Рішення № 88749091, 13.04.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/153/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислова компанія "ТЕХОБЩЕМАШ", м. Дніпро

до Підприємства об`єднання громадян "Херсонське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих", м. Херсон,

у с т а н о в и в:

Позиція та докази позивача

Правовими підставами позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислова компанія "ТЕХОБЩЕМАШ" (позивач) з спрямованими до Підприємства об`єднання громадян "Херсонське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (відповідач) вимогами про стягнення 68587,83грн, з яких 65987,98грн основного боргу (з оплати товару) та 2599,85грн пені вказано ст.ст.509, 525, 611 Цивільного та ст.ст.193, 224 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між цими суб`єктами господарювання договором поставки № 25-2019 від 14.11.2019, а саме про нездійснення відповідачем оплати отриманого від позивача товару, у встановлені договором строки, через що позивачем нарахована пеня на суму боргу. На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позов, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: договір поставки №25-2019 від 14.11.2019, з специфікацією № 1, а також накладні від 18.11.2019, товарно-транспортну № 00000000083 та видаткову № 83 (а.с.48-53).

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 18.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, та встановлено відповідачу строк 10.03.2020 для надання відзиву на позов. Проте, у встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав, про причини ненадання відзиву не повідомив.

Поряд з цим, відповідач належним чином повідомлений судом про заявлений до нього позов та його судовий розгляд: до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про вручення 24.02.2020 листа з зазначеною ухвалою суду від 18.02.2020 за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача, згідно вчиненого судом витягу з цього реєстру.

Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду. За таких обставин розгляд справи у відповідності до ч.9 ст.165 цього ж Кодексу здійснено за наявними матеріалами справи. Від сторін не надходили будь-які заяви та клопотання з процесуальних питань.

Обставини, які встановлено судом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислова компанія "ТЕХОБЩЕМАШ" (надалі - позивач), як постачальник, та Підприємство об`єднання громадян "Херсонське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (надалі - відповідач), як покупець, уклали 14.11.2019 між собою договір поставки № 25-2019, на умовах якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідача, окремими партіями товар, а саме - основу для туалетного паперу (у рулонах довжиною не менш 135см. та вагою не більше 200кг.), з вартістю та строком поставки згідно специфікацій до договору, з доставкою товару за рахунок позивача за місцезнаходженням відповідача - м. Херсон, вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.18-А, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Основними умовами вказаного договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:

- право власності на товар переходить до покупця в момент отримання партії товару від постачальника (перевізника) за видатковою накладною (або актом приймання-передачі), в яких зазначається найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, ціна та загальна вартість партії товару, при цьому дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі вважається датою поставки товару (за пунктами 2.2. та 3.2. договору);

- покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідної партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, що вказаний у договорі або рахунку на оплату (за пунктом 8.1. договору);

- оплата товару здійснюється покупцем на підставі цього договору, специфікації на відповідну партію товару та рахунку постачальника на оплату (за пунктом 8.2. договору);

- за невиконання зобов`язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством (за пунктом 9.1. договору);

- договір вступає в дію з дати його підписання сторонами (за пунктом 10.1. договору);

- у випадках, які не передбачені договором, сторони керуються чинним законодавством України (за пунктом 10.3. договору).

14.11.2019 позивачем та відповідачем підписана Специфікація № 1 до даного договору, за якою між ними узгоджено здійснення позивачем поставки відповідачеві 5,076тн паперу туалетного (ТМ32/С/1280/У), загальною вартістю 65 987,98грн, з урахуванням податку на додану вартість (надалі – ПДВ), з строком поставки - протягом трьох робочих днів з дати підписання даної специфікації, з зазначенням про оплату товару на умовах договору.

Після чого, на підставі накладних від 18.11.2019, товарно-транспортної №00000000083 та видаткової № 83, позивач передав відповідачеві товар 5,076тн паперу туалетного (ТМ32/С/1280/У), загальною вартістю 65987,98грн (з ПДВ), а відповідач прийняв цей товар.

Проте, а ні у встановлений укладеним між ними договором № 25-2019 від 14.11.2019 строк (протягом тридцяти календарних днів з дня отримання відповідної партії товару), а ні на дату подання до суду позову, відповідач не сплатив позивачеві повністю або частково вартість вказаного товару.

Правові норми, що підлягають застосуванню

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона зобов`язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно ж до ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару (або товаророзпорядчих документів на товар) зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно ж до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (зокрема, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договром.

Відповідно ж до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь їх одержувачів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору поставки від 14.11.2019 № 25-2019 свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Позивачем виконано встановлений для нього законом (ст.265 Господарського та ст.655 Цивільного кодексів України) та умовами договору від 14.11.2019 № 25-2019 (п.1.1., п.2.1., п.3.2.) як для постачальника товару, обов`язок передати покупцеві товар у кількості, за ціною та в асортименті згідно з специфікацією до договору та видатковою накладною.

Вказаний у Специфікації № 1 до договору поставки від 14.11.2019 № 25-2019, та, поряд з цим, у товарно-транспортній накладній № 00000000083 від 18.11.2019 та видатковій накладній № 83 від 18.11.2019 товар позивача загальною вартістю 65987,98грн (з ПДВ) був переданий позивачем відповідачеві та прийнятий відповідачем 18.11.2019 без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується вказаними накладними, які підписано відповідачем та скріплено відбитком його печатки. Докази іншого у справі відсутні.

При цьому, відповідач не пред`являв позивачеві претензій або зауважень щодо неотримання рахунку на оплату вказаного товару. Докази іншого, так само, відсутні у справі.

Поряд з цим, з положень п.8.1. та п.8.2. договору поставки від 14.11.2019 № 25-2019 слідує, що факт передачі відповідачу рахунку на оплату товару ніяким чином не впливає на виникнення у відповідача грошових зобов`язань з оплати прийнятого від позивача товару, оскільки вказаними пунктами договору не передбачено відповідного взаємозв`язку.

Проте, відповідач не виконав встановлений для нього законом (ст.265 Господарського та ст.692 Цивільного кодексів України) та умовами договору від 14.11.2019 № 25-2019 (п.1.1., п.8.1., п.8.2) як для покупця товару, обов`язок по оплаті повної вартості прийнятого від позивача товару протягом тридцяти календарних днів з дня отримання товару.

Враховуючи, що датою поставки товару є 18.11.2019, строк оплати відповідачем цього товару на умовах договору від 14.11.2019 № 25-2019 скінчився 19.12.2019, а з 20.12.2019 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем щодо оплати товару позивача загальною вартістю 65987,98грн. Наявний станом на теперішній час несплачений відповідачем залишок вартості вказаного товару позивача у розмірі 65987,98грн утворює заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним між ними договором поставки від 14.11.2019 № 25-2019.

Неустойка (зокрема, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Заявлена до стягнення пеня в розмірі 2599,85грн нарахована всупереч положень договору поставки від 14.11.2019 № 25-2019 та всупереч приписам закону, а саме, ч.2 ст.192, ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки вказаним договором для відповідача не встановлено відповідальності у вигляді пені за порушення строків оплати товару позивача. Зокрема, таку відповідальність для відповідача не встановлено пунктом 9.1. договору поставки від 14.11.2019 № 25-2019, за яким передбачено лише, що "за невиконання зобов`язань, установлених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством" та нормами ст.611 Цивільного та ст.224 Господарського кодексів України, які разом з пунктом 9.1. цього договору позивач вказав підставами для нарахування заявленої до стягнення пені.

Поряд з цим, у позовній заяві позивач не вказав норми матеріального права, за якою для покупця товару, безпосередньо (тобто, незалежно від встановлення такої відповідальності договором), встановлюється відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати товару (у тому числі визначено обов`язок та умови сплати такої пені, її розмір).

Висновки суду

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання договірного зобов`язання щодо оплати товару позивача, позовні вимоги в частині стягнення 65987,98грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі. Поряд з цим, позовні вимоги в частині стягнення 2599,85грн пені, обов`язок по сплаті якої не встановлений для відповідача договором або, безпосередньо, законом, не підлягають задоволенню. У стягненні 2599,85грн пені має бути відмовлено.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 11.02.2020 № 1499 (а.с.5) у сумі 2102грн, з яких у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", 2022,33грн підлягають стягненню з відповідача, а інші відносяться на позивача, у зв`язку з задоволенням позову на 96,21%

96,.21% = 65 987,98грн(розмір задоволених вимог)/68587,83грн(розмір заявлених вимог)

2022,33грн = (2102грн/100%) х 96,21%

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Херсонське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (місцезнаходження: 73000, м.Херсон, вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.18-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03967932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислова компанія "ТЕХОБЩЕМАШ" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд.89-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 33421648) 65987,98грн основного боргу та 2022,33грн компенсації витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у стягненні 2599,85грн пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Поряд з цим, у відповідності до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя К.В. Соловйов