Ухвала суду № 88747329, 07.04.2020, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/2351/17

п/с 2-аз/164/2/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 квітня 2020 року Смт. Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Токарської І.С.,

з участю секретаря Панасюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про забезпечення позову та забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови в наданні компенсації по догляду за інвалідом та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вказана заява ОСОБА_1 , яка обґрунтована тим, що постановою Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17 визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Маневицької РДА щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1-ї групи в розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язано провести перерахунок та здійснити виплату компенсації по догляду за інвалідом 1-ї групи, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в Законі України про Державний бюджет України на 2017 рік, починаючи з 13 квітня 2017 року. Вказана постанова набрала законної сили 15 березня 2018 року. На виконання судового рішення 17 травня 2018 року було видано виконавчий лист. 21 травня 2018 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56439317 з примусового виконання виконавчого листа №164/2351/17, виданого 17 травня 2018 року Маневицьким районним судом Волинської області. Державний виконавець наклав на боржника штраф в розмірі 5 100 гривень за невиконання рішення суду, але рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі №140/378/19 було визнано протиправною та скасовано дану постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г.Г. від 4 лютого 2019 року ВП №56439317. Окрім цього, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №140/1535/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької РДА про визнання неправомірною відмови щодо нарахування та виплати компенсації по догляду за особою з інвалідністю з дитинства 1-ої Б групи в розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату компенсації по догляду за особою з інвалідністю з дитинства 1-ої Б групи, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законі України про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням виплаченої суми компенсації за період з 1 січня 2018 року по 31 березня 2019 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог за вказаний період. Відмову у позові суд обґрунтував тим, що предметом позову у даній справі фактично є правовідносини, що виникли при виконанні іншого судового рішення (постанови Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17, яка набрала законної сили). Тому обраний позивачем спосіб захисту визнання відмови щодо нарахування та виплати компенсації по догляду за особою з інвалідністю з дитинства 1-ої Б групи, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законах України Про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням виплаченої суми компенсації, за період з 1 січня 2018 року по 31 березня 2019 року – є одним із способів виконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17. Позивач також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) також звертав увагу, що зазначені правові норми (ст. 382, 383 КАС України) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи – позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст. 383 КАС України. Разом з тим, ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 2 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 щодо невиконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17 задоволено, встановлено судовий контроль за виконанням постанови та зобов`язано Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили подати до суду звіт про виконання постанови. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 23 вересня 2019 року було розглянуто звіт боржника про виконання постанови, однак у задоволенні клопотання про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області за неналежне виконання судового рішення було залишено без задоволення, хоча боржником не було проведено нарахування компенсації по догляду за інвалідом з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, а було проведено нарахування компенсації по догляду за інвалідом лише по 6 листопада 2017 року. Тому вважає, що питання про нарахування компенсації по догляду за інвалідом з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час суд першої інстанції не вирішив і необґрунтовано відмовив в накладенні штрафу на керівника установи. У відкритті апеляційного та касаційного оскарження було йому відмовлено на підставі ст. 294 КАС України. На даний час триває примусове виконання судового рішення і позивач позбавлений можливості звернення з окремим позовом за захистом порушеного права в частині зобов`язання боржника здійснювати нарахування та виплату компенсації по догляду за інвалідом в період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даним час, а тому вважає, що зазначені обставини в сукупності можуть ускладнити або навіть унеможливити виконання постанови Маневицького районного суду від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17, яка набрала законної сили, оскільки вищенаведені факти перешкоджатимуть виконати належним чином судове рішення в частині нарахування компенсації у подальшому в період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час. Вважає, що поновлення строку та вжиття заходів забезпечення позову жодними чином не порушить прав відповідача на виконання постанови суду, яка набрала законної сили, а тому просив поновити процесуальний термін у зверненні із заявою про забезпечення позову та ухвалити рішення суду, яким заборонити Управлінню соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області нараховувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, у розмірі нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши доводи, викладені у заяві ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 14 січня 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку у зверненні із заявою про забезпечення позову та залишено без розгляду його заяву про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області нараховувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, у розмірі нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року вищевказану ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поновлення пропущеного строку, встановленого законом або судом, можливе коли суд визнає причини пропуску поважними. Поважність причини пропуску вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з обставин і причин пропуску, оскільки їх приблизного переліку законодавство не унормовує.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить висновку про необхідність поновлення строку ОСОБА_1 у зверненні із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як передбачено пунктом першим частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, саме по собі оскарження в судовому порядку рішення суб`єкта владних повноважень не може мати наслідком забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії. Позивач повинен вказати наявність підстав для забезпечення позову, що визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України.

Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог. При цьому, вирішуючи відповідну заяву про забезпечення позову суд має встановити, у чому саме полягає реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав або інтересів позивача та чим саме може бути завдано шкоди правам та інтересам позивача без вжиття таких заходів.

Крім того, щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Наведені у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють стверджувати про наявність підстав для забезпечення позову, визначених статтею 150 КАС України.

На думку суду, обрані позивачем способи забезпечення позову не можуть бути визнані судом прийнятними та співмірними із заявленими позовними вимогами, позаяк у разі їх застосування призведуть до невиправдного втручання суду у повноваження відповідача, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 121, 150 – 154, 248, 294, 295 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку у зверненні із заявою про забезпечення позову - задовольнити.

У задоволені заяви про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області нараховувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, у розмірі нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська