Рішення № 88747374, 13.04.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/6083/16-ц

Провадження №2/0203/20/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним договору застави, припинення іпотеки,

у с т а н о в и в:

1. 19 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, припинення іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2002 позивач за договором купівлі-продажу придбав нежитлові приміщення №№71 - 75 у будинку літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 18.09.2003 та 13.09.2004 між позивачем та відповідачкою були укладені договори купівлі-продажу, за якими остання придбала вказане нерухоме майно. 08.06.2006 рішенням господарського суду Дніпропетровської області договори купівлі-продажу від 18.09.2003 та 13.09.2004 були визнані недійсними. У жовтні 2016 року позивач дізнався про те, що його право на спірне майно обмежене іпотекою. Підстава виникнення іпотеки - договір застави майнових прав від 19.09.2003, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк». Вказаний договір було укладено з порушенням приписів законодавства, оскільки на час його укладення ОСОБА_2 була обізнана про визнання судом недійсними договорів купівлі-продажу від 18.09.2003 та 13.09.2004. Крім того, на час укладення договору застави закон вимагав для нього обов`язкову нотаріальну форму, проте його було укладено у простій письмовій формі. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про усунення йому перешкод у розпорядженні спірним майном, припинення іпотеки (а.с.а.с. 2 - 4, 23).

2. 21 квітня 2017 року позивач уточнив заявлений позов, висунувши його також і до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») і прохаючи визнати недійсним договір застави від 19.09.2003 та припинити іпотеку спірного нерухомого майна. Позов було прийнято судом шляхом постановлення ухвали у протокольній формі (а.с.а.с. 51 - 55).

3. 25 жовтня 2017 року суд своєю ухвалою зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням, ухваленим у цивільній справі №2-420/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ТОВ ФК «Грант», ТОВ «Агробудспецінвест», ТОВ «Марінекс», третя особа - арбітражний керуючий Глядченко В.М., про застосування наслідків нікчемності правочинів, звернення стягнення на нерухоме майно (а.с.а.с. 87, 88).

4. 21 червня 2019 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська провадження у справі було поновлене, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 153).

5. 08 жовтня 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 164).

6. У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлений позов, пояснивши, що у квітні 2002 року позивач за договором купівлі-продажу придбав нежитлові приміщення №№71 - 75 у будинку літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 18.09.2003 та 13.09.2004 між позивачем та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу, за якими остання придбала вказане нерухоме майно. 08.06.2006 рішенням господарського суду Дніпропетровської області договори купівлі-продажу від 18.09.2003 та 13.09.2004 були визнані недійсними. У жовтні 2016 року позивач дізнався про те, що його право на спірне майно обмежене іпотекою. Підстава виникнення іпотеки - договір застави майнових прав від 19.09.2003, укладений між відповідачами. Вказаний договір було укладено з порушенням приписів законодавства, оскільки на час його укладення ОСОБА_2 була обізнана про визнання судом недійсними договорів купівлі-продажу від 18.09.2003 та 13.09.2004. Крім того, на час укладення договору застави закон вимагав для нього обов`язкову нотаріальну форму, проте його було укладено у простій письмовій формі.

7. Представник АТ КБ «ПриватБанк» у суді заперечував проти позову, пояснивши, що на час укладення договору застави закон не вимагав обов`язкової нотаріальної форми, отже підстав для визнання правочину недійсним не існує.

8. У судове засідання 13.04.2020 представники позивача та АТ КБ «ПриватБанк» не з`явилися, звернувшись з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

9. Між тим, зважаючи на тривалість розгляду справи (більше трьох років), те, що на 13.04.2020 судом були заплановані судові дебати, і всі докази у справі були отримані та вивчені за безпосередньої участі сторін (їхніх представників), керуючись приписами частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності останніх.

10. ОСОБА_2 до суду також не з`явилася, звернувшись із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с. 28).

11. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

12. Судом встановлено, що 04.04.2002 між позивачем та Управлінням майном спільної власності територіальних громад області було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким позивач придбав нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5 (№71 поз. 1-8, №72 поз. 1-9, №73 поз. 1-5, №74 поз. 1-33, №75 поз. 1-27; ХХVI-1, ХХVIІ-1, ХХVIІІ-1, ХХIХ-1, ХХХ-1; загальна площа - 810,3 м2; у загальному користуванні приміщення першого поверху І-1, VI-1, ХI-1, ХVI-1, ХХI-1), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. і зареєстрований у реєстрі за №2108 (а.с.а.с. 12, 13).

13. 08 квітня 2002 року право власності позивача на придбане майно було зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с. 11).

14. 18 вересня 2003 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, за яким відповідачка придбала нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5 (№74 поз. 17, загальна площа - 56,6 м2; №75 поз. 1-27, загальна площа - 170,3 м2; сходова клітка ХХХ-1, загальна площа - 14,6 м2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. і зареєстрований у реєстрі за №3987 (а.с. 14).

15. Того ж дня між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, за яким відповідачка придбала нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5 (№71 поз. 1-8, загальна площа - 81,4 м2; сходова клітка ХХVI-1, загальна площа - 14,6 м2; №72 поз. 1-9, загальна площа - 103,1 м2; №73 поз. 1-5, загальна площа - 69,5 м2; сходова клітка ХХVII-1, загальна площа - 14,6 м2; №74 поз. 1-16, 18, 32-33, загальна площа - 179,5 м2; сходова клітка ХХVIІІ-1, загальна площа - 14,6 м2; у загальному користуванні 1-1, загальна площа - 3,3 м2; V1-1, загальна площа - 3,1 м2; Х1-1, загальна площа - 3,1 м2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. і зареєстрований у реєстрі за №3991 (а.с. 15).

16. 19 вересня 2003 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») було укладено договір застави майнових прав №DNG0GO03203994 (на нерухомість), за яким ОСОБА_2 на забезпечення кредитним зобов`язань передала в заставу права вимоги передачі їй спірних нежитлових приміщень. Договір було укладено у простій письмовій формі (а.с. 22).

17. 13 вересня 2004 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу приміщення, за яким відповідачка придбала нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5 (№74 поз. 19-31, ХХІХ-1 загальною площею 91,5 м2; у загальному користуванні приміщення першого поверху ХVI-1 загальною площею 3,3 м2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. і зареєстрований у реєстрі за №3881 (а.с. 16).

18. 30 березня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до Державного реєстру Іпотек було внесено відомості про іпотеку та відповідне обтяження на підставі договору застави майнових прав від 19.09.2003 №DNG0GO03203994 (а.с. 43).

19. 08 червня 2006 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №8/122 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ТОВ «Марінекс» про визнання правочинів недійсними, визнання права власності договори купівлі-продажу від 18.09.2003 та від 13.09.2004 були визнані недійсними, за ОСОБА_1 - визнано право власності на спірне нерухоме майно. При цьому ОСОБА_2 визнала позов повністю. Рішення набрало законної сили 19.06.2006 (а.с.а.с. 18, 19).

20. 08 лютого 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-420/2011 було ухвалене рішення, яким суд, серед іншого, визнав право ПАТ КБ «ПриватБанк» на звернення стягнення на спірне нерухоме майно на підставі договору застави майнових прав від 19.09.2003 №DNG0GO03203994. У цій частині рішення набрало законної сили (а.с.а.с. 98 - 113, 137 - 152).

21. Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК 1963 року) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Відносини застави регулюються Законом України «Про заставу», іншими актами законодавства.

22. Згідно з частинами першою, другою статті 184 ЦК 1963 року в договорі застави повинно бути зазначено найменування і місце проживання (місцезнаходження) сторін, опис, оцінка і місцезнаходження заставленого майна, суть, розмір і строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою. Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Договір застави жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений з накладенням заборони (арешту) на жилий будинок.

23. За правилами, встановленими статтею 1 Закону України від 02.10.1992 №2654-ХІІ «Про заставу» (далі - Закон №2654-ХІІ) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

24. Частиною першою статті 4 Закону №2654-ХІІ визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

25. За змістом частин 1, 2 статті 13, статті 14 Закону №2654-ХІІ договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об`єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об`єктів. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

26. За своєю юридичною природою договір застави є двостороннім (взаємним), консенсуальним, каузальним правочином, для якого за загальним правилом властиве дотримання обов`язкової письмової, а у певних випадках - нотаріальної, форми.

27. Відповідно до частини першої статті 45 ЦК 1963 року недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

28. Згідно з частиною першою статті 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

29. Судом встановлено, що за договором застави майнових прав від 19.09.2003 №DNG0GO03203994 заставодавець ( ОСОБА_2 ) передав у заставу право вимоги передачі йому спірних об`єктів нерухомого майна, а також інших прав, які виникли за договорами купівлі-продажу приміщень від 18.09.2003 (пункт 2).

30. Аналіз змісту пункту 2 договору застави свідчить про те, що його предметом стало не тільки право вимоги, але й право власності ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна, що у розумінні статті 184 ЦК 1963 року, статті 13 Закону №2654-ХІІ обумовило дотримання його сторонами обов`язкової нотаріальної форми.

31. Цієї вимогу матеріального закону сторонами договору застави майнових прав від 19.09.2003 №DNG0GO03203994 дотримано не було, що є безумовною підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

32. При цьому суд вважає помилковим посилання позивача на приписи статті 62 Закону №2654-ХІІ, оскільки вони регулювали питання нотаріального посвідчення договору застави у міжнародному обороті. Між тим, така помилка, на думку суду, не є суттєвою, оскільки позивач при зверненні до суду обрав правильний спосіб захисту та послався на Закон №2654-ХІІ, який дійсно забороняв укладення договорів застави нерухомого майна у простій письмовій формі.

33. Розв`язуючи позовну вимогу про припинення поруки, суд виходить з такого.

34. За правилами, встановленими частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

35. Частиною 1 статті 4 ЦПК визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

36. За змістом частин 1 - 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

37. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

38. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

39. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

40. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку має процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

41. Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

42. Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

43. Судом встановлено, що позивач, звернувшись з позовом про припинення поруки, не виклав у ньому жодних доводів, які стосуються цих правовідносин, а також не зазначив жодних правових підстав для задоволення позову.

44. Відтак, зважаючи на необґрунтованість позову в цій частині, а також абсолютну відсутність доводів на користь вимоги про припинення поруки, суд не знаходить підстав для задоволення цієї вимоги.

45. У порядку статті 141 ЦПК з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню компенсація його витрат з оплати судового збору за вимогу про визнання недійсним правочину (по 275,60 грн. з кожного) (а.с. 1).

46. Крім того, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про припинення поруки в сумі 551,20 грн. (по 275,60 грн. з кожного).

47. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ), акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код - 14360570; 01001, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д) про визнання недійсним договору застави, припинення іпотеки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір застави майнових прав від 19 вересня 2003 року №DNG0GO03203994 (на нерухомість), укладений між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 275,60 грн.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 275,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 275,60 грн.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 275,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян