди. В цей раз він також супроводжував ОСОБА_6 . На скільки він пам`ятає, вони разом подали декларацію з копіями документів, і він поїхав, а ОСОБА_6 уже завершував розмитнення самостійно. За межами митного поста він з ОСОБА_6 жодного разу не зустрічався. Зазначив, що для кожного митного оформлення ОСОБА_6 надавав весь пакет документів, і у працівників митниці не було будь-яких питань з цього приводу. Також ОСОБА_6 їм навіть скидав частково заповнені митні декларації, але в іншій програмі, не ту, яку вони використовують. Як би вказані декларації були заповнені повністю, то ОСОБА_6 міг розмитнити товар самостійно. Будь-кого із учасників справи, окрім ОСОБА_5 , він не знав. Виключно міг пересікатись із ними по якимось робочим питанням, однак з ними не спілкувався. ОСОБА_28 він знав лише наглядно, як заступника начальника ВМО № 5, але особисто також з ним не знайомий. Також зазначив, що у начальника і заступника начальника ВМО № 5 були номери телефонів всіх брокерських фірм, які знаходилися на території митниці, оскільки був графік чергувань, який визначався кимось із вказаних осіб, відповідно до якого брокерські фірми приймали участь у митному оформлені товарів, які приходили як гуманітарна допомога, технічна допомога тощо. ОСОБА_6 йому не повідомляв, що ОСОБА_1 або інші працівники митниці вимагали в нього кошти за безперешкодне митне оформлення товарів. ОСОБА_1 взагалі не має відношення до митного оформлення, відповідно до покладених на нього повноважень. Кожне митне оформлення відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства, і будь-яких проблем не виникало. Всі питання були виключно в рамках процедури митного оформлення. Переглянувши відеозаписи подій та прослухавши аудіозаписи, які зафіксовані в протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій, обвинувачений ОСОБА_4 зауважив, що не визнає та заперечує обставини, які там зафіксовані, оскільки вони є неповними, вибірковими, з яких неможливо зрозуміти, що це за записи. Також як зазначив обвинувачений, дані диски носить в собі копію аудіо- та відеозапису, а не оригінали. Пояснити про що йшла мова та що означає його фраза: "Штучка, штучка" обвинувачений ОСОБА_4 не зміг, так як не пам`ятає суть розмови. Крім того, як вважає ОСОБА_4 вказані записи є монтажем, а тому є такими, що не відповідають дійсності.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого їй злочину своєї вини не визнала повністю, та показала, що і на момент, про які зазначено в обвинувальному акті, і зараз, вона працює директором ТОВ "Делайт Сервіс", що займається наданням брокерських послуг. В жовтні 2014 року в них на фірмі працювало три особи: вона, ОСОБА_31 , який був комерційним директором, та займався послугами з транспортування вантажу, та ОСОБА_4 - митний брокер. Вона в свою чергу займалася спілкування із клієнтами, надавала консультації, займалася підготовкою декларацій до оформлення, а також здійснювала митне оформлення як митний брокер. Десь в перших числах жовтня 2014 року, вона перебувала на робочому місці, і зайшов ОСОБА_4 разом із якимось чоловіком, як згодом виявилось, це був ОСОБА_6 , який повідомив, що на його адресу надійшов вантаж, а саме: амортизатори до автомобілів, і йому необхідні послуги митного брокера. Вона його розцінювала як нового клієнта, і як всім дала свою візитку, де зазначені її номери телефону та електронна адреса. Також вона йому розповіла пр. послуги, які надає ТОВ "Делайт Сервіс", зокрема електронне декларування, і запропонувала йому їх. Також він запитав у неї з приводу того, якою програмою вони користуються і чи може він самостійно її завантажити та заповнити декларацію. Вона роз`яснила, що вказана програма без відповідної ліцензії, яка є в них, працювати не буде. Він сказав, що ще подумає, чи необхідні йому брокерські послуги, оскільки вантажів буде декілька, і він хоче спробувати сам подати декларацію, щоб заощадити кошти. Однак, це було перше митне оформлення, а тому йому необхідна була допомога. Вона зазначила, що для підготовки декларації необхідно декілька днів, а також, що надання таких послуг буде коштувати близько 300 доларів США. В послуги, які вони надавали ОСОБА_6 входило: консультація по митному оформленню, нарахування митних платежів, підготовка декларації із обробкою документів, внесення в інформаційну базу акредитування фізичних осіб, надання інформації на флеш-накопичувачі до митниці, проведення митного огляду. Його все влаштовувало і він погодився. Також вона сказала йому, що необхідно підписати договорів про надання брокерських послуг, на що він сказав, що він подумає, але зараз не має часу його підписувати. Також вона йому роз`яснила, що якщо вони підпишуть договір, то вона зможе подавати самостійно декларацію у електронному вигляді, без нього, і йому непотрібно буде з`являтися на митницю. Однак, він сказав, що його це не цікавить, і він хоче ходити оформлювати товар особисто. Ще вона попросила скинути на електронну адресу копію паспорта та ідентифікаційного коду, щоб вона внесла його в базу, він сказав, що все зробить. В нього були при собі документи на товар, він їх їй залишив, і відразу пішов. Заповнивши декларацію, на підставі наданих ОСОБА_6 документів, вказала ціну, відповідно до інвойсу, куди була включена і транспортування, і страховка, була визначена сума митних платежів, після чого вона відправила ОСОБА_6 реквізити на їх сплату та суму, яку необхідно було сплати. Також вона порадила йому банк, в якому краще оплатити. 10.10.2014 року ОСОБА_6 приїхав до них у офіс, вона роздрукувала йому підготовлену митну декларацію, віддала йому флеш-накопичувач із відповідною інформацією, яка також необхідна для її подачі, а також було підготовлено копії документів. Оскільки він вперше здійснював митне оформлення товару, нічого не знав на митниці, то ОСОБА_4 супроводжував його постійно і допомагав. Після того, як митне оформлення завершилось, яке пройшло як зазвичай, ОСОБА_6 розрахувався із ОСОБА_4 за надані брокерські послуги. Однак, в нього не вистачило коштів, бо він заплатив за зберігання вантажу на складі, і решту він пізніше перекинув їй на банківську карту, на скільки пам`ятає 800 грн. Також вона звернула увагу на те, що вказаний вантаж надійшов на адресу ОСОБА_6 десь у перших числах вересня 2014 року, а до них він звернувся лише у жовтні 2014 року, при цьому просив, щоб митне оформлення відбулося якомога швидше. Що було дивним, оскільки товар вже місяць як прийшов. Потім, десь 7 чи 8 листопада 2014 року ОСОБА_6 повідомив, що на його адресу надійшов товар, який необхідно терміново оформити. Вона подивилася інвойс, там було близько 60 позицій: різні деталі до автомобілів, і вона повідомила, що необхідно декілька днів, щоб заповнити декларацію. Після чого, ОСОБА_6 повідомив їй, що в нього є можливість прискорити процес і підготувати декларацію швидше. Вона сказала, що добре, хай займається. Трохи згодом на її електронну адресу ОСОБА_6 , по вказаному товару, надіслав їй документи і ще два файли, з якоїсь іншої програми по заповненню декларацій. Вона відкрила їх, і побачила, що там була декларація, але яка заповнена лише на 30 %, але основна інформація не була внесена. Тому вона заповнила цю декларацію самостійно. 10.11.2014 року прийшов до них у офіс ОСОБА_6 , вона роздрукувала декларацію, віддала йому разом із флеш-накопичувач, із відповідною інформацією, та пакетом документів, необхідних для митного оформлення. Перед цим вони домовилися про вартість наданих брокерських послуг у розмірі 2 000 грн. ОСОБА_6 забрав всі документи і пішов здійснювати митне оформлення. Більше в цей день він до них у офіс не заходив. Прийшов він до них у офіс 11.11.2014 року, щоб розрахуватися за надані послуги. Там перебувала вона, ОСОБА_4 , а також інші особи, які їй допомагали. ОСОБА_6 віддав ОСОБА_4 1 500 грн. та 800 грн., які вони в подальшому поділили між собою, як саме не пам`ятає. Також ОСОБА_4 ще про щось розмовляв із ОСОБА_6 , однак зміст їхньої розмови вона не чула, бо була зайнята робочими моментами. Будь-яких розмов з приводу грошових коштів вона не чула. Тому обставини, зафіксовані на відео, вона не може підтвердити, оскільки не чула розмови. Також вона роздрукувала, складений попередньо, договір про надання брокерських послуг, підписала його і надала на підпис ОСОБА_6 , щоб він підписав. Однак, у нього зателефонував телефон, і він сказав, що йому необхідно терміново їхати, і що договір підпише потім. За декілька днів до 18.11.2014 року, коли відбулося третє оформлення, вона побачила, що на її електронну пошту від ОСОБА_6 із електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_9, прийшли листи, в яких містилися документи на товар. Хвилин через 10 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що знову надійшов товар, вона сказала, що бачила документи і їй необхідний час, щоб заповнити митну декларацію. Підготувавши декларацію, порахувала митні платежі, які ОСОБА_6 оплатив, і 18.11.2014 року прийшов до їхнього офісу. Вона роздрукувала йому митну декларацію, віддала разом із пакетом документів, і він пішов здійснювати митне оформлення. ОСОБА_4 допомагав йому також в цей раз. Ціна за надані послуги була як і минулого разу 2000 грн. Через деякий час ОСОБА_4 повернувся разом із ОСОБА_6 до їхнього офісу, повідомили, що інспектором було визначено ОСОБА_2 , і попросив написати лист-відкликання декларації, оскільки інспектор не згоден, що у митну вартість товару включено транспортування. Вона надрукувала та роздрукувала лист-відкликання декларації, а також заповнила нову декларацію, в якій підняла вартість товару, включивши транспортування, порахувала митні платежі, які ОСОБА_6 доплатив, роздрукувала декларацію, і вони знову пішли здійснювати митне оформлення. Більше в той день ОСОБА_6 вона не бачила. Після завершення митного оформлення ОСОБА_6 розрахувався із ОСОБА_4 за надані брокерські послуги. Також за декілька днів до 25.11.2014 року, коли відбувалося четверте оформлення, ОСОБА_6 на її електронну пошту відправив листи, в яких містилися документи на товар. Вона підготувала декларацію до митного оформлення, і 25.11.2014 року ОСОБА_6 прийшов до них у офіс, вона все роздрукувала і він пішов оформлювати товар. Десь через півгодини ОСОБА_6 повернувся і запитав, де ОСОБА_4 , вона повідомила, що він поїхав на іншу митницю, коли повернеться не знає. Потім він зателефонував до ОСОБА_4 , повідомив, що він оформив вантаж і буде його забирати, а також запитав, чи можна залишити гроші ОСОБА_5 , на що той відповів так. Потім ОСОБА_6 з нею розрахувався, і вона поклала кошти у свою шухляду в столі, а він пішов. При кожній наступній їх зустрічі, вона нагадувала ОСОБА_6 , що необхідно підписати договір, однак останній весь час казав, що пізніше обов`язково підпише, і вона йому повірила. Однак, він так його і не підписав. договір із ТОВ "Делайт Сервіс", тому вони працювали на підставі усного договору, як митні брокери. Всі документи щодо товару ОСОБА_6 зберігаються у неї на ноутбуці. Також там міститься і файл з проектом договору, який ОСОБА_6 так і не підписав. Вартість брокерських послуг була повністю співрозмірна до наданих ОСОБА_6 послуг із митного оформлення. З приводу процесу митного оформлення товарів ОСОБА_6 їй нічого невідомо, оскільки вона участь в цьому не приймала. Відомо, що відбувалося як завжди, у відповідності до вимог законодавства. Нічого з приводу того, що митникам необхідно давати винагороду за проведення митного оформлення товару ОСОБА_6 вона жодного разу не чула. Будь-яких домовленостей із обвинуваченими щодо безперешкодного митного оформлення товару ОСОБА_6 вона не мала. Вона з ними ні про що не домовлялась, і взагалі не розмовляла з приводу такого. Із працівниками митниці вона не спілкується, лише знає їх виключно по роботі. Вона виконувала виключно свою роботу щодо надання брокерських послуг, за що отримала і грошові кошти від ОСОБА_6 .

При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , безпосередньо допитавши обвинувачених, свідків, вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнати винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнати винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а захисники та обвинувачені, які не визнавали своєї вини у вчиненні даних злочинів, просили їх виправдати, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за висунутим їм обвинуваченням з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в інкримінованих їх злочинах.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що обвинувачених він знає, однак на даний момент будь-яких відносин з ними не підтримує, раніше були робочі відносини. Восени 2014 року на його адресу прийшов товар до м/п "Бориспіль", який належав йому, а тому в нього виникла необхідність здійснення митного оформлення вказаного товару. До цього він жодного разу не здійснював митного оформлення, а тому процедура йому взагалі невідома. Він знав, що може звернутися до митного брокера з метою здійснення митного оформлення товару. Однак, враховуючи, що їхні послуги є недешевими, то він хотів сам розібратися із цією процедурою, щоб в подальшому зекономити кошти, тому пішов на митницю. Десь на початку жовтня 2014 року він прийшов на митницю, йому було все рівно до кого звертатися, головне до працівника митниці, щоб проконсультуватися, а тому побачивши перший кабінет, який був відчинений, із табличкою заступник начальника, але прізвища на табличці не було, туди він відразу і зайшов. Зайшовши до вказаного кабінету, познайомився із ОСОБА_1 , і звернувся до нього із питанням щодо необхідності розмитнення товару. Прийшов до ОСОБА_1 за своєю особистою ініціативою, товар ще був на території США, йому його навіть ще не відправили. Факт його особистого спілкування виключно із ОСОБА_1 пояснив своїм бажанням як найбільше дізнатися загальної інформацію з приводу того як саме відбувається процедура розмитнення товару, оскільки не хотів, щоб коли товар надійде, були якісь проблеми із його розмитненням. Він показав ОСОБА_1 документи на товар, які в нього були із собою. ОСОБА_1 ознайомився із цими документами, і запропонував йому звернутися до ОСОБА_4 , через якого можна вирішити всі питання, оскільки він працює тут не перший рік і допоможе розмитнити йому весь товар безперешкодно. На скільки він пам`ятає, ОСОБА_1 надав йому номер телефону ОСОБА_4 . Після цього він пішов, і в цей день до ОСОБА_4 не телефонував. Пізніше, вже як надійшов товар і був на митниці, він ще раз прийшов до ОСОБА_1 з приводу розмитнення товару, і він знову його направив до ОСОБА_4 . Однак, можливо ОСОБА_1 дав номер телефону ОСОБА_4 саме під час цієї другої зустрічі, вже точно не пам`ятає. Також ОСОБА_1 дав йому свій номер мобільного телефону. Він йому телефонував після кожного розмитнення товару, домовлявся з ним про зустріч. Чи телефонував йому ОСОБА_1 не пам`ятає. Вийшовши із кабінету ОСОБА_1 , він відразу зателефонував до ОСОБА_4 , і вони домовились зустрітися з ним на території ВМО № 5. Зустрівшись, вони пішли до офісу ТОВ "Делайт сервіс", який знаходиться поблизу. В офісі ще також перебувала ОСОБА_5 , де ОСОБА_4 повідомив, що для безперешкодного оформлення вантажів на митному посту "Бориспіль", окрім відповідних документів і сплати митних платежів, йому необхідно буде заплатити 600 доларів США, а саме: 200 доларів США - ОСОБА_1 ; 100 доларів США - інспектору, який буде розмитнювати товар; 300 доларів США - ОСОБА_4 . Безперешкодне митне оформлення, як він розумів, включало в себе: не підвищення митної вартості товару, а розмитнення по ціні заявленій у інвойсі, без будь-яких затримок на митниці, щоб все було максимально швидко, і розмитнення товару, на підставі наданих ним документів. Він сказав ОСОБА_4 , що 600 доларів США це дуже дорого, і не погодився. На цьому їхня розмова закінчилася, і він поїхав. Вони ні про що не домовилися. Після цього він відразу звернувся із заявою про злочин до СБУ, оскільки йому здалося, що з нього вимагають гроші. Обставин звернення із заявою про вимагання хабара він вже майже не пам`ятає. Зазначив, що прийшовши до приміщення СБУ, розташованого в м. Києві по вул. Володимирська, 15, до нього вийшов один працівник, і він спочатку звернувся до нього із усною заявою про злочин, а потім вийшов ще один працівник поліції і його запросили до кабінету, що знаходиться на 3 поверсі, де він вже написав заяву про вимагання хабара. Особисто він заяву не писав, а вона була надрукована кимось із працівників СБУ, з його слів. Хто саме її друкував, він не пам`ятає. Йому надали вказану заяву на ознайомлення, і він прочитавши її зміст, вже потім її підписав. Якщо підписав, то мабуть так все і було, як зазначено у заяві. Також його ще допитували десь через 2-3 години після подачі заяви. Потім, на уточнюючи запитання учасників процесу, повідомив, що не пам`ятає, чи його спочатку допитали, а потім він подав заяву, чи навпаки. Пізніше йому зателефонували із СБУ та запропонували роздати всім гроші. Він погодився на співпрацю із працівниками СБУ. Після чого, 10.11.2014 року він знову приїхав на територію ВМО № 5, де звернувся до ОСОБА_4 , вони ще раз обговорили суму коштів, яку необхідно дати за безперешкодне митне оформлення товару, а саме: 3 000 грн. віддати ОСОБА_1 ; 1 500 грн. - інспектору, який буде оформлювати; 1 500 грн. - ОСОБА_4 та 1 000 грн. - ОСОБА_5 . За що саме кому він буде давати ОСОБА_4 не роз`яснював, а сказав, що треба так дати, щоб розмитнили його товар. Спочатку він не розумів, хто яку роль відіграє у процесі митного оформлення товарів. Вказана їх зустріч вже фіксувалася на аудіо та відео, на камеру, яка йому надали працівники СБУ, біля митниці, яку він поклав до сумки. 10.11.2014 року йому ОСОБА_5 роздрукувала декларацію, яку вона заповнила, на підставі документів, попередньо ним направлених їй на електронну адресу, віддала йому разом із копія документів. ОСОБА_4 повідомив йому, що інспектором буде ОСОБА_3 , ще до подачі документів, і що з ним необхідно буде розрахуватися за роботу. Потім він разом із ОСОБА_4 , який його супроводжував постійно (розповідав, що необхідно робити, куди заходити) пішли здійснювати митне оформлення товару. Того ж дня, ввечері, після розмитнення товару, відбулася передача грошей. Частину він передав через ОСОБА_4 , а частину особисто роздав. Так, після розмитнення він зайшов в кабінет № 110, до ОСОБА_3 , передав йому грошові кошти у розмірі 1 500 грн., він їх взяв собі. Після чого він вийшов і направився в кабінет до ОСОБА_1 , його не було на робочому місці, він йому зателефонував і домовився з ним про зустріч на Ленінградській площі в м. Києві. Приїхавши на Ленінградську площу, ОСОБА_1 сів до нього в автомобіль, і він в нього запитав: "Вам необхідно передати 3 000 грн., цього вистачить?", на що ОСОБА_1 відповів, що ствержувально. Він йому передав 3 000 грн. Також ОСОБА_1 натікав йому, що митна вартість є досить низька, і її необхідно буде підіймати наступного разу, включивши в неї авіаперевезення. Однак, для нього це мало негативні наслідки, оскільки чим вища митна вартість, тим більше йому необхідно сплачувати митних платежів. Крім того, по його документах вже було включено у митну вартість авіаперевезення. На даний момент, детально їхню розмову не пам`ятає. ОСОБА_1 забрав кошти і вийшов із машини. 11.11.2014 року він приїхав на митницю, до офісу ТОВ "Делайт Сервіс", щоб передати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти за розмитнення товару, що відбулося 10 листопада, оскільки він з ними відразу не розрахувався. Він зайшов до офісу і ОСОБА_4 сказав, що йому необхідно дати 1 500 грн., він скільки йому і передав, а ОСОБА_5 - 1 000 грн. Однак, в нього скільки при собі не було, він мав лише 800 грн., а тому він дав ОСОБА_5 800 грн. В який спосіб він передавав їм грошові кошти, не пам`ятає. 17.11.2014 року він зателефонував до ОСОБА_4 , і попередив, що наступного дня він збирається їхати на митницю для розмитнення товару, який надійшов на його ім`я. 18.11.2014 року, він приїхав на митницю, де зустрівся із ОСОБА_4 , і останній повідомив йому, що митне оформлення буде проводити інспектор ОСОБА_2 , і що йому необхідно буде передати грошові кошти всім по "старій схемі", тобто все так само як минулого разу. Далі розпочалася процедура митного оформлення: ОСОБА_5 роздрукувала йому, попередньо нею заповнену декларацію, віддала разом із копіями документів, і він разом із ОСОБА_4 , який супроводжував його і в цей раз, направилися розмитнювати товар. Під час розмитнення товару, на скільки він пам`ятає, інспектор ОСОБА_2 сказав йому, що товар не оформить, поки декларація не буде заповнена правильно, а саме вказана правильна ціна за товар, оскільки у його декларації було вказано занижену вартість на товар. Ним було підвищена митна вартість товару і ОСОБА_2 здійснив його митне оформлення. Після розмитнення товару, він пішов у кабінет до ОСОБА_2 , щоб віддати кошти, однак він їх не взяв, і сказав передати їх йому через ОСОБА_4 . Після чого, в коридорі, в приміщенні митниці, він передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 3 000 грн., з яких: 1 000 грн. - інспектору, 500 грн. - ОСОБА_5 , 1 500 грн. - особисто ОСОБА_4 . Потім він зателефонував до ОСОБА_1 , з яким вони домовилися зустрітися на АЗС, яка розташована на Бориспільській трасі. Зустрівшись із ОСОБА_1 , останній сів до нього в авто, і він передав йому 3 000 грн. Також ОСОБА_1 запитав у нього, з приводу того, чи все пройшло нормально, на що він відповів, що так. Потім ОСОБА_1 вийшов із авто і поїхав. Наступне розмитнення товару відбулося 25 листопада 2014 року. Приїхавши на митницю, він пішов до приміщення ТОВ "Делайт Сервіс", де зустрівся із ОСОБА_4 , детально вказану розмову не пам`ятає. Все було як завжди: ОСОБА_4 повідомив, що інспектором буде ОСОБА_3 , якому необхідно буде передати 2 000 грн. за розмитнення; 1 500 грн. передати йому; 500 грн. - ОСОБА_5 ; 3 000 грн. - ОСОБА_1 . Після чого, ОСОБА_5 роздрукувала йому декларація, яку віддала разом із копіями документів, і він пішов здійснювати митне оформлення. Цього разу він пішов без ОСОБА_4 , бо він кудись терміново поїхав. Митне оформлення пройшло як завжди, без жодних запитань до нього. Після розмитнення товару, він зайшов у кабінет до ОСОБА_3 і запитав у нього, чи правильно він зрозумів, що йому необхідно дати 2 000 грн., на що останній відповів, так, і він передав йому прямо в руки 2 000 грн., після чого він пішов. Потім він зателефонував до ОСОБА_4 , останній повідомив, що він відсутній на робочому місці, і сказав передати йому грошові кошти через ОСОБА_5 . Він так і зробив, зайшов до ОСОБА_5 та передав їй 2 000 грн., можливо особисто в руки, а можливо поклав на стіл, вже не пам`ятає. Потім він зателефонував до ОСОБА_1 , з яким вони домовилися зустрітися на тій самій АЗС, що і минулого разу, яка розташована на Бориспільській трасі. Зустрівшись із ОСОБА_1 , він сів до нього в авто, та на скільки пам`ятає, на торпеду автомобіля поклав йому 3 000 грн. Після цього відразу з`явилися працівники СБУ і почали затримувати ОСОБА_1 . Після цього він більше ніяких товарів не розмитнював. Також зазначив, що ОСОБА_4 йому конкретно не роз`яснював хто саме яку роль відіграє у процесі митного оформлення. Він самостійно, після декількох розмитнень товарів, зрозумів, хто що робить. Так, ОСОБА_5 займалася підготовкою документів, заповнювала декларації, записували необхідні відомості на електронні носії, та передавала йому. ОСОБА_4 керував всіма процесами, був як посередник, казав йому скільки грошей і кому саме передати. ОСОБА_4 лише роз`яснював йому, за що він дає кошти: за розмитнення - інспекторам; за те, щоб призначили необхідного інспектора - ОСОБА_1 . На уточнюючи запитання сторони захисту показав, що десь за місяць до подій про які йдеться в обвинувальному акті, на початку жовтня 2014 року, він вже здійснював одне розмитнення товару на цій митниці. Деталі вказаного розмитнення не пам`ятає. Зазначив, що розмитнення відбувалося повністю аналогічно до цих всіх розмитнень, також через ОСОБА_4 . При цьому він також платив кошти за вказане розмитнення, які передав через ОСОБА_4 , скільки саме не пам`ятає. Також передавав кошти ОСОБА_1 у розмірі 200 доларів США. Деталі цієї поставки не пам`ятає. Начеб то митне оформлення вантажу проводив інспектор ОСОБА_2 . Погодився на розмитнення за кошти, оскільки не знав, як по іншому розмитнити товар. Саме після цього випадку, перед другою поставкою, він звернувся із заявою про злочин (вимагання хабара) до СБУ, оскільки зрозумів, що відносно нього вчиняють протиправні дії працівники митниці. Точно повідомити не зміг, а лише зазначив, що напевно давав свою згоду на співробітництво з працівниками СБУ. Будь-якого допуску до державної таємниці не отримував. Після уточнюючих запитань сторони захисту, показав, що він отримував від працівників СБУ грошові кошти, щоб в подальшому їх передати працівникам митниці. Вказані кошти він отримував у приміщенні СБУ, які були помічені, у присутності понятих та працівників СБУ. Він також за отримання вказаних коштів розписувався у відповідних протоколах. Крім того, робилися ксерокопії вказаних купюр. Грошові кошти вручали кожного разу перед розмитненням товару. Було 4 передачі коштів, тому вручали йому кошти працівники СБУ 4 рази: 10, 11, 18 та 25 листопада 2014 року. Скільки саме йому вручали грошей не пам`ятає, але так, щоб їх вистачали передати всім обвинуваченим. Однак, видавали всю суму відразу, для всіх обвинувачених, і при цьому уточнювали, якими купюрами, кому саме давати. Відповідаючи на запитання учасників судового процесу, свідок ОСОБА_6 не зміг точно відповісти, чи вручалися йому гроші кошти, які він передав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11 листопада 2014 року, саме в цей день, чи на передодні 10 листопада 2014 року відразу вся сума, для передачі всім обвинуваченим, за розмитнення, що відбулося 10 листопада 2014 року. Однак, він вручав не тільки кошти, які отримав від працівників СБУ, а і свої особисті кошти. В той же час, коли і кому, які саме кошти він вручав, не пам`ятає. Ті, що були хабарами, то були кошти СБУ. Використав не всі вручені йому кошти, і частину повернув до СБУ назад. Всі технічні спеціальні засоби для здійснення аудіо та відео фіксації, яке лежало у сумці, яку він носив через плече, йому надавали працівники СБУ. Де саме йому надали вже не пам`ятає. Протоколи про вручення технічних засобів він підписував. Чи відповідала вказана техніка, яка зазначена у протоколі, тій що йому видали, він не знає, оскільки йому не називали її технічні характеристики. Камера була відразу включена, він нічого особисто не включав. Відразу після завершення аудіо- і відеофіксації він спеціальне обладнання передавав назад працівникам СБУ. Він не пам`ятає, щоб він переглядав вказане відео. Зазначив, що свідка ОСОБА_7 він знає, познайомився із ним через вказану справу, і все спілкування зводилися до того, що останній телефонував йому і просив під`їхати в прокуратуру, надати показання. Більше з ним спілкувався.

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що особисто ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 , жодного разу в нього грошових коштів не вимагали, і він передавав їм лише ті суми коштів, які йому назвав ОСОБА_4 . Також, перед оформлення товару, жоден із інспекторів, не вимагав у нього кошти за те, щоб здійснити митне оформлення, а і не казали, що за інших умов розмитнення товару не буде проведено. Однак, хтось, не зміг назвати конкретного хто, натікав йому (як саме та у який спосіб, розповісти не зміг), як він це зрозумів, що за розмитнення необхідно платити кошти. Однак, всі надані ним кошти, він сприймав як хабар. Також зазначив, що за брокерські послуги, які надавали йому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 необхідно було плати кошти, саме як за роботу. Він сприймав, що вони надають саме брокерські послуги, але вважав ціну за їх роботу зависокою. Також зазначив, що під час його зустрічі із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 між ними була розмова з приводу того, що необхідно укласти договір про надання брокерських послуг з метою митного оформлення товару. Укласти договір пропонувала йому ОСОБА_5 Чи надавали йому проект договору про надання брокерських послуг для підписання, та чи він відмовлявся його підписувати, вже не пам`ятає. Однак, наміру в нього підсувати договору не було. Він розумів, що кошти, які він їм надавав, роздаються неофіційно, а тому не бачив необхідності укладати договір. Йому не було принципово укласти договір про надання брокерських послуг.

З приводу товару, який надходив на його ім`я, свідок ОСОБА_6 повідомив, що кожного разу це були запчастини до автомобілів. Перша поставка були амортизатори, а всі наступні різні запчастини. Вказані товари він замовляв із США у свого знайомого, який там проживав, і він мав можливість їх придбати та відправити по дуже низькій ціни. Загальна маса товару, за всі чотири поставки, була близько 1,5 тони кг. Митна вартість товарів, при трьох поставках, складала близько 4 доларів США за кг, а вже при одній із поставок її необхідно було підняти, і вона вже становила 5 доларів США за кг. Всі ці запчастини він замовляв особисто для себе як фізична особа, які потім планував використати у власних цілях. Він не є та не був приватним підприємцем, товар замовляв особисто для себе. В той же час, пояснити з якою саме ціллю та для чого, він купував вказаний товар, ОСОБА_6 суду пояснити не зміг, зазначивши, що йому захотілося і він купив цей товар. При цьому, як саме він використав цей товар, повідомив, що не пам`ятає. Однак, зазначив, що на даний момент товару вже не має, що з ним пояснити не зміг, зазначив, що деталі вже зруйновані, змарновані та фізично знищені ним у гаражі. Також повідомив, що за вказаний товар він не розплачувався із постачальником. Вказаного постачальника, на ім`я ОСОБА_32 , він знайшов по оголошенню в мережі Інтернет. Вони з ним домовилися, що він оплатить товар після його отримання. Однак, після того, як він отримав товар, цей чоловік зник, і він не може з ним зв`язатися, а тому за жодну поставку товару він йому не заплатив. Всі необхідні документи для митного оформлення надавав він особисто, і саме на підставі цих документів і здійснювалося розмитнення товару. На скільки пам`ятає, ОСОБА_1 повідомив йому, які саме документи необхідні для розмитнення товару. Так, крім наявних у нього документів, для митного оформлення товарів йому були необхідні сертифікати відповідності на товар. За порадою ОСОБА_1 він звернувся до центру сертифікації, що знаходиться в м. Києві по вул. Малопідвальна. Прийшовши туди, його направили до іншого якось приміщення, що знаходилося на станції метро "Берестейська". Там він замовив сертифікати відповідності, які потім прийшли йому по пошті. Всі документи на товар він направляв ОСОБА_5 по електронній пошті. Саме вона їх опрацьовували і заповнювала декларації від його імені. Потім вона передавала йому декларації разом із усіма копіями документів, які необхідні для митного оформленні, і він у супроводженні ОСОБА_4 подавав уже декларацію та документи на митницю. Також, там де він робив сертифікати відповідності, йому допомагали заповнити митну декларацію. Будь-які дані вказаних осіб, він повідомити не може. Проекти вказаних декларацій він також направляв ОСОБА_5 , які вона вже корегувала і повністю все заповнювала.

Оглянувши митну декларацію, на якій проставлено штам "відмовлено", свідок ОСОБА_6 повідомив, що він не пам`ятає, щоб йому відмовляли в митному оформленні товару, робив все виключно так як казав йому ОСОБА_4 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він працює старшим оперуповноваженим ГУ БКОЗ СБ України. Так, десь восени 2014 року, точної дати не пам`ятає, з слідчого відділу прокуратури міста Києва на виконання надійшло доручення в рамках даного кримінального провадження за фактом протиправних дій службових осіб м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міністерства доходів і зборів України, внесеного до ЄРДР, на підставі заяви ОСОБА_6 , з метою розкриття та розслідування тяжкого злочину шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, зокрема слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. В рамках даного кримінального провадження він проводив негласну слідчу дію - контроль за вчиненням злочину. Вказана негласна слідча дія проводилася на підставі рішення суду, а також відповідної постанови прокурора. Він особисто діяв, на підставі доручення слідчого на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Вказані процесуальні документи він бачив особисто та ознайомлювався із їхнім змістом. З ОСОБА_6 він раніше знайомий не був, і познайомився виключно в рамках даного кримінального провадження, коли останній звернувся із заявою про злочин, восени 2014 року, і їх спілкування обмежувалося даною справою. ОСОБА_6 в телефонному режимі повідомляв дату, коли буде відбуватися розмитнення товару. Цього дня, перед розмитненням товару, ОСОБА_6 , в приміщенні СБУ ним вручалися, в присутності понятих, за участю спеціаліста, помічені грошові кошти. Перед врученням вказаних грошових коштів, попередньо робилися їх ксерокопії. Вказані кошти належать СБУ, і вони видавалися фінансовим підрозділом СБУ безпосередньо для проведення НСРД. Акту прийому-передачі вказаних коштів йому від СБУ не було. Після чого, в цей же день і відбувалася передача грошових коштів ОСОБА_6 обвинуваченим. Грошові кошти, які ОСОБА_6 не використав, він повертав назад до СБУ, про що складався відповідний процесуальний документ. Взагалі було 3 епізоди вручення грошових коштів. Грошові кошти він вручав ОСОБА_6 як заявнику. Він не залучав ОСОБА_6 до конфіденційного співробітництва. Він не проводив негласні слідчі (розшукові) дії - аудіо-, відеоконтроль особи із застосуванням спеціальних засобів фіксації інформації. Тому він не залучав ОСОБА_6 до вказаних НСРД, і будь-які технічні засоби йому не вручав. Під час проведення вказаних НСРД та інших слідчих дій на території митниці, він не перебував. Він складав протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль за всіма епізодами, коли ОСОБА_6 вручалися кошти обвинуваченим, на підставі доручення слідчого. Він отримав карти пам`яті, а можливо диски, вже не пам`ятає, на яких містилися аудіо- та відеозаписи НСРД. Прослухавши аудіо записи та переглянувши відеозаписи, ним і були складені відповідні протоколи за результатами НСРД, із відібранням лише тих, що мають значення для вказаного кримінального провадження. Враховуючи, що на відеозаписах були відображені особи, а тому вони ним були ідентифіковані і зазначені у протоколах. Також він складав протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які були проведені на підставі ухвал слідчого судді, де було зазначено, кому належить номер мобільного телефону. У протоколах відображалися не всі телефонні розмови, а лише ті, які мали значення для кримінального провадження. На технічних носіях містяться всі записи телефонних розмов. В рамках даного кримінального провадження його допитували як свідка, вже після складання ним протоколів, і надавав показання з приводу того, що йому стало відомо за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. На питання сторони захисту, з приводу того, що його допит було проведено 13.11.2014 року, а протоколи за результатами проведення НСРД, складені ним 02.12.2014 року, показав, що на момент допиту, він вже проводив якісь негласні слідчі дії, а тому йому були відомі відомості, що стосуються даного кримінального провадження. Також ОСОБА_6 , в телефонних розмовах, як заявник повідомляв йому обставини вчинення вказаного злочину щодо вимагання в нього грошей. Що йому стало відомо, те і розповів під час допиту. Оглянувши в ході судового розгляду документи, а саме: та протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213) та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.5 а.с.4-15, 16-23, 24-28, 29-33, 34-36, 37-42, 43-50, 51, 52), свідок ОСОБА_7 підтвердив факт того, що вказані протоколи складені ним, і відомості, які в них відображені відповідають дійсності.

Судом, за клопотанням сторони захисту, було допитано повторно свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні 11.05.2017 року. Повторно допитий свідок ОСОБА_7 показав, що він також в рамках даного кримінального провадження приймав участь у слідчий дії - обшук, коли і де проводили вже не пам`ятає. Участь у всіх слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) діях приймав на підставі доручення слідчого. З приводу того, чи він з ним особисто ознайомлювався, не пам`ятає, оскільки вони надходять на ім`я їхнього керівника, який і визначає, хто з оперуповноважених буде виконувати вказане доручення. Також не пам`ятає, чи надавалось доручення слідчого на вручення помічених коштів ОСОБА_6 . Також показав, що можливо, заздалегідь помічені грошові кошти, вручалися ОСОБА_6 в автомобілі, безпосередньо перед розмитненням товару. У автомобілі була технічна можливість роздрукувати протоколи, а тому протоколи були надруковані, а також зробити копії грошових коштів. На уточнюючи запитання сторони захисти з приводу того, у зв`язку з чим прізвища понятих написані від руки, а не надруковані як весь зміст протоколу, відповіді не надав, зазначивши, що не пам`ятає. З приводу джерела походження коштів, не зміг надати однозначної відповіді, зазначив, що кошти мабуть належать СБУ. Суму коштів, яка вручалася, і яка була використана ОСОБА_6 не пам`ятає. Також не пам`ятає, чи ОСОБА_6 використав всі вручені йому кошти, чи ні. З приводу того, чому в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, щодо отримання грошових коштів від СБУ та повернення невикористаних коштів, нічого пояснити не зміг. Також показав, що він складав протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відео контроль та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Йому передавалися носії інформації із секретаріату, чи це були оригінали носіїв, чи копії їх копії, йому не відомо. Також не пам`ятає чи йому надавалися карти пам`яті, чи диски. Яка використовувалася спеціальна техніка для фіксації вказаних негласних слідчих (розшукових) дій йому невідомо, оскільки участі в їх проведенні не приймав. Оглянувши в ході судового розгляду носії, на яких зафіксовані НСРД (т.5 а.с.53) зазначив, що оформленні вони із дотриманням вимог чинного законодавства, однак чи йому надавалися саме ці для складання відповідних протоколів, повідомити не зміг.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що восени 2014 року він працював на посаді фінансового експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України. Точної дати не пам`ятає, десь восени 2014 року, він прибув до головного приміщення СБУ, що знаходиться на вул. Володимирська, 33 в м. Києві, для проведенні огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів працівниками СБУ, в якості експерта, за вказівкою начальника центру. До центру надходить повідомлення з ГУ СБУ, де зазначаються, що у певний період часу необхідно залучити експерта під час проведення оперативно-розшукових дій, якому необхідно прибути до СБУ. Начальник центру визначає, хто із експертів буде брати участь у вказаних оперативно-розшукових діях, і надає усну вказівку. Експертам навіть не повідомляють, що це за кримінальна справа. Йому необхідно було, відповідно до покладених на нього посадових обов`язків, помітити грошові кошти. На скільки пам`ятає, то було помічено 3000 грн. номіналом по 500 грн. Однак, точно не пам`ятає. Він проводив позначення купюр спеціальним люмінесцентним порошком, за участі одного чи двох оперативних працівників СБУ, який і проводив вказану процесуальну дію, заявника (прізвище не пам`ятає), у присутності двох понятих. Коли він прийшов, то грошові кошти вже були і йому їх надав оперативний співробітник. Що це за кошти та джерело їх походження йому невідомо. Потім він провів позначення купюр, на лицевій стороні, шляхом нанесення, за допомогою стерильного тампону, спеціального люмінесцентного порошку, однак не всіх купюр, а вибірково, начеб то 3 купюри. Після позначення грошових купюр ватний тампон зі зразком порошку було поміщено до конверту, який був опечатані та підписаний ним, а також завірений печаткою. Також за допомогою невидимого барвника - фломастера, призначеного для нанесення невидимого маркування, ним було нанесено, на деякі купюри, надпис: "Неправомірна вигода СБУ". Також, на чистому аркуші формату А4, ним було нанесено надпис: "Неправомірна вигода СБУ", який поміщено в паперовий конверт, який був опечатані та підписаний ним, а також завірений печаткою. Конверти підписував лише він. Вказані конверти в подальшому передавалися експерту. Всі ці дії він проводив у рукавичках, які потім знищуються. Помічені купюри, були поміщені в паперовий пакет та разом з іншими оглянутими купюрами передані заявнику. Руки заявника перед врученням коштів, на скільки пам`ятає, не просвічував. Після завершення даної процесуальної дії було складено протокол, в кому були зазначені всі учасники вказаної дії, перелік купюр, які були помічені, а також технічні характеристики порошку, який нанесено на купюри. Було оголошено зміст вказаного протоколу, проведено звірку купюр, які вручені заявнику з тими, що зазначені у протоколі. Зміст протоколу повністю відповідав дійсності, він був підписаний ним, а також всіма іншими учасниками, будь-яких зауважень ні в кого не було. В подальшому, ввечері того ж дня, близько 20:00-21:00 год. він був запрошений прокурором для участі в освідувані особи та обшуку автомобіля, в якому було затримано особу - водія. Він разом із оперативними працівником, який був із самого початку, прибув на АЗС, що розташована по Бориспільській трасі, між с. Чубинське та с. Гора, де вже стояла якась зупинена машина, і було затримано особу. Після чого прокурор проводив огляд вказаного автомобіля, де в бардачку, чи на сидінні, точно не пам`ятає, були виявлені грошові кошти. З метою перевірки ним просвічено виявлені купюри ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням, під час чого на них, при ультрафіолетовому освітленні виявлено плями порошку. Також, на скільки він пам`ятає, на одній із купюр, було виявлено напис: "Неправомірна вигода СБУ". Потім ним були здійснені змиви з купюр, після чого чистий тампон та тампони з виявленою речовиною поміщені в паперові пакети, які опечатані та скріплені його підписом та прокурора. Також в ході освідування затриманого, просвічено ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням, під час чого на долонях останнього при ультрафіолетовому освітленні виявлено плями порошку, на скільки він пам`ятає. Потім він робив змиви з рук затриманого на тампон, який було в подальшому упаковано у конверт, який опечатаний, підписаний ним та прокурором. Було складено протокол за результатами даної процесуальної дії, який прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих та учасників не надходило, що засвідчено відповідними підписами. Відбувалася відеофіксація вказаної процесуальної дії. Відео йому на ознайомлення не надавали. Більше його ні до яких процесуальних дій не залучали. Дослідження він жодні не проводив. Оглянувши в ході судового розгляду документи, а саме: протокол освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.207-210) та протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213) свідок ОСОБА_8 підтвердив факт того, що він приймав участь у даних процесуальних діях, відомості, які в них відображені відповідають дійсності, що підтверджено його підписом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що точної дати не пам`ятає, ввечері, близько 20:00-21:00 год., він разом зі своїм другом заїхав на АЗС, що розташована на Бориспільській трасі, де до них підійшли працівники поліції, і запропонували бути понятим під час освідувані особи, яку він впізнав, вказавши на обвинуваченого ОСОБА_1 , який був затриманий, а також в обшуку його автомобіля, на що він погодився. Також було запрошено ще одного понятого. Перед проведенням процесуальної дії їм роз`яснили їх права та обов`язки. Вони підійшли до автомобіля, в якому на водійському сидінні, перебував ОСОБА_1 , якого попросили вийти. Після чого вже розпочався обшук в автомобілі, який працівник поліції проводив, перебуваючи ззовні, на вулиці. Він весь час перебував поряд із автомобілем, а саме ближче до задньої частини авто, та намагався спостерігати за всіма діями, йому було все видно, бо в автомобілі були відкриті двері, можливо і передні, а також багажник. В ході обшуку були виявлені, заздалегідь помічені грошові кошти, на скільки пам`ятає в автомобілі. Однак, можливо їх виявили у затриманого. Потім працівниками поліції було запрошено експерта, яким було просвічено ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням руки ОСОБА_1 та грошові кошти, під час чого на долонях останнього, та наче на його куртці, а також на грошах, було виявлено плями порошку. Експертом були здійснені змиви з рук ОСОБА_1 , а також із грошей, після чого тампони з виявленою речовиною поміщені в конверти, які запакували, опечатали, зробивши як пломбу, наклеївши листок, на якому була проставлена печатка, а також підписані ними як понятими та присутніми. Скільки саме було конвертів не пам`ятає, один був точно. Перед тим як покласти в конверти, експерт також просвічував їх. Після цього працівником поліції було складено протокол, оголошено його зміст та надано всім учасникам на ознайомлення. Прочитавши даний протокол, всі відомості зазначені в ньому повністю відповідали дійсності, а тому він його підписав. Будь-яких зауважень та претензій до дій працівників поліції ні в кого не було. Відеозапис даної процесуальної дії, йому переглядати не надавали. В подальшому, того ж дня він приймав участь в якості понятого в проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , адреси не пам`ятає. Перед початком обшуку ОСОБА_1 було оголошено рішення суду про дозвіл на обшук. Обшук в квартирі проводили 2 чи 3 працівники поліції. Він за всіма діями спостерігав, постійно ходив за один працівником поліції, а інший понятий - за іншим. Не пам`ятає чи щось вилучалось в ході обшуку. За результатами процесуальної дії складено протокол, який прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих та учасників не надходило, що засвідчено відповідними підписами. Оглянувши в ході судового розгляду документи, а саме: протокол обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.43-47) та протокол освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.207-210) свідок ОСОБА_9 підтвердив факт того, що він приймав участь у даних процесуальних діях, відомості, які в них відображені відповідають дійсності, що підтверджено його підписом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що точної дати не пам`ятає, точно більше року назад, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_33 перебував у м. Києві, неподалік станції "Золоті ворота", до них підійшов співробітник правоохоронного органу, представився і запропонував бути в якості понятого при позначенні грошових коштів та їх врученні, на що вони погодилися. Після цього вони направилася до приміщення СБУ, де в їх присутності, декількох (3-4) працівників СБУ, за участю експерта, помічали грошові купюри. Перед проведенням даної процесуальної дії їм були роз`ясненні права та обов`язки. Помічення коштів проводив експерт. Він, надягнувши рукавички, дістав спеціальний порошок, і показав, що він світиться при ультрафіолетовому світлі. В процесі огляду їм було пред`явлено виготовлені на принтері ксерокопій всіх купюр, на яких проставлені їх підписи. Скільки саме було грошей та валюту, він не пам`ятає. Потім експерт за допомогою ватного диску наніс порошок на грошові кошти, які були різного номіналу: 100, 200 та 500 грн. Кількість купюр, яка позначалась, не пам`ятає. З метою перевірки позначення вказані купюри експертом просвічено ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням, під час чого на них при ультрафіолетовому освітленні чітко видимі плями порошку зеленого кольору. Також експерт ще щось писав на грошових купюрах, лише з однієї сторони, що саме не пам`ятає. Після чого вказані гроші експерт склав у конверт, який було опечатано, вони на ньому розписалися, і його передали якомусь чоловіку, який повинен був їх передати в якості хабара, який останній поклав до сумки. Прізвище та ім`я він не пам`ятає. Однак, прізвище ОСОБА_6 йому невідоме. За результатами процесуальної дії складено протокол, який прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих та учасників не надходило, що засвідчено відповідними підписами. Потім його викликали ще раз до СБУ, десь через тиждень чи через два після вказаної події, де йому показали якісь документи, надруковані, оголосили їх зміст і дали підписати. Був той самий працівник СБУ, який і проводив процесуальною дію. Який саме документ він підписував не пам`ятає, однак точно не такий самий як в перший раз. Оглянувши в ході судового розгляду документи, а саме: протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213) свідок ОСОБА_10 підтвердив факт того, що він приймав участь у даних процесуальних діях, відомості, які в них відображені відповідають дійсності, що підтверджено його підписом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що точної дати не пам`ятає, близько 2 років назад (осінь 2014 року), він разом зі своїм товаришем ОСОБА_35 перебував у м. Києві, неподалік станції "Золоті ворота", до них підійшов співробітник СБУ, представився і запропонував бути в якості понятих. Після цього вони направилася до приміщення СБУ, піднялись на якісь поверх, в кабінет. Також був запрошений спеціаліст, якісь чоловік, прізвище не пам`ятає. Потім при них, розклали гроші на стіл, було близько 10 000 грн., спеціаліст за допомогою серветки, яку вмочував у спеціальний порошок, почав помічати ним вказані грошові кошти. Звідки взялися ці гроші не пам`ятає. З метою перевірки позначення вказані купюри експертом просвічено ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням, під час чого на них при ультрафіолетовому освітленні чітко видимі плями порошку. Після чого вказані гроші експерт склав у конверт, який було запаковано, вони на ньому розписалися, і його передали якомусь працівнику СБУ, оскільки сторонніх людей там не було. Однак, такого прізвища він не чув, і така особа йому невідома. Також їм читали серії та номера купюр, а вони їх перевіряли. За результатами процесуальної дії складено протокол, який було надруковано, вписували від руки лише дату та час, прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих та учасників не надходило, що засвідчено відповідними підписами. На скільки пам`ятає, більше його до СБУ не викликали. Так, його ще допитували, наче не в той же день, точно вже не пам`ятає. Оглянувши в ході судового розгляду документи, а саме: протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213) свідок ОСОБА_11 підтвердив факт того, що він приймав участь у даних процесуальних діях, відомості, які в них відображені відповідають дійсності, що підтверджено його підписом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що точної дати не пам`ятає, вдень, в робочий час, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_36 перебував у м. Києві, неподалік станції "Золоті ворота", до них підійшли співробітники СБУ, представився і запропонував бути в якості понятих. Раніше вже залучався до участі в якості понятого працівниками СБУ, десь 4 рази, але взагалі по іншим кримінальним справам. Всі рази були випадковими. Вони погодилися, та поїхали разом із працівниками СБУ до аеропорту "Бориспіль", де когось довго чекали. Спочатку було проведено обшук в якомусь приміщенні чи офісі, що знаходиться на території аеропорту. Начеб то це був робочий кабінет ОСОБА_3 . Деталі вказаного обшуку не пам`ятає. В ході вказаного обшуку вилучались якісь документи, які саме не пам`ятає. Після чого вже приймали участь в якості понятих в обшуку автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", який належить обвинуваченому ОСОБА_3 , що знаходився на стоянці. Перед початком обшуку роз`яснювалися права та обов`язки. Автомобіль був зачинений, як вони підійшли. Відкрили його за допомогою ключів, але хто саме не пам`ятає. Перед проведення обшуку власнику зачитували рішення суду про дозвіл на обшук, однак чи вручали не пам`ятає. В ході обшуку, під водійським сидінням, у зимовій шапці, яка там лежала, були виявлені грошові кошти, у розмірі більше 2 000 грн., точної суми не пам`ятає, які в подальшому були вилучені. Чи звіряли серії і номера купюр, не пам`ятає. Також в автомобілі було виявлено та вилучено ще ноутбук та диски. Він із іншим понятим весь час був поряд із автомобілем, на відстані близько до 1 м. Автостоянка освітлювалася, тому добре було все видно. Обшук в автомобілі проводило наче двоє працівників СБУ, які знаходилися ззовні, на вулиці, які повністю обшукали весь салон. Водійські двері в автомобілі були відчинені, і він стояв відразу позаду за працівником СБУ, який проводив обшук. Чи просвічували знайдені грошові кошти за допомогою ультрафіолетової лампи не пам`ятає. Грошові кошти були упаковані в пакет, який був опечатаний, із біркою та печаткою, а також посвідчений підписами понятих. Перелік, вилучених купюр, було записано до протоколу. Чи вилучалась шапка не пам`ятає. За результатами процесуальної дії слідчим, не пам`ятає чи він проводив обшук, чи інший працівник правоохоронного органу, було складено протокол, який прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих не надходило, що засвідчено відповідними підписами. Чи були зауваження у власника не пам`ятає. Вказана процесуальна дія завершилась близько 22:00 год. Після чого, власника авто було затримано працівниками поліції, оскільки його підозрювали в отриманні хабара. Після чого, вони всі разом поїхали за адресою проживання ОСОБА_3 , де також в його квартирі проводили обшук. Вказаний обшук проводився вночі. Чи роз`яснювали власнику з приводу того, чому обшук у квартирі проводиться у нічний час, та чи вручали йому рішення суду про дозвіл на обшук не пам`ятає. В обшуку брав участь слідчий разом із працівником СБУ. Можливо працівник СБУ був не один, не пам`ятає. Обшук проводив працівник СБУ у кожній кімнаті, по черзі. Він та інший понятий весь час були поруч із ним, пересувалися за ним та за всім спостерігали. Слідчий безпосередньо обшук не проводив, а складав протокол за результатами даної процесуальної дії. В ході обшуку квартири, у спальні було виявлено сейф, який власник відкрив самостійно, де були сувенірні купюри, фото дитини із дружиною, золоті прикраси, і ще щось, вже не пам`ятає. Наче вилучали лише банківську карту, однак точно вже не пам`ятає, можливо ще щось. За результатами процесуальної дії слідчим, на кухні, складено протокол, який прочитано вголос, заяв та зауважень від понятих не надходило, що засвідчено відповідними підписами. Близько 3 ночі він повернувся додому. Прізвище ОСОБА_5 йому невідоме. Чи приймав участь він в якості понятого, під час проведення обшуку автомобіля марки "Nissan Maxima" не пам`ятає.

Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме:

- заява ОСОБА_6 на ім`я першого заступника Голови Служби - начальника ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_37 , без зазначення автором дати подання, зареєстрована за № К-994 від 23.10.2014 року, про прийняття заходів, відповідно до чинного законодавства, щодо припинення протиправної діяльності з боку працівників ВМО № 5 м/п "Бориспіль" Київської митниці, в тому числі заступника начальника ОСОБА_1 , за вимагання хабара в розмірі 600 доларів США за безперешкодне оформлення його вантажу (т.2 а.с.37-38);

-протокол обшуку від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.43-47), відповідно до якого, в період часу з 20:20 год. до 21:57 год., слідчим в особливо важливих справах СВ прокуратури м. Києва Авдєєвим В.С., на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду Київської області № 752/19835/14-к, 1-кс/752/5705/14 від 25.11.2014 р. (т.2 а.с.39-42), за участю підозрюваного ОСОБА_1 , спеціаліста-експерта ІСТЕ СБУ ОСОБА_8., старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва ОСОБА_65., у присутності понятих: ОСОБА_38 та ОСОБА_9 , із використанням відеокамери "Panasonic NV GS230EE-S", проведено обшук в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . В ході проведення обшуку, в автомобілі між водійським сидінням та переднім пасажирським сидінням виявлено грошові кошті у кількості 6 купюр, номіналом по 500 грн., на загальну суму 3 000 грн., які освічено за допомогою лампи ультрафіолетового світіння. На одній купюрі містився напис: "Неправомірна вигода СБУ". Крім того, на панелі приладів (торпеда) автомобіля, з правої сторони, навпроти пасажирського сидіння, виявлено документи щодо митного оформлення вантажу, які зі слів ОСОБА_1 залишив ОСОБА_6 . Також, за допомогою лампи ультрафіолетового світіння виявлено сліди на панелі приладів (торпеда) автомобіля, які вилучено за допомогою стерильної серветки, запакованої заводським способом, та поміщено до паперового конверту, який опечатано;

-документи, щодо митного оформлення вантажу, вилучені в ході обшуку в автомобілі ОСОБА_1 , а саме: залишок коштів учасника ЗЕД- клієнт ОСОБА_6 на рахунку митниці станом на 25.11.2014 року (т.2 а.с.48); митні декларації та інвойси щодо вантажу (т.2 а.с.49-74);

-письмова розписка ОСОБА_39 від 27.11.2014 року (т.2 а.с.75) та письмова розписка ОСОБА_1 (т.2 а.с.76) щодо отримання речей, вилучених під час обшуку 25.11.2014 року, у ОСОБА_1 ;

-протокол обшуку від 26 листопада 2014 року (т.2 а.с.81-85), відповідно до якого, в період часу з 00:08 год. до 00:44 год., слідчим прокуратури м. Києва Акуленко А.О., на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду Київської області № 752/19836/14-к, 1-кс/752/5706/14 від 25.11.2014 р. (т.2 а.с.77-80), за участю ОСОБА_3 , у присутності понятих: ОСОБА_12 та ОСОБА_36 , проведено обшук в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", 2007 року, д.н.з. НОМЕР_2 . В ході проведення обшуку, під переднім водійським сидінням автомобіля, виявлено та вилучено шапку чорного кольору, в якій знаходяться складені гроші номіналом: по 500 грн. (ЗД2194004, ЗД2194006); по 200 грн. - 7 купюр (КЙ3492497; ЕХ9618610; ЄЦ8332072; ЗВ6549418; ПВ2080473; ЄЦ8798422; КЙ3492496); по 50 грн. - 5 купюр (ПБ3083631; КХ6726362; РВ7531006; РА9099454; АФ7816517), на загальну суму 2 650 грн. Також на задньому сидінні виявлено та вилучено: ноутбук "ASUS G720X";

-протокол обшуку від 26 листопада 2014 року (т.2 а.с.92-96), відповідно до якого, в період часу з 02:20 год. до 03:10 год., слідчим прокуратури м. Києва Акуленко А.О., на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду Київської області № 752/19845/14-к, 1-кс/752/5715/14 від 25.11.2014 р. (т.2 а.с.88-91), за участю ОСОБА_3 , у присутності понятих: ОСОБА_12 та ОСОБА_36 , проведено обшук в квартирі АДРЕСА_10 . В ході проведення обшуку, у сейфі, який розміщений у вітальні виявлено та вилучено грошові кошти, а саме: купюра номіналом 100 євро; купюра номіналом 50 євро; купюра номіналом 20 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро; 2 купюри номіналом по 2 долари США; 4 купюри номіналом по 1 долару США, всього на суму 180 євро та 8 доларів США. На другій секції, на третій полиці, в шафі, яка розташована в коридорі квартири, виявлено грошову купюру номіналом 500 грн. (ЗИ4481272). У протоколі містяться зауваження ОСОБА_3 з приводу того, що про наявність, виявлених у шафі 500 грн., йому не було відомо;

-протокол обшуку від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.101-104) з додатком до нього (т.2 а.с.105-106), відповідно до якого, в період часу з 23:10 год. до 00:30 год., старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Бойком М.В., на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду Київської області № 752/19846/14-к, 1-кс/752/5716/14 від 25.11.2014 р. (т.2 а.с.97-100), за участю ОСОБА_2 , співробітників ГУ БКОЗ СБ України Макієнка В.О., Вільховського І.С . , у присутності понятих: ОСОБА_41 та ОСОБА_42 , проведено обшук в квартирі АДРЕСА_11 . В ході проведення обшуку виявлено та вилучено грошові кошти номіналом: 500, 200 та 100 грн., на загальну суму 20 900 грн. Перелік купюр зазначено у додатку до протоколу;

-протокол обшуку від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.112-116), відповідно до якого, в період часу з 21:46 год. до 23:35 год., старшим слідчим прокуратури м. Києва Акуленком А.Б., на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду Київської області № 752/19843/14-к, 1-кс/752/5713/14 від 24.11.2014 р. (т.2 а.с.107-111, 117-121), за участю ОСОБА_43 , у присутності понятих: ОСОБА_12 та ОСОБА_36 , проведено обшук у відділі митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці, а саме в приміщенні кабінету № 110, в якому працює головний державний інспектор ОСОБА_44 , де у другій шухляді зверху, другого столу, розташованого прямо перед входом до кабінету, виявлено та вилучено: митну декларацію на ім`я ОСОБА_6 № 125120105/2014/328440 від 25.11.2014 року та 17 аркушів додатків до неї. Також у шухляді для клавіатури виявлено грошову купюру номіналом 200 грн. (ЕЧ1325901). Такж в ході даної слідчої дії було проведено обшук в кабінеті № 115, в якому працює інспектор ОСОБА_2., та у кабінеті № 102, в якому працює заступник начальника ВМО № 5 ОСОБА_1.;

-протокол обшуку від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.122-126), з додатком до нього (т.2 а.с.127-204) відповідно до якого, в період часу з 21:19 год. до 00:30 год., прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва Вельковим А.В., на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді, за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у присутності понятих: ОСОБА_45 та ОСОБА_46 , проведено обшук у адміністративній будівлі за місцем розташування відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці, а саме в приміщенні кабінету № 55, що знаходиться на другому поверсі. В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: на робочому столі, що знаходиться під вікном, ноутбук марки "ASUS № 2380", а також, в другій шухляді столу - скриньку, в якій знаходилися грошові кошти: 13 купюр, номіналом по 100 грн., одна купюра номіналом 500 грн., одна купюра номіналом 200 грн., одна купюра номіналом 20 грн., три купюри номіналом 50 євро, а також паперовий згорток, скріплений скріпкою синього кольору, в якому загорнуто три купюри номіналом по 100 доларів США. Також в ході даної слідчої дії, у сейфі, виявлено та вилучено: конверт з коричневого паперу, в якому містилося: 60 купюр номіналом по 100 доларів США, одна купюра номіналом 50 доларів США, три купюри номіналом 20 доларів США та одна купюра номіналом 10 доларів США, а всього на загальну суму 6 120 доларів США; конверт з білого паперу, в якому знаходилося: 30 купюр номіналом 100 доларів США, одинадцять купюр номіналом 50 доларів США, десять купюр номіналом 20 доларів США, три купюри номіналом 10 доларів США, одна купюра номіналом 50 фунтів, одна купюра номіналом 5 фунтів, а всього на загальну суму 9780 доларів США; згорток з грошима, в якому знаходилося 64 купюри номіналом 200 грн., три купюри номіналом 50 грн., чотири купюри по 100 доларів США, одна купюра номіналом 20 доларів США, одна купюра номіналом 10 доларів США, а всього на загальну суму 12 950 грн. та 430 доларів США; скринька з пластику, в якій знаходилося 47 купюр номіналом по 100 грн., чотири купюри номіналом по 10 доларів США, 3 купюри номіналом по 5 доларів США, дві купюри номіналом 1 долар США, 40 купюр номіналом 100 грн., 24 купюри номіналом 50 грн., вісім купюр номіналом 200 грн., дві купюри номіналом 20 грн., 4 купюри номіналом 5 грн., 2 купюри номіналом 2 грн., дві купюри номіналом 1 грн. За допомогою ксерокопію вальної техніки із вищезазначених купюр зроблено фото копії, що є додатком до вказаного протоколу;

-протокол освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.207-210), проведеного на підставі постанови про освідування особи, за підписом старшого процесуального прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65., від 25.11.2014 року (т.2 а.с.205-207), відповідно до якого прокурор ОСОБА_65., за участю спеціаліста-експерта ІСТЕ СБУ ОСОБА_8., слідчого в ОВС прокуратури м. Києва Авдєєва В.С., у присутності понятих: ОСОБА_38 та ОСОБА_9 , із використанням відеокамери "Panasonic NV GS230EE-S", за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, автодорога "Київ-Бориспіль", 31 км + 380 м, за добровільною згодою затриманого ОСОБА_1 , його освідування. В ході освідування встановлено, що при застосуванні лампи із ультрафіолетовим випромінювання, яким освічено внутрішню сторону лівої та правої долонь ОСОБА_1 спостерігається незначне світіння світло-зеленого кольору. Після чого спеціалістом здійснено змиви із долонь ОСОБА_1 , які упаковано та вилучено. Під час освічення ультрафіолетовим випромінюванням куртки, в яку одягнений ОСОБА_1 , слідів свічення не виявлено;

-касета, на якій міститься відеозапис обшуку від 25.11.2014 року та освідуваченя ОСОБА_1 , що була приєднано стороною захисту не разом із протоколами відповідних слідчих дій, а окрема, за клопотанням сторони захисту (т.5 а.с.214);

-протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року з додатком до нього (т.2 а.с.211-213, 214-225), згідно якого старшим оперуповноваженим в ОВС 2 сектору 1 відділу 4 управління ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7., в кабінеті № 322 адмінбудівлі ГУ БКОЗ СБ України за адресою: м. Київ, вул. Молопідвальна, 29, в присутності понятих: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за участю спеціаліста-експерта ІСТЕ СБ України ОСОБА_8., оглянуто грошові кошти в сумі 19 000 гривень: 35 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна; 6 купюр номінальною вартістю по 200 гривень кожна; 6 купюри номінальною вартістю по 100 гривень кожна. Із вказаних грошових коштів, сума у розмірі 12 000 грн., а саме: 24 купюри номіналом по 500 грн., помічені спеціалістом за допомогою спеціального люмінесцентного порошку "Люмінор 496-Т", та 2 купюри із числа перелічених номіналом 500 грн.: ЗД6194323 та ЗД6194324, помічені за допомогою невидимого барвника - фломастера, призначеного для нанесення невидимого маркування, шляхом нанесення надпису: "Неправмірна вигола СБУ". При освітленні даних купюр ліхтарем з ультрафіолетовим випромінюванням з новим елементом живлення: вказаний надпис світиться блакитним кольором, а на помічених купюрах "Люмінором 496-Т" чітко видимі люминесцируючі плями зеленого кольору. Зі спеціального невидимого люмінесцентного порошка ватним тампоном взятий зразок порошку поміщений в паперовий коверт, загорнуто в фольгу та поміщений в паперовий конверт, який опечатано, скріплено печаткою, де поняті поставили свої підписи. Крім того, на аркуші паперу формату А-4 спеціальним люмінесцентним фломастером виконано напис "Неправомірна вигода СБУ", та поміщений в паперовий конверт, який опечатаний печаткою, на якому поняті поставили свої підписи. Вказані грошові кошти у розмірі 19 000 грн. вручені ОСОБА_6 і необхідні для участі у проведенні негласних слідчих дій для отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності посадових осіб Державної фіскальної служби, їх зв`язків, пов`язані із зловживанням своїм службовим становищем. Помічені купюри, поміщені в паперовий конверт та разом з іншими, оглянутими купюрами поміщені в сумку, що належить ОСОБА_6 , яку він тримає в руках. До даного протоколу додано ксерокопії купюр;

-протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатком до нього (т.2 а.с.226-227, 228-233), згідно якого старшим оперуповноваженим в ОВС 2 сектору 1 відділу 4 управління ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , в період часу з 10:30 год. по 11:10 год., у власному автомобілі, в присутності понятих: ОСОБА_41 та ОСОБА_47 , оглянуто грошові кошти в сумі 5 000 гривень: 6 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна з серійними номерами: ЗД8444004; ЗД8444003; ЗД8444023; ЗД8444022; ЗД2194001; ЗД6492083; 5 купюр номінальною вартістю по 200 гривень кожна з серійними номерами: ЄЗ3646121; ВЕ1501369; КН3341562; КН6954772; КД7535538; 10 купюр номінальною вартістю по 100 гривень кожна з серійними номерам: МЛ5722394; АВ8897693; ВЄ7119966; ВЧ1137264; БК9264971; ГЦ9722786; КЗ3579939; ЕВ3281634; ВЮ5635269; ВЮ9746673. Вказані грошові кошти у розмірі 5 000 грн. вручені ОСОБА_6 і необхідні для участі у проведенні негласних слідчих дій для отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності посадових осіб Державної фіскальної служби, їх зв`язків, пов`язані із зловживанням своїм службовим становищем. Вказані купюри поміщені в чорну шкіряну сумку, що належить ОСОБА_6 , яку він тримає в руках. До даного протоколу додано ксерокопії купюр;

-протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатком до нього (т.2 а.с.234-235, 236-243), згідно якого старшим оперуповноваженим в ОВС 2 сектору 1 відділу 4 управління ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , в період часу з 11:15 год. по 12:00 год., у власному автомобілі, в присутності понятих: ОСОБА_41 та ОСОБА_47 , оглянуто грошові кошти в сумі 10 000 гривень: 12 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна з серійними номерами: ЛА9001249; ЛА9001248; ДА9001251; ЛА9001250; БР0532108; АА4255236; ВД1236548; ВХ6485522; АА3142252; ЗФ8215486; ЗИ4481272; ЗГ1027219; 20 купюр номінальною вартістю по 200 гривень кожна з серійними номерами: ЄЕ5444229; ЄЩ6848045; ЕХ8438322; ЕЗ2213277; КА1228212; ЕЦ0263766; АА4943917; КГ9317350; АВ9011398; ЄЖ22852421; ЕЧ4069960; ЗЗ3537795; ЗЕ0660163; ВЧ9486118; ЕГ3256470; МА1807311; АГ7366379; МА6239819; ВЗ7648266; ЄС8684329. Вказані грошові кошти у розмірі 10 000 грн. вручені ОСОБА_6 і необхідні для участі у проведенні негласних слідчих дій для отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності посадових осіб Державної фіскальної служби, їх зв`язків, пов`язані із зловживанням своїм службовим становищем. Вказані купюри поміщені в чорну шкіряну сумку, що належить ОСОБА_6 , яку він тримає в руках. До даного протоколу додано ксерокопії купюр;

-протокол огляду речей та документів від 25.03.2015 року (т.3 а.с.1) слідчий в особливо важливих справах СВ прокуратури м. Києва Авдєєв В.С., перебуваючи у службовому кабінеті № 1 приміщення СВ прокуратури м. Києва, провів огляд грошових коштів, вилучених в ході проведення обшуку автомобіля ОСОБА_1 , які знаходилися у конверті коричневого кольору з пояснювальними записами експерта, де виявлено грошові кошти на суму 3 000 грн., а саме: шість банкнот номіналом по 500 грн. кожна, з серійними номерами: ЗД6194323; ЗД6194326; ЗГ1628220; ЗД6194328; ЗД6194327; ЗД6194325. В ході даної слідчої дії також було скопійовано зазначені грошові кошти (т.3 а.с.4-7);

-постанова слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. про визнання речей, предметів і цінностей речовими доказами та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів (т.3 а.с.2-3);

-висновок експерта № 080/15 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 22.05.2015 року з додатком № 1 до нього (т.3 а.с.9-30, 31-105), проведеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, відповідно до якого персональний комп`ютер типу ноутбук, модель "ASUS X75V CCNOCX087892499", що наданий на дослідження знаходиться у працездатному стані (дозволяє зчитування відтворену на накопичувачі на жорсткому магнітному диску інформацію/данні). На накопичувачі, на жорсткому магнітному диску із складу даного ноутбуку знаходяться електронні файлі: текстові, графічні, баз даних, електронної пошти, що містять літерні послідовності у вигляді: " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ОСОБА_49 ", " ОСОБА_25 ". Перелік, виявлених відомостей, наведено у таблицях 3.4.1-3.4.3, вміст виявлених файлів (текстових та графічних) наведено у Додатку № 1;

-висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року з ілюстративною таблицею (т.3 а.с.106-117) та додатком до нього (т.3 а.с.8), наданого експертом Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України Поплавським О.П., з якого вбачається, що у наданих на дослідження змивах з рук ОСОБА_1 , виявлені сліди спеціальної хімічної речовини, яка має УФ-променях люмінесценцію зелено-жовтого кольору, і містить у своєму складі хімічну речовину - 2-(2-бензоксазоліл)-фенол. У наданому на дослідженні змиві з торпеди автомобіля ОСОБА_1 , виявлені сліди спеціальної хімічної речовини, яка має УФ-променях люмінесценцію зелено-жовтого кольору, і містить у своєму складі хімічну речовину - 2-(2-бензоксазоліл)-фенол. Виявлена, спеціальна хімічна речовина, на змивах з рук ОСОБА_1 та на змиві з торпеди автомобіля ОСОБА_1 , однакова за своїми фізико-хімічними властивостями (в межах проведених досліджень) з речовиною, якою було марковано грошові купюри номіналом по 500 грн. (у кількості 6 шт.), які було вилучено під час обшуку 25.11.2014 року, тобто вони мають спільну родову приналежність. Напис "Не правомірна вигода СБУ" на купюрі гривни під серійним номером ЗД6194323, виконано спеціальною хімічною речовиною, яка однакова, в межах вивчених фізико-хімічних властивостей із спеціальною хімічною речовиною напису: "Не правомірна вигода СБУ", наданою в якості зразки порівняння, тобто вони мають спільну родову приналежність;

- копія наказу № 469-о від 25.12.2013 року, за підписом начальника Київської митниці ДФС ОСОБА_50 (т.3 а.с.168, 169, 170), згідно якого з 01.01.2014 року присвоєно спеціальні звання посадовим особам Київської митниці Міндоходів, а саме: ОСОБА_1 (завідувач сектору) - радник податкової та митної справи ІІІ ранку; ОСОБА_2 (старший державний інспектор ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" - інспектор податкової та митної справи ІІ рангу; ОСОБА_3 (головний державний інспектор) - радник податкової та митної справи ІІІ рангу;

- копія наказу № 372-о від 23.06.2014 року, за підписом в.о. начальника митниці Іванюка М.М. (т.3 а.с.171), згідно якого з 24.06.2014 року ОСОБА_3 переведено на посаду головного державний інспектор ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт";

- копія наказу № 95-о від 12.02.2014 року, за підписом начальника митниці ОСОБА_51 (т.3 а.с.172), згідно якого з 17.02.2014 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт", за результатами стажування;

- копія наказу № 442-о від 09.07.2014 року, за підписом в.о. начальника митниці Іванюка М.М. (т.3 а.с.173), згідно якого з 10.07.2014 року ОСОБА_2 переведено на посаду головного державний інспектор ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт";

- копія посадової інструкції Головного державного інспектора ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міндоходів, затвердженої в.о. начальника Київської митниці Міндоходів Іванюком М.М. 01.07.2014 року (т.3 а.с.186-193), з якою 10.07.2014 року був ознайомлений ОСОБА_2 , що підтверджується його особистим підписом;

- копія посадової інструкції Головного державного інспектора ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міндоходів, затвердженої в.о. начальника Київської митниці Міндоходів ОСОБА_52 18.08.2014 року (т.3 а.с.194-202), з якою 18.08.2014 року був ознайомлений ОСОБА_3 , що підтверджується його особистим підписом;

- копія посадової інструкції заступника ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці Міндоходів, затвердженої в.о. начальника Київської митниці Міндоходів ОСОБА_50 27.05.2013 року (т.3 а.с.203-208). На даному документі знаходиться підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення з текстом вказаного документу;

- копія попередження про спеціальні обмеження щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби підписане ОСОБА_3 25.11.2014 р. (т.3 а.с.174-175);

- аркуші ознайомлення особового складу сектора № 1 відділу митного оформлення № 1 та особового складу м/п "Східний термінал" від 29.06.2011 року з Законом України від 07.04.2011 року "Про засади запобігання та протидії корупції" (т.3 а.с.209, 210), яким підтверджується факт ознайомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із положеннями даного Закону;

- копії митної декларації № 125120105/2014/323747 від 10.10.2014 року з додатками до неї (т.4 а.с.2-4, 5-13); митної декларації № 125120105/2014/326823 від 10.11.2014 року з додатками до неї (т.4 а.с.14-19, 20-43); митної декларації № 125120105/2014/327731 від 18.11.2014 року з додатками до неї (т.4 а.с.45-49, 50-70), що стали підставою для митного оформлення товарів, які надійшли на адресу фізичної особи ОСОБА_6 , що надані Київською митницею Міндоходів (т.4 а.с.1);

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо- відеокотролю за 10.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-15), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8041т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.112-114) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зокрема: аудіо-, відео контроль, терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.127-128), про те, що в ході проведення 10.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 року за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації аудіо- відео контролю особи отримано фактичні дані про злочин та особу. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалися між заявником ОСОБА_6 та обвинуваченими під час їх зустрічей на території аеропорту "Бориспіль" 10.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 року, а також зміст розмов між заявником ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на території м. Києва 10.11.2014 року та 25.11.2014 року на території АЗС "Восток" (траса "Бориспіль-Київ");

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо- відеокотролю за 25.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.16-17), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. № 06/1-2752т від 14.11.2014 р. - вх. № 13710/1 від 17.11.2014 року (т.7 а.с.142-143), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8040т від 14.11.2014 року, якою клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. від 14.11.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.139-141) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема: аудіо-, відео контроль, терміном до 14.01.2015 року (т.7 а.с.202-203), про те, що в ході проведення 25.11.2014 року за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації аудіо- відео контролю особи отримано фактичні дані про злочин та особу. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмови, у роздрукованому вигляді, що відбувалися між заявником ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час їх зустрічі на території аеропорту "Бориспіль" 25.11.2014 року;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо- відеокотролю за 10.11.2014, 11.11.2014 та 18.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.18-23), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8039т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.118-120) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема: аудіо-, відео контроль, терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.123-124), про те, що в ході проведення 10.11.2014, 11.11.2014 та 18.11.2014 року за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації аудіо- відео контролю особи отримано фактичні дані про злочин та особу. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 під час їх зустрічей на території аеропорту "Бориспіль" 10.11.2014, 11.11.2014 та 18.11.2014 року;

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо- відеокотролю за 10.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.24-28), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8040т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.115-117) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: аудіо-, відео контроль, терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.125-126), про те, що в ході проведення 10.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 року за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації аудіо- відео контролю особи отримано фактичні дані про злочин та особу. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , під час їх зустрічі на території аеропорту "Бориспіль" 10.11.2014 року, а також зміст розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на території м. Києва 10.11.2014 року та 18.11.2014, 25.11.2014 року на території АЗС "Восток" (траса "Бориспіль-Київ");

- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо- відеокотролю за 11.11.2014 та 25.11.2014 від 02.12.2014 року від 02.12.2014 року (т.5 а.с.29-33), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8042т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.109-111) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема: аудіо-, відео контроль, терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.129-130), про те, що в ході проведення 10.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 року за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації аудіо- відео контролю особи отримано фактичні дані про злочин та особу. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 під час їх зустрічей на території аеропорту "Бориспіль" 11.11.2014 та 25.11.2014 року;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-36), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8040т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.115-117) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, а саме: з номеру телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_1 , терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.125-126), згідно якого було знято інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_3 , який знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 , за період часу з 10 по 25 листопада 2014 року, за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3235 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі містяться аудіозаписи та стенограми проведеного оперативного-технічного заходу по зняттю інформації з мобільного номеру НОМЕР_3 , де зафіксовані телефонні розмови ОСОБА_1 із свідком ОСОБА_6 ;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.37-42), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8039т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.118-120) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, а саме: з номеру телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , а також оператора стільникового зв`язку ПАТ "Укртелеком" НОМЕР_6 , якими користується ОСОБА_4 , терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.123-124), згідно якого було знято інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру з абонентського номеру НОМЕР_5 , який знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_4 , за період часу з 10 по 25 листопада 2014 року, за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі містяться аудіозаписи та стенограми проведеного оперативного-технічного заходу по зняттю інформації з мобільного номеру НОМЕР_4 , де зафіксовані телефонні розмови ОСОБА_4 із свідком ОСОБА_6 ;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.43-50), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8041т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.112-114) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зокрема: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, а саме: з номеру телефону оператора мобільного зв`язку ТОВ "Астеліт" НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_6 , терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.127-128), згідно якого було знято інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру з абонентського номеру з абонентського номеру НОМЕР_7 , який знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_6 , за період часу з 10 по 25 листопада 2014 року, за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації. Матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходиться на оптичному диску, реєстр. № номер відсутній від 11.12.2014 року (т.5 а.с.53). У вказаному протоколі містяться аудіозаписи та стенограми проведеного оперативного-технічного заходу по зняттю інформації з мобільного номеру НОМЕР_7 , де зафіксовані телефонні розмови ОСОБА_6 із обвинуваченим ОСОБА_53 , а також телефонні розмови ОСОБА_6 із обвинуваченим ОСОБА_1 ;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.51), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 р. - вх. № 12976/1 від 31.10.2014 року (т.7 а.с.131-133), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8042т від 29.10.2014 року, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. від 29.10.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.109-111) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, а саме: з номеру телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" НОМЕР_8 , а також оператора стільникового зв`язку ПАТ "Укртелеком" НОМЕР_6 , якими користується ОСОБА_5 , терміном до 28.12.2014 року (т.7 а.с.129-130), про те, що в ході проведення, в період часу з 10 по 25 листопада 2014 року, за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентських номерів НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , які знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_5 . В ході даної негласної слідчої дії не отримано фактичних даних про злочин та особу, які згідно з п. 1 ст. 10 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" та ч. 1 ст. 256 КПК України можуть бути використані в ході проведення досудового розслідування;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.52), складеного співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання доручення старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури м. Києва ОСОБА_65. № 06/1-2752т від 14.11.2014 року - вх. № 13710/1 від 17.11.2014 року (т.7 а.с.142-143), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8040т від 14.11.2014 року, якою клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. від 14.11.2014 року, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини (т.7 а.с.139-141) задоволено, та надано дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, а саме: з номеру телефону оператора мобільного зв`язку ПрАТ "МТС Україна" НОМЕР_10 , яким користується ОСОБА_3 , терміном до 14.01.2015 року (т.7 а.с.202-203), про те, що в ході проведення, в період часу з 10 по 25 листопада 2014 року, за участю співробітників ДОТЗ СБ України із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_10 , який знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3 . В ході даної негласної слідчої дії не отримано фактичних даних про злочин та особу, які згідно з п. 1 ст. 10 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" та ч. 1 ст. 256 КПК України можуть бути використані в ході проведення досудового розслідування;

- відео-звукозаписами, що містяться на оптичному DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ (т.5 а.с.53), переглянутих в ході судового розгляду, на яких зафіксовані дані, що відображені у вищезазначених протоколах за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо- відеокотролю від 02.12.2014 року (представлені для дослідження відео-звукозаписи не в оригіналі);

- аудіозаписи, що містяться на оптичному DVD-диску № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ (т.5 а.с.53), прослухані в ході судового розгляду на яких зафіксовані дані, що відображені у вищезначених протоколах за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року;

- флеш-накопичувачі, формату "micro sd", марки "Transcend", об`єм пам`яті 8 GB та 16 GB: 1) НСРД-1238-1, реєстраційний номер 3205 від 07.11.2014 року, акт розсекречення № 14-4793; 2) НСРД-1238-2, реєстраційний номер 3207 від 07.11.2014 року, акт розсекречення № 14-4793; 3) НСРД-1238-3, реєстраційний номер 3206 від 07.11.2014 року, акт розсекречення № 14-4793. Вказані флеш-накопичувачі були дослідженні у судовому засіданні 11.05.2017 року, в порядку ч. 3 ст. 359, ст. 360 КПК України, за участю спеціаліста - старшого судового експерта відділу комп`ютерно-технічних досліджень лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій КНДЕКЦ МВС України Криворучека В.І. (т.6 а.с.196-197), залученого до участі у кримінальному провадженні, за клопотанням сторони обвинувачення, на підставі ухвали суду від 26.01.2017 року (т.6 а.с.71), який використовуючи портативний персональний комп`ютер "ASUS" модель "X51RL", серійний номер: 83NOAS41443012G, який знаходиться на балансі КНДЕКЦ МВС України, та картрідер із функцією блокування: без серійного номеру, який знаходився у режимі: "read all", встановив, що при відкритті кожного флеш-накопичувача на них відсутні будь-які файли, вони є порожніми. Разом з тим зазначив, що вказані флеш-накопичувачі були або відформатовані, або пошкодженні. Відтворити інформацію в судовому засіданні не можливо, оскільки відбулося її пошкодження, або встановлено пароль, або взагалі знищено інформацію;

- лист № 34-12804 вих.16 від 16.09.2016 року, за підписом першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Сайнога О.М., адресований прокуратурі м. Києва (т.6 а.с.3) з приводу вжиття заходів до скасування грифу секретності з ухвал слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва, на підставі яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, в рамках даного кримінального провадження, а також з клопотань про надання дозволу на їх проведення, та спрямування їх до Бориспільської місцевої прокуратури для відкриття учасникам кримінального процесу та долучення до матеріалів провадження в суді;

- супровідні листи № 01-1/1187н/т та № 01-1/1186н/т від 02.11.2017 року, за підписом голови експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду міста Києва Гладій С.В. (т.7 а.с.121, 122) щодо надання розсекречених матеріальних носіїв інформації - ухвал Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на здійснення негласних слідчих (розшукових) дій: № 01-8042н/т/НСД від 29.10.2014, № 01-8041н/т/НСД від 29.10.2014, № 01-8040н/т/НСД від 29.10.2014, № 01-8039н/т/НСД від 29.10.2014, наданих в рамках кримінального провадження № 4201410000000001238;

- постанова про проведення контролю за вчиненням злочину, винесена старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури м. Києва ОСОБА_65., 30.10.2014 року (т.7 а.с.134-136), зі змісту якої вбачається, що прокурором прийнято рішення про здійснення у кримінальному провадженні № 4201410000000001238 від 23.10.2014 року негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме: грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, щодо наступних осіб - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном до 30.12.2014 року. Проведення контролю за вчиненням злочину у виді імітування обстановки злочину, а також помітку, огляд та вручення грошових коштів (предмету неправомірної вигоди) доручити співробітникам ГУ БКОЗ СБ України;

- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.10.2014 року, за підписом старшого прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури м. Києва ОСОБА_65. (т.7 а.с.137-138), адресоване заступнику начальника ГУ БКОЗ СБ України полковнику Аркуші О.М., яким доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, відповідно до вищезазначеної постанови про контроль за вчиненням злочину від 30.10.2014 року;

- постанова про проведення контролю за вчиненням злочину, винесена старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури м. Києва ОСОБА_65., 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146), зі змісту якої вбачається, що прокурором прийнято рішення про здійснення у кримінальному провадженні № 4201410000000001238 від 23.10.2014 року негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме: грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, щодо наступних осіб - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном до 30.12.2014 року. Проведення контролю за вчиненням злочину у виді імітування обстановки злочину, а також помітку, огляд та вручення грошових коштів (предмету неправомірної вигоди) доручити співробітникам ГУ БКОЗ СБ України;

- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.11.2014 року, за підписом старшого прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури м. Києва ОСОБА_65. (т.7 а.с.147-148), адресоване заступнику начальника ГУ БКОЗ СБ України полковнику Аркуші О.М., яким доручено проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, відповідно до вищезазначеної постанови про контроль за вчиненням злочину від 24.11.2014 року;

- супровідний лист № 17/2/3-415вих-18 від 10.05.2018 року, за підписом прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м. Києва Ладного І, адресованого до Бориспільської місцевої прокурати Київської області (т.7 а.с.199);

- супровідні листи № 01-1/739н/т та № 01-1/740н/т від 04.05.2018 року, за підписом голови експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду міста Києва Глиняного В.П. (т.7 а.с.200, 201) щодо надання розсекречених матеріальних носіїв інформації - ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на здійснення негласних слідчих (розшукових) дій: № 01-8640н/т/НСД від 14.11.2014 року, наданої в рамках кримінального провадження № 4201410000000001238.

Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків: ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_36 , ОСОБА_38 , ОСОБА_42 , однак надалі прокурор, у судовому засіданні 27.09.2016 року та 12.10.2016 року, відмовився від клопотання щодо допиту свідків: ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та свідка ОСОБА_36 відповідно, а також у судовому засіданні 21.02.2020 року - від клопотання щодо допиту свідків: ОСОБА_38 , ОСОБА_42 . Сторона захисту не наполягала на виклику вказаних свідків. З огляду на вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, на думку суду, указані обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.

За клопотанням сторони захисту, в судовому засіданні 15.06.2016 року, судом було допитано свідка захисту ОСОБА_13 , який показав, що він працює на посаді головного інспектора ВМО № 5 Київської митниці. В їхньому підрозділі визначено осіб, які мають повноваження щодо прийняття митних декларацій. Саме до його посадових обов`язків входить прийняття митних декларацій, заповнюється карточка встановленої форми, що заноситься до бази і автоматично видно навантаження та зайнятість кожного інспектора. Маючи вказані дані, і здійснюється визначення інспектора, який буде проводити розмитнення даного товару. Він перебував на роботі, до нього звернувся ОСОБА_22 разом із декларантом ОСОБА_6 , який як він зрозумів, не знав, де саме подавати митну декларацію. Він перевірив всі документи, особу декларанта, і прийняв митну декларацію до митного оформлення, присвоївши їй відповідний номер. Після чого, він особисто визначив інспектора, який буде здійснювати митне оформлення ОСОБА_2 . Вказані відомості фіксуються на інформаційному аркуші до декларації. Будь-яких вказівок на визначення саме цього інспектора, йому ні ОСОБА_1 , ні хто інший, не давав, і він особисто його визначив інспектора ОСОБА_2 , виходячи із його навантаження та зайнятості. Це було звичайне митне оформлення і подача митної декларації декларантом. Більше ОСОБА_6 він ніколи не бачив. Про цю справу дізнався лише пізніше, коли повідомили про цю подію на митниці. Зазначив, що начальник підрозділу та його заступник мають аналогічні повноваження щодо розподілу митних декларацій, а тому могли самостійно визначити інспектора, який буде здійснювати митне оформлення відповідної декларації. Тому надавати йому якісь вказівки з цього питання, навіть не має ніякого сенсу. Також зазначив, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 як заступника начальника ВМО № 5 входить надання консультацій з приводу подання і оформлення митних декларацій, тому до нього дуже часто звертаються з вказаним питанням. Будь-які факти з приводу того, що ОСОБА_1 надає такі консультації за винагороду йому невідомі.

Допитаний в судовому засіданні 14.06.2016 року, за клопотанням сторони захисту, свідок ОСОБА_14 , показав, що він працював в компанії ТОВ "ДТЄ Авіа", офіс якої знаходиться поруч із ТОВ "Делайт Сервіс", і вони постійно пересікалися в процесі роботи. На скільки він пам`ятає, 10 листопада 2014 року, він перебував на робочому місці, до них у офіс зайшла ОСОБА_54 , щоб роздрукувати договір зі свого комп`ютера, яка досить часто друкує у них документи. В цей час до неї зайшов якісь чоловік, невеликого зросту, середньої тіло будови, і після того як ОСОБА_54 роздрукувала договір про надання брокерських послуг, то відразу запропонувала цьому чоловіку його підписати, на що останній вибачився і повідомив, що в нього не має часу, він поспішає.

Також допитаний в судовому засіданні 14.06.2016 року, за клопотанням сторони захисту, свідок ОСОБА_15 , показав, що у 2014 року він працював у ТОВ "Делайт Сервіс" на посаді комерційного директора, на даний час вже не працює. ОСОБА_6 він не знає, однак вказане прізвище йому знайоме, і він його чув, як їхнього клієнта. Десь на початку, чи в середині, осені 2014 року, останній приходив до їхнього офісу, і повідомляв, що бажає розмитнити товар: "запчастини до автомобіля". При цьому чув як ОСОБА_5 розповідала про повний комплекс митно-брокерських послуг, які надає ТОВ "Делайт Сервіс" та, в усній формі, пропонувала йому укласти договір про надання брокерських послуг. Він їй не надав однозначної відповіді, лише сказав, що подумає. Він розцінював його як нового клієнта, вже пізніше йому хтось повідомив його прізвище. Звичайно послуги, що надавала їхня компанія були платними. Про винагороду працівникам митниці ніхто не говорив. Виключно надання брокерських послуг, зокрема щодо заповнення митної декларації.

При цьому, в ході судового розгляду, за клопотаннями сторони захисту, яке було задоволено судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено судом: договір № 71 про надання транспортно-експедиційних послуг та/або митно-брокерських послуг від 10.11.2014 року, сторонами якого є ТОВ "Делайт-Сервіс", в особі директора ОСОБА_5 (виконавець), та ОСОБА_6 (замовник), предметом якого є взаємовідносини сторін при виконанні виконавцем доручень замовника на організацію перевезень вантажів та/або від імені замовника здійснити декларування товарів, який підписаний ОСОБА_5 , однак підпис ОСОБА_6 відсутній (т.5 а.с.106-108); скріншоти, що стосуються надання митно-брокерських послуг ТОВ "Делайт Сервіс" ОСОБА_6 , виготовлені із ноутбуку "ASUS" № 2380 та скріншоти із поштової скриньки переписки ТОВ "Делайт сервіс" з ОСОБА_6 (т.5 а.с.56-76). Дані докази були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, що було підтверджено ними в судовому засіданні.

Крім того, в судовому засіданні 12.10.2016 року, за клопотанням сторони захисту було дослідження ноутбук, модель "ASUS X75V CCNOCX087892499", яким користується ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу, що прокурор в судовому засіданні не оспорював факт переписки обвинуваченої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 , а також не заперечував, що вищезазначені документи стосуються надання митно-брокерських послуг ТОВ "Делайт Сервіс" ОСОБА_6 .

Крім того, в судовому засіданні також були досліджені і інші докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження, за клопотанням сторони захисту (т.5 а.с.56-124), які були відкриті стороні обвинувачення, відповідно до ст. 290 КПК України, що було підтверджено ним як в судовому засіданні, так і відповідною письмовою розпискою, що міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.54-55).

Крім того, за клопотанням учасників процесу, в ході судового розгляду кримінального провадження були досліджені та залучені до матеріалів кримінального провадження додаткові матеріали, а саме:

- лист № 01-1/882 н/т від 14.12.2016 року, за підписом голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_55 (т.6 а.с.51-52), який надійшов на адресу суду на виконання ухвал суду від 10.11.2016 року (т.6 а.с.37), зі змісту якого вбачається, що слідчими суддями Апеляційного суду міста Києва не постановлялися ухвали, якими надано дозвіл на здійснення заходів, які тимчасово обмежують конституційні права і свободи людини та громадянина за реєстраційними номерами: 01-8041т від 29.10.2014 року; 01-8640т від 14.11.2014 року; 01-8039т від 29.10.2014 року; 01-8040т від 29.10.2014 року; 01-8042т від 29.10.2014 року, однак з подальшим застереженням щодо наявності встановлених обмежень в наданні охоронюваної законом інформації, що становить державну таємницю;

- лист № 18/4-9215 від 30.12.2016 року, за підписом директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України Некрахи Д. (т.6 а.с.54-55), який надійшов на адресу суду на виконання ухвал суду від 10.11.2016 року, якою задоволено клопотання сторони захисту (т.6 а.с.38), щодо надання інформації стосовно співробітника Центру ОСОБА_8 з приводу його повноважень, з додатком до нього (т.6 а.с.56) копія Свідоцтва про підвищення кваліфікації № 19101 від 29.10.2013 року;

- надані обвинуваченим ОСОБА_2 , як додатки до його показань: скріншоти з програмно-інформаційного комплексу "Інспектор-2006" (т.5 а.с.239-244), з яких вбачається, що ОСОБА_2 під час митного оформлення декларації ОСОБА_6 № 125120105/2014/327724 від 18.11.2014 року проведено комплекс дій щодо відмови у митному оформленні вказаної декларації (т.5 а.с.239, 240, 243, 244) та додатково перевірено нову митну декларацію, подану ОСОБА_6 в цей же день, після чого присвоєно мтній декларації 125120105/2014/327731, прийнято до митного оформлення та здійснено всі митні формальності завершення такого оформлення (т.5 а.с.241), а також копія наказу № 309-кв про надання щорічної відпустки від 04.09.2014 року (т.5 а.с.245), з якого вбачається, що ОСОБА_2 - головний державний інспектор ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" в період із 16.09.2014 р. по 10.10.2014 року перебував у щорічній основній відпустці;

- за клопотанням сторони захисту, журнал (т.1 а.с.152-157) та аудіозапис судового засідання за 21.08.2015 року, що міститься на диску № 194 (т.2 а.с.26), на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_6 , проведений попереднім складом суду, який було прослухано в ході судового розгляду.

Крім того, стороною захисту у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків: ОСОБА_56 та ОСОБА_57 , однак надалі сторона захисту, у судовому засіданні 15.06.2016 року, відмовився від клопотання щодо допиту свідка ОСОБА_58 , а також у судовому засіданні 21.02.2020 року - від клопотання щодо допиту свідка ОСОБА_57 .

Отже, допитавши обвинувачених, свідків, дослідивши, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за висунутим їм обвинуваченням з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Так, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014100000001238, внесеного до ЄРДР 23.10.2014 року, відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_59 складений 23.05.2015 року слідчим в ОВС СВ прокуратури м. Києва Чащевим Д.І., та затверджений прокурором у кримінальному провадженні - старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження прокуратури міста Києва ОСОБА_65.

Він містить, відповідно до ст. 291 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Судом у підготовчому судовому засіданні не встановлені підстави для повернення зазначеного обвинувального акта прокурору.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено: обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

У ч. 4 ст. 110 КПК України закріплено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року справа 5-15кс12, правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, відповідно, також має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, способу і мотивів вчинення злочину, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Відсутність в формулюванні обвинувачення зазначення вказаних елементів порушує право на захист особи. Більш того, правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і суб`єкта, об`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стороною обвинувачення інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, включає в себе такі альтернативні дії службової особи: прийняття пропозиції неправомірної вигоди; прийняття обіцянки такої вигоди; одержання неправомірної вигоди; прохання надати таку вигоду. По-перше, службова особа при вчиненні цього злочину може приймати пропозицію, обіцянку або одержувати неправомірну вигоду, а так само просити надати таку вигоду як для себе, так і для третьої особи; по-друге, цей злочин вчиняється службовою особою як в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, так і в інтересах третьої особи; по-третє, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду пов`язані із вчиненням чи невчиненням цією службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

При цьому відповідно до п. 2 ППВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво" № 5 від 26.04.2002 року, відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Окрім того, дії, обумовлені неправомірною вигодою, службова особа повинна була чи могла вчинити (не вчиняти), використовуючи для цього надану їй владу чи своє службове становище.

Так, формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) КК України, за якою кваліфікуються дії особи.

Разом з тим, фабула пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викликає сумнів з точки зору її обґрунтованості та достовірності з огляду на наступне.

Згідно висунутого обвинувачення, заступник начальника ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці ОСОБА_1 , за попередньою змовою з інспекторами вказаного відділу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , директором ТОВ "Делайт сервіс" ОСОБА_5 , брокером даного товариства ОСОБА_4 , у період часу з 10.11.2014 року по 25.11.2014 року отримали від ОСОБА_6 неправомірну вигоду за безперешкодне проведення митного котролю у загальній сумі 19 800 грн.

Однак, дане формулювання обвинувачення, є невірним, оскільки не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 368 КК України, в частині визначення злочинності діяння за нормами Кримінального кодексу України, оскільки об`єктивну сторону цього злочину становлять лише вчинені (не вчинені) дії службової особи з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Зміна формулювання злочинності діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, нормами кримінального процесуального законодавства не передбачена.

В той же час, як вбачається із пред`явленого обвинувачення, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не відображено та в ході досудового розслідування не встановлено всі обов`язкові ознаки складу злочину, закріплені у диспозиції статті 368 КК України, а саме, що обвинувачені одержали неправомірну вигоду від ОСОБА_6 за вчинення або невчинення ними певних дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Одночасно суд звертає увагу, що має бути також ураховано й те, що суб`єктами злочинів, що вчиняються у сфері службової діяльності, можуть бути виключно службові особи, тобто спеціальний суб`єкт. Водночас має бути доведена наявність зв`язку між вчиненим діянням і посадою, яку особи обіймають, або ж службовою діяльністю, яку вони здійснюють.

Як зазначалося у статті 368 КК України вказується, що при вчиненні дій, обумовлених неправомірною вигодою, службова особа повинна була чи могла вчинити (не вчиняти), використовуючи для цього надану їй владу чи своє службове становище.

Отже, органом досудового розслідування повинен бути встановлений перелік повноважень, зокрема обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та які дії були вчинені чи невичинені ними, із використанням наданої їм влади чи службового становища для досягнення своєї злочинної мети.

Проте, в обвинуваченні взагалі не зазначено, які саме на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було покладено обов`язки, для з`ясування їх службового становища, змісту та обсягу повноважень, характеру відношень між ним та іншими співробітниками.

Отже, в обвинувальному акті стороною обвинувачення не зазначено та жодним чином не доведено, що на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було покладено відповідні обов`язки.

Також, в обвинуваченні не зазначено, які дії ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як службові особи з використанням наданої їм влади чи службового становища повинні були вчинтит чи не вчиняти в інтересах ОСОБА_6 , який надає неправомірну вигоду. Крім того, суд звертає увагу, що в обвинуваченні навіть не відображено те, що ОСОБА_1 міг якимось чином вживати заходів по відношенню до інших службових осіб щодо вчинення останніми будь-яких дій.

Так, слід зазначити, що в аспекті кримінально-правової оцінки дій, інкримінованих обвинуваченим, за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, саме факти отримання неправомірної вигоди, вчинення чи невчинення обвинуваченимим певних дій та факт використання влади або службових повноважень, поряд з доведенням інших елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, мають складати основу обвинувачення і бути підтверджені в ході судового розгляду справи належними і достатніми доказами.

Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин пред`явленого обвинуваченим обвинувачення, оскільки вони викликають сумнів у їх достовірності та правдивості, виходячи з таких мотивів.

Так, свідок ОСОБА_6 під час допиту в судовому засіданні показав, що перша зустріч із ОСОБА_4 відбулася 8 жовтня 2014 року, під час якої ОСОБА_4 йому повідомив, що за безперешкодне митне оформлення йому необхідно заплати 600 доларів США, а саме: 200 доларів США - ОСОБА_1 , 100 доларів США - інспектору, який буде здійснювати митне оформлення; 300 доларів США - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, він на такі умови не погодився, посилаючись на те, що це дуже дорого, вони ні про що із ОСОБА_4 не домовилися, оскільки він відразу пішов. При цьому, в подальшому ОСОБА_6 показав, що наступна їх зустріч із ОСОБА_4 відбулася 10.11.2014 року, він самостійно приїхав до ОСОБА_4 , під час якої ОСОБА_4 повідомив йому аналогічну інформацію, що і на попередній зустрічі, що за безперешкодне митне оформлення йому необхідно буде заплати, а саме: 3 000 грн. - ОСОБА_1 , 1 500 грн. - інспектору, який буде здійснювати митне оформлення; 1 500 грн. - ОСОБА_4 та 1 000 грн. - ОСОБА_5 . Після чого, ОСОБА_5 роздрукувала йому заповнену митну декларацію, на підставі документів, які він попередньо скинув їй на електронну пошту, віддала разом із усіма документами, і він разом із ОСОБА_4 цього ж дня здійснили митне оформлення товару.

Тобто, виходячи із вищевикладених показань свідка ОСОБА_6 слідує, що свідок ОСОБА_6 під час зустрічі 8 жовтня 2014 року із ОСОБА_4 ні про що не домовившись, відразу поїхав, в той же час, приїхавши 10.11.2014 року на митницю з метою, щоб домовитися із ОСОБА_4 з приводу здійснення митного розмитнення товару, однак на момент цієї зустрічі вже була підготовлена митна декларація ОСОБА_5 , на підставі документів, попередньо скинутих ОСОБА_6 , на її електронну пошту.

Також, як вбачається із показань свідка ОСОБА_6 останній, в ході його допиту первісно, під час наданням вільних пояснень, розповідаючи про обставини знайомства із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначив, що 10.11.2014 року це було його перше митне оформлення товару на цій митниці, і до цього він раніше ніколи не розмитнював товар.

В той же час свідок ОСОБА_6 змінив свої початкові показання по мірі задавання йому запитань стороною захисту, з метою уточнення обставин вказаної події, що яскраво просліджується з його відповіді, стосовно того, що до 10.11.2014 року він вже здійснював митне оформлення товару, десь на початку жовтня 2014 року, яке відбувалося повністю аналогічно до всіх наступних розмитнень, через ОСОБА_4 , за що він також сплачував грошові кошти, однак скільки не пам`ятає. Вказане оформлення проводив інспектор ОСОБА_2 .

Така зміна своїх первісних показань, з боку свідка ОСОБА_6 вказує на те, що останні повідомляє суду не всі обставини даної справи, а лише ті, які вважає за потрібне, тобто свідчить про його намагання подати події у вигідній для себе інтерпретації, а саме, щоб вони узгоджувалися із обставинами, викладеними у обвинувальному акті.

З огляду на вище викладене такі показання свідка ОСОБА_6 містять суттєві протиріччя між собою, в частині того, що 8 жовтня 2014 року під час зустрічі із ОСОБА_4 він ні про що не домовлявся, оскільки його не влаштувала ціна, і наступного разу зустрівся з ним лише 10.11.2014 року, коли відбулося перше митне оформлення товару, однак 10.10.2014 року ОСОБА_6 здійснюється митне оформлення товару, на підставі митної декларації № 125120105/2014/323747 (т.4 а.с.2-3), яке як показав ОСОБА_6 здійснював користуючись допомогою ОСОБА_4 . Тому суд вважає вказані показання свідка ОСОБА_6 надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, та оцінює критично.

Про це також додатково свідчить і те, що як вбачається із митної декларації № 125120105/2014/323747 від 10.10.2014 року (т.4 а.с.2-3), митне оформлення товару здійснював головний державний інспектор ОСОБА_60 , а не інспектор ОСОБА_2 , як про це стверджував свідок ОСОБА_6 . Крім того. Інспектор ОСОБА_2 і не міг проводити вказане митне оформлення товару, оскільки останній в період із 16.09.2014 р. по 10.10.2014 року перебував у щорічній основній відпустці, що підтверджується копією наказу № 309-кв про надання щорічної відпустки від 04.09.2014 року (т.5 а.с.245).

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_4 10.11.2014 року повідомив йому аналогічну інформацію, що і під час попередньої зустрічі, яка відбулася 08.10.2014 року, в частині необхідності заплати за безперешкодне митне оформлення грошові кошти. Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки як вбачається із показань ОСОБА_6 , 8 жовтня ОСОБА_4 називав грошову суму в доларах США, а 10.11.2014 року вже в гривнях. При чому, свідок ОСОБА_6 нічого не повідомляв суду з приводу того, що ОСОБА_4 8 жовтня 2014 року зазначав йому з приводу того, що не має різниці валюта в якій плати, і можна плати у еквівалентній валюті. Це в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_4 не повідомляв ОСОБА_6 під час зустрічі 10.11.2014 року аналогічну інформацію, в частині того, скільки саме необхідно заплатити, як про це однозначно стверджував свідок ОСОБА_6 .

Також свідок ОСОБА_6 показав, що 10.11.2014 року, після розмитнення товару, він частину коштів передав ОСОБА_4 , а частину коштів передав особисто, а саме: інспектору ОСОБА_3 - 1 500 грн., та ОСОБА_1 - 3 000 грн. В той же час, в подальшому свідок ОСОБА_6 показав, що 11.11.2014 року він приїхав до приміщення ТОВ "Делайт Сервіс", щоб передати грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за розмитнення товарів, яке відбулося 10.11.2014 року, оскільки того для він з ними не розрахувався. Тобто свідок ОСОБА_6 10.11.2014 року передав частину коштів ОСОБА_4 , в той же час, він зазначає, що з останнім він не розрахувався, і самостійно передавав кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розрахувався на наступний день, що прямо суперечить одне одному.

При цьому, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_6 під час допиту його в судовому засіданні, не міг пояснити, що саме за кошти та за що він передав ОСОБА_4 10.11.2014 року, не зважаючи на те, що за з останнім він розраховувався на наступний день, а іншим особам, які з його слів, були причетні до вказаного митного оформлення, він передав кошти 10.11.2014 року, самостійно.

Крім того, як вбачається із показань свідка ОСОБА_6 , 18.11.2014 року ОСОБА_4 повідомив йому, що цього разу все буде відбуватися "по старій схемі", тобто як в попередній раз. При цьому, відповідно до показань ОСОБА_6 , останній 18.11.2014 року передав ОСОБА_4 3 000 грн., з яких: 1 000 грн. для інспектора; 1 500 грн. - ОСОБА_4 та 500 грн. - ОСОБА_5 .

При цьому, аналогічні показання свідок ОСОБА_6 надав з приводу митного оформлення, яке відбувалося 25.11.2014 року, зазначивши, що ОСОБА_4 повідомив йому, що заплати необхідно так "як завжди". В той же час, як вбачається з показань свідка ОСОБА_6 , 25.11.2014 року останній передав інспектору ОСОБА_3 - 2 000 грн., ОСОБА_4 - 1 500 грн. та ОСОБА_5 - 500 грн.

Так, відповідно до показань, наданих свідком ОСОБА_6 , в ході його допиту, останній за безперешкодне митне оформлення, яке відбулося 10.11.2014 року, повинен був заплати,: 3 000 грн. - ОСОБА_1 ; 1 500 грн. - інспектору, який здійснював митне оформлення; 2 500 грн. - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Тобто, виходячи із показань свідка ОСОБА_6 , саме такі суми, останній і розумів, під фразою: "по старій схемі", "як завжди", це плати як в попередній раз. В той же час, як і 18.11.2014 року, так і 25.11.2014 року, останній передає не такі суми коштів як інспектору, так і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які він передавав за митне оформлення товару, проведене 10.11.2014 року.

В той же будь-яких пояснень суду з приводу того, чого ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 іншу суму, а не ту, яку назвав йому ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_6 взагалі не надав. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до показань свідка ОСОБА_6 кожного разу він сплачував грошові кошти за безперешкодне митне оформлення. В той же час, як вбачається із показань ОСОБА_6 , під час кожного розмитнення ОСОБА_6 дає різні суми коштів, не зважаючи на те, що кожного разу ОСОБА_4 вказує йому на те, що давати необхідно так само, як і попереднього разу. Це в свою чергу лише додатково ставить під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_6 .

Отже, викладені протиріччя та суперечності у показаннях свідка ОСОБА_6 , які не усунуті стороною обвинувачення, викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому суд їх оцінює критично, і не може покласти їх в основу вироку за відсутності достатньої сукупності інших належних та допустимих доказів.

Також свідок ОСОБА_6 під час допиту в якості свідка навіть не зміг пояснити, в якості оплати за які конкретні дії чи послуги ОСОБА_4 , просив надати йому 600 доларів США, зазначаючи, що ОСОБА_4 нічого йому не роз`яснював, лише сказав, що за безперешкодне митне оформлення необхідно заплатити таку суму коштів і все. Він лише згодом, після декількох митних оформлень, самостійно зрозумів, хто яку роль із обвинувачених відіграє під час митного оформлення, і що, на його думку, значить безперешкодне митне оформлення. Тобто свідок ОСОБА_6 навіть не запитував і не цікавився за що саме він повинен заплатити ОСОБА_4 600 доларів США.

Таким чином, є очевидно нелогічним та явно абсурдним, щоб особа, яка збирається здійснювати митне оформлення товару, маючи всі необхідні для цього документи, сплативши всі митні платежі, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , в яких він зазначив, що митне оформлення товару відбувалося на підставі документів, наданих ним, та ним було сплачені всі митні платежі, навіть не цікавиться за які саме дії чи послуги він повинен сплати 600 доларів США, а просто погоджується на вказану вимогу. Ці обставини в сукупності, в свою чергу обґрунтовано ставлять під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_6 .

Крім того, при оцінці показань свідка ОСОБА_6 суд звертає увагу на відомості, які останній повідомив з приводу мети придбання товару, розмитнення якого здійснювалось, а саме автозапчастин різного виду, до різних автомобілів, загальною вагою 1,5 тонни, а також способу їх придбання. Так, в ході допиту свідок ОСОБА_6 не зміг жодного разу надати чітку відповідь на вказані питання сторони захисти. Останній весь час надавав суперечливі, неточні та не коректні відповіді. Спочатку ОСОБА_6 повідомив суду, що всі автозапчастини він замовляв особисто для себе як фізична особа. В той же час, пояснити з якою саме ціллю та для чого, він купував вказаний товар, ОСОБА_6 не зміг, зазначивши, що йому захотілося і він купив цей товар. При цьому, як саме він використав цей товар, повідомив, що не пам`ятає. Однак, зазначив, що на даний момент товару вже не має, що з ним пояснити не зміг, зазначив, що деталі вже зруйновані, змарновані та фізично знищені ним у гаражі. Також повідомив суду, що за вказаний товар він не платив, загальна вартість якого склала 5 960,43 долари США, оскільки він повинен був заплати вже після останньої поставки. При цьому ОСОБА_6 показав, що знайшов вказаного постачальника через оголошення в мережі Інтернет, раніше його не знав. Однак, в подальшому постачальник десь зник.

Вищезазначені показання ОСОБА_6 , на думку суду, є нелогічними, абсурдними, і позбавлені здорового глузду, оскільки останній замовляє 1,5 тонни автозапчастини із США, без будь-якої мети, а через якесь його особисте бажання, які, в подальшому ніде не використовує, а знищує як змарновані, при цьому в особи, яку він раніше не знав, який направляв йому вказаний товар декількома партіями без оплати за жодну із них та навіть без будь-якої передоплати за вказаний товар, і в подальшому не вимагає за нього коштів, а просто зникає. Такі показання свідка ОСОБА_6 обґрунтовано ставлять під сумнів взагалі дійсність, наданих ним показань, в ході судового розгляду.

Отже, аналізуючи вищезазначені показання свідка ОСОБА_6 вцілому, суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає їх не логічними, не послідовними, не щирими. Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені показання свідка ОСОБА_6 , є такими, що не відповідають дійсності, що в свою чергу свідчить про їх недостовірність та недопустимість, як доказ.

Також, як вбачається із показань свідка ОСОБА_6 , останній, надаючи свої первісні показання зазначив, що із заявою про вчинення злочину, він звернувся відразу після першої зустрічі із ОСОБА_4 , яка відбулася 8 жовтня 2014 року, в ході якої останній повідомив йому, що за безперешкодне митне оформлення необхідно заплати 600 доларів США, оскільки йому здалося, що відносно нього вчиняються неправомірні дії з боку працівників митниці. В той же час, в подальшому, на уточнюючи питання сторін судового процесу свідок ОСОБА_6 змінив свої показання зазначивши, що із заявою про вчинення злочину він звернувся до СБУ після того, як відбулося перше розмитнення товару, на початку жовтня 2014 року (10.10.2014 року). Тобто вказані показання свідка ОСОБА_6 прямо суперечать одне одному.

При цьому, на питання учасників судового процесу з приводу обставин звернення із заявою про вчинення злочин свідок ОСОБА_6 жодних конкретних відповідей не надав, пославшись на те, що деталі звернення із заявою він вже не пам`ятає. Також свідок ОСОБА_6 нааіть не зміг повідомити обставини розмитнення товарів, що відбулося в жовтні 2014 року, а саме, чи відбувалася вказане розмитнення вже після звернення із заявою про злочин до СБУ, чи після.

В той же час, при детальному дослідженню змісту заяви ОСОБА_6 (т.2 а.с.37-38) вбачається, що з неї також не можливо встановити дату звернення заявника до правоохоронних органів, оскільки дата написання вказаної заяви відсутня. Це в свою чергу свідчить про те, що вказана заява оформлена із недотриманням вимог чинного законодавства України.

Із проставленого штампу на вказаній заяві, слідує, що вона була зареєстрована 23.10.2014 року за № К-994. В той же час, якщо вважати, що заява була подана до СБУ в день її реєстрації, то вказані відомості лише додатково свідчать про те, що вищезазначенні показання свідка ОСОБА_6 є неправдивими, оскільки виходячи із його показань, навіть не зажаючи на те, що вказаній частині він надав суперечливі показання, останній однозначно звернувся із вказаною заявою до органів СБУ раніше, ніж 23.10.2014 року, десь на початку жовтня 2014 року, як встановлено в ході судового розгляду, або 8 жовтня (зустріч із ОСОБА_4 ), або 10 жовтня (перше розмитнення товару).

Також, суд звертає увагу, що дана заява виготовлена друкованим способом, а не власноруч написана ОСОБА_6 , так як вбачається у її назві відсутня вказівка про те, що це заява про вчинення кримінального правопорушення, а зазначено лише, що це "Заява", яка не має дати її складання.

Так, відповідно до вимог, закріплених у п. 1.3 Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян, затвердженої Нказом СБУ № 44 від 27.01.2005 року, яка була чинною на момент звернення ОСОБА_6 із заявою до СБУ, в СБУ розглядаються звернення, подані в усній чи письмовій формі. У зверненні має бути зазначені прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги, прохання чи вимоги. Звернення повинне бути підписане заявником із зазначенням дати. Звернення, оформлені без дотримання вищезазначених вимог, повертаються заявникам з відповідними роз`ясненнями не пізніше ніж через десять днів із дня їх надходження.

Тобто з цього слідує, що вищезазначена заява ОСОБА_6 , адресована СБУ, повинна була бути повернута заявнику, оскільки вона оформлене без дотримання вищезначених норм законодавства, відсутня дата її подачі. Однак, в порушення зазначених норм законодавства, незважаючи на відсутність дати у вказаній заяві, вона була прийнята та розглянута в подальшому. Це в свою чергу свідчить, що вказана заява була зареєстрована з порушенням вимог чинного, на той момент законодавства.

Крім того, відровідно до п.2.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої Наказ Центрального управління Служби безпеки України 16.11.2012 № 515, у разі подання заявником усної заяви складається протокол усної заяви з дотриманням вимог статей 60, 104 та 214 КПК. Заявнику роз`яснюється положення статті 383 Кримінального кодексу України про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що робиться запис у протоколі, який скріплюється особистим підписом заявника.

Як показав свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні, він особисто звернувся до працівників СБУ із усною заявою про злочин. Особисто він заяву про вчинення злочину не писав, а вона була написана кимось із працівників СБУ, ким саме не пам`ятає, з його слів.

Тобто ОСОБА_6 звернувся із усною заявою про злочин, однак за результатами звернення працівниками СБУ його заява не зафіксована у відповідному протоколі, а останній самостійно виклали її зміст у друкованій формі, надавши її на підпис ОСОБА_6 .

Це в свою чергу беззаперечно свідчить про те, що заява громадянина ОСОБА_6 в установленому, вищезазначеною Інструкцією, порядку зареєстрована не була, та ці вимоги Інструкції повністю проігноровані працівниками СБУ, що є неприпустимим.

За таких підстав не зрозуміло, чому працівник СБУ цю заяву ОСОБА_6 належним чином не зареєстрував, чим фактично обмежив використання даного документу як допустимого доказу.

Отже, з огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що вищезазначені вимого Інструкції повністю проігноровані, що ставить під сумнів добросовісність дій працівників СБУ і може свідчити про елементи можливої провокації злочину.

При цьому, судом детально досліджено зміст вказаної заяви ОСОБА_6 , в якій зазначено, що ОСОБА_6 періодично замовляє для власних потреб запчастини для автомобілів переважно із США. В той же час,в ході допиту як свідка ОСОБА_6 показав, що це було єдиним його замовленням із США, в кілька етапів, раніше він не замовляв.

Також у вказаній заяві ОСОБА_6 зазначає, що в подальшому планується надходження чотирьох партій товару на його адресу. Разом з тим, виходячи із дати реєстрації вказаної заяви ОСОБА_6 , на цей момент вже відбулася однак поставка товарів, і вказаний товар вже було розмитнено, це підтверджується як матеріалами кримінального провадження, так і показаннями ОСОБА_6 . При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, взагальному відбулося саме чотири поставки товарів на ім`я ОСОБА_6 .

Таким чином, вказана суперечність у змісті заяви матеріалам кримінального провадження, лише додатково свідчити або про невідповідність дати подачі заяви та її реєстрації 23.10.2014 року, або про неправдивість змісту заяву дійсності.

Також, як вбачається із змісту заяви ОСОБА_6 зазначає, що він розуміє, що працівники митного посту "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці, в тому числі заступник начальника ВМО № 5 ОСОБА_1. постійно вимагають та отримують особисто або через ОСОБА_4 або ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за нестоворнення перешкод під час митного оформлення товарів, які надходять на територію України авіатранспортом.

Разом з тим, виходячи із показань свідка ОСОБА_6 , станом на 23.10.2014 року (дата реєстрації заяви) останній вже здійснював митне оформлення товару, яке відбулося 10.10.2014 року із використанням допомоги ОСОБА_4 , передавши за вказане розмитнення неправомірну грошову винагоду за аналогічною схемою, які і відбулися подальші всі розмитнення.

Однак, у заяві про злочин, яку ОСОБА_6 подає до працівників СБУ останній взагалі нічого не зазначає з приводу вказаного розмитнення, суми грошової винагороди, яку він передав за це розмитнення, та не надає до заяви жодних підтверджуючих документів, що стосуються вказаного розмитнення.

Така суперечність та неузгодженість інформації, відображеної у змісті заяви ОСОБА_6 , з послідуючими показанями свідка ОСОБА_6 та матеріалами кримінального провадження, є суттєвою, а відсутність логіки у заяві ОСОБА_6 , який стверджує у заяві, що працівники митного посту "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці постійно вимагають неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, однак нічого не зазначає з приводу того, що останній надавав таку неправомірну вигоду особисто, не зважаючи на те, що на момент звернення із вказаною заявою остінній вже здійснив одне митне оформлення, що взагалі ставить під сумніви правдивість змісту заяву, дати її подачі та реєстрації.

Крім того, свідок ОСОБА_6 під час допиту показав, що звернувся із заявою про вчинення злочину до СБУ, що розташовано по вул. Володимирвська, 15. Натомість, згідно загальнодоступних даних, за адресою вказаною ОСОБА_6 , знаходиться не приміщення СБУ, однак приміщення також правоохоронного органу, а саме: Головного управління Національної поліції в м. Києві, про звернення із заявою до якого ОСОБА_6 нічого взагалі не повідомляв, разом з тим, вказав саме таку адресу, куди він звертався із заявою про вчинення злочину.

При цьому, під час допиту в якості свідка в ході судового розгляду ОСОБА_6 не зміг детально розповісти про обставини його звернення із вищезазначеною заявою про вчинення злочину, зокрема, хто саме із працівників СБУ в нього приймав, не зважаючи на те, що вищезазначеною Інструкцією у п.2.1 чітко визначено коло суб`єктів уповноважених приймати в органах СБУ заяви та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, хто саме друкував вказану заяву, яка була виготовлена від його імені, оскільки останній показав, що особисто він текст даної заяви не готував, однак не підтвердив того, що вказана заява друкувалася у його присутності, а лише зазначив, що прочитавши її зміст, він її підписав, однак при цьому не зміг також підтвердити факт того, що зміст вказаної заяви чітко відповідав інформації повідомленим ним, зазначивши, що мабуть так, оскільки він її підписав, а також не надав точної відповіді на уточнюючи запитання з приводу того, чи спочатку він надав пояснення працівнику СБУ, а потім прийняли в нього заяву, чи навпаки. Окрім того, стилістика показань свідка ОСОБА_6 , його вправність в знанні української мови та лексичний запас його мовлення свідчить про те, що вказана заява не була написана саме з його слів.

Ці обставини в сукупності, на думку суду, обґрунтовано ставлять під сумнів достовірність та неупередженість у написанні заяви ОСОБА_6 , а тому всі сумніви тлумачяться судом на користь обвинуваченого.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_6 щодо притягнення до кримінальної відповідальності працівник митного поста "Бориспіль-аеропорт", зокрема заступника начальника ВМО № 5 ОСОБА_1 , які вимагають від нього неправомірну вигоду за не створення перешкод під час митного оформлення товарів, які надходять на територію України авіатранспортом, зареєстрована з порушенням вимог чинного законодавства України, тобто отриманий не в порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, та несе наявну інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки вона суперечать показання ОСОБА_6 , наданим в ході його допиту в якості свідка, а також матеріалам кримінального провадження, з її змісту неможливо встановити дату звернення ОСОБА_6 із вказаною заявою, не зрозуміло хто саме у нього вимагає неправомірну винагороду та за вчинення, яких саме дій, фактично, надана інформація в заяві ОСОБА_6 носить загальний характер, без будь-якої конкретизації щодо вимагання у ОСОБА_6 неправомірної вигоди, у ній зазначено лише припущення заявника, а тому виходячи із положень, закріплених у ч.1 ст. 86 КПК України, вказаний доказ визнається судом недопустимим.

При цьому, суд звертає увагу, що сам факт вимагання ґрунтується лише на підставі заяви від імені ОСОБА_6 , зміст якої піддається сумніву в його достовірності та правдивості, оскільки іншими доказами не підтверджений, так як матеріали кримінального провадження, окрім даної письмової заяви ОСОБА_6 , не містять жодного конкретного та об`єктивного доказу, який би свідчив, що працівники митного поста "Бориспіль-аеропорт", зокрема заступник начальника ВМО № 5 ОСОБА_1., постійно вимагають та отримують особисто або через ОСОБА_4 або ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за нестоворнення перешкод під час митного оформлення товарів, які надходять на територію України авіатранспортом.

В судовому засіданні прокурором не були доведені дані, які б свідчили, що на момент складання та звернення із клопотанням про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42014100000001238, до слідчого судді, тобто станом на 29.10.2014 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснюють готування до вимагання та одержання неправомірної вигоди від громадян за безперешкодне оформлення митних документів, і що в його, прокурора, розпорядженні були наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.

Таким чином, на момент ініціювання прокурором негласних слідчих (розшукових) дій, органом досудового розслідування належним чином не були перевірені факти, викладені у заяві ОСОБА_6 , яка, як встановлено в ході судового розгляду, містить інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки суперечить показанням свідка ОСОБА_6 та матеріалам кримінального провадження та вона не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з показань свідка ОСОБА_6 неможливо встановити усі обставини, що визначені у ст. 91 КПК України та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки його показання є неточними, некоректними, нелогічними, містять суттєві протиріччя як між собою, так із матеріалами кримінального провадження, що викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності, та має трактуватися на користь обвинуваченого, а тому суд оцінює їх критично та не приймає до уваги.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Згідно вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.

Так, частиною 1 ст. 86 КПК передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 6 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Порядок надання доручень на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюється Інструкцією "Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні", затвердженої спільним наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року (далі - Інструкція).

Так, згідно з п. 3.3, п. 3.4 Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України). До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 КПК України (п.3.4.2.Інструкції).

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_7 , останній показав, що особисто він негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: аудіо-, відео контроль та зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, у вказаному кримінальному провадженні, не проводив, а лише складав відповідні протоколи за результатами їх проведення, на підставі матеріалів оперативно-технічного заходу, які надійшли від ДОТЗ СБ України, які їх проводили, оскільки являються спеціалістами в області техніки. Вказані показання повністю підтверджуються змістом відповідних протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52), в яких зазначено, що прямо зазначено, що матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДОТЗ СБ України і знаходяться на опитичному диску, за участю яких і було проведено вказані негласні слідчі (розшукові) дії.

З огляду на вищевикладені докази, судом встановлено, що співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , яким складено протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52), вказані негласні слідчі дії не проводилися, а вони проводилися за участю співробітників ДОТЗ СБ України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність", оперативно-розшукова діяльність здійснюється, серед іншого, оперативними підрозділами Служби безпеки України: контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними оперативними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів.

Отже, всі співробітники перелічених оперативних підрозділів Служби безпеки України є оперативними працівниками і мають право за дорученням слідчого або прокурора, проводити негласні слідчі (розшукові) дії та складати відповідні протоколи їх проведення.

Разом із тим, як встановлено в ході судового розгляду такі негласні слідчі (розшукові) дії, як аудіо- відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в рамках даного кримінального провадження співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 не проводилися, а фактично вони проводені були співробітниками Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України, бо саме оперативні уповноважені даного відділу є спеціалістами в області техніки і саме вони встановлюють на певну особу чи в певному місці відповідне технічне обладнання.

В той же час, стороною обвинувачення не надано до суду письмове доручення слідчого, складеного на підставі ч. 6 ст. 246 КПК України, пунктів 3.1-3.4 Інструкції, яким би доручалось Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України, як оперативному підрозділу, проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Крижанівської Г.В. № 01-8039т, № 01-8040т, № 01-8041т, № 01-8042т від 29.10.2014 року, № 01-86-40 від 14.11.2014 року, яке б містило чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання тощо.

При цьому, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52) також не містить посилання на те, що співробітники ДОТЗ СБ України здійснювали негласні слідчі (розшукові) дії, на підставі відповідного письмового доручення.

Також реєстр матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не містить відомостей про письмове доручення слідчого Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були б відкриті та надані стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченому статті 290 КПК України, що вказує на те, що стороною обвинувачення не доведено, що співробітники Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України, якими, як було встановлено в ході судового розгляду, було проведено негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: аудіо-, відео контроль та зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації, у рамках даного кримінального провадження, проводились уповноваженим оперативним підрозділом, відповідно до частини 6 статті 246 КПК України, пунктів 3.1-3.4 Інструкції.

При цьому, слід зазначити, у разі якщо ж працівники Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України просто були залучені до участі до вказаних негласних слідчих дій в якості спеціалістів, то всі ці процесуальні дії повинні бути відображені в протоколі про хід та результати негласної слідчої (розшукової) дії, із вказівкою прізвища, ім`я та по-батькові залучених до слідчої дії осіб. Вказівкою на процесуальний статус, залучених до проведення НСРД осіб. Також в протоколі про хід та результати НСРД повинно бути вказано на процесуальні дії, які вчиняли залучені як спеціалісти співробітники ДОТЗ СБ України, під час даної негласної слідчої (розшукової) дії. В той же час, як вбачається зі змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52) у них дані відомості відсутні.

Також відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Таким чином, ч. 1 ст. 252 КПК України відсилає до глави 5 КПК України "Фіксування кримінального провадження". Відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються в протоколі. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 252 та ч. 1 ст. 104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обов`язково складається протокол про хід та результати даної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. Отже, протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії і саме тією посадовою особою, яка провела цю негласну слідчу (розшукову) дію.

Як вбчається зі змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52), вони складені співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , на виконання відповідних доручень слідчого та прокурора.

Разом з тим, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: аудіо-, відео контроль та зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, у рамках даного кримінального провадження, співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_27. безпосередньо не проводилися, а ним було лише складено відповідні протоколи, на підставі матеріалів оперативно-технічного заходу. Тобто вказані пртоколи були складені не тією посадовою особою, яка безпосередньо проводила вказані негласні слідчі розшукові дії, а також не після їх закінчення, що є беззаперечним порушення вищезазначених вимог КПК України, а тому вказані докази отримані не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

При цьому, під час судового розгляду та дослідження письмових доказів було встановлено, що у наданих стороною обвинувачення суду протоколах НСРД не вказані особи, які фактично проводили процесуальну дію НСРД та особи, що брали участь у проведенні заходу, не визначений їх статус, права та обов`язки, відсутні власні підписи, що лише додатково свідчить про грубе порушення вищезазначених вимог КПК України.

Крім того, із аналізу норм, закріплених у ч. 1 ст. 252 та ст. 104 КПК України, слідує, що в протоколі за результатами проведення НСРД повинно бути зафіксовано хід даної процесуальної дії.

Разом із тим, при детальному дослідженні змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52) вбачається, що у них не зафіксовано весь перебіг даної процесуальної дії, обмежившись відображенням лише отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії результатів. Так, у вказаних протоколах відсутні будь-які відомості щодо дати та часу, коли ОСОБА_6 , який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, прибув, в приміщення відповідного оперативного підрозділу або в інше місце, для участі в НСРД - контроль за вчиненням злочину; не вказано хто конкретно з оперативних працівників встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; не вказано, яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на дану особу (не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання); не зазначено час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НСРД - контроль за вчиненням злочину; не зазначено маршрут повернення даної особи після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу; не вказано співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з ОСОБА_6 ; не вказано учасників вказаної процесуальної дії, що в свою чергу однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу негласної слідчої (розшукової) дії, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаних протоколах відомостей.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Відповідно до ч.1 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Таким чином, оскільки положеннями КПК України прямо передбачено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів приймається особою, яка проводить відповідну процесуальну дію, то відповідно до ч.3 ст. 110 КПК України, особа, яка проводить негласну слідчу (розшукову) дію, зокрема аудіо- відео контроль особи, контроль за вчинення злочину, повинна винести відповідну постанову про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів. При цьому, слідчий (оперативний працівник) повинні вказати у цій постанові ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії. При цьому посилання прокурора на ту обставину, що ухвалою слідчого судді, який надав дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій вже надано дозвіл на проведення аудіо- відеоспостереження і винесення постанови відповідно до ч.1 ст. 107 КПК України недоцільне, судом не може прийматися до уваги, оскільки ухвала слідчого судді лише надає дозвіл слідчому та/або прокурору на проведення аудіо- відео контролю.

Проте, дане рішення слідчого судді є пасивним. Реалізація цього рішення залежить від волі слідчого чи прокурора і не носить для них обов`язкового характеру. Отримавши такий дозвіл від слідчого судді, прокурор в залежності від обставин кримінального провадження, може не проводити відповідну негласну процесуальну дію. Крім того, в ухвалі слідчого судді не відображаються технічні засоби, які будуть використані для проведення НСРД, оскільки такої інформації у слідчого судді не має і не може бути на момент прийняття ним такого рішення. Не винесення відповідної постанови про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів є істотним порушенням ч.1 ст. 107 КПК України, що тягне за собою недопустимість даного доказу, оскільки даний доказ отриманий не в порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

При цьому у постановах про проведення контролю за вчиненням злочину, винесених старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. від 30.10.2014 року (т.7 а.с.134-136) та від 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146) ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії, також відсутні.

Також із наданих суду показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що під час зустрічей із обвинуваченими за його участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій працівники СБУ видавали йому відеокамеру, яку він клав до сумки, що носив через плече, і після закінчення вказаних дій він їм відеокамеру відразу повертав.

Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Згідно із п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.

Проте, під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано та відсутні і у матеріалах кримінального провадження протоколи огляду та вручення ОСОБА_6 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалися негласні слідчі (розшукові) дії з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання, що складається при врученні відповідних технічних засобів особі, яка має надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі. Також, не надані протоколи вилучення (повернення) у ОСОБА_6 технічних засобів засобів аудіо-, відеоконтролю після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх огляду.

При цьому відсутність вищезазначених протоколів вручення та протоколів повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчинення злочину, свідчить про істотне порушення вимог КПК України при проведенні таких негласних слідчих дій та фіксації їх результатів, що виключає можливість використання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, в якості допустимих доказів.

Також відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. В протоколі повинні міститися відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

В той же час, вищезазначені протоколи НСРД, у порушення вимог ст.ст. 104, 252 КПК України не містять будь-яких даних про те, які технічні пристрої були застосовані для фіксування інформації, кому, ким та в присутності кого такі пристрої вручались та коли, в кого, в чиїй присутності вилучались, ким, коли та в присутності кого, за допомогою якої техніки і які були створені носії інформації.

Також, відповідно до ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлені та/або вилученні таких додатків.

Виходячи із вимог закріплених у ст. 106 КПК України до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Згідно ч. 3 ст. 107 КПК України у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.

Як зазначено вище, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається суб`єктом, що безпосередньо її виконував, цією ж особою до протоколу долучаються додатки.

Відповідно до ст. 105 КПК України, п. 4.7.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 року за № 114/1042/516/1199/936/1687/5 додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, зокрема, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та вилученні таких додатків.

Стороною обвинувачення як доказ винуватості обвинувачених долучено до матеріалів провадження три флеш-накопичувачі, формату "micro sd", марки "Transcend", об`єм пам`яті 8 GB та 16 GB: 1) НСРД-1238-1, реєстраційний номер 3205 від 07.11.2014 року, акт розсекречення № 14-4793; 2) НСРД-1238-2, реєстраційний номер 3207 від 07.11.2014 року, акт розсекречення № 14-4793; 3) НСРД-1238-3, реєстраційний номер 3206 від 07.11.2014 року, акт розсекречення № 14-4793 (т.5 а.с.53).

При цьому, суд констатує, що вказані докази не зазначені як додатки до протоколів за результатами проведення негласних слідчих (рошукових) дій від 02.12.2014 та від 11.12.2014 року, електронні носії інформації не має ідентифікуючих ознак, вони не посвідчені підписи учасників вказаної процесуальній дії, не упаковані належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутнє підтвердження, що фіксування аудіо-, відео контролю здійснювалось саме на вказані носії.

Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається із протоколів протоколів за результатами проведення негласної слідчої (рошукової) дії аудіо- відеоконтроль від 02.12.2014 року, вказана негласна слідча (розшукова) дія із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації інформації, в рамках даного кримінального провадження, проводилася 10.11.2014, 11.10.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 року, тобто чотири рази. Разом тим стороною обвинувачення було надано лише три флеш-накопичувачі, а не чотири у відповідності до кількості разів проведення даної процесуальної дії. Це в свою чергу додатково ставить під сумнів, що стороною обвинувачення, надані до суду саме оригінальні примірники технічних носіїв інформації, зафіксованої процесуальної дії.

Частиною 1 ст. 99 КПК України передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому, п. 1 ч. 2 цієї статті установлено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Згідно ч. 4 ст. 252 КПК України прокурор вживає заходів щодо збереження, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувавти у кримінальному провадженні.

Як зазначалося вище, прокурором надано суду як докази електронні носії інформації - флеш-накопичувачі, які нібито містять аудіо-відеозаписи з оперативно-розшукових заходів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Проте, під час дослідження цих доказів у судовому засіданні, в порядку ч. 3 ст. 359, ст. 360 КПК України, за участю спеціаліста - старшого судового експерта відділу комп`ютерно-технічних досліджень лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій КНДЕКЦ МВС України Криворучека В.І., встановлено, що на наданих стороною обвинувачення флеш-накопичувачах: 1) НСРД-1238-1, реєстраційний номер 3205 від 07.11.2014 року, 2) НСРД-1238-2, реєстраційний номер 3207 від 07.11.2014 року, 3) НСРД-1238-3, реєстраційний номер 3206 від 07.11.2014 року, відсутні будь-які файли, вони є порожніми, оскільки були або відформатовані, або пошкодженні. Відтворити інформацію в судовому засіданні не можливо. Це в свою чергу беззаперечно вказує на те, що стороною обвинувачення не бути вжиті необхідні заходи щодо забезпечення збереження і цілісності одержаних матеріалів (захист від несанкціонованого втручання, деформації, розмагнічування, знебарвлення, стирання тощо), що є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Як встановлено в ході судового розгляду проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в рамках даного кримінального провадження, припинено 25.11.2014 року, при цьому протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю складені співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 лише 02.12.2014 року, а протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - 11.12.2014 року. Це в свою чергу свідчить про те, що вимоги закріплені у ч. 3 ст. 252 КПК України не виконані, оскільки протоколи за результатами проведення НСРД в строк, не пізніше ніж через 24 години, прокурору передані однозначно не були. Ці обставини лише додатково ставлять достовірність результатів НСРД.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що стороною обвинувачення не надано суду доказів з яких можна встановити яким технічним засобом здійснювався аудіо-, відеоконтроль особи та на який первинний носій проводилось фіксування вказаних негласних слідчих (розшукових) дій. Це в свою чергу свідчить про те, що процесуальна дія проводилася з порушенням вимог закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві, без забезпечення належного зберігання оригінальних примірніків технічних носіїв інформації, зафіксованих процесуальних дій.

Не відображення зазначених відомостей в протоколах негласних слідчих (розшукових), а саме - не відображення в повній мірі ходу негласних слідчих (розшукових) дій, не здійснення заходів для збереження технічних засобів, що застосовувалися під час їх проведення, не зазначення в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій характеристик цих технічних засобів, не здійснення пакування додатків до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо- відеозаписів - позбавляє суд можливості перевірити дотримання вимог закону під час їх проведення та свідчить, що докази, зібрані під час їх здійснення, отримані не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, так як положення ч.1 ст.252 та ч.1 ст. 104 КПК України вимагають, щоб в протоколі був зафіксований хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії.

Ці обставини в сукупності беззаперечно свідчать про недопустимість доказів, вищезазначених доказів, а саме протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо- відеокотроль та зняття інформації з транспортних телекомуніуаційних мереж, оскільки, внаслідок викладених порушень кримінального процесуального закону була порушена форма кримінального процесу, як основна гарантії принципу законності, що згідно презумпції невинуватості має трактуватися на користь обвинуваченого.

Також стороною обвинувачення як доказ винуватості обвинувачених долучено до матеріалів провадження оптичний DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ; та оптичний DVD-диску № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ (т.5 а.с.53).

Разом з тим, вказані докази зазначені як додатки лише до двох протоколів за результатами проведення негласних слідчих (рошукових) дій від 02.12.2014 (т.5 а.с.4-15) та від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-36), в інших протоколах - не зазначені. Однак, в протоколах НСРД не визначено, ким саме та під час якої процесуальної дії був виготовлений оптичний носій DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та оптичний носій DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ (чи є він оригінальним примірником), що були долучені працівником співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 з посиланням на співробітників ДОТЗ СБ України до протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів та що послужило джерелом інформації, зафіксованої на даних носіях.

Оптичні носії DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, були надані для дослідження в судовому засіданні, не опечатані, не містить підписів осіб, які брали участь у створенні носіїв, а також не містить номеру примірника, статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності, як вимагає ст.ст. 105, 106 та 252 КПК України, Інструкція (розділ V, п.п. 5.1, 5.5, 5.3), що заздалегідь ставить під сумнів достовірність наявної там інформації.

При цьому, як вбачається із показань свідка ОСОБА_6 , фіксація НСРД здійснювалася за допомогою спеціального технічного обладнання - відеокамери, яку йому вручали працівники СБУ. Для не прийняття до уваги показань свідка в цій частині, у суду не має підстав, а тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності. Крім того, вказані обставини стороною обвинувачення не заперечувалися. Це в свою чергу беззаперечно вказує на те, що DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року не являються оригінальними примірниками технічних носіїв інформації, зафіксованої процесуальної дії, оскільки виходячи із технічних характеристик будь-якого обладнання, яке використовується для аудіо- відеоспостереження за особою, інформація не може фіксуватися відразу на оптичний DVD-диски.

Крім того, наявні записи на вказаних оптичних DVD-дисках містять дати записів на носії, які не відповідають датам проведення НСРД, а зроблені пізніше.

Таким чином, під час дослідження вищезазначених доказів - оптичних DVD-дисків у судовому засіданні безаперечно встановлено, що наданий стороною обвинувачення електронні носій інформації DVD-диски не є первинним носієм інформації.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що надані суду протоколи за результатами проведення НСРД, в рамках даного кримінального провадження, складені на підставі дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих норм КПК України, зокрема в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо- та відеозаписи розмов, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Це також було встановлено під час судового розгляду, а саме під час допиту в якості свідка ОСОБА_7 , який складав вищезазначені протоколи НСРД, в рамках даного кримінального провадження, та який на питання учасників процесу стосовно оригіналів носіїв інформації, стосовно оформлення протоколів та не зазначення технічних характеристик пристроїв, на які проводилася фіксація не зміг нічого пояснити суду, зазначивши лише, що він вказані негласні слідчі (розшукові) дії не проводив, а лише складав протоколи за результатами дослідження інформації, яка містилася на електронних носіях інформації, які були йому надані із секретаріату. При цьому, суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_7 не зміг повідомити, чи йому надавались оригінальні примірники технічних носіїв інформації, зафіксованих процесуальних дій, він навіть не зміг повідомити на якому електронному носії йому були передані матеріали оперативно-технічного заходу, зазначивши, що начеб то на диску, хто саме виготовляв вказані електронні носії, на підставі якого процесуального документу він їх отримав, від кого саме та коли, що обґрунтовано ставить під сумнів дійсність та достовірність інформації, розміщеної на вказаних оптичних носіях.

Крім того, на питання суду, прокурор пояснив, що оригінали носіїв інформації не відкривалися, стороні захисту, у порядку ст. 290 КПК України, оскільки вони не були розсекречені.

Таким чином, прокурором було підтверджено факт того, що на час відкриття матеріалів стороні захисту та виконання вимог ст. 290 КПК України, оригінали носіїв інформації були відсутні, були не розсекречені, не були долучені як того вимагає ч. 3 ст. 107 КПК України до матеріалів кримінального провадження та не надавалися іншій стороні, що одназночно свідчить про грубе порушення вимог КПК України.

З огляду на вищевикладене встановлено, що оформлення оригінальних примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, за результатами проведення НСРД, які в подальшому були визнані речовими доказами, було здійснено органом досудового розслідування, з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України, що є неприпустимим, оскільки не були вжиті необхідні заходи щодо забезпечення збереження і цілісності одержаних матеріалів НСРД, а саме: трьох флеш-накопичувачі, формату "micro sd", марки "Transcend", об`єм пам`яті 8 GB та 16 GB: 1) НСРД-1238-1, реєстраційний номер 3205 від 07.11.2014 року; 2) НСРД-1238-2, реєстраційний номер 3207 від 07.11.2014 року; 3) НСРД-1238-3, реєстраційний номер 3206 від 07.11.2014 року (т.5 а.с.53). Це в свою чергу свідчить про те, що органом досудового розслідування речові докази у вказаному провадженні були отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, оскільки не було належним чином забезпечено належне їх вилучення та збереження з метою уникнення неконтрольованого доступу до них, а тому, відповідно до вимог ст. 86 КПК України, вони є недопустимими доказами.

Отже, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що стороною обвинувачення не надано оригіналів носіїв інформації, на які проводилось фіксування негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у рамках даного кримінального провадження, для безпосереднього дослідження інформації, зафіксованих процесуальних дій, в ході судового розгляду. Також вказані докази, не були відкриті стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, що відеограми та аудіо записи, на які посилається сторона обвинувачення, що зафіксовані на оптичних носіях: DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диску № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, не являються оригінальними примірниками технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, а тому вони є недопустимими доказами. Вказана позиція повністю узгоджується із висновками, викладеними Верховним судом у постанові справа № 149/745/14, провадження № 51-4269км19 від 11.03.2020 року.

Також слід зазначити, не зважаючи на те, що оптичні носії: DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, не є оригіналами примірників технічних носів інформації, зафіксованої процесуальної дії, матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь-яких даних про те, яким способом, ким було виготовлено вказані оптичні носії та на підставі якого процесуального рішення співробітником ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 , було отримано вказані оптичні носії. Так само, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано (не заявлено для дослідження) в якості доказу жодного процесуального документу, який би підтверджував, що на вказаних оптичних носіях містяться резервні копії оригінальних примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, виготовлені, у спосіб та у встановленому законом порядку, під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.

Таким чином, стороною обвинувачення не було надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що оптичних носіях: DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, містяться саме резервні копії вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки їх створення відбувалося не у спосіб, передбачений у кримінальному процесуальному законодавстів, а тому суд вважає, що такі твердження сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що суд був позбавлений можливості, в ході судового розгляду, з`ясувати та первірити відеозаписи, що містяться на оптичних носіях: DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, на відповідність оригінальними примірниками технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, оскільки вказані носії інформації не змогли бути відтворені та досліджені у судовому засіданні, через їх відсутність.

Згідно положень ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги в якості допустимих доказів, надані стороною обвинувачення три флеш-накопичувачах: 1) НСРД-1238-1, реєстраційний номер 3205 від 07.11.2014 року, 2) НСРД-1238-2, реєстраційний номер 3207 від 07.11.2014 року, 3) НСРД-1238-3, реєстраційний номер 3206 від 07.11.2014 року, оскільки судом безпосередньо інформація, яка на них містилась не змогла бути дослідженою, у зв`язку з її відсутністю на вказаних носіях інформації.

Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та може свідчити про порушення права особи на справедливий суд.

При цьому, надані суду протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих норм КПК України, оскільки, серед іншого, в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено відеозаписи та аудіозаписи розмов, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що інформація, яка міститься на оптичних носіях: DVD-диск № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, не може бути доказом вчинення обвинуваченими, інкримінованого їм кримінального правопорушення, оскільки фіксація результатів негласних слідчих (розшукових) дії здійснюватись органом досудового розслідування неналежним чином, в порушення вищезазначених вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки вказані носії не є оригіналами, відтак суду недоведено достовірність цих результатів.

При цьому, в ході судового розгляду обвинувачені заперечували, що на відеозаписах, які містяться на оптичному DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ (т.5 а.с.53), відображені вони, зазначаючи, що вказані відеозаписи є монтажем, а тому є такими, що не відповідають дійсності.

В той же час вказані показання обвинувачених стороною обвинувачення неспростовані, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, на підставі яких заявнику ОСОБА_6 видавалася спеціальна техніка для запису зустрічей з обвинуваченими, відомості про ідентифікацію цієї техніки, дані про повернення цієї техніки, так само як і самі технічні засоби, які використовувалися під час проведення аудіо- відео фіксування процесуальної дії, а також і оригінал технічного носію інформації, на якій зафіксовано процесуальну дію. Під час досудового розслідування за результатами проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій не була призначена і проведена відповідна експертиза щодо вказаних технічних записів зустрічей ОСОБА_6 з обвинуваченими, оскільки висновків експертизи відеоматеріалів та засобів звуку стороною обвинувачення суду не надано, тобто не встановлена аутентичність відеозаписів. Встановити ж якими саме технічними засобами здійснювалося аудіо- відеоспостереження, без відображення цих даних в матеріалах кримінального провадження неможливо. Однак, відсутність в матеріалах кримінального провадження відомостей про технічні засоби за допомогою яких здійснювалася аудіо-, відеофіксація під час проведення НСРД, а також оригіналів носіїв інформації, позбавило суд можливості перевірити твердження обвинувачених, що надані суду копії відеозаписів мають ознаки монтажу, тощо, що в свою чергу ставить отримані таким чином докази під сумнів, а тому вказані докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

При цьому, при детальному дослідженні змісту інформації, що міститься на оптичному носії - DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, встановлено, що вона не в повній мірі відповідає інформації, викладеній у відповідних протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки, особа яка складала ці протоколи, на свій розсуд інтерпретувала та дала свою оцінку фактам та подіям записаним на оптичному носії, чим грубо порушила норми процесуального закону. Зокрема, на відеозаписі під назвою: "141110_1158_ch1.avi", що знаходиться у папці під назвою: "14_11_10" початок розмови є незрозумілим, через неякісний звукозапис, разом з тим ОСОБА_7 зазначено наступну фразу: " Хорошо давай, подавайся, а я если что потом подкоректирую", яку чітко взагалі не чутно на вказаному записі. Так, само на вказаному відеозаписі не зафіксовано чітко обличчя осіб, між ким саме відбувається розмова у ОСОБА_6 . В той же час, ОСОБА_7 чітко ідентифіковано, що це ОСОБА_1 , не зважаючи, що його обличчя жодного разу чітко не було зафіксовано. Аналогічно на відеозаписі під назвою: "141110_2029_ch1.avi", що знаходиться у папці під назвою: "14_11_10", не видно обличчя осіб, між якими відбувається розмова, однак ОСОБА_7 знову однозначно ідентифікує, що у ОСОБА_6 відбувається розмова із ОСОБА_1 . Так, само і на відеозаписі під назвою: "141118_1805_ch1.avi", що знаходиться у папці під назвою: "14_11_18", із вказаного відеозаписа не можливо однозначно встановити, що у вказаній розмові приймає участь ОСОБА_4 , оскільки чітко його обличчя жодного разу не зафіксовано, лише зі спини, із бокового ракурсу, з чого слідує, що там зафіксовано особу чоловічої статті. Разом з тим, ОСОБА_7 при дослідженні інформації чітко ідентифікував, що це саме ОСОБА_4 . При цьому на відеозаписі під назвою: "141125_1808_ch1.avi", що знаходиться у папці під назвою: "14_11_25", не зафіксовано ОСОБА_2 , однак не зважаючи на це, він зазначений у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеоконтроль за 10.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.14) та у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеоконтроль за 11.11.2014 та 25.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.32-33) як учасник розмови.

Крім того, суд звертає увагу, що в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що співробітник ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7 безпосередньо негласні слідчі (розшукові) дії аудіо- відеоконтроль, у рамках вказаного кримінального провадження не проводив та участі в них не приймав, а лише складав протоколи за результатами їх проведення, на підставі наданих йому матеріалів. В той же час, в ході дослідження матеріалів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо- відео контроль, останній чітко ідентифікував кожну із осіб, які зафіксовані на вказаних відеозаписах. При цьому на питання з цього приводу сторони захисту повідомив, що на відеозаписах зафіксовані особи і він їх впізнавав, саме так і ідентифікував обвинувачених.

З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду встановлено, що оперуповноважений ОСОБА_7 , самостійно, на власний розсуд визначив між якими особами відбувалося спілкування на наданих йому опитчних носіях інформації.

Разом з тим, в даному випадку не зрозуміло як свідок ОСОБА_7 , не проводячи негласні слідчі (розшукові) дії аудіо- відео контроль та не примаючи в них участь, тобто не знаючи обвинувачених в обличчя, у протоколах за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контролю прийшов до однозначного висновку, що розмови відбуваються між ОСОБА_6 та обвинуваченими, чітко їх ідентифікуючи по зовнішнім ознакам, голосу, зазначаючи їх прізвища, ім`я та по батькові.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні не наведено жодного обґрунтування невідповідності вказаних обставин.

Також слід зазначити, що із досліджених в судовому засіданні аудіо- та відеозаписів, що додані до протоколу негласних слідчих (розшукових) дій, вбачається, що вони розпочаті не з місця, де було розпочато негласну слідчу дію, та, навіть, не із входу до приміщення митниці, де як зазначав суду свідок ОСОБА_6 йому надавався вже увімкнений спеціальний технічний засіб аудіо,- відеоконтролю, що в свою чергу не виключає того, що невстановлена під час судового розгляду особа, під контролем якої знаходився такий засіб, на власний розсуд визначала, які події будуть фіксуватися, а які - ні, а тому надані суду аудіо- та відеозаписи є вибірковими, що не відповідає вимогам КПК України щодо порядку збирання доказів. При цьому, свідок ОСОБА_7 в ході його допиту в якості свідка, підтвердив, що дійсно як відеозаписи, так і стенограми подані ним вибірково, лише те, що має значення для вказаного кримінального провадження.

Отже, суд прийшов до висновку, що працівник оперативного підрозділу ОСОБА_7., самостійно, поза межами повноважень, зазначених у дорученні слідчого та відповідних ухвалах слідчого судді, та визначених законом, виділив та виклав у протоколах за результатами проведення НСРД, частину отриманої внаслідок НСРД інформації - вибіркові стенограми звукозаписів та відеозаписів, таким чином зробивши висновок про її значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, що, відповідно до частини першої статті 266 КПК України, відноситься до повноважень слідчого. Це в свою чергу унеможливлює встановити, що у них містяться фактичні дані про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, інкримінованого обвинуваченим.

При цьому не зважаючи на неодноразові клопотання сторони захисту з приводу надання повного відеозапису, проведених негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- відео контроль, в рамках даного кримінального провадження, для безпосереднього дослідження його в ході судового розгляду, прокурором його надано так і не було.

Ці обставини в сукупності обґрунтовано ставлять під сумнів результати проведених по кримінальному провадженню негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку із чим зафіксовані на оптичних носіях: DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, фактичні дані не відповідають критерію достовірності, оскільки під час дослідження обставин складання вищезазначених протоколів НСРД та додатків до них, судом було виявлено низку порушень вимог КПК України, допущених під час проведення, зафіксованої в них процесуальної дії.

Тому доводи сторони обвинувачення, з приводу того, що на оптичному носії - DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, а також на DVD-диск № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, міститься резервні копії оригінальних примірників технічних носіїв інформації зафіксованих НСРД, проведених у рамках даного кримінального провадження, є непереконливими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, при детальному досліджені змісту протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомукаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.37-42) слідує, що в ньому зазначено, що матеріали оперативно-технічного заходу надійшли з ДТОЗ СБ України, що знаходяться на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року. Разом з тим, суд звертає увагу, що на вказаному носії інформації відсутні аудіо записи телефонних розмов, зміст яких зазначений у протоколі. Це у свою чергу свідчить про те, що зміст вказаного протоколу є суперечливий, оскільки іформація викладена в ньому не відповідає тій, яка міститься на оптичному диску, реєстр. № 3228 від 02.12.2014 року.

При цьому, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомукаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.43-50) взагалі не зазначено ідентифікуючих ознак опитного диску, на якому надійшли матеріали оперативно-технічного заходу, у зв`язку з чим, взагалі не зрозуміло, звідки ОСОБА_7 була взата інформація, яка викладена у змісті вказаного протоколу.

Ці обставини в сукупності лише додатково ставлять під сумнів достовірність відомостей, викладених у вказаних протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомукаційних мереж.

Також, як вбачається зі протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- відеоконтролю від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52), вони складені співробітнком ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ Укаїни ОСОБА_64 , на виконання доручення слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. № 17/1-2589т від 30.10.2014 року або доручення старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальни провадженнях м. Києва ОСОБА_65. № 06/1-2752т від 14.11.2014 року. Тобто співробітнк ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ Укаїни ОСОБА_64 , 02.12.2014 року та 11.12.2014 року, фактично виконував повноваження слідчого: здійснював такі негласні слідчі дії як аудіо- відеоконтроль та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, раніше - 13 листопада 2014 року, був допитаний як свідок старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальни провадженнях м. Києва ОСОБА_65 , що підтверджуються копією протоколу допиту свідка його в якості свідка (т.4 а.с.86-90) та реєстрацією цієї процесуальної дії в реєстрі матеріалах досудового розслідування за номером 3 Розділу 1 (т. 1 а.с.31).

За правилами ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки тощо, здійснюють слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Частиною другою цієї статті передбачено, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий немає права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_7 як співробітник оперативного підрозділу СБ України не мав законних підстав та повноважень здійснювати такі процесуальні дії, як аудіо- відеоконтроль та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж 02.12.2014 року та 11.12.2014 року у даному кримінальному провадженні. Ці обставини в сукупності однозначно вказують на те, що вказані негласні слідчії дії проведені з істотним та очевидним порушенням порядку їх проведення, а тому протоколи за результатами проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, в розумінні ст. ст. 84, 86 КПК України, не можуть бути допустимими доказами.

З огляду на наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що негласні слідчії (розшукової) дії - аудіо- відеоконтроль та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даних негласних слідчих (розшукових) дій, які відображені у вищезазначених протоколах за результатами проведення НСРД, була проведена органом досудового розслідування, з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України. Ці обставини ставить під сумнів результати проведених по кримінальному провадженню негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим, зафіксовані з доданими до досліджених протоколів носіями інформації фактичні дані не відповідають критерію достовірності.

Таким чином, оскільки протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо- відеокотролю від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52) здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, ці докази є безумовною підставою для визнання їх недопустимими.

Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо- відеокотролю від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52), з додатками у виді DVD-диску № 3228 від 02.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ та DVD-диску № 3235 від 11.12.2014 року, ж.45, 14/4793 ГУ "К" СБУ, які не являються оригіналами примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, а також флеш-накопичувачів, формату "micro sd", марки "Transcend", об`єм пам`яті 8 GB та 16 GB: 1) НСРД-1238-1, реєстраційний номер 3205 від 07.11.2014 року; 2) НСРД-1238-2, реєстраційний номер 3207 від 07.11.2014 року; 3) НСРД-1238-3, реєстраційний номер 3206 від 07.11.2014 року, які були слідчим визнані речовими доказами, на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. про визнання речей, предметів і цінностей речовими доказами та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 25.03.2015 року (т.3 а.с.2-3).

Також сділ зазначити, що гідно із п.1.11.2 Інструкції аудіо-, відеоконтроль особи (ст.260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо. Тобто із системного аналізу даних норм законодавства слідує, що негласна сдідча (розшукова) дія аудіо-, відео контроль повинна проводитися слідчим, оперативним працівником в пасивному режимі. Тобто, дана процесуальна дія повинна проводитися слідчим без активних дій, спрямованих на створення в обстановці умов для вчинення особою злочину. Таким чином, за особою просто спостерігають зі сторони та проводять аудіо- відеозйомку її дій, фіксуючи розмови даної особи з іншими людьми, дії та рухи, які свідчать про вчинення злочину, жодним чином не провокуючи її на вчинення злочину та не створюючи умов для вчинення злочину. Під час проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії не можуть використовуватися особи, які залучені слідчим чи оперативним співробітником до конфіденційного співробітництва, які своїми розмовами чи діями, створюють умови для вчинення злочину особою, відносно якої проводиться негласна слідча (розшукова) дія.

Залучення особи до конфіденційного співробітництва або залучення іншої особи до участі під час проведення НСРД та використання її для створення слідчим відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняття нею рішень щодо вчинення злочину, це є окрема негласна слідча (розшукова) дія - контроль за вчиненням злочину, зокрема, у вигляді спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 271 КПК України). Таким чином, в разі якщо під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи, слідчим використовується інша особа, яка своїми діями чи розмовами з особою, відносно якої проводиться НСРД, створює відповідні умови для вчинення цією особою злочину (пропонує отримати неправомірну вигоду; обговорює умови передачі неправомірної вигоди; питає, які дії вчинить ця особа за отриману винагороду та інш.), даний доказ не може бути допустимим.

Слідчий може використовувати особу для створення умов для вчинення злочину лише після прийняття рішення прокурором про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину. Тільки після прийняття прокурором рішення у вигляді постанов про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, слідчий має право встановлювати на залучену особу технічні засоби та направляти її до особи, відносно якої проводиться НСРД з метою створення умов для вчинення злочину.

Так, сторона обвинувачення на підтвердження пред`явленого обвинуваченим обвинувачення, надала в якості доказу, постанови, винесені старшим прокурорм відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.10.2014 року (т.7 а.с.134-136) та від 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146).

Як вбачається зі змісту вищезазначеної постанови від 30.10.2014 року прокурором ОСОБА_65. вирішено з метою перевірки дійсності злочинних намірів службових осіб ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Киїської митниці Міністерства доходів і збоів України, у діях яких вбачаються ознаки тяжкого злочину, провести негласну слідчу (розшукову) дію - котроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, щодо наступних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Проведення контролю за вчненням злочину у виді імітування обстановки злочину, а також помітку, огляд та вручення грошових коштів (предмету неправомірної вигоди) доручено співробітникам ГУ БКОЗ СБ України. Аналогічна за своїм змістом є і постанова від 24.11.2014 року, однак винесена щодо інших осіб, а саме: відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 246, 271 КПК котроль за вчиненям злочину є окремим різновидом негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 246 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи.

Як встановлено в ході судового розгляду до проведення негласних слідчих (розшукових) дії щодо обвинувачених, в рамках даного кримінального провадження, був залучений ОСОБА_6 . В контексті ч. 6 ст. 246 КПК ОСОБА_6 є іншою особою, яка тільки за рішенням слідчого чи прокурора може залучатися до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Аналогічна позиція викладена у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду справа № 588/1199/16-к, провадження № 51-3127км19.

Проте всупереч вимогам ч. 6 статті 246 КПК України до суду не надано відповідне рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_6 до проведення негласних слідчих (розшукових) дії - контроль за вчинення злочину у формі імітування обстановки злочину. У зв`язку з цим, відсутність вказаного процесуального рішення слідчого чи прокурора призводить до незаконності участі в проведенні всіх негласних слідчих (розшукових) діях вказаної особи, а відповідно й недопустимості доказів, отриманих в результаті проведення цих дій.

При цьому, винесення ухвали слідчим суддею Апеляційного суду міста Києва № 01-8041 від 29.10.2014 року щодо дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_6 , жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_6 приймав участь у проведенні НСРД на законних підставах, виходячи із наступного.

Як вбачається зі змісту даної ухвали слідчим суддею було надано дозвіл на проведення відносно ОСОБА_6 негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, аудіо-, відеокотроль.

Як зазначалося вище, під час проведення такої негласної слідчої дії як аудіо-, відео контроль за особою лише спостерігають зі сторони та проводять аудіо- відеозйомку її дій, фіксуючи розмови даної особи з іншими людьми, дії та рухи, які свідчать про вчинення злочину, жодним чином не провокуючи її на вчинення злочину та не створюючи умов для вчинення злочину.

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_6 перед проведенням НСРД, в рамках даного кримінального провадження, оперативними працівникми СБУ вручалися заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти, які він повинен був передати обвинуваченим, при зустрічі, у якості неправомірної вигоди (протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатком (т.2 а.с.226-227, 228-234), протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатком (т.2 а.с.234-235, 236-243), та протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року з додатком (т.2 а.с.211-213, 214-225). При цьому йому необхідно було зафіксувати передачу грошових коштів на відеокамеру, яку йому вручали працівники СБУ.

Це в свою чергу однозначно свідчить про те, що ОСОБА_6 фактично приймав участь у проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, оскільки останній своїми діями та розмовами з особами, відносно яких проводилися НСРД, створював відповідні умови для вчинення цими особами злочину (пропонує отримати неправомірну вигоду; обговорює умови передачі неправомірної вигоди тощо). Тому в даному випадку, ОСОБА_6 повинен був бути залучений, за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

В той же час, як зазначалося вище, вказане рішення у матеріалах кримінального провадження відсутнє. Отже, вчинення ОСОБА_6 будь-яких активних дій під час проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль, із використанням спеціальних технічних засобів фіксації інформації, тобто створення останнім умов для вчинення злочину особами, відносно яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, за відсутності рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_6 до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, які зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю, є неприпустимим. Тому, отримана таким чином інформація, яка зафіксована у протоколах за результати проведення НСРД аудіо-, відео контролю від 02.12.2014 року, не може бути визнана допустимим доказом в кримінальному провадженні, оскільки даний доказ отриманий не в порядку, передбаченому КПК України.

При цьому, як вбачається із пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час зустрічей останніх із ОСОБА_6 10.11.2014 року та 18.11.2014 року відповідно, за участі ОСОБА_6 , у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій відносно них, із застосуванням аудіо- відеозаписуючої технічних засобів, останній спілкувався із ними, тим самим створюючи відповідні умови для вчинення цими особами злочину, зокрема обговорював умови передачі неправомірної вигоди, передав грошові кошти.

В той же час, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, постанова про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, щодо: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , винесена старшим прокурорм відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146).

Разом з тим, аналіз наданих стороною обвинувачення вищезазначених матеріалів свідчить про те, що в даному випадку під час здійснення досудового розслідування, 10.11.2014 року та 18.11.2014 року, фактично було здійснено контроль за вчиненням злочину відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 271 КПК України у формі імітування обстановки злочину, а не проведено НСРД аудіо-, відеокрнтроль.особи.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що органом досудового розслідування було допущено грубе порушення вимог КПК України під час проведення НСРД відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: останніми 10.11.2014 року та 18.11.2014 року було проведено НСРД - котроль за вчиненням злочину відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, за відсутності постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину. Проведення вказаних процесуальних дій за відсутності відповідної постанови прокурора, тягне за собою недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії.

Також, вихолячи із норм закріплених у ст. 252, ч. 4 ст. 271 КПК України негласна слідча (розшукова) дія - контроль за вчиненням злочину оформлюється протоколом про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину. Тобто за результатими проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину складається окремий протокол, а не вказана процесуальна дія оформлюється протоколом про хід та результати НСРД аудіо- відеоконтролю особи.

В той же час стороною обвинувачення не надано і відсутні в матеріалах кримінального провадження відповідні протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, на підставі постанов, винесених старшим прокурорм відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_65. про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.10.2014 року (т.7 а.с.134-136) та від 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146).

Крім того, як вбачається зі змісту постанов про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.10.2014 року (т.7 а.с.134-136) та від 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146), що прокурором прийнято рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - котроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, що вимагається, з метою перевірки дійсності злочинних намірів службових осіб ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Киїської митниці Міністерства доходів і збоів України, щодо наступних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, відповідно до ст. 251 КПК України постанова прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна, серед іншого, містити відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія.

Однак, суд звертає увагу, що на момент винесення вищезазначених постанов, Київської митниці Міністерства доходів і збоів України, не існувало, оскільки вона була реорганізована, на підставі постанови КМУ № 311 від 06.08.2014 року, а тому посадові особи у вказаному органі відсутні. Це в свою чергу, свідчить про те, що постанови прокурора ОСОБА_65. про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 30.10.2014 року та 24.11.2014 року не відповідають вимогам ст. 271 КПК України, оскільки в них містяться недостовірні відомості, щодо правового статусу суб`єктів корупційного діяння, оскільки неправильно визначено сферу діяльності (де саме виконуються відповідні повноваження) осіб відносно яких прийнято рішення про проведення НСРД, що є неприпустимим. Це в свою чергу свідчить про те, що фактично у вказаних прокурором не визначено правового статусу суб`єктів корупційного діяння, тобто в чиї права та свободи буде проводитись втручання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження не дотримано вимог статей 104, 106, 107, 252, 271 КПК України під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину.

При цьому, як вбачається зі змісту вищезазначених постанов прокурора, в них зазначено про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошей, однак не зазначено конкретно суму грошових коштів, що мали використовуватися як предмет неправомірної вигоди, не зважаючи на те, що заявник ОСОБА_6 повідомив, яку саме суму в нього нібито вимагали, та не вказано джерело фінансового забезпечення цієї слідчої дії.

Ці обставини вказують на те, що були порушені вимоги ст.ст. 246, 247, 258, 260, 271 КПК України, а тому докази, що були отримані за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій - не відповідають загальним вимогам їх допустимості для доведення винуватості обвинувачених в інкримінованому їм злочині, а саме: вимогам щодо отримання доказу в установленому законом порядку із дотриманням встановленої законом форми, адже саме така форма гарантує захист прав і законних інтересів громадян, зокрема: порушення права на таємницю спілкування та невтручання в приватне (особисте) життя. Тому, виходячи із вимог частини 1 та 2 статті 86 КПК України, це є додатковою підставою для визнання протоколів за результатами НСРД аудіо-, відеокотролю від 02.12.2014 року з додатками, недопустими доказами, оскільки вони отримані не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не можуть бути взяті до уваги як докази.

Також стороною обвинувчення в якості доказів пред`явленого обвинувачення, надані: протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатком (т.2 а.с.226-227, 228-234), протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатком (т.2 а.с.234-235, 236-243), та протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року з додатком (т.2 а.с.211-213, 214-225).

Відповідно до ч. 2 ст. 106, ч. 1 ст. 273 КПК України огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів та їх вручення є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема контролю за вчиненням злочину, та проводиться з метою попередньої ідентифікації цих коштів з подальшим використання, як засобу під час проведення відповідної негласної слідчої дії.

Зі змісту протоколів огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.226-227, а.с.234-235) та протоколу огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213) вбачається, що кошти вручаються ОСОБА_6 і необхідні для участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій для отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності посадових осіб Державної фіскальної служби України, їх зв`язків, пов`язаних із зловживанням своїм службовим становищем. В той же час у вказаних протоколах не зазначено призначення коштів, вручених ОСОБА_6 .

Так, суд звертає увагу, що Державна фіскальна служба України складається із апарату та територіальних органів. В той же час, саме посилання у вказаних протоколах, що кошти вручаються ОСОБА_6 з метою отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності посадових осіб Державної фіскальної служби України, не дає можливості ідентифікувати, відносно саме яких посадових осіб територвільного органу ДФС України буде проводиться НСРД, тобто не конкретизовано мету проведення використання коштів під час проведення НСРД.

Крім того, судом встановлено, що зміст постанов про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.10.2014 року (т.7 а.с.134-136) та від 24.11.2014 року (т.7 а.с.144-146) суперечить змісту протоколів огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.226-227, а.с.234-235) та протоколу огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213), в частині призначення грошових коштів, вручених ОСОБА_6 , оскільки в постановах прокурор зазначає, що вказані кошти вручаються з метою отримання фактичних даних щодо протиправної діяльності посадових осіб: ВМО № 5 Киїської митниці Міністерства доходів і збоів України, а у протоколах оперуповноважений ОСОБА_7 зазначає, - Державної фіскальної служби України, що є неприпустимим, оскільки огляд та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема контролю за вчиненням злочину, а тому зміст протоколів вказаної процесуальної дії повинен відповідати змісту постанова про котроль за вчиненням злочину. Це в свою чергу обґрунтовано ставить під сумнів достовірність відомостей, викладених у вищезазначених протоколах.

При цьому не зазначення у протоколах огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.226-227, а.с.234-235) та протоколі огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-213), кокретної особи (осіб), для якої призначаються заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти, відсутність будь-якої конкретизації щодо вказаної особи (осіб), унеможливлює перевірку судом наявності рішення прокурора про проведення НСРД відносно конкретної особи.

Крім того, суд звертає увагу, що в постановах прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 30.10.2014 року та від 24.11.2014 року зазначено, що для проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід використати заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, а саме грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, помітку, огляд та вручення яких доручено співробітникам ГУ БКОЗ СБ України. Тобто у постановах прокурором зазначено спосіб проведення НСРД, зокрема використання заздалегідь помічених засобів - грошових коштів.

Разом з тим, як вбачається із наданих стороною обвинувачення доказів, помічення засобів, а саме грошових коштів у якості предмету неправомірної вигоди, проводилися лише одного разу, а саме 25.11.2014 року. Це в свою чергу свідчить про те, що оперуповноважений ОСОБА_7 , під час проведення НСРД діяв на власний розсуд, тим самим вийшовши за межі, наданих йому повноважень, на підставі відповідних доручень, що є безумовним порушенням вимог КПК України.

Також, не зважаючи на те, що у вищезазначених протоколах міститься інформація про те, що гроші, які вручалися ОСОБА_6 є грошима СБУ, доказів на підтвердження даного факту стороною обвинувачення суду не надано.

Суд зазначає, що для таких цілей існує відповідний депозитний рахунок спеціальних видатків. Їх отримання і використання здійснюється згідно з відомчими нормативними актами МВС і СБУ України. В той же час дані про те, чи виділялися ці кошти із бюджету органів та підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і в якій сумі, в матеріалах кримінального провадження, наданих суду в якості доказів, відсутні.

Крім того, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_7 , в частині того, що грошові кошти, які передавалися в якості неправомірної вигоди, надавалися фінансовим відділом СБУ, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, на підтвердження вказаного факту.

Також не надано доказів, що предмет неправомірної вигоди - гроші належать заявнику ОСОБА_6 . При цьому, слід зазначити, що свідок ОСОБА_6 , надавав суду суперечливі показання, в частині походження грошових коштів, що використувавалися для вручення обвинуваченим в якості неправомірної вигоди.

Так, з прослуханого в ході судового розгляду аудіозапису судового засідання, що відбувалося 21.08.2015 року (допит в якості свідка ОСОБА_6 попереднім складом суду) слідує, що ОСОБА_6 повідомив, що він ніяких грошових коштів від працівників СБУ для вручення працівникам митниці як неправомірної вигоди не отримував, і стверджував, що всі кошти належали йому. В подальшому вже повідомив, що частина грошових коштів була його, а частину грошових коштів йому вручали працівники СБУ.

Разом з тим, під час допиту ОСОБА_6 в якості свідка в судовому засіданні 16.05.2016 року, останній показав, що грошові кошти, які він передав у якості неправомірної вигоди обвинуваченим, він отримав від працівників СБУ, із вказівкою які купюри і кому саме з обвинувачених необхідно роздати. Згодом вже повідомив, що він вручав не тільки кошти, які отримав від працівників СБУ, а і свої особисті кошти. В той же час, коли і кому, які саме кошти він вручав, не пам`ятає. Зазначив лише, що ті грошові кошти, що були хабарами, то були кошти СБУ.

З вищевикладеного слідує, що свідок ОСОБА_6 не зміг змістовно та ґрунтовного повідомити, джерело походження грошових коштів, які він передав у якості неправомірної вигоди обвинуваченим, останній постійно змінюючи свої показання, викладаючи різні версії, які ще і суперечать одна одній. При цьому останній навіть не зміг однозначно відповісти, чи вручалися ним його власні кошти, кому і в якій сумій. Ці обставини в сукупності викликають обґрунтований сумнів в правдивості його показань в цій частині, а тому суд не примає їх до уваги.

З огляду на викладене, в ході судового розгляду встановлено, що походження грошей, які використовувалися при проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки, в матеріалах кримінального провадження не зазначено, документів про їх приналежність та видачу офіційним шляхом органу, що здійснював вказану НСРД стороною обвинувачення суду не надано. Будь-які, передбачені законом докази, які підтверджують походження даних грошових коштів, а саме: де, коли, в якій установі та за яких обставин вони були отримані, з якою метою, кому належать, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Це в свою чергу позбавляє суд можливості встановити той факт на яких законних підставах вказані грошові кошти були використані під час проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки, дана інформація має значення для перевірки результатів процесуальної дії, а тому є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства і відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України не може визнаватися допустимим доказом.

Також як вбачається із показань свідка ОСОБА_6 грошові кошти йому вручалися працівниками СБУ кожного разу, в день митного оформлення товарів, безпосередньо перед його розмитненням. Вказані показання свідка ОСОБА_6 також узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_7 , в яких він зазначив, що кошти ОСОБА_6 вручав кожного разу перед митним оформленням товару, а тому суд вважає, що вказані показання є такими, що відповідають дійсності.

Як слідує із пред`явленого обвинувачення обвинуваченим, а також встановлено в ході судового розгляду, митне оформлення товару, в рамках даного кримінального провадження, здійснювалося ОСОБА_6 три рази, а саме: 10 листопада, 18 листопада та 25 листопда 2014 року.

В той же час як вбачається зі змісту протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів (т.2 а.с.226-227) та протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів (т.2 а.с.234-235) вказані протоколи складені 07.11.2014 року. Тобто вказана процесуальна дія відбувалася 07.11.2014 року. Однак, згідно пред`явленого обвинувачення, перше митне оформлення відбулося 10 листопада 2014 року.

Аналізуючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що їх зміст суперечить один одному, оскільки відповідно до показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заздалегідь ідентифіковані засоби - кошти, вручалися ОСОБА_6 той день, коли здійснювалося митне оформлення товару, безпосередньо, до початку цієї процедури, разом з тим відповідно до вищезазначених протоколів ОСОБА_6 заздалегідь ідентифіковані засоби - кошти були вручені 7 листопада, тобто за три дні до розмитнення товарів. Вказана суперечність стороною обвинувачення усунута не була.

При цьому, зі змісту вказаних протоколів слідує, що вказана процесуальна дія проводилася у власному автомобілі ОСОБА_7 . Також вказані два протоколи огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів, складаються оперуповноваженим ОСОБА_7 в один день, із різницею лише у 5 хвилин.

Тобто, вбачається нелогічним проведення процесуальної дії - огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів в особистому автомобілі оперуповноваженого ОСОБА_7 , не зважаючи на те, що 7 листопада 2014 року митне оформлення товару не здійснюється, оскільки будь-яка оперативна необхідність в цьому відсутня. При цьому за результатами проведення вказаної процесуальної дії складається два ідентичних за змістом протоколи, в присутності одних і тих же понятих, відрізнається лише сума коштів, яка вручається ОСОБА_66 , при тому, що вказана сума грошових коштів поміщається в одну і ту ж чорну шкіряну сумку, що належить ОСОБА_6 , без розділення їх по різних конвертах. В той же час, будь-яких логічних та обґрунтованих пояснень з даного приводу стороною обвинувачення надано не було. Так само, як і свідком ОСОБА_7 в ході його допиту.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що 7 листопада 2014 року ОСОБА_6 були вручені заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 15 000 гривень, які поміщені до його особистої шкіряної сумки, яка перебуває у нього в особистому користуванні та на зберіганні, протягом трьох днів, оскільки НСРД за участю ОСОБА_6 , в рамках даного кримінального провадження, проводиться лише 10 листопада 2014 року. Тобто на протязі 3 днів ОСОБА_6 пересувався у своїх справах з грошовими коштами, які були заздалегідь ідентифіковані, вручені йому в присутності понятих та надані йому для надання в якості хабара працівникам митниці.

Зазначені вище обставини в їх сукупності викликають сумнів в достовірності відомостей, які містяться в протоколах огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року.

Також, як зазначалося вище, процесуальна дія огляд та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів 7 листопада 2014 року відбувалося в особистому автомобілі свідка ОСОБА_7 . Це також безпосередньо підтвердив і свідок ОСОБА_7 в ході його допиту.

Детально дослідивши зміст протоколів огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.226-227, а.с.234-235), слідує, що вони виконані змішаним друковано-рукописним способом, зокрема віддруковано не лише бланк, а й прізвище та ініціали заявника, понятих, суму неправомірної вигоди із зазначенням усіх купюр, в тому числі серійні номери грошових купюр. Разом з тим рукописно вписано лише число складання протоколу, час коли процесуальна дія розпочалася та закінчилася, а також суму грошових коштів, яку отримав ОСОБА_6 .

При цьому, до вказаних протоколів додані додатки: ксерокопії всіх купюр на аркушах формату А4. В той же час, на питання сторони захисту, яким чином були виготовлені вказані додатки до протоколу в автомобілі, свідок ОСОБА_7 повідомив, що за допомогою спеціальної копіювальної техніки. Разом з тим не зміг повідомити ні вид, ні марку, ні модель, взагалі будь-які відомості з приводу даної копіювальної техніки.

Також, вказані додатки оформлені з порушенням вимог ст. 105 КПК України, не засвідчені підписом особи, яка проводила дану процесуальну дію, підписами понятих, а також підписом ОСОБА_6 . Це в свою чергу свідчить про те, що вказані ксерокопії купюр понятим та ОСОБА_6 під проведення даної процесуальної дії для ознайомлення не пред`являлися.

На думку суду, вказані обставини в сукупності, однознозначно вказують на те, що зазначені протоколи огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.226-227, а.с.234-235) з додатками заздалегідь було складено в інший час, в іншому місці, а не під час або за наслідками вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто хід даних процесуальних дій особою, яка його складала, безпосередньо під час проведення вказаних слідчих дії не фіксувався, а тому дані протоколи не відповідають вимогам допустимості та достовірності.

Про попередню підготовку протоколів також свідчить і той факт, що перша процесуальна дія - огляд та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів, в ході якої ОСОБА_6 було вручено 5 000 грн., тривала 40 хвилин. В той же час наступна процесуальна дія, яка розпочалася через 5 хвилин, згідно відомостей зазначених у протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.234-235) тривала 45 хвилин, при тому, що в ході даної процесуальної дії ОСОБА_6 було вручено 10 000 грн. Тому, виходячи із часу проведення першої процесуальної дії - огляд та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів у розмірі 5 000 грн. (40 хвилин), часу проведення наступнї процесуальної дії, зазначеного у протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.234-235), розпочатої об 11:15 год., закінченої о 12:00 год., тобто 45 хвилин, що є очевидно невідповідним, оскільки процесуальна дія тривала лише на 5 хвилин довше від попередньої, а тому за вказаний час неможливо було оглянути грошові купюри, сума яких становила вже 10 000 грн., тобто в два рази більше ніж під час проведення попередньої процесуальної дії, переписати їх серійні номери та зробити відповідні копії.

Вищезазначені порушення правил складання протоколу слідчої дії - огляд та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів викликає сумнів у вірогідності, викладених у них відомостей і тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні.

Також, як вбачається із протоколу огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року вказана процесуальна дія була проведена старшим оперуповноваженим ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_7., який діяв на підставі доручення прокурора ОСОБА_65. № 06/1-2809т від 24.11.2014 року (т.7 а.с.147-148), а тому виходячи із норм закріплених у ч. 2 ст. 41 КПК України, в даному випадку він користувався повноваженнями слідчого. В той же час, як встановлено вище, 13 листопада 2014 року ОСОБА_7 був допитаний як свідок у даному кримінальному провадженні. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий немає права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_7 як співробітник оперативного підрозділу СБ України не мав законних підстав та повноважень здійснювати такі процесуальні дії, як огляд, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів 25.11.2014 року, у даному кримінальному провадженні, а тому протокол даної процесуальної дій є недопустимим доказом, в розумінні ст. ст. 84, 86 КПК України.

Крім того, як вбачається із показань, допитаних в ході судового розгляду свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні не підтвердили факт того, що працівник СБУ передав помічені грошові кошти ОСОБА_6 , зазначивши, що таке прізвище їм не знайоме і при них під час проведення процесуальної дії не звучало жодного разу. Це в свою чергу додатково ставить під сумнів достовірність відомостей, викладених у пртоколі огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року, в частині того, чи дійсно вказані грошові кошти були вручені ОСОБА_6 .

Крім того, всупереч п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 105 КПК України та п. 4.7., 4.7.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні до протоколу огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 р. не долучено додатки, хоча в тексті протоколу є посилання на взяття зразку порошка - препарату "Люминор-496Т" ватним тампоном; аналогічного чистого ватного тампону; а також аркушу формату А4, на якому зроблено напис спеціалістом "Неправомірна вигода СБУ", які поміщення в окремі паперові конверти, які підписані понятими та скріплені відбитком печатки: "Для пакетів № 75 СБ України".

Так, наслідком вищезаначених допущенних суттєвих порушень при проведенні вказаних процесуальних дій є визнання протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатками до нього (т.2 а.с.226-227, 228-233); протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року з додатками до нього (т.2 а.с.234-235, 236-243) та протоколу огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року з додатками до нього (т.2 а.с.211-213, 214-225) - недопустимими.

Крім того, як слідує зі змісту вищезазначених протоколів, ОСОБА_6 7 листопада 2014 року було вручено грошові кошти у сумі 15 000 грн., а 25 листопада 2014 року - 19 000 грн., що в загальному становить 34 000 грн. В той же час, вказана сума не є тотожною сумі, яка як вбачається із пред`явленого обвинувачення, була вручена обвинуваченим ОСОБА_6 .

Також, як вбачається із показань свідка ОСОБА_6 останній зазначив, що він використав не всі грошові кошти, які йому вручалися працівниками СБУ, і він їх повертав назад працівникам СБУ. Свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що ОСОБА_6 використав не всю суму коштів, яка йому вручалася і не використані кошти він повертав назад, про що складалися відповідні процесуальні документи.

В той же час, в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи щодо повернення ОСОБА_6 грошових коштів працівникам СБУ, які йому були вручені для участі у проведенні НСРД, однак не були останнім використані під час проведення даної процесуальної дії. З цих підстав, суд оцінює критично та не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в частині того, що невикористані грошові кошти ОСОБА_6 після завершення НСРД повертав працівникам СБУ.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 під час участі у НСРД були використані не всі вручені заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, однак будь-які, передбачені законом докази, які підтверджують факт повернення вказаних грошових коштів ОСОБА_6 назад відповідним співробітникам СБУ, після завершення НСРД, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

На думку суду, така неконтрольованість (зокрема вручення грошових коштів ОСОБА_66 за декілька днів до проведення НСРД, відсутність підтверджуючих документів щодо повернення невикористаних коштів під час проведення НСРД) і невизначеність джерела їх походження, як і по суті неофіційність використання оперативними співробітниками правоохоронного органу заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів, оскільки стороною обвинувачення не надано суду жодного документу, який би підтверджував походження даних грошових коштів, а саме: де, коли, в якій установі та за яких обставин вони були отримані, кому належать, ставить під сумнів як правомірність використання вказаних грошових коштів, так і допустимість отриманих за наслідками їх використання результатів в якості фактичних даних у кримінальному провадженні, оскільки їх застосування при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій в якості спеціальних засобів, які дозволяють в порядку передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин, або особу, яка його вчинила є невід`ємною складовою як законності іх проведення так і використання отриманих внаслідок їх застосування відомостей в якості допустимих доказів у кримінальному провадженні. Це в свою чергу є додатковою підставою для визнання вищезначених протоколів недопустимими доказами.

Також, при дослідженні протоколу освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.207-210) встановлено, що старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_65. провів освідування ОСОБА_1 , на підставі, винесеної ним постанови про освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.205-206).

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст. 241 КПК України чітко передбачено, що у кримінальному провадженні освідування може бути проведено виключно щодо підозрюваного, свідка чи потерпілого. Метою ж освідування перелічених вище осіб, є виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет. Юридичною підставою проведення освідування підозрюваного є відповідна постанова прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом (ст. 110, ч. 2 ст. 241 КПК України). Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється відповідна постанова прокурора.

З матеріалів справи встановлено, що постанова про освідування особи від 25.11.2014 була прийнята прокурором до повідомлення ОСОБА_1 про підозру. На момент прийняття даної постанови, ОСОБА_1 жодного статусу у кримінальному провадженні ще не мав. Це також підтверджується і протоколом освідування особи від 25.11.2014 року, зі змісту якого вбачається, що в ньому не зазначено процесуальний статус ОСОБА_1 , не роз`яснено його права під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії. З вказаного слідує, що постанова прокурора про освідування не була прийнята згідно із законом, як це передбачено ч. 7 ст. 110 КПК України. Судом дана постанова визнається недопустимим доказом, оскільки вона винесена без належного урахування прокурором ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3,19 Конституції України, ст. 241 КПК України, з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конвенцією, Конституцією та Законами України.

При цьому, не дивлячись на вказівку в протоколі освідування особи від 25 листопада 2014 року на те, що воно проводиться на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні від 25.11.2014 року, відомості про пред`явлення цієї постанови ОСОБА_1 до проведення освідування, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Крім того, слід зазначити, що як вбачається зі змісту протоколу освідування особи від 25.11.2014 року прокурором зазначено, що "затриманий" ОСОБА_1 надав добровільну згоду на проведення освідування. Тобто фактично прокурором було визначено статус ОСОБА_1 як затриманого.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обовязків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору. Згідно із статтею 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Під таким наказом слід розуміти і усну вказівку прокурора, згідно з якою особа повинна залишатись поруч з ним.

В момент затримання розпочинають спливати строки, визначені у КПК України та настають юридичні наслідки, пов`язані із затриманням, в тому числі затримана особа набуває статусу підозрюваного з правами, передбаченими статтею 42 КПК України (рішення ЄСПЛ у справах Смолика проти України, №11778/05 від 19 січня 2012 року, Савіна проти України, №34725/08 від 16 лютого 2012 року).

Це зобов`язувало прокурора з самого початку фактичного затримання повідомити ОСОБА_1 про його процесуальні права затриманої особи, передбачені частиною 4 статті 208 КПК України, в тому числі право залучити в будь-який момент захисника (ч. 1 ст. 48 цього ж Кодексу) та забезпечити його участь, на вимогу ОСОБА_1 , у проведенні подальших процесуальних дій, або ж прийняти відмову від захисника, про що скласти відповідний протокол. Таких вимог процесуального закону дотримано не було, оскільки до суду не надано протоколу затримання ОСОБА_1 та доказів роз`яснення йому його прав. Це також було підтверджено і обвинуваченим ОСОБА_1 , який зазначив, що протокол його затримання не складався і права йому ніякі не роз`яснювалися.

При цьому, іншого належного підтвердження роз`яснення ОСОБА_1 його прав в кримінальному провадженні під час проведення такої слідчої (розшукової) дії як освідування особи, про що складено протокол від 25 листопада 2014 року, суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про недопустимість доказів, отриманих у результаті освідування ОСОБА_1 25.11.2014 року, а саме протоколу освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.207-210), оскільки цей доказ був отриманий не у спосіб передбачений законом, з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_1 , а тому усі інші докази, здобуті на підставі вказаного протоколу, отримані внаслідок порушення прав та свобод людини, а відтак є недопустимими - ч. 1 ст. 87 КПК України, зокрема речові докази.

Також, суд детально дослідивши протокол обшуку від 25.11.2014 року, в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 (т.2 а.с.43-47), прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія - обшук, була проведена слідчим в особливо важливих справах СВ прокуратури м. Києва Авдєєвим В.С., з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. У ч. 7 ст. 236 КПК України закріплено, що при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати та вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні обшуку.

Як вбачається з протоколу обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.43-47) в автомобілі між водійським сидінням та переднім пасажирським сидінням виявлено грошові кошті у кількості 6 купюр, номіналом по 500 грн., на загальну суму 3 000 грн. В той же час, у вказаному протоколі відсутня інформація детального опису із зазначенням їх індивідуальних ознак, а саме номіналу кожної купюри, її серії та номеру, виявлених грошових купюр, з метою їх ідентифікації, всупереч вимогам ч. 1 ст. 234 КПК України.

При цьому до вказаного протоколу обшуку від 25.11.2014 року слідчим не додано фотоілюстрації або фотокопій, виявлених грошових коштів. У протоколі взагалі відсутні відомості щодо наявності додатків до вказаного протоколу.

На підставі зазначеного доказу можна зробити висновок лише про те, що під час провелення обшуку в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , були виявлені грошові кошти, у розмірі 3 000 грн. Але цей доказ є недостатнім для висновку про те, що вказані грошові кошти являється предметом неправомірної вигоди, отримання яких інкримінується ОСОБА_1 .

Показання свідка ОСОБА_67 щодо обставин предмету неправомірної вигоди - справжності грошових коштів в сумі 300 доларів США, судом оцінюється як неналежний і недопустимий доказ, оскільки таке суб`єктивне твердження свідка не є належним доказом в підтвердження справжності грошових коштів, а не їх імітаційним засобом.

Встановлення походження грошових коштів які використовувались під час проведення слідчих дій і особливо в кримінальних провадженнях з застосуванням негласних слідчих (розшукових) дій, їх справжності - має суттєве значення особливо в справі коли зроблена заява щодо провокації злочину.

При цьому, згідно п. 9 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом від 27.08.2010 року №51/401/649/471/23/125 Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України, усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі. Тобто з даних норм законодавства слідує, що до складу слідчої (розшукової) дії - обшук входять також дії щодо належного упакування речей і документів, які вилучаються за результатами її проведення, із обов`язковим внесенням цих відомостей до протоколу.

Також відповідно до п. 3, 4 розділу "Загальні положення" Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення.

В той же час, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.43-47) в ньому вказано лише, що всі речі, предмети та документи, які були вилучення за результати проведення даної слідчої дії, поміщаються до синього поліетиленового пакету, який опечатано в присутності понятих та учасників слідчої дії. Однак, будь-які відомості з приводу того, що вказані речі, предмети та документи, окрім змивів із на панелі автомобіля, кожен окремо, поміщалися, до індивідуальних пакетів чи конвертів, які б, в свою чергу, були упаковані, опечатані та засвідчені підписами понятих, учасників слідчої дії, слідчого та печаткою відповідного органу досудового розслідування, у встановленому законом порядку, в протоколі обшуку відсутні. Навіть відсутні відомості про засвідчення, вищезазначеного синього поліетиленового пакету підписами понятих, учасників слідчої дії, слідчого.

При цьому суд звертає увагу, що допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не повідомили суду факт того, що за результатами проведення обшуку слідчим було вилучено грошові кошти, останні лише зазначили, що було виявлено грошові кошти із яких робилась змиви.

Крім того, не зважаючи на те, що у протоколі обшуку від 25.11.2014 року зазначено, що змиви із панелі автомобіля упаковані до паперового конверта, відомості про засвідчення, вказаного конверта підписами понятих, учасників слідчої дії, слідчого, у протоколі відсутні. Так само і допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не підтвердили факту того, що у їх присутності взагалі вилучалися змиви із панелі автомобіля, і щоб вони своїми підписами посвідчували конверт із таким вмістом.

Це в свою чергу беззаперечно свідчить про те, що слідчим, всупереч вимогам ч. 7 ст. 236 КПК України, виявлені в ході обшуку 25.11.2014 року грошові кошти не були належним чином у передбаченому законом порядку упаковані, опечатані та засвідчені підписами понятих, всіх учасників слідчої дії, слідчого та печаткою відповідного органу досудового розслідування, у встановленому законом порядку, з метою запобігання їх втраті, знищенню, зміні та підміні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 237 КПК України.

В той же час, суд оцінює критично показання вказаних свідків, в частині того, що із виявлених грошових коштів було зроблені змиви, які поміщені до паперового пакету, та вилучені, оскільки вони повністю спростовуються змістом протоколу обшуку від 25.11.2014 року, у якому вказані відомості відсутні, а також висновком експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117), зі змісту якого вбачається, що на дослідження експерту ніякого конверту із змивами іщ грошових коштів не надавалося.

Отже, з огляду на вищевикладене встановлено, що вилучення речей під час проведення обшуку 25.11.2014 року (т.2 а.с.43-47), які в подальшому були визнані речовими доказами, було здійснено слідчим, з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України, що є неприпустимим. Це в свою чергу свідчить про те, що органом досудового розслідування речові докази у вказаному провадженні були отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, оскільки не було належним чином забезпечено належне їх вилучення та збереження з метою уникнення неконтрольованого доступу до них, зокрема і підміни, а тому, відповідно до вимог ст. 86 КПК України, вони є недопустимими доказами.

У ч. 1, 3 ст. 105 КПК України закріплено, що особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

В ході судового розгляду, в судовому засіданні 15.06.2016 року, за клопотанням сторони обвинувачення, до матеріалів кримінального провадження було приєднано касету із відеозаписом обшуку від 25.11.2014 року та освідування ОСОБА_1 від 25.11.2014 року (т.5 а.с.129).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. У ст. 107 КПК України закріплено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

Як вбачається зі змісту протоколу обшуку, у вступній частині протоколу, на другому аркуші, прокурор вказав про застосування під час проведення слідчої дії технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, зазначивши, що обшуку відбувається із використанням відеокамери "Panasonic NV GS230EE-S". Разом з тим жодні технічні характеристики носія інформації, який застосовувався при приводенні цієї процесуальної дії, в порушення вимог, закріплених в ст. 107 КПК України, слідчим не зазначено.

В той же час, незважаючи на вказану у протоколі інформацію щодо використання вищезазначеного технічного засобу під час проведення слідчої дії, в порушення положень ст. 105 КПК України про долучення до протоколу додатків, у вигляді відеозапису процесуальної дії, прокурором носії інформації із записом процесуальної дії до протоколу не приєднано. При цьому, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.43-47) в ньому взагалі не зазначені слідчим будь-які додатки. Також, як вбачається зі змісту конверту, в якому міститься вказаний відеозапис, на ньому також не зазначено додатком до якого протоколу він являється.

Відсутність вказаних відомостей у протоколі обшуку, суперечить вимогам ч. 3 ст. 105, ст. ст. 106, 236 КПК України, оскільки вказана касета в якості додатку до протоколу обшуку не залучалася, у протоколі не зазначені технічні характеристики носія інформації, а тому невідомо хто здійснював вказаний відеозапис і якими нормами КПК України щодо фіксування процесуальних дій керувався при цьому.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що касета із відеозаписом обшуку від 25.11.2014 року та освідування ОСОБА_1 від 25.11.2014 року (т.5 а.с.129) є недопустимим доказом, оскільки отриманий не в порядку, передбаченим КПК України.

Ці обставини в сукупності однозначно вказують на те, що слідча (розшукова) дія - обшук, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, яка відображена у згаданому протоколі обшуку, була проведена слідчим Авдєєвим В.С., з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України.

Тому, наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколі обшуку від 25.11.2014 року та речей виявлених та вилучених в ході такого обшуку, які були слідчим визнані речовими доказами, на підставі постанови слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Авдєєва В.С. про визнання речей, предметів і цінностей речовими доказами та прилученя до матеріалів кримінального провадження від 25.03.2015 року (т.3 а.с.2-3).

При цьому, суд звертає увагу, що всі інші докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинувачених у вчинені інкримінованого їм кримінального правопорушення, зокрема висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) є похідним, оскільки є фактичними даними, отриманими внаслідок проведення слідчих дій з речами та предметами, вилученими під час проведення вищезазначених процесуальних дій.

В ч. 5 ст. 101 КПК України зазначено, що висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Так, суд звертає увагу, що у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Зокрема вказана позиція, викладена Європейським судом в рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України".

Враховуючи вищевикладене, практику Європейського суду з прав людини, а також, що процесуальні дії у виді огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів, проведених 7 листопада 2014 року та 25 листопада 2014 року, освідування ОСОБА_1 , а також обшук в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , проведені з порушенням вимог чинного законодавства, судом дані речові докази визнаються недопустимими і як наслідок висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) та протокол огляду речей та документів від 25.03.2015 року (т.3 а.с.1) суд визнає недопустимими доказами.

При цьому вирішуючи питання допустимості зазначених доказів, в порядку ст. 89 КПК України, суд встановив наступне.

Як вбачається з висновку експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) у розділі "Дослідження" на експертизу експерту надано, серед іншого, канцелярський конверт коричневого кольору (конверт № 7), клапани конверту опечатано паперовою смужкою білого кольору, на якій присутній відбиток печатки "Для пакетів № 75 Служба безпеки України" та підписи. На лицьовій стороні конверта мається рукописний пояснювальний напис: "Змив з торпеди автомобіля "Ford Fiesta", та підписи слідчого, прокурора, спеціаліста, понятих, та канцелярський конверт коричневого кольору (конверт № 8), клапани конверту опечатано паперовою смужкою білого кольору, на якій присутній відбиток печатки "Для пакетів № 75 Служба безпеки України" та підписи. На лицьовій стороні конверта мається рукописний пояснювальний напис: "500 грн. х 6 = 3000 грн. Вилучені грошові кошти номіналом по п`ятсот гривень в кількості шість штук, на загальну суму три тисячі гривень" та підписи слідчого, прокурора, спеціаліста, понятих. Пакет № 7 містив у собі згорнутий фрагмент паперу, в якому знаходилася серветка білого кольору без видимих неозброєним оком нашарувань сторонньої речовини. Пакет № 8 містив у собі 6 грошових купюр номіналом по 500 грн. кожна на суму 3 000 грн., без видимих неозброєним оком нашарувань сторонньої речовини під серійними номерами: ЗД6194323, ЗД6194325, ЗД6194326, ЗД6194327, ЗД6194328, ЗД1628220. При цьому щодо визначення вмісту пакету № 8, у висновку експерта, містяться необумовлені виправлення коректором з приводк кількості грошових купюр. Будь-які відомості з приводу того, що вказані конверти надійшли до експерта у синьому поліетиленовому пакеті у висновку експерта відсутні.

В той же час, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 25.11.2014 року, в ході проведення даної слідчої дії, слідчим всі без виключення вилучені речі, зокрема і грошові кошти у сумі 3 000 грн., були разом поміщені до синього поліетиленового пакету, який опечатано в присутності понятих та учасників слідчої дії. При цьому грошові кошти ні до якого конверту коричневого кольору не поміщалися, що підтверджується як змістом протоколом обшуку від 25.11.2014 року, так і показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в ході їх допиту жодних відомостей з приводу того, що вивлені в ході обшуку грошові кошти поміщалися до конверту та вилучалися, суду не повідомили.

Ці обставини, в свою чергу лише додатково свідчать про те, що під час проведення обшуку в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , слідчим в ОВС СВ прокуратури міста Києва Авдєєвим В.С., не було належним чином упаковано та опечатано, речі та документи, виявлені та вилучені під час проведення даної слідчої дії, зокрема і грошові кошти у сумі 3 000 грн., і змиви із панелі автомобіля, з метою уникнення неконтрольованого доступу до нього, про що також зазначено у мотивувальній частині вироку вище, що є неприпустимими.

Також, як вбачається із зображень даних конвертів № 7 та № 8, що відображені в ілюстративній таблиці (зображення № 24, 25, 28, 29 - т. 3 а.с.116-117) на них не зазначено, додатком до якого протоколу вони являється, не вказано назви процесуальної дії та дати їх вилучення, упакування та опечатування.

Це в свою чергу додатково, в черговий раз, свідчить про те, що під час проведення слідчої дії - обшук 25.11.2014 року, грошові кошти та змиви із панелі автомобіля марки "Ford Fiesta", не були вилучені у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, оскільки конверти в яких вони містяться не являються додатком до протоколу обшуку від 25.11.2014 року, у протоколі не зазначаються, в додатку на порушення ст. ст. 105, 106, 107 КПК України не долучалися.

З огляду на вищевикладене встановлено, що під час проведення обшуку в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , слідчим виявлені грошові кошти у сумі 3 000 грн. (детального опису яких, із зазначенням їх серії та номеру протокол обшуку не містить), які були поміщені разом із змивами із торпеди автомобіля, до синього поліетиленового пакету, який як вбачається із висновку експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) на дослідження не надавався, а тому, суд об`єктивно переконаний у тому, що орган досудового розслідування, з метою забезпечення доказів, після завершення проведення слідчої дії - обшук, надав для дослідження не ті речі та предмети, які були вилучені в ході проведення обшуку 25.11.2014 року, що є безумовно грубим порушенням вимог КПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не було надано будь-якого обґрунтування, яким чином виявлені в ході обшуку в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 3 000 грн., які були вилучені у синьому поліетиленовому пакеті, упакування та опечатування якого, за твердженням сторони обвинувачення здійснювалося, у відповідності до вимог КПК України, могли опинитися у паперовому коричневому конверті, який саме і було в подальшому надано для дослідження експерту, не зважаючи на те, що в ході судового розгляду безумовно встановлено, що під час проведення слідчої дії - обшук, виявлені грошові кошти до паперового конверту коричневого кольору не поміщалися, що підтверджується змістом протоколу обшуку від 25.11.2014 року, а також показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Аналогічно щодо змивів із панелі автомобіля.

Отже, як встановлено в ході судового розгляду, матеріали кримінального провадження не містять доказів, які би давали підстави ідентифікувати, що грошові кошти, які знаходилися в конверті № 8, та змив з торпеди автомобіля "Ford Fiesta", що знаходився у конверті № 7, які надійшли експерту на дослідження, із грошовоми коштами, виявленими в ході обшуку від 25.11.2014 року в автомобілі, що належить ОСОБА_1 , та із змивом із панелі автомобіля, під час проведення даної слідчої дії. Як зазначалося вище, із змісту протоколу обшуку слідує, що всі вилучені під час обшуку речі, предмети, документи, поміщалися до синього поліетиленового пакету, як в свою чергу на дослідження експерту не надавався.

Це в свою чергу свідчить про те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про те, яким способом чи на підставі якого процесуального рішення грошові кошти, які знаходилися в конверті № 8, та змив з торпеди автомобіля "Ford Fiesta", що знаходився у конверті № 7, оскільки за результатами проведення обшуку 25.11.2014 року, виявлені грошові кошти та змиви із автомобіля поміщалися разом до синього поліетиленового пакету. Грошові кошти взагалі не упаковувалися до будь-якого конверту. Наведене дає підстави стверджувати те, що грошові кошти, які знаходилися в конверті № 8, та змив з торпеди автомобіля "Ford Fiesta", що знаходився у конверті № 7, були отримані та приєднані до кримінального провадження у поза процесуальний спосіб, а не в результаті проведення слідчої дії - обшук 25.11.2014 року, що є безумовним порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Крім того, як зазначалося вище, судом встановлено, що в результаті проведення НСРД свідком ОСОБА_6 були використані не всі заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти. Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які процесуальні документи на підтвердження факту того, що невикористані заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти, після завершення НСРД, були повернуті органу досудового розслідування назад. Тобто вказані грошові кошти після завершення НСРД знаходилися у вільному доступі та обігу.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) не може бути використаний судом в якості доказу у кримінальному провадженні, оскільки під час досудового розслідування не було належним чином забезпечено належне упакування та зберігання, вилучених під час проведення обшуку 25.11.2014 року, речових доказів, в канцелярські конверти коричневого кольору, які і були предметом дослідження вказаної експертизи, а відсутність в матеріалах кримінального провадження процесуальних документів щодо повернення заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів, невикористанах під час проведення НСРД в рамках даного кримінального провадження, на підтвердження неконтрольованого доступу до них та їх використання, та період часу з дати їх вилучення - 25 листопада 2014 року, до дати доставки експерту для дослідження, лише 17 грудня 2014 року, дозволяє припустити можливість вільного доступу органів досудового розслідування до грошових коштів, які не були використані під час проведення НСРД та упакування їх до конверту коричневого кольору, з метою забезпечення доказів. При цьому слід звернути увагу, що учасники процесуальної дії - обшук, а саме: поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_38 , а також спеціаліст-експерт ОСОБА_8 , під час проведення досудового розслідування були допитані в якості свідкі 8 грудня 2014 року, що підтверджуються протоколами їх допиту в якості свідка (т.4 а.с.114-118, 119-121, 122-124) та реєстрацією цих процесуальних дій в реєстрі матеріалах досудового розслідування за номером 36, 37, 38 Розділу 1 (т. 1 а.с.34), тобто до передання об`єктів на дослідження експерту, що в свою чергу надавало можливість органу досудового слідства забезпечити належне упакування та опечатування конвертів коричневого кольору, та засвідчення їх підписами учасниками слідчої дії - обшук. При цьому, також слід зазначити, що вказані предмети визнані речовими доказами лише 25 листопада 2015 року, а до цього на зберігання до камери зберігання речових доказів не передавалися.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про недопустимість висновку експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117), відповідно до ст. 86, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, у зв`язку з тим, що під час його отримання мали місце істотні порушення вимог зазначених положень КПК України; істотне порушення прав та свобод людини, гарантованих законодавством України; реалізація органом досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Також, виходячи, із наданих стороною обвинувачення, доказів, які судом ретельно досліджено та аналіз, яких наведено вище, однозначно встановлено, що вилучення всіх, без винятку, речей, предметів та документів під час проведення слідчої дії - обшук в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , було проведено органом досудового розслідування з істотним та очевидним порушенням процесуального порядку їх вилучення, оскільки не було здійснено їх належне упакування у конверти, які в подальшому були передані для дослідження на експертизу. Тому вилучені під час такого обшуку речі, предмети та документи є недопустимими доказами, оскільки зазначена процесуальна дія проводилася з порушенням вимог закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві, без забезпечення їх належного упакування з метою уникнення несанкціонованого та вільного доступу до них, а також їх підміни.

Разом з тим, з метою надання видимості, що вказані речі вилучалися у відповідності до вимог законодавства, після завершення проведення слідчої дії - обшук, до канцелярських конвертів коричненевого кольору, упакування в які під час проведення обшуку не здійснювалися, були поміщенні речі та предмети, джерело походження яких невідомо, які в свою чергу були запаковані та опечатані, як того вимагають кримінальні процесуальні норми.

При цьому, вилучені під проведення обшуку предмети, були визнані речовими доказами, не в день їх вилучення, а пізніше, тому до цього на зберігання до камери схову речових доказів не передавався. Також вони не направлялися органом досудового розслідування, в день їх вилучення, і до відповідних експертних установ. Тобто, місце зберігання, вилучених в ході проведення обшуку 25.11.2014 року, речей, предметів та документів, які не були належним чином, у відповідності до вимог КПК України, упаковані, до визнання їх речовими доказами, є невідомими.

Порушення встановленого чинним КПК України порядку вилучення речей в ході обшуку, однозначно свідчить про їх недопустимість, оскільки упакування їх до канцелярських конвертів коричненевого кольору під час обшуку не здійснювалося, а після завершення даної слідчої дії, що не забезпечило їх належного зберігання та не унеможливило, в свою чергу, їх підміну або зміну.

Отже, зважаючи на недотримання встановленої КПК України процедури щодо вилучення речей та предметів під час проведення обшуку 25.11.2014 року в автомобілі марки "Ford Fiesta", 2013 року, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , які в подальшому були об`єктами дослідження експертизи, за результатами якої, надано висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117), а також об`єктом огляду слідчим в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. під час проведення слідчої дії - огляд речей та документів (т.3 а.с.1), суд вважає, що використання зазначеного висновку експертного дослідження та протоколу огляду речей та документі від 25.03.2015 року, як доказів є неприпустимим, оскільки у суду виникли обґрунтовані сумніви, що для проведення експертного дослідження надавалися самі ті речі, які були вилучені під час обшуку. З цієї окремої підстави суд додатково визнає висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) та протокол огляду речей та документі від 25.03.2015 року (т.3 а.с.1) недопустимими доказами.

Також слід зазначити, що інша частина речей, які були надані експерту на дослідження, вилучені за результатми проведення слідчої дії - освідування особи, яка проведене з порушенням вимог, закріплених в КПК України, судом дані речові докази визнаються недопустимими і як наслідок висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.106-117) не може враховуватися судом при прийнятті судового рішення, на підставі ч. 5 ст. 101 КПК України, відповідно до якої висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом не допустимими.

Крім того, згідно протоколу огляду речей та документі від 25.03.2015 року (т.3 а.с.1) слідчий в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєв В.С. провів огляд грошових коштів, вилучених в ході проведення обшуку автомобіля ОСОБА_1 , лише 25.03.2015 року, тобто майже через півроку після проведення слідчої дії - обшук. Цей протокол є неналежним доказом ідентифікації вилучених під час обшуку грошових коштів з тими, які вручались ОСОБА_6 , оскільки як зазначалося вище протокол обшуку від 25.11.2014 року не містить детального опису вилучених грошових купюр з метою їх точної ідентифікації, виявлені грошові кошти були вилучені з грубим порушення вимог КПК України, а також протоколи огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року, та протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року визнані судом недопустимими доказами.

За змістом ст. ст. 234-236 КПК проведення обшуку в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва: справа № 752/19843/14-к, провадження № 1-кс/752/5713/14 від 24.11.2014 року (т.2 а.с.107-111); № 1-кс/752/5706/14 від 25.11.2014 року (т.2 а.с.77-80) та справа № 752/19845/14-к, провадження № 1-кс/752/5715/14 від 25.11.2014 року (т.2 а.с.88-91) дозвіл на проведення обшуку: за місцем розташування ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці та ТОВ "Делайт сервіс", а саме за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7 МДА "Бориспіль"; в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , та у квартирі АДРЕСА_10 , за місцем реєстрації ОСОБА_3 , було надано слідчому в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєву В.С. Тобто, саме слідчий Авдєєв В.С. згідно умов дозволу, був уповноважений на проведення вказаних слідчих дій.

Разом з тим, як вбачається із протоколу обшуку в приміщення ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці від 25.11.2014 року (т.2 а.с.112-116); протоколу обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), а також із протоколу обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96) обшуки фактично були проведені ст. слідчим прокуратури м. Києва Акуленком А.О. без участі слідчого Авдєєва В.С. Також як вбачається із протоколу обшуку в зі змісту протокол обшуку у адміністративній будівлі за місцем розташування відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці, а саме в приміщенні кабінету № 55 від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.122-126, 127-204) обшук фактично був проведений прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва Вельковим А.В., без участі слідчого Авдєєва В.С.

При цьому як слідує із приписів закріплених у ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі слідчого судді, серед іншого, вказуються прізвища осіб, за клопотанням та погодженням яких суд дозволив проведення обшуку. При цьому вказаними положеннями кримінального процесуального законодавства не передбачено можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук всіма слідчими, які входить до складу слідчої групи, що здійснюють досудове розслідування, а лише тими, яким надана дозвіл на проведення обшуку, згідно ухвали слідчого судді.

Як зазначалося вище, згідно умов ухвал слідчого судді справа № 752/19843/14-к, провадження № 1-кс/752/5713/14 від 24.11.2014 року (т.2 а.с.107-111); справа № 752/19836/14-к, провадження № 1-кс/752/5706/14 від 25.11.2014 року (т.2 а.с.77-80) та справа № 752/19845/14-к, провадження № 1-кс/752/5715/14 від 25.11.2014 року (т.2 а.с.88-91) дозвіл на проведення обшуків надано виключно слідчому в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєву В.С.

На думку суду, проведення обшуків, в даному випадку ст. слідчим прокуратури м. Києва Акуленком А.О., прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд. Так, у постанові від 29.01.2019 року справа № 466/896/17, провадження № 51-7795 км 18, за результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла наступного висновку: за змістом ч. 1 ст. 236 КПК виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку. У випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку у відповідності з вимогами ст. ст. 86, 87 КПК не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку, як на доказ.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що вищезазначені слідчі дії - обшуки, проведені із істотним та очевидним порушенням порядку їх проведення, а тому: протокол обшуку в приміщення ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці від 25.11.2014 року (т.2 а.с.112-116); протокол обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), протокол обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96) та протокол обшуку у адміністративній будівлі за місцем розташування відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці, а саме в приміщенні кабінету № 55 від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.122-126), з додатком до нього (т.2 а.с.127-204) визнаються судом недопустимими доказами.

Крім того, згідно протоколу обшуку у адміністративній будівлі за місцем розташування відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці, а саме в приміщенні кабінету № 55 від 25 листопада 2014 року (т.2 а.с.122-126, 127-204) було виявлено та вилучено грошові кошти. Разом з тим, прокурор в суді не обґрунтував значення, вилучених в ході даної слідчої дії, грошових коштів для доведення фактичних обставин даного кримінального провадження і вони не були долучені до справи як речові докази. Таким чином, належність до предмету доказування та взаємозв`язок з обставинами, пред`явленого обвинувачення, вказаних грошових коштів, стороною обвинувачення не наведено. Тому вказаний протокол суд також визнає і неналежним доказом.

Також, як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_3 25.11.2014 року після проведення обшуку у його робочому кабінеті, було проведено також його особистий обшук, в ході якого в нього нічого не виявли, однак було вилучено особисті речі, зокрема ключі від квартири, автомобіля, гаманець тощо, які були поміщенні до якого пакету та запаковані. Вже після цього, вони направилася на стоянку біля аеропорту "Бориспіль", де був припаркований його автомобіль, підійшовши до якого, двері вже були відчинені, однак він їх не відкривав, оскільки в нього вилучили ключі.

Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_3 повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_12 , в яких він показав, що спочатку було проведено обшук у службовому кабінеті, обставини він вже не пам`ятає, а потім вже в автомобілі, який відкрили за допомогою ключів, однак хто саме його відкрив, точно не пам`ятає, можливо саме працівниками СБУ. При цьому останній повідомив, що під час проведення обшуку в автомобілі, особистий обшук ОСОБА_3 . не проводили, а також із матеріалами кримінального провадження.

Так, в матеріалах кримінального провадження міститься зберігальна розписка від 27.11.2014 року (т.2 а.с.87) зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_69 (мати обвинуваченого ОСОБА_3 ) отримала від слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. на відповідальне зберігання речі свого сина ОСОБА_3 , серед іншого, ключі від автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 . В той же час, як слідує і зі змісту протоколу обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), так і зі змісту протоколу обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96), під час проведення даних слідчих дій ключі від автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , та інші особисті речі ОСОБА_3 не вилучалися. Так само, в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол затримання ОСОБА_3 , в порядку ст. 208 КПК України, який би підтверджував проведення його обшуку як затриманої особи. Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_3 є такими, що відповідають дійсності.

З огляду на вищевикладене судом безсумнівно встановлено, що ст. слідчим прокуратури м. Києва Акуленком А.О. проводився особистий ОСОБА_3 під час проведення обшуку в службовому кабінеті останнього, що знаходиться у приміщенні ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорту", який проводився в період часу з 21:46 год. по 23:35 год., тобто перед обшуком в автомобілі, в ході якого, серед іншого, в ОСОБА_3 були вилучені ключі від автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки вони перебували в органа досудового розслідування, разом з тим під час обшуку в автомобілі та в квартирі вони не вилучалися. В той же час, в порушення ч. 5 ст. 236 КПК України, вказані відомості не зафіксовані у протоколі обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.112-116), так само як і відомості про належне упакування, вилучених у ОСОБА_3 особистих речей. Це в свою чергу свідчить про те, що протокол обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.112-116) складенй з порушенням вимог КПК України, так як в протоколі не зафіксовано і хід, і результати слідчої дії, що є додатковою підставою для визнання вказаного доказу недопустимим.

Крім того, аналізуючи зміст як протоколу обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), суд звертає увагу на наступне.

Так, як вбачається зі змісту протоколу обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), однозначно слідує, що обшукувався не у весь автомобіль, а виключного його окремі частини, оскільки обшук відразу розпочався із переднього водійського сидіння, а саме під ним, де і були виявлені грошові кошти. Також оглянуто ще заднє сидіння. На цьому обшук завершено. При цьому поняті весь час знаходилися на вулиці, в той час як проводився обшук, що підтвердив і свідок ОСОБА_12 , і обвинувачений ОСОБА_3 .

Тому, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, а саме, що ще до початку обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , в працівників правоохоронного органу були в розпорядженні ключі від автомобіля, які не були вилучені у встановленому законом порядку, а тому давали можливість без перешкодного доступу до автомобіля, а також те, що обшук в автомобілі розпочався відразу із місця, де були виявлені грошові кошти (під переднім водійським сидінням), то, суд прийшов до висновку, що твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що походження грошових коштів, які були виявлені в автомобілі в ході проведення його обшуку, працівниками правоохоронних органів йому невідоме, останні могли їх йому підкинути, не позбавлене здорового глузду, оскільки не були спростовані, що породжує обґрунтований сумнів стосовно доведеності обвинувачення, а тому вказаний доказ не може прийматися судом до уваги.

Також в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що у проведенні обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , приймали участь, окрім зазначених у протоколі обшуку від 13.09.2017 року, і інші особи. Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_3 , останній показав, що обшук у квартирі проводило двоє працівників СБУ, а слідчий складав протокол. Вказані показання обвинуваченого повністю узгоджуються і з показаннями показаннями свідка ОСОБА_12 , які хоч і не зміг вказати точну кількість працівників правоохоронних органів, які приймали участь у проведенні обшуку в квартирі, оскільки з моменту події злочину до його допиту пройшов певний проміжок часу, а тому він не пам`ятав деякі деталі події, які обумовлюються особливостями пам`яті людини, однак останній однозначно стверджував, що обшук у квартирі проводив один чи два працівників СБУ, а слідчий безпосередньо обшук не проводив, а лише складав протокол за результатами його проведення.

З огляду на вищевикладене судом безсумнівно встановлено, що під час проведення 26.11.2014 року обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_10 , у вказаній слідчій дії приймали участь як оперативні працівники СБУ. Крім того, навіть сторона обвинувачення не заперечувала вказаного факту.

В той же час як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96), в ньому відсутні відомості про присутність вищезазначених осіб під час проведення вказаної дії, і вказаний протокол ними не підписаний як учасниками вказаної процесуальної дії, що в свою чергу однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу слідчої (розшукової) дії - обшук, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаному протоколі відомостей.

Крім того, суд звертає увагу, що обшук проводився, серед інших, за участю осіб, які є працівниками оперативних підрозділів, та не відносяться, згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України до учасників кримінального провадження, а тому не могли бути запрошені слідчим для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України. Письмове доручення слідчого на їх залучення до відповідної слідчої дії, як того вимагають ст.ст. 40, 41 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.

В той же час участь працівників оперативних підрозділів СБУкраїни, при проведенні обшуку, які не є учасниками кримінального провадження і знаходились в квартирі при проведенні обшуку, не маючи передбачених КПК України підстав, та присутність в квартирі інших працівників правоохоронних органів, свідчить про порушення права громадянина ОСОБА_3 на недоторканість житла, передбаченого ч. 1 ст. 30 Конституції України.

При цьому, суд звертає увагу, що аналогічне порушення вимог КПК України допущено і під час проведення обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), оскільки як вбачається із показань свідка ОСОБА_12 , які узгоджуються із показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , обшук в автомобілі проводив як мінімум один оперативний працівник СБУ, а також слідчий. Це в свою чергу є додатковою підставою для визнання протоколу обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85) недопустимим доказом.

Крім того, як вбачається із показань свідка ОСОБА_12 , які повністю узгоджуються із показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому суд вважає їх такими, що відповідає дійсності, обшук у квартирі АДРЕСА_10 , проводився у кожні кімнаті квартири, коридорі, кухні, тобто повністю у приміщенні квартири.

Разом з тим, як слідує зі змісту протоколу обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96) обшук проводився не по всій квартирі, а лише у вітальні, де виявлено сейф, та шафі, яка знаходиться в коридорі, і то не у всій, а лише другої секції третьої полки, де були виявлені грошові кошти. На цьому проведення обшуку завершено.

Зазначені обставини свідчить про суттєву невідповідність даних, що зафіксовані у змісті протоколу обшуку, фактичним обставнам проведення обшуку, встановлених в ході судового розгляду, що є неприпустимим, оскільки суперечить вимогам, закріплених в КПК України. Так, у протоколі обшуку повинно бути в зафіксована хід дій у точній послідовності як вони безпосередньо проводилися під час слідчої дії. Вказана невідповідність лише додатково ставить під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі обшуку.

Також, як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_3 , грошові кошти у сумі 500 грн., які були вилучені в ході обшку у шафі йому не належать та їх походження йому невідомо. Вказані грошові кошти були виявлені працівником СБУ, самостійно, без понятих, вже після проведення обшуку у квартирі, зокрема і у шафі, де попередньо нічого виявлено не було. Аналогічного змісту зауваження було зазначено ОСОБА_3 і у протоколі обшуку від 26.11.2014 року (т.2 а.с.95).

В той же час, вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_3 не тільки стороною обвинувачення не спростовані, а навпаки останні узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_12 , в яких останній показав, що грошові кошти під час обшуку в квартирі були вилучені лише у сейфі, про виявлення та вилучення грошей в інших місцях, останній нічого не повідомляв суду. Це в свою чергу свідчить про те, що під час проведення обшуку, в присутності свідка ОСОБА_12 , грошові кошти, купюрою в 500 грн., виявлені не були.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, встановлені в ході судового розгляду порушення вимог КПК України, які були допущені в ході проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , від 26.11.2014 року, в суду виникають обгруновані сумніви, що відомості, викладені у протоколі обшуку відповідають дійсності.

Враховуючи наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія - обшук, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, які відображені у згаданих протоколах обшуку в автомобілі марки "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.81-85), та протоколі обшуку у квартирі АДРЕСА_10 , від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96), була проведена слідчим з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України.

Таким чином, вказані протоколи обшуку, здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, зокрема, недоторканості житла, це є безумовною підставою для визнання вказаних доказів недопустимими. Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколах обшуку від 25.11.2014 року(т.2 а.с.81-85) та від 26.11.2014 року (т.2 а.с.92-96), а також предметів, виявлених та вилучених, в ході проведення таких обшиків, які були слідчим визнані речовими доказами.

Також, як вбачається із матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва справа № 752/19846/14-к, провадження № 1-кс/752/5716/14 від 25.11.2014 року (т.2 а.с.97-100) дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_11 , за місцем реєстрації ОСОБА_70 , було надано слідчому в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєву В.С. Тобто, саме слідчий Авдєєв В.С. згідно умов дозволу, був уповноважений на проведення вказаних слідчих дій.

Разом з тим, як вбачається із протоколу обшуку у квартирі АДРЕСА_11 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.101-104, 105-106) обшук фактично було проведено ст. прокурором відділу прокуратури м. Києва Бойком М.В. без участі слідчого Авдєєва В.С.

При цьому як слідує із приписів закріплених у ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі слідчого судді, серед іншого, вказуються прізвища осіб, за клопотанням та погодженням яких суд дозволив проведення обшуку. При цьому вказаними положеннями кримінального процесуального законодавства не передбачено можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук всіма слідчими, які входить до складу слідчої групи, що здійснюють досудове розслідування, а лише тими, яким надана дозвіл на проведення обшуку, згідно ухвали слідчого судді.

Як зазначалося вище, згідно умов ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва справа № 752/19846/14-к, провадження № 1-кс/752/5716/14 від 25.11.2014 року (т.2 а.с.97-100) дозвіл на проведення обшуку надано виключно слідчому в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєву В.С. На думку суду, проведення обшуку, в даному випадку ст. прокурором відділу прокуратури м. Києва Бойком М.В., прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку.

Також, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.101-104, 105-106) він проводився за участю двох співробітників ГУ БКОЗ СБ України. В той же час участь оперативних працівників ГУ БКОЗ СБ України, при проведенні обшуку, які не є учасниками кримінального провадження і знаходились в квартирі при проведенні обшуку, не маючи передбачених КПК України підстав, свідчить про порушення права громадянина ОСОБА_2 на недоторканість житла, передбаченого ч. 1 ст. 30 Конституції України.

Ці обставини в сукупності однозначно вказують на те, що слідча дія - обшук проведена з істотним та очевидним порушенням порядку її проведення.

Крім того, аналізуючи зміст протоколу обшуку у квартирі АДРЕСА_11 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.101-104, 105-106), слідує, що в ньому взагалі не відображено хід даної слідчої дії, послідовність, вчинених дій. Так, із протоколу обшуку взагалі не можливо встановите, де були виявлені грошові кошти, оскільки в ньому в порушення вимог ст. ст. 104, 236 КПК України, відомості про хід слідчої дії не зафіксовані. Вказане порушення лише додатково ставить під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі обшуку.

В даному випадку, не зважаючи на те, що в квартирі в якій є декілька приміщень, обшук не проводиться у жодному із приміщень, а прокурором не зрозуміло у якому конкретному місці, у який спосіб та яким чином відразу виявляються грошові кошти. Після чого відбулось завершення слідчої дії, не зважаючи на те, що відповідно ухвали слідчого судді обшук був спрямований на відшукання речей, без конкретизації їх індивідуальних ознак. Це в свою чергу, додатково свідчать про те, що обшук було проведено формально, оскільки приміщення квартири взагалі не обшукувались, оглянуто були лише грошові кошти, які були виявлені, на чому обшук було завершено.

Так само є сумнівним те, що відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 інкримінується отримання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди в розмірі 1 000 грн. В той же час, як вбачається із протоколу обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.101-104, 105-106) у ОСОБА_2 були виявлені 6 купюр, номіналом по 200 грн., серії та номера яких співпадають з тими, що були попередньо вручені ОСОБА_6 , тобто на загальну суму 1200 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_2 під час проведення обшуку виявляється та вилучається прокурором, серед іншого, заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 1200 грн., при тому, що згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 передав ОСОБА_2 лише 1000 грн. Сторона обвинувчення у цьому звязку додаткових пояснень не надано, обвинувачення не змінювалось.

Таким чином, не є зрозумілим яким чином в ході проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_11 , від 25.11.2014 року (т.2 а.с.101-104, 105-106) у ОСОБА_2 могли бути виявлені грошові кошти, у сумі, яка є більшою від тої, що була йому передана ОСОБА_6 , згідно пред`явленого обвинувачення.

В той же час, вказана невідповідність лише вказує на те, що показання обвинуваченого ОСОБА_2 , що вказані грошові кошти у сумі 1200 грн. йому не належать, і їх походження йому невідомо, стороною обвинувачення неспростосовано. Таким чином, докази, які б підтверджували чи спростовували версію обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що йому підкинули вказані грошові кошти, стороною обвинувачення не надані, що породжує обґрунтований сумнів стосовно доведеності обвинувачення.

З огляду на наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія - обшук, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, яка відображена у згаданому протоколі обшуку, була проведена ст. прокурором відділу прокуратури м. Києва Бойком М.В., з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України. Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколі обшуку від 25.11.2014 року (т.2 а.с.101-104, 105-106) та речей виявлених та вилучених в ході такого обшуку, які були слідчим визнані речовими доказами.

При цьому враховуючи, що докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій та слідчих дій, були визнані судом недопустимими, то і постанова слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєва В.С. про визнання речей, предметів і цінностей речовими доказами та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 25.03.2015 року (т.3 а.с.2-3) також є недопустимим доказом.

Також, як вбачається із висновку експерта № 080/15 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 22.05.2015 року з додатком № 1 до нього (т.3 а.с.9-30, 31-105), на накопичувачі, на жорсткому магнітному диску із складу ноутбуку, модель "ASUS X75V CCNOCX087892499", що належить ТОВ "Делайт сервіс", знаходяться електронні файлі: текстові, графічні, баз даних, електронної пошти, що містять літерні послідовності у вигляді: " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ОСОБА_49 ", " ОСОБА_25 ". Перелік, виявлених відомостей, наведено у таблицях 3.4.1-3.4.3, вміст виявлених файлів (текстових та графічних) наведено у Додатку № 1. Із вказаних відомостей слідує, що ОСОБА_6 на електронну пошту ОСОБА_71 відправлялися документи, які необхідні для митного оформлення товару та заповнення митної декларації.

Такі обставини не оспорюються обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а навпаки останні підтвердили факт наявності вказаних документів на робочому ноутбуці, оскільки вони використовували їх у процесі виконання своєї роботи, як митні брокери, надаючи комплекс митно-брокерських послуг щодо розмитнення товару за зверненням ОСОБА_6 . Процедура розмитнення починається з попередньої декларації, для цього брокеру надаються товаросупровідні документи на товар, саме ці документи і направлялися ОСОБА_6 на електронну пошту. Це також і підтвердив свідок ОСОБА_6 , який показав, що пересилав ОСОБА_5 на елетронну пошту всі документи, які необхідні були для заповнення та подачі митної декларації. Вважав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , допомагаючи йому під час здійснення митного оформлення товару, виконувалу свою роботу, щодо надання брокерських послуг, на платній основі.

Тому наявність вищезазначеної документації на ноутбуці, модель "ASUS X75V CCNOCX087892499", що належить ТОВ "Делайт сервіс", в силу специфіки діяльності обвинувачених ОСОБА_5 (директор ТОВ "Делайт сервіс") та ОСОБА_4 , які являються митними брокерами, не викликає в суду будь-якого подиву, а відтак і не може бути єдиним доказом вчинення, інкримінованого обвинуваченим злочину.

Крім того, серед вищезазначеної документації, наявний договір № 71 про надання транспортно-експедиційних послуг та/або митно-брокерських послуг від 10.11.2014 року, сторонами якого є ТОВ "Делайт-Сервіс", в особі директора ОСОБА_5 (виконавець), та ОСОБА_6 (замовник), який було досліджено в ході судового рогляду (т.5 а.с.106-108). Предметом вказаного договору є взаємовідносини сторін при виконанні виконавцем доручень замовника на організацію перевезень вантажів та/або від імені замовника здійснити декларування товарів, який підписаний ОСОБА_5 , однак підпис ОСОБА_6 відсутній. В той же час, свідок ОСОБА_6 в ході його допиту підтвердив, що йому поронувала ОСОБА_5 підписати договір, однак причини з яких він його не підписав не паматяє.

З огляду на вищевикладене встановлено, що працівниками ТОВ "Делайт сервіс", а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надавалися брокерські послуги щодо розмитнення товару за зверненням ОСОБА_6 , які є платними, що також було підтверджено і свідком ОСОБА_6 , а тому є цілком логічним те, що ОСОБА_6 розрахувався із останніми за отримані послуги.

В той же час судом не встановлено ініціативи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , або будь - якої їхньої особистої зацікавленості у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вчинення або невчинення якихось певних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки останні, надавали ОСОБА_6 митно-брокерські послуги під час митного оформлення товару. Про це також свідчить і той факт, що всі митні декларації перед їх подачею були заповнені у відповідності до вимог законодавства, із всім необхідним пакетом документів для розмитнення товару.

Стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів того, що надання ОСОБА_1 ОСОБА_6 , який самостійно до нього звернувся з приводу надання йому консультації щодо процедури митного оформлення товару, номеру телефону ОСОБА_4 , який займається брокерською діяльністю, працюючи у ТОВ "Делайт сервіс", що здійснює свою діяльність на м/п "Бориспіль", з метою здійснення митного оформлення товарів, свідчить про те, що останній є довіреною особою ОСОБА_1 , і є нічим іншим ніж повідомленням про необхідність надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди.

Також, показання свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будь-яких фактичних даних, які б підтверджували суть обвинувачення, пред`явленого обвинуваченим за ч. 3 ст. 368 КК України, вказані покази свідків не містять, оскільки вони не були безпосередніми свідками скоєння кримінального правопорушення, а останні надавали показання щодо здійснення процесуальних дій, при яких він були залучені в якості понятих та спеціаліста, і по результатам яких були складені протоколи слідчих (розшукових) дій, що визнані судом недопустимими доказами, а тому показання цих свідків судом не приймаються.

При цьому, суд також вважає, що недостатньо для винесення обвинувального вироку щодо обвинувачених і показань свідка ОСОБА_7 - оперуповноваженого ГУ БКОЗ СБ України, який при вчинення слідчих дій, а також при складанні протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, виконував свої безпосередні функції як службова особа органу якому надано доручення для виконання повноважень органу досудового розслідування, а тому є заінтересованою особою, і його показання лише можуть оцінюватися у сукупності з іншими допустимими доказами, дослідження і перевірку яких суд здійснює в цілому. Крім того, показання свідка ОСОБА_7 не підтверджують факту вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими, а лише стосуються, проведених ним в рамках даного кримінального провадження процесуальних дій, а також складених протоколів за результатами проведення НСРД, які були визнані судом недопустимими доказами, а тому суд не приймає до уваги показання вказаного свідка. При цьому, висновок та думка свідка ОСОБА_7 про викриття осіб при отриманні неправомірної вигоди, не можуть визнаватися судом доказом у розумінні ст. 95 КПК України.

Також, досліджені в ході судового розгляду, клопотання та доручення слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвали слідчих суддів, не є доказами обставин, що складають об`єктивну стороною діяння, яке інкримінується обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Так, суд звертає увагу, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

Крім того, приєднані стороною обвинувачення до матеріалів справи протоколи слідчих дій, а саме: протоколи допиту свідків (т.4 а.с.72-124), з огляду на те, що в цих протоколах містяться показання свідків, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, ці показання були надані слідчому та оперативним працівникам під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, про те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, тому судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Також, суд приходить до висновку, що й всі інші, надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі так і в сукупності, не доводять вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З огляду на вищевикладене, надані стороною докази не можуть бути застосовані як докази винуватості обвинувачених у скоєні зазначеного та інкримінованого їм злочину.

Таким чином, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, так само як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку з чим у суду виникли обґрунтовані розумні сумніви щодо винуватості останніх у вчиненні, інкримінованого їм злочину.

Так, доводи сторони обвинувачення, що в обвинувачених виник злочинний умисел направлений на протиправне особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, що надійшли на його адресу є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 МКУ подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов`язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 338 МК України визначено, що огляд товарів, транспортних засобів комерційного прзначення, пред`явлених органу доходів і збоів, проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення. У ч. 2 даної статті передбачено, які види огляду проводяться за результатами застосування системи управління ризиками. Також вказаною статтею передбачені та вказані випадки, коли за письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, може також проводитися огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, вбачається, що при наданні документів на оформлення митних документів інформаційний комплекс самостійно без участі та втручання будь-яких осіб, формує перелік митних процедур, які повинен виконати працівник митниці, який прийняв декларацію митного контролю. Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, можливий лише за умови прийняття вказаного рішення у письмовій формі та за умови порушенням вимог, передбачених ст. 338 МК України.

При цьому суд звертає увагу, що у пред`явленому обвинувачення стороною обвинувачення, зазначаючи, що обвинувачені отримали неправомірну вигоди від ОСОБА_6 за безперешкодне митне оформлення товарів, суть поняття "безперешкодне митне оформлення" не розкрита. Також стороною обвинувачення не встановлено, які саме дії повинні були вчинити або навпаки утриматися від їх вчинення обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виходячи із покладених на них повноважень, з використанням наданих їм службового становища, спрямованих на безперешкодне митне оформлення товарів, що надійшли ОСОБА_6

В той же час, аналізуючи документи щодо здійснення митного оформлення товарів, які надійшли ОСОБА_6 , та з урахуванням показань обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які узгоджуються із матеріалами кримінального провадження (митні декларації ОСОБА_6 , скріншоти із програмного-інформаційного комплексу "Інспектор-2006"), вбачається, що під час оформлення вказаних документів, автоматизованою системою, самостійно, без участі та втручання будь-яких осіб, обирався вид форми контролю товару, у тому числі контролю, пов`язаного з необхідністю проведення митного огляду, перевірки митної вартості, у зв`язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на виконання вимог, визначених інформаційним комплексом "Інспектор-2006", проводилися відповідні митні процедури під час оформлення товарів, що надійши ОСОБА_6 . Після проведення всіх, визначених автоматизованою системою, форм контролю, і завершувалася митне оформлення товару.

З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду встановлено, що впливу на проходження митних процедур обвинувачені не здійснювали та не могли цього робити, оскільки електронна база формує митні процедури самостійно і на це впливати ніхто не може.

Це також і підтверджує той факт, що як вбачається із копії МД 125120105/2014/32772 від 18.11.2014 року (т.4 а.с.53) ОСОБА_6 було відмовлено у подальшому митному оформленні, оскільки спрацював програмно-інформаційний комплекс "Інспектор-2006" (властивості по митній декларації), що підтверджується скріншотом із вказаної програми (т.5 а.с.239). Тобто це додатково вказує на те, що інспектор митниці не має впливу на визначення комплексу митних процедур при перевірці митної декларації, оскільки вони формуються автоматизованим інформаційний комплексом самостійно.

При цьому, суд звертає увагу, що законність та обґрунтованість підстав, процедури та результатів, проведених митних оформлень 10.11.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 року, інспекторами митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , товару, що надійшов ОСОБА_6 ніким не оспорювалась, стороною обвинуваченняв ході досудового розслідування не перевірялась, а відтак їх правомірність не викликає сумнівів. Це в свою чергу свідчить про те, що декларантом ОСОБА_6 були дотримані усі необхідні вимоги чинного законодавства.

Таким чином, ураховуючи той факт, що ОСОБА_6 були дотримані вимоги МК України при здійсненні митного оформлення товарів, останнім самостійно надано всі необхідні документи для митного оформлення товару, що він особисто підтвердив в ході його допиту, то ні заступник начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці ОСОБА_1 , ні інспектори митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали права та можливостей здійснювати вплив на проходження митних процедур щодо його товару, так як підставою для проведення чи не проведення митних процедур, працівником митниці, який прийняв декларацію митного контролю, є виключно інформаційний комплекс, який самостійно, без участині будь-яких осіб, формує їх перелік, виходячи із даних, що містяться у декларації та наданого пакету документів до неї.

При цьому, прокурор не навів жодних догічних та переконливих доказів про істинні причини, які спонукали ОСОБА_6 , надавати свої особисті кошти для передачі в якості неправомірної вигоди працівникам митниці через ОСОБА_4 , оскільки останнім були дотримані всі необхідні вимоги Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товару.

У суді, а ні прокурор, а ні свідок ОСОБА_6 не змогли логічно пояснити також мотиви необхідності передавати неправомірну вигоду працівникам митниці, розмір якої перевищував, суму грошових коштів, яку необхідно сплати за надання митно-брокерських послуг (виходячи із вартості цих послуг на ринку), враховуючи, що ОСОБА_6 мав та самостійно надав пакет всіх обов`язкових документів, які згідно вимог чинного законодавства необхідний для митного оформлення товару, на підставі саме яких ОСОБА_5 (як митний брокер) заповнювала митні декларації, та останнім були сплачені всі необхідні митні платежі.

Також доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_1 визначав для проведення митного оформлення товару, що надійшов ОСОБА_6 інспекторів ВМО № 5 ОСОБА_3 , або ОСОБА_2 не тільки не підтверджені матеріалами кримінального провадження, а й повністю спростовуються як показаннями, допитаного в ході судового розгляду, за клопотанням сторони захисту, свідка ОСОБА_13 , в яких він показав, що працює на посаді головного інспектора ВМО № 5 Київської митниці і саме до його посадових обов`язків входить прийняття митних декларацій, та визначення інспектора, який буде проводити розмитнення даного товару, а також підтвердив, що він особисто визначив інспектора, який буде здійснювати митне оформлення товару ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , які повністю узгоджуються із матеріалами кримінального провадження, а саме інформаційним аркушем до МД (т.4 а.с.4, 20, 51) з яких вбачається, що саме головний інспектор ОСОБА_13 визначав інспекторів, які будуть здійснювати розмитнення товару, що надійшов ОСОБА_6 , зокрема і інспектора ОСОБА_3 , так і інспектора ОСОБА_2 . При цьому, як показав свідок ОСОБА_13 , особисто до нього ОСОБА_1 , ні з приводу визначення конкретного інспектора для розмитнення товара, що надійшов ОСОБА_6 , ні для розмитнення інших будь-яких товарів, не звертався, і ніколи вказівок такого роду не надавав. Він визначав інспекторів самостійно, виходячи виключно і навантаження та зайнятості кожного інспектоа. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 не має будь-якого сенсу давати такі вказівки, оскільки останній, згідно покладнених на нього обов`язків, самостійно може визначати інспектора для митного оформлення товару.

З огляду на вищевикладене, доводи сторони обвинувачення, в частині того, що обвинувачений ОСОБА_1 самостійно визначав для проведення митного оформлення товару, що надійшов ОСОБА_6 , саме інспекторів ВМО № 5 ОСОБА_3. або ОСОБА_2 ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, про це додатково свідчить і той факт, що відповідно до показань, наданих свідком ОСОБА_6 під час митного оформлення, що відбулося 10.10.2014 року, все відбувалося за "аналогічною схемою", і вказане розмитнення здійснював інспектор ОСОБА_2 . Разом з тим, вказані показання ОСОБА_6 повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме інформаційним аркушем до МД (т.4 а.с.4), згідно якого вказане митне оформлення здійснював інспектор ОСОБА_60 , який також був визначений головним інспектором ОСОБА_13 , а також копією наказу № 309-кв про надання щорічної відпустки від 04.09.2014 року (т.5 а.с.245), з якого вбачається, що ОСОБА_2 - головний державний інспектор ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" в період із 16.09.2014 р. по 10.10.2014 року перебував у щорічній основній відпустці. Ці обставини лише в черговий раз свідчать про те, що показання свідка ОСОБА_6 є такими, що не відповідають дійсності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не встановлено й не підтверджено факт вчинення чи невчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як службовими особами, в інтересах ОСОБА_6 будь-якої дії з використанням службового становища. Так, аналізуючи показання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_13 , а також матеріали кримінального провадження, зокрема митні декларації, докази надані стороною захисту, суд вважає, що стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які безпосередню здійснювали розмитнення товару, що надійшов ОСОБА_6 , з боку ОСОБА_1 , як службової особи, не чинилось жодного впливу.

При цьому стороною обвинувачення ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового розгляду не встановлено та не доведено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вчиняли будь-які дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, що є необхідним елементом складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме об`єктивною стороною.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_6 були дотримані вимоги Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товару, а тому потреби у використанні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 влади чи службового становища для вчинення будь-яких дій в інтересах ОСОБА_6 не було.

Також, як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , про участь та роль кожного із обвинувачених в розмитнення його товару ОСОБА_4 жодного разу йому не повідомляв, а він самостійно, після декількох здійснених митних оформлень його товару, зрозумів, хто яку роль відіграє. Також свідок ОСОБА_6 показав, що про участь кожного із обвинувачених в отриманні неправомірної вигоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знав лише зі слів ОСОБА_4 , який лише казав йому, скільки кому необхідно дати. Він це сприймав як хабар. При цьому, під час особистих зустрічей ОСОБА_6 зі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про сприяння в розмитненні його товару в обмін на неправомірну вигоду мова не йшла, ніхто з них жодного разу не вимагав у нього кошти за те, щоб здійснити митне оформлення, і нічого такого навіть не казав. Це в свою чергу свідчить про те, що свідок ОСОБА_6 , самостійно, на власний розсуд розтлумачив розмову між ним та ОСОБА_4 , розцінивши це таким чином, що з нього неправомірно вимагають гроші за розмитнення товару.

Інших належних та допустимих доказів, які б безпосередньо підтвердили факт отримання обвинуваченими неправомірної вигоди, суду не надано.

В той же час, показання свідка ОСОБА_6 як доказ наявності обставин щодо необхідності передати неправомірну вигоду працівникам митниці за розмитнення товару, суд оцінює кричино, з підстав наведених вище, у мотивувальній частині вироку. Окрім цього, при оцінці показань свідка ОСОБА_6 , суд враховує, що він є заявником у цьому кримінальному провадженні і це не спостовує сумнівів сторони захисту, щодо їх правдивості і наявності у нього особистої заінтересованості в результатах розгляду кримінального провадження, враховуючи, що саме свідок ОСОБА_6 ініціював контакт з обвинуваченим ОСОБА_1 , самостійно до нього звернувся, телефонував йому, його ініциативність, активність, за обставин його безпосередньої участі під час досудового розслідування у проведенні негласних слідчих дій.

При цьому, за відсутності інших об`єктивних підтверджень обставин, про які суду показав свідок ОСОБА_6 , сторона обвинувачення в умовах змагальності судового процесу не довела перед судом переконливості показань останнього та його добросовісності, тому його показання, суд оцінює критично та не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки засудження обвинуваченого не може ґрунтуватися виключною мірою на показаннях особи, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються або визнані судом недопустимими.

Таким чином, під час судового розгляду не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості обвинувачених поза розумним сумнівом, оскільки самих лише показань ОСОБА_6 , що в нього працівники митниці вимагали неправомірну вигоду за безперешкодне митне оформлення товару, недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність обвинувачених до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Також, суд відмічає, що вказаний злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо в його вчиненні як співвиконавці брали участь дві і більше особи, які заздалегідь, тобто до його початку, домовилися про це.

Щодо наявності попередньої змови групи осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно досліджених судом доказів, то таких взагалі не вбачається і жодним чином не підтверджується. Правильність встановлення фактичних обставин справи, як на досудовому слідстві, так і у суді надало б можливість суду правильно дійти висновку про наявність такої кваліфікуючої ознаки як "попередня" змова групи осіб.

Разом з цим, орган досудового розслідування навіть не намагався встановити суттєві обставини пред`явленого обвинувачення.

Як зазначалося вище, юридичний склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України, передбачає спеціального суб`єкта злочину. У зв`язку з цим виникає питання про можливість визнання виконавцем (співвиконавцем) співучасника таких злочинів, у якого відсутні ознаки спеціального суб`єкта.

Як вбачається із пред`явленого обвинувачення дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, тобто як співвиконавців у вчиненні даного злочину. Беручи до уваги відповідні положення теорії кримінального права та орієнтуючись на окремі тенденції правозастосовної практики в Україні, суд приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно пред`явленого обвинувачення, являються так званими "опосередкованими виконавцями".

В той же час ні під час досудового розслідуванні, ні в ході судового розгляду, стороною обвинувачення не встановлено характер, послідовність та сукупність дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які використовуючи свої нібито існуючі особистісні стосунки з керівництвом та працівниками ВМО № 5 Київської митниці, створили такі умови та обстановку, за яких ОСОБА_6 погодився на передачу грошових коштів, щоб останні забезпечили безперешкодне митне оформлення товарів.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, працівниками ТОВ "Делайт сервіс" ОСОБА_5 та ОСОБА_4 безпосередньо надавалися митно-брокерські послуги щодо митного оформлення товару за зверненням ОСОБА_6 . При цьому, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що грошові кошти, які він надавав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 він розцінював як оплату за виконану ними роботу в ході брокерського супровадження товару, що підлягав митному оформленню. Зазначивши, що він лише вважав вказану суму за великою. Однак, вартість послуг, наданих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не підтверджують та не доводять наявності в діях останніх об`єктивної сторони інкримінуємого їм кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_4 отримував від ОСОБА_6 грошові кошти, для передачі ОСОБА_2 , а тому вказані твердження ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення.

Отже, в ході судового розгляду не встановлено фактичні данні, які б підтверджували позицію органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надаючи ОСОБА_6 митно-брокерські послуги, являлися співвиконавцями в одержанні неправомірної вигоди працівниками митниці.

З огляду на викладене, на думку суду докази, надані прокурором та досліджені у судовому засіданні не доводять винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, так само як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд вважає, що представлені до суду стороною обвинувачення докази здобуті з тими порушеннями кримінального процесуального закону, які підривають довіру щодо їх достовірності. А тому використання цих доказів не буде відповідати вимогам справедливого судочинства. Представлені стороною обвинувачення докази не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість обвинувачених "поза розумним сумнівом".

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що заявлені, в ході судового розгляду, захисниками обвинуваченого - адвокатами Гончарюк Т.В. та Казаком К.І. клопотання, підтримані обвинуваченими, про визнання всіх зібраних по справі доказів недопустимими, зокрема: заяви ОСОБА_6 (т.2 а.с.37-38); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо- та відео контролю за 10.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014, 25.11.2014 від 02.12.2014 року (т.5 а.с.4-33); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - знятя інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.12.2014 року (т.5 а.с.34-52); оптичні диски: реєстр. № 3238 від 02.12.2014 та реєстр. № 3235 від 11.12.2014 року, картки micro SD, реєстр. №№ 3205 від 07.11.14, 3206 від 07.11.14, 3207 від 07.11.14 (т.5 а.с.53); протоколи, проведених обшуків (т.2 а.с.43-47, 81-85, 90-96, 101-106, 112-116, 122-204); касету з відеозаписом обшуку та освідування ОСОБА_1 від 25.11.2014 року (т.5 а.с.129); постанови про освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.205-206); протоколу освідування особи від 25.11.2014 року (т.2 а.с.207-210); протокол огляду, позначення та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 25.11.2014 року (т.2 а.с.211-225); протоколи огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 року (т.2 а.с.226-243); протокол огляду речей та документів від 25.03.2015 року (т.3 а.с.1, 4-7); постанову про визнання речей, предметів і цінностей речовими доказами та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 25.03.2015 року (т.3 а.с.2-3); висновок експерта № 14/5 від 17.12.2014 року з додатком (т.3 а.с.106-117, 8), у зв`язку з тим, що вони були одержані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, даючи оцінку доводам сторони захисту, висловлених адвокатом Казаком К.І., під час виступу в судових дебатах, в частині того, що сторона обвинувачення не довела підстави відкриття на стадії судового розгляду: клопотань та доручень слідчого, прокурора, ухвал слідчого судді щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини, а також постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. При цьому ч. 11 ст. 290 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Розділ V Інструкції "Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні", від 16.11.2012 року передбачає порядок розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) та їх відкриття стороні захисту.

Результати системного аналізу Розділу V цієї Інструкції дають підстави стверджувати, що прокурор не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів. Він зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення.

Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці. Тільки після розсекречення таких процесуальних документів про дозвіл на проведення НСРД прокурор може долучити їх до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку. Якщо ж комісія приймає рішення про неможливість їх розсекречення, оскільки воно може завдати шкоди державним інтересам, то, відповідно, їх відкриття стороні захисту в порядку статті 290 КПК України є неможливим.

Отже, законодавцем визначено можливість та наявність спеціальної процедури і порядку розсекречення та відкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, можливість й відмови експертної комісії у їх розсекреченні, що свідчить про те, що такі процесуальні документи не перебували у розпорядженні сторін після закінчення досудового розслідування (у розумінні положень частини 2 статті 290 КПК), а тому вони можуть бути відкриті, як додаткові матеріали, під час судового розгляду у суді першої інстанції, після чого здійснена оцінка відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій за критеріями, визначеними у частини 1 статті 94 КПК, але це не тягне за собою безумовне визнання їх недопустимими доказами.

Право на відкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть існувати конкуруючі інтереси, такі як національна безпека, необхідність захисту свідків, які знаходяться під загрозою тиску, або утримання в таємниці методів розслідування злочинів поліцією, які повинні бути ретельно зрівноважені з правами обвинуваченого (§ 70 рішення Європейського суду з прав людини від 26 березня 1996 року у справі "Доорсон проти Нідерландів").

Крім того, питання про доступ до доказів може виникнути в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема і у тих випадках, коли такі докази є важливими для відповідного кримінального провадження, якщо вони суттєво впливають на обвинувачення. Це стосується випадків, коли докази використовувались та були покладені в основу обвинувачення. При цьому ступінь впливу таких доказів на хід провадження віднесено до повноважень суду, що свідчить про право суду на здійснення самостійної оцінки порядку та результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії як в частині санкціонування їх проведення, так і в частині отриманих в ході їх проведення результатів. Таке право суду свідчить про необхідність врахування під час судового розгляду у взаємозвязку виконання стороною обвинувачення вимог статті 290 КПК, в частині надання документів, які стали підставою для втручання у виді проведення негласної слідчої (розшукової) дії та отриманих результатів і способів їх фіксації.

У цьому кримінальному провадженні, згідно з листів прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури міста Києва Ладного І., адресованих Бориспільський місцевій прокуратурі № 17/2/3-1421 вих 17 від 20.10.2017 року (т.7 а.с.59) та № 17/2/3-1541 вих 17 від 13.11.2017 року (т.7 а.с.57-58) слідує, що станом на вказану дату прокуратурою міста Києва знято гриф "таємно" з окремих матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі яких Апеляційним судом м. Києва прийнято рішення про надання дозволу на їх проведення. Також зазначено, що прокуратурою міста Києва ініційоване питання зняття грифу "таємно" з відповідних ухвал Апеляційного суду міста Києва.

Відповідно до листа голови експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду сіста Києва № 01-1/1187н/т від 02.11.2017 року (т.7 а.с.121, 122), актом експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду міста Києва № 35/2017 від 02.11.2017 року скасовано гриф секретності матеріальним носіям секретної інформації ухвал Апляційного суду міста Києва про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.10.2014 року у кримінальному провадженні № 42014100000001238, а саме: № 01-8042т/НСД, № 01-8041т/НСД, № 01-8040т/НСД, № 01-8039т/НСД

Також відповідно до листа голови експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду сіста Києва № 01-1/739н/т від 04.05.2018 року (т.7 а.с.200, 201), актом експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду міста Києва № 18/2018 від 04.05.2018 року скасовано гриф секретності матеріальним носіям секретної інформації ухвали Апляційного суду міста Києва про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 01-8640т/НСД від 14.11.2014 року у кримінальному провадженні № 42014100000001238.

Це в свою чергу свідчить про те, що всі розсекречені процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) в рамках даного кримінального провадження, після скасування грифу секретності, були отримані Бориспільською місцевою прокуратурою від прокуратури міста Києва, яка здійснювала процесуальне керівництво під час досудового розслідування, під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Після чого вказані матеріали були відкриті стороні захисту у порядку ст.. 290 КПК України (т.7 а.с.107-108, 197-198).

Отже, суд дійшов висновку, що відкриття під час судового розгляду процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які не перебували у розпорядженні сторони обвинувачення через не скасування в установленому порядку грифу секретності з таких матеріалів на момент завершення досудового розслідування, не тягне за собою за цих підстав визнання відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій недопустимими доказами відповідно до статті 290 КПК України.

Крім того, сторона захисту також під час судового розгляду посилалась на недопустимість доказів сторони обвинувачення, оскільки вони були зібрані внаслідок вчинення провокації злочину.

Аналіз усталеної судової практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що провокацією злочину є умисне створення працівниками правоохоронних органів обставин, які схиляють чи змушують особу вчинити злочинне діяння, якого вона не здійснила б за власною ініціативою.

Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів обєктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Враховуючи наявні у матеріалах провадження докази, під час судового розгляду стороною захисту не обгрунтовано з відповідними доказами, що дії працівників правоохоронних органів виходили за межі розслідування, а також не доведено достатньою сукупністю доказів, що дії ОСОБА_6 містять ознаки схилення обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення.

При цьому стороною захисту не надано доказів і таких не встановлено судом, які дозволили б обґрунтовано припустити, що ОСОБА_6 діяв за вказівкою органів СБ України чи прокуратури або що в нього були інші приховані мотиви.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 спочатку повідомив про дії працівників митниці, а лише потім під наглядом правоохоронних органів відбулась імітація злочинної поведінки. У такому разі можна швидше стверджувати про дії приватної особи, яка діє під наглядом.

Доводи висловлені стороною захисту на підвтердження провокації злочину в більшій мірі мають ознаки припущень.

Таким чином, суд вважає, що під час судового розгляду достовірно не встановлено обставин за яких суд би міг дійти до обґрунтованого висновку, що правоохоронні органи створили обстановку та умови, які спонукали обвинувачених до отримання неправомірної вигоди, а також немає обґрунтованих підстав для висновку, що ОСОБА_6 активно схиляв обвинувачених до отримання неправомірної вигоди.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи адвоката Гончарюк Т.В., про те, що всі докази, які отримані органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження є недопустимими та неналежними, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній витяг з ЄРДР за фабулою, яка відображена в обвинувальному акті, а відомості, що містяться у витягу з ЄРДР за № 42014100000001238 від 23.10.2014 року, внесені за правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання своїми службовими становищем посадовими особами структурного підрозділу ВМО ДФС України, без зазначення жодних відомостей з приводу обвинувачення, з огляду на такі мотиви.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. При цьому згідно з п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, досудове розслідування починається на основі відомостей про злочин, наданих заявником, на підставі яких діянню дається лише попередня правова кваліфікація. Остаточна кваліфікація дій здійснюється на наступних стадіях кримінального процесу і може уточнюватися.

Положення ч. 5 ст. 214 КПК України не зобов`язують слідчого чи прокурора при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування на початкових етапах провадження, маючи лише відомості від заявника зазначати відомості про прізвище імя та по-батькові особи, про яку повідомляє заявник і відносно якої будуть проводитись слідчі дії.

Як встановлено судом досудове розслідування щодо обвинувачених розпочалось, згідно заяви ОСОБА_6 , на підставі якої внесено відомості до ЄРДР за № 42014100000001238 від 23.10.2014 року, правова кваліфікація: ч. 2 ст. 364 КК України

Отже, з вищевикладених норм законодавства слідує, що в разі, коли слідчий, прокурор в ході досудового розслідування за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження приходить до висновку про необхідність зміни попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, він має скласти про це мотивовану постанову, в якій викласти підстави прийняття рішення.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12016110100000626, від 23.10.2014 року, у розділі ІІ "Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення" у п. 4 містяться відомості про те, слідчим ОВС СВ прокуратури м. Києва Авдєєвим В.С. була винесена постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, із ч. 2 ст. 364 на ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи захисту щодо обов`язкової наявності в матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР за фабулою, яка відображена в обвинувальному акті, є хибними, оскільки не ґрунтується на положеннях чинного кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують застосування даного інституту кримінального процессу, так як вказані норми не містять імперативної вимоги про те, що повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення особі у вчиненні кримінального правопорушення повинно відповідати кваліфікації кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, за якою було внесено відомості до ЄРДР по даному кримінальному провадженню.

В той же час, як зазначалося вище, доводи сторони захисту з приводу того, що всі докази були одержані органом досудового розслідування з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, є обґрунтованими та враховані судом при оцінці доказів, про що зазначено у мотивувальній частині вироку.

З урахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, і ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення.

Сумнівний характер вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях, які наведені вище.

Таким чином, ті обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються показаннями, допитаних судом свідків, та дослідженими матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Аналізуючи, надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності, для визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні інкримінованого їм злочину, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу того, що заступник начальника ВМО № 5 м/п "Бориспіль-аеропорт" ОСОБА_1 за попередньою змовою з інспекторами вказаного відділу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , директором ТОВ "Делайт сервіс" ОСОБА_5 , брокером даного товариства ОСОБА_4 , одержали від ОСОБА_6 неправомірну вигоди за те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_72 , як службові особи, використовуючи своє службове становище, забезпечать безперешкодне митне оформлення товарів, які надійшли ОСОБА_6 .

З урахуванням того, що сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення одержання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як службовими особами неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення ними як службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, так само як і те, що вказані дії вчинені останніми у співвиконанні з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про необюхдіність виправдання останніх у звязку з недоведеністю вчинення зазначеними обвинуваченими інкримінованого їм злочину. Так, судом невстановлено беззаперечних доказів для притягнення указаних обвинувачених до кримінальної відповідальності та ухвалення обвинувального вироку, як і не доведено стороною обвинувачення «поза розумним сумнівом» вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів, у скоєнні яких вони обвинувачувались.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу", ст. 124 КПК України, процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів у даному кримінальному пров адженні, в розмірі 1 843 грн. 80 коп., слід віднести на рахунок держави, оскільки суд прийшов до переконання про необхідність ухвалення виправдувального вироку щодо обвинувачених.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_26 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_5 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: конверт коричневого кольору, у якому міститься зразок надпису, аналогічного зразку надпису на грошових коштах (предметах неправомірної вигоди); конверт коричневого кольору, у якому міститься чистий тампон, аналогічний за властивостями тому, яким мітилися грошові кошти (предмет неправомірної вигоди); конверт коричневого кольору, у якому міститься тампон з порошком, яким мітилися грошові кошти (предмет неправомірної вигоди); конверт коричневого кольору, у якому міститься салфетка для зразка, яка аналогічна за властивостями тим, якими проводилися змиви з рук ОСОБА_1 та торпеди автомобіля останнього; конверт коричневого кольору, у якому міститься змив з правої руки ОСОБА_1 , здійснений під час освідування останнього 25.11.2014; конверт коричневого кольору, у якому міститься змив з лівої руки ОСОБА_1 , здійснений під час освідування останнього 25.11.2014; конверт коричневого кольору, у якому міститься змив з торпеди автомобіля "Ford Fiesta", належного на праві власності ОСОБА_1 , здійснений в ході проведення обшуку даного автомобіля 25.11.2014; відеозапис обшуку автомобіля "Ford Fiesta", належного на праві власності ОСОБА_1 , здійснений в ході проведення обшуку даного автомобіля 25.11.2014; оптичні диски № № 3235 від 11.12.2014, 3228 від 02.12.2014, картки microSD № № 3205 від 07.11.2014, 3206 від 07.11.2014, 3207 від 07.11.2014, на яких міститься фіксація та результати негласних слідчих (розшукових) дій; грошові кошти, вручені ОСОБА_6 , відповідно до протоколів огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - коштів від 07.11.2014 та 25.11.2014 з метою подальшої передачі в якості неправомірної вигоди, а саме їх копії, (оригінали до суду не надавалися): одна банкнота номіналом п`ятсот гривень (ЗД6492083); тринадцять банкнот номіналом по сто гривень (КЄ2119359, ГД6157552, КВ9562618, ВЧ1137264, ВЮ5635269, ЕВ3281634, АВ8897693, ВЄ7119966, БК9264971, МЛ5722334, ВЮ9746673, РЦ9722786, К33579939); одну банкноту номіналом 200 (двісті) гривень (ЄЧ1068461); одну банкноту номіналом 200 (двісті) гривень (ЕЧ1325901); шість банкнот номіналом по 200 (двісті) гривень (МА1807311, ЕГ3256470, ВЧ9486118, ЗЕ0660163, КН6954772, ВЕ1501369); одну банкноту номіналом 500 (п`ятсот) гривень (ЗИ4481272); дві банкноти номіналом по 500 (п`ятсот) гривень (ЗД2194004, ЗД2194006); три банкноти номіналом по 200 (двісті) гривень (ЕХ9618610, ЄЦ8332072, ЄЦ8798422); шість банкнот номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна (ЗД6194326, ЗГ1628220, ЗД6194328, ЗД6194327, ЗД6194325), - залишити зберігати при матеріалах судового кримінального провадження; оптичний диск із записом з камер відеоспостереження на АЗС № 30 ТОВ "Восток", що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський, р-н, с/рада Великоолександрівська, автодорога "Кйїв-Харків-Довжанський" (Ростов-на- Дону), 31 кілометр, 300 метрів, за період 20:00-21:00 25.11.2014, - залишити в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42014100000001238 від 23.10.2014 року.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні №42014100000001238, в розмірі 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) гривні. 80 коп., віднести на рахунок Держави України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк