Ухвала суду № 88748245, 14.04.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

14.04.2020 Справа № 920/332/20 м. Суми

Суддя господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши матеріали справи № 920/332/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПлазмаТек» (вул. Максимовича, 18, м. Вінниця, 21036),

до відповідача Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «SUMY ELECTRON OPTICS» (вул. Калініна, буд. 51, приміщення 1, м. Суми, 40009),

про стягнення 4743200 грн. 18 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 4743200 грн. 18 коп., в тому числі 3 880 800 грн. 18 коп. попередньої оплати за товар, що не був поставлений за договором № 09601-01 від 10.09.2019, 862400 грн. штрафу відповідно до п. 10.5. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.04.2020 відкрито провадження у справі № 920/332/20.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 1199к від 13.04.2020), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, в межах заявлених позовних вимог.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що ціна позову, якій підлягає забезпеченню складає 4 743 200 грн. 18 коп. Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «SUMY ELECTRON OPTICS» складає 150 000 грн. 00 коп. Зазначена сума статутного капіталу становить менше 4% від суми заборгованості. Задоволення вимог позивача за рахунок статутного капіталу неможливе. У подальшому, під час судового спору, відповідач може використати отримані від позивача кошти на власний розсуд, що може ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду. Позивач пропонує не застосовувати зустрічне забезпечення. У будь-якому іншому випадку відповідач ризикує лише сумою статутного капіталу, отже розмір зустрічного забезпечення не повинен перевищувати 150 000 грн. 00 коп.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Так, стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До заяви про забезпечення позову позивач додав документ про сплату судового збору, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження відсутності у відповідача речових прав на нерухоме майно, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача на підтвердження розміру статутного капіталу.

Проте, такі докази не свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги, про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення. Із вказаних документів не вбачається, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 р. по справі "Домбо Бехеер" проти Нідерландів зазначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

Подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

Разом з цим, з огляду на вищевикладене, наявність в майбутньому потенційної можливості задоволення судом позовних вимог, не може на теперішній час виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує застосування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «ПлазмаТек» про забезпечення позову (вх. № 1199к від 13.04.2020), суд відмовляє у її задоволенні за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 2, 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ПлазмаТек» про забезпечення позову (вх. № 1199к від 13.04.2020) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень Кодексу.

Ухвала підписана суддею 14.04.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна