Ухвала суду № 88750129, 14.04.2020, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/251/18

№ провадження 1-кс/196/55/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року смт. Царичанка

Слідчий суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.,

прокурора - Михайлова Є.М.,

захисника

підозрюваного - адвоката Попова В.А.,

володільців майна,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання начальника Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Михайлова Євгена Миколайовича в кримінальному провадженні №12017040600000222 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Начальник Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Михайлов Є.М. вніс до суду клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №12017040600000222, в якому просить:

- Накласти арешт на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН код: НОМЕР_1 ) а саме: земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 1225655100:01:002:0158, обмеживши його в праві на відчуження та розпорядження вказаного нерухомого майна.

Прокурор клопотання обґрунтовує наступними обставинами.

У провадженні Царичанського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12017040600000222 від 01 червня 2017 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.05.2015 наказом командира військової частини – польова пошта В2603 солдата ОСОБА_1 звільнено у запас.

У подальшому ОСОБА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, дізнався про можливість отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовця, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва).

12 серпня 2016 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_1 , з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів, від невстановленої досудовим розслідуванням особи отримав завідомо підроблений офіційний документ, а саме: довідку військової частини А3282 №4210 від 12.08.2016 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідно до якої, ОСОБА_1 виконуючи бойове завдання в зоні АТО, 24.08.2014 в населеному пункті Старобешево Донецької області потрапив під мінометний обстріл незаконних озброєних формувань, внаслідок чого отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, контузію головного мозку, двосторонню хронічну сенсоневральну туговухість, яка є одним з документів, який необхідний для отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва).

Крім цього, в зазначеному офіційному документі підроблений підпис командира військової частини А3282 ОСОБА_2 .

Далі, ОСОБА_1 , розуміючи, що за час проходження служби в збройних силах України останній будь яких поранень (контузій, травм або каліцтва) не отримував та законних підстав для отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовця, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва)не має, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою заволодіння чужим майном, а саме: коштами Міністерства оборони України, шляхом обману 13.08.2016 більш точний час не встановлено звернувся до Царичанського об`єднаного районного військового комісаріату та надав спеціалістам військового комісаріату зазначену підроблену довідку військової частини А3282 №4210 від 12.08.2016 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) з метою виготовлення копії та її посвідчення, як один з документів, необхідних для отримання одноразової грошової допомоги, тим самим використав його.

У подальшому, документи надані ОСОБА_1 , у тому числі копію підробленої довідки військової частини А3282 №4210 від 12.08.2016 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом, на виконання вимог Порядку оформлення документів для виплати компенсаційних сум та одноразової грошової допомоги, подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

10.02.2017 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги (відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975), солдату в запасі ОСОБА_1 , звільненому 27.05.2015 у розмірі 150 кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 217500 (двісті сімнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

На підставі прийнятого рішення, на виконання п. 4.10 Порядку оформлення документів для виплати компенсаційних сум та одноразової грошової допомоги, 10.04.2017 Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом складено платіжне доручення №405 про перерахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 217500,00 грн. та передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровський області для здійснення перерахування.

На підставі зазначеного платіжного доручення Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровський області 13.04.2017 здійснено перерахування даної суми коштів ОСОБА_1 на його персональний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

У подальшому, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном (коштів Міністерства оборони України в сумі 217500,00 грн.), шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів, маючи корисливий мотив, ОСОБА_1 заволодів даними коштами шляхом їх зняття у період з 14.04.2017 по 19.04.2017 за допомогою банкоматів: в смт. Царичанка, Царичанський район, Дніпропетровська область.

Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_1 , Міністерству оборони України завдано збитку на суму 217500,00 грн.

27.03.2020 по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом використання завідомо підробленого документа, та заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах,тобто за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст. 190 КК України.

Відповідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підозрюваний ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер:1225655100:01:002:0158.

Потреба накладення арешту на вищевказане майно викликана необхідністю забезпечення відшкодування шкоди завданої Міністерству оборони України в розмірі 217500,00 грн., так як збиток заподіяний потерпілому на даній стадії досудового розслідування не відшкодований, а також з метою унеможливлення відчуження майна підозрюваним.

Враховуючи те, що на банківському рахунку підозрюваного (персональний рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ "Ощадбанк") кошти, на які можна накласти арешт, відсутні, єдиним засобом забезпечення відшкодування шкоди завданої злочином є накладення арешту на нерухоме майно підозрюваного.

Начальник Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Михайлов Є.М. в судовому засіданні клопотання підтримав повністю та прохав його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Попов В.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та вважали, що відсутня необхідність в накладенні арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Заслухавши думку прокурора, власника майна ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Попова В.А., вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.172 ч.1 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до змісту ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ст.171 ч.2 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання слідчого, 01 червня 2017 року були внесені відомості в ЄРДР за №12017040600000222 з правовою кваліфікацією за ст.190 ч.3 КК України, з фабулою про те, що колишній військовослужбовець 40 батальйону територіальної оборони в/ч пп В2603 м.Кривий Ріг Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , надав до Царичанського об`єднаного районного військового комісаріату підроблену довідку, в результаті чого у квітні 2017 року незаконно отримав одноразову грошову допомогу від держави у розмірі 217500 грн., чим завдав державі шкоду у великому розмірі (а.с.5, 6).

19 березня 2020 року були внесені відомості в ЄРДР за №12017040600000222 з правовою кваліфікацією за ст.358 ч.4 КК України, з фабулою про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017040600000222 від 01.06.2017 року за ч.3 ст.190 КК України було отримано висновок експерта №19/104-7/7/129 від 02.03.2020 за результатами судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_2 у графі: "Командир військової частини А 3283 підполковник" оригіналу довідки №4210 від 12.08.2016 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) на ім`я солдата ОСОБА_1 - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням справжнім підписам ОСОБА_2 . Окрім чого в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 надав до Царичанського об`єднаного районного військового комісаріату вищевказану завідомо підроблену довідку, в результаті чого у квітні 2017 року незаконно отримав одноразову допомогу від держави у розмір 217500 грн., чим завдав державі шкоду у великому розмірі (а.с.5, 6).

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.6, ч.11 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Зі змісту ч.2 ст.173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Пунктом 2 частини 3 статті 132 КПК України встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурорне доведе, зокрема, що потреби досудового розслідуваннявиправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Як вбачається з матеріалів клопотання, арешт на нерухоме майно - земельну ділянку, прокурор просить накласти з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Проте, слідчому судді не представлено жодних доказів того, що з часу повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст.358, ч.3 ст.190 КК України, останнім здійснювались будь-які дії щодо приховання, відчуження свого майна, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає, що наразі відсутні ризики, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна останнім.

Як вбачається з матеріалів клопотання, земельна ділянка з кадастровим номером 1225655100:01:002:0158, розташована на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, площею 2 га, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що відповідно до положень п.б) ч.15 Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України виключає можливість купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна їх цільового призначення (використання) до 1 січня 2020 року. Разом із тим, головною умовою скасування мораторію є набрання законної сили законом про ринок землі, за таких обставин, саме на даний час відсутні обґрунтовані підстави для накладення арешту на зазначене майно підозрюваного ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, слідчим суддею враховуються правові підстави для арешту, розміри та вид можливої конфіскації майна в тому числі і спеціальної, наслідки арешту майна, відповідне обмеження конституційних прав як власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки останнім не доведено необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, доцільності обмеження у такий спосіб права власності (п.5 та 6 ч.2 ст.173 КПК України), а також необхідності накладення арешту на вказане майно. Клопотання є передчасним і такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя не вбачає достатніх правових підстав для накладення арешту на земельну ділянку, а тому клопотання не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання начальника Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Михайлова Євгена Миколайовича в кримінальному провадженні №12017040600000222 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.М. ГУДИМ