Рішення № 88748383, 07.04.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Черкаси справа № 925/178/20

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж, м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, вул. Франка, 10

про стягнення 474939,61 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до Ватутінського комунального підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно договору постачання природного газу від 06.09.2017р. №1059/1718-ТЕ-36 в розмірі 474939,61 грн., в тому числі:

164125,56 грн – пені,

131324,72 грн – 3% річних,

179489,33 грн – інфляційні втрати

та відшкодування судових витрат.

Відповідач направив суду відзив від 05.03.2020р. №60, яким опосередковано визнав позовні вимоги; повідомив, що прострочення виконання зобов`язання перед позивачем виникло внаслідок відсутності обігових коштів на підприємстві у зв`язку з його соціальним навантаженням, неотримання субвенції з державного бюджету за 2018р. для погашення різниці в установлених тарифах і реальній собівартості виробленого тепла. Відповідач просить врахувати важке фінансове становище і зменшити на 50% нараховану неустойку (том 4, а.с. 139-142).

В судовому засіданні 07.04.2020 підписано вступну та резолютивну частини судового рішення без його проголошення в порядку ст. 240 ГПК України.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Факт отримання сторонами ухвали суду з повідомленням про дату, час і місце підготовчого судового засідання підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» (ф. №119), в яких містяться відмітки про вручення позивачу і відповідачу.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДР.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

06.09.2017 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі директора Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 28.12.2016 №14-195 (Постачальник – Позивач по справі) та Ватутінським комунальним підприємством теплових мереж в особі директора Сільвашка В.М., що діє на підставі Статуту (Споживач – Відповідач по справі), було укладено договір постачання природного газу №1059/1718-ТЕ-36 (далі – Договір, том 1, а.с. 27-36) на період жовтня 2017 року - березня 2018 року.

12.01.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу, якою змінено пункти 3.4, абзац третій п. 6.1, п. 8.2 та 8.3 договору (том 1, а.с. 37-38).

Пункт 8.2 Договору викладено в наступній редакції: «у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» (том 1, а.с. 37).

26.03.2018 сторонами підписано додаткову угоду №2 та викладено в новій редакції п. 2.1. договору, яким зменшено об`єми постачання газу до 3 579 570 м3 газу, з розбивкою по місяцях (том 1 а.с. 39).

02.04.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору, продовжено строки постачання газу на квітень - травень 2018р., та збільшено об`єм постачання на 225 750 м3 газу (т. 1 а.с. 40).

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ об`ємом 3 592 975 м3 на загальну суму 21 307 778,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (том 1 а.с 41-47):

- від 31.10.2017р. на 139 414 м3 на суму 826 780,79 грн. (з ПДВ);

- від 30.11.2017р. на 552 059 м3 на суму 3273930,70 грн. (з ПДВ);

- від 31.12.2017р. на 625 951 м3 на суму 3712139,81 грн. (з ПДВ);

- від 31.01.2018р. на 791 268 м3 на суму 4692535,75 грн. (з ПДВ);

- від 28.02.2018р. на 708 878 м3 на суму 4203930,10 грн. (з ПДВ);

- від 31.03.2018р. на 696 034 м3 на суму 4127760,04 грн. (з ПДВ);

- від 30.04.2018р. на 79 371 м3 на суму 470701,78 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до п.8.2 додаткової угоди №1 до Договору у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% , але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач з простроченням оплатив поставлений природний газ; станом на день подачі позову (13.02.2020р.) сума основного боргу Відповідачем сплачена і спору в цій частині немає.

Несвоєчасне виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення неустойки та нарахувань на суму боргу з Відповідача. Позивач просить стягнути з Відповідача 164125,56 грн. пені, 131324,72 грн. – 3% річних, 179489,33 грн. інфляційних втрат, а всього 474 939,61 грн., що є предметом спору.

Відповідач визнав заборгованість, але заперечив свою вину в прострочені оплати за газ, просив зменшити на 50% нараховану неустойку з мотивів заборгованості бюджету перед надавачем послуг для бюджетних та комунальних установ міста (кінцевих споживачів) та відсутність державної субвенції за 2018р. по компенсації різниці у тарифах та фактичній собівартості виробленого тепла.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони за договором (Позивач та відповідач) є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг в Україні, що підтверджено витягами з ЄДРПОУ. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

Між сторонами виникли та існували договірні відносини оплатної поставки природного газу на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору на період вересня 2017-травня 2018 років.

За правовою природою договір постачання природного газу №1059/1718-ТЕ-36 від 06.09.2017р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Додатковою угодою №1 до договору сторони змінили п.п. 3.4, 6.1, 8.2, 8.3 Договору (том 1 а.с. 37-38).

Додатковою угодою №2 сторони змінили п. 2.1 договору (том 1, а.с. 39).

Додатковою угодою №3 сторони збільшили терміни та періоди постачання газу та об`єм газу (том 1, а.с. 40).

За правовою природою Договір та додаткові угоди до нього відповідають вимогам статей 712 ЦК України, 264 ГК України, якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання природного газу №1059/1718-ТЕ-36 від 06.09.2017 та додаткові угоди до Договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач здійснив поставку природного газу, а Відповідач прийняв природній газ в об`ємі 3592975 м3 на загальну суму 21 307 778,97 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017р., від 31.12.2017р., від 31.01.2018р., від 28.02.2018р., від 31.03.2018р., від 30.04.2018р. з підписами сторін та не оспорюється сторонами (том 1, а.с. 41-47). Претензій щодо кількості, якості отриманої продукції не заявлено.

Строк оплати природного газу визначений п.6.1 Договору до 28.11.2017р., до 28.12.2017р., до 28.01.2018р., до 28.02.2018р, до 28.03.2018р. та до 28.04.2018р. (том 1 а.с. 30); відповідач погасив основну суму заборгованості за поставлений природний газ лише 21.12.2018р. (том 1, а.с. 26).

Факт прострочення оплати підтверджується Договором, додатковими угодами, актами прийому-передачі газу та витягами з банківського реєстру платежів, що надані позивачем. Суд враховує, що на момент прийняття рішення відповідачем не спростовані докази прострочення розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України; відповідних доказів відповідач суду не подав. Відповідач опосередковано визнав наявність простроченого боргу та обтяжень перед позивачем.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 10 Розділу «II. Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496 Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Суд враховує погашення основної суми боргу позивачу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В п. 8.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 закріплено, що згідно до п.8.2 додаткової угоди №1 до Договору у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, пеню у розмірі 15,3% , але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу:

- 164 125,56 грн. пені;

- 179 489,33 грн. інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення з 01.12.2018р. по 30.11.2018р.;

- 131 324,72 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період прострочення з 28.11.2017р. по 21.12.2018р., які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат з простроченої суми – 179 489,33 грн. та 3% річних з простроченої суми – 131 324,72 грн. з відповідача, які підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне. Відповідач – Ватутінське комунальне підприємство теплових мереж є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам. Підприємство не є фактичним та кінцевим споживачем газу. Отриманий за Договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними та соціальними установами/організаціями міста, в тому числі школи, поліклініки, лікарня, дошкільні установи.

У зв`язку з поставкою теплової енергії за регульованими тарифами, які не є економічно обґрунтованими, на підприємстві існувала та існує різниця в тарифах (різниця між повною собівартістю виробленої одиниці теплової енергії та встановленого тарифу на теплову енергію), яка щороку повинна відшкодовуватись місцевим бюджетом.

Відшкодування не проводяться вчасно, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію накопичується та зростає. Підприємство не отримало субвенцій по погашенню в різниці в тарифах за 2018 рік, хоча відповідач є єдиним постачальником тепла в бюджетні та комунальні установи м. Ватутіне (том 4, а.с. 139-142).

Частина 1 статті 233 ГК України зазначає: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує важливість стабільного функціонування системи теплопостачання, в тому числі соціальних закладів, освітніх установ в депресивному регіоні.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

В той же час, враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано суду первинних бухгалтерських документів про результати господарської діяльності підприємства в 2017-2019 роках, збитковості чи прибутковості діяльності тощо. У суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача на зменшення розміру санкцій до 50%. В задоволенні цього клопотання належить відмовити та стягнути з відповідача пеню у розмірі 164125,56 грн. на користь позивача.

Суд враховує відсутність претензій позивача до відповідача по сплаті основного боргу чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення “Серявін проти України” nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення “Трофімчук проти України” nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення “Желтяков проти України” nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 7124,09 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Ватутінського комунального підприємства теплових мереж, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Франка, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14199608, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий.

179489,33 грн. інфляційних втрат, 131324,72 грн. – 3% річних, 164125,56 грн. пені та 7124,09 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10.04.2020.

Суддя Г.М. Скиба